Рішення № 9578953, 13.04.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

13.04.2010 справа № 5020-10/049 Господарський суд міста Севастополя у складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб’юторська компанія «Еллада»

(вул. Кубанська,23-а, м. Сімферополь, 95022)

(вул. В.Морська,21, а/с 115, м. Севастополь, 99011)

до Приватного підприємства «Ламос»

(вул. Калича, б.27, кв. 3, м. Севастополь, 99042)

про стягнення 2420,00 грн.,

за участю представників:

позивача –Логінова А.М., за довіреністю №67 від 01.03.2010;

відповідача –не з’явився.

          09.03.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю «Дистриб’юторська компанія «Еллада»звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства «Ламос» про стягнення 2420,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем обов’язку щодо повернення переданого у користування торгового обладнання.

Відповідач у судові засідання 23.03.2009, 13.04.2010 явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією та завчасно –15.03.2010, 29.03.2010 (повідомлення про вручення поштового відправлення №11727252 від 26.03.2010 /а.с.28/ повідомлення про вручення поштового відправлення №11811156 від 26.03.2010 /а.с.37/).

Відповідач отримав копію позовної заяви з додатком, що підтверджується фіскальним чеком №4090 від 02.03.2010 /а.с.5/.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З врахування вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, у відсутність представника Відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

          10.04.2008 Товариством з обмеженою відповідальністю Дистриб’юторська компанія «Еллада»було передано у користування торгове обладнання, а саме, холодильник «Садочок»марки «Климасан D372SCM4C», інвентарний номер 280099020801022, Приватного підприємства «Ламос»у кількості 1 штука, що підтверджується актом здачі-прийомки від 10.04.2008 /а.с.8/, що підписаний з обох сторін без зауважень.

          Вказане обладнання перебуває у Позивача на праві суборенди відповідно до договору суборенди торгового обладнання б/н від 29.04.2008 /а.с.9-11/ між Позивачем та Приватним підприємством «Еллада-Макс». В свою чергу, Приватним підприємством «Еллада-Макс»вказане обладнання отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандора»в оренду згідно договору оперативної оренди торгового обладнання S-II-1629 від 29.04.2008, у зв’язку з чим на Позивача покладена майнова відповідальність за втрату, поломку або пошкодження вказаного обладнання.

Спір виник у зв’язку з невиконанням Відповідачем обов’язку щодо повернення отриманого у користування торгового обладнання. Так, зобов’язання з передачі обладнання Позивач виконав у повному обсязі, але, як встановлено судом, Відповідач до теперішнього часу холодильник «Садочок»марки «Климасан D372SCM4C», інвентарний номер 280099020801022, не повернув.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі –ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі –ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з вимогами статей 202, 204 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

На підставі наданих до матеріалів справи доказів, суд дійшов висновку, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов’язки, аналогічні зобов’язанням за договором оренди.

Статтею 759 ЦК України передбачено, що одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Частиною шостою статті 283 ГК України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

                    Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу Відповідача за вих. №21 направлена претензія від 19.02.2010 /а.с.19/ з проханням повернути холодильник «Садочок» марки «Климасан D372SCM4C», інвентарний номер 280099020801022, або уплатити його вартість в розмірі 2420,00 грн. вказану в акті здачі-прийомки майна від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандора»до Приватного підприємства «Еллада-Дринк»від 14.09.2008 /а.с.16-18/ у семиденний строк. Претензія отримана відповідачем 22.02.2010, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №11938898 /а.с.42/.

Тобто, строк виконання зобов’язання сплинув 02.03.2010.

Статті 525 та 526 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в часині першій статті 193 ГК України.

                    На підставі вищевказаного, суд вважає заборгованість Відповідача у розмірі 2420,00 грн. доведеною та обґрунтованою.                    

Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову у повному обсязі покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Ламос» (вул. Калича, б.27, кв. 3, м.Севастополь, 99042, ідентифікаційний код 19191818, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб’юторська компанія «Еллада»(вул. Кубанська,23-а, м. Сімферополь, 95022, ідентифікаційний код 32624463, р/р 26007945565351 в КРФ «Укрсоцбанк», м. Севастополь, МФО 324010) 2420,00 (дві тисячі чотириста двадцять грн. 00 коп.), а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.М.Юріна

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 19.04.2010.