Рішення № 9578921, 06.04.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

06.04.2010 справа № 5020-10/041 Господарський суд міста Севастополя у складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:

Публічного акціонерного товариства «Імексбанк»

(просп. Гагаріна, 12-а, м. Одеса, 65039)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастопольська приватна пивоварня»

(вул. Токарева, 1, м. Севастополь, 99029)

про стягнення заборгованості в сумі 160156,83 грн., з яких: 86865,34 грн. –заборгованість за кредитом, 46477,94 грн. –заборгованість за відсотками, 19141,31 грн. –пеня за прострочення зобов’язання за кредитом, 7672,24 грн. –пеня за прострочення зобов’язання за відсотками,

за участю представників сторін:

позивача –Черкашина А.М., довіреність №110110 від 11.01.2010;

відповідача – не з’явився.

01.03.2010 Публічне акціонерне товариство «Імексбанк»звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастопольська приватна пивоварня»про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії №219 від 26.06.2007 в сумі 160156,83 грн., з яких: 86865,34 грн. –заборгованість за кредитом, 46477,94 грн. –заборгованість за відсотками, 19141,31 грн. –пеня за прострочення зобов’язання за кредитом, 7672,24 грн. –пеня за прострочення зобов’язання за відсотками.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги невиконанням Відповідачем умов договору кредитної лінії №219 від 26.06.2007.

В судовому засіданні 06.04.2009 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією та завчасно –09.03.2010 (повідомлення про повернення поштового відправлення вх. №16262 від 07.04.2010 /а.с.50-53/).

Відповідач отримав копію позовної заяви з додатком, що підтверджується фіскальним чеком №7187 від 26.02.2010 /а.с.7/.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З врахування вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, у відсутність представника Відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд

                                                            ВСТАНОВИВ:          

26.06.2007 між Акціонерним комерційним банком "Імексбанк" (далі - Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Севастопольська приватна пивоварня»(далі - Позичальник) укладено договір кредитної лінії №219 (далі –Договір), відповідно до умов якого Кредитор зобов’язується надавати Позичальникові грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Надання коштів здійснюється окремими частинами в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості до 87000,00 грн. (Транші), зі сплатою 18% річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості за всіма Траншами 24.06.2008 (пункти 1.1, 1.1.1 Договору)

Як встановлено пунктом 1.1. Договору, відповідач за користування кредитом зобов’язаний сплачувати позивачеві відсотки в розмірі 18% річних. Такі відсотки нараховуються за користування Траншем кредиту у валюті, якій наданий кредит, на фактичну суму заборгованості на позичковому рахунку щоденно за методом факт/факт виходячи з фактичної кількості днів у році. При розрахунку відсотків враховується день надання та не враховується день повернення кредиту (пункти. 2.7, 2.8). У разі наявності простроченої заборгованості за кредитом на несплачених відсотків за його використання, кошти в першу чергу направляються на сплату прострочених відсотків за використання кредиту (п. 2.9 Договору).

Відповідно до пункту 3.3.7 Договору кредитної лінії Позичальник зобов’язаний повертати Кредиторові у повному обсязі Транші кредиту зі сплатою винагороди зі сплатою винагороди Кредитора та можливих штрафних санкцій, у терміни, визначені Договором.

Згідно з пунктом 3.3.7 Договору кредитної лінії Позичальник зобов’язаний протягом строку використання Траншів кредиту сплачувати відсотки за їх використання в порядку визначеному пунктами 2.7 –2.9 Договору.

                    Строк дії Договору встановлений з дати його укладення і до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе обов’язків /пункт 7.3 Договору/.                    

На виконання умов укладеного Договору Позивач надав Відповідачу кредитні кошти в сумі 385000,00 грн., що підтверджується заявами на отримання кредиту від 02.07.2007 /а.с.16/, 04.07.2007 /а.с.18/, 05.07.2007 /а.с.20/, розпорядженнями операційного відділу від 02.07.2007 /а.с.16/, 04.07.2007 /а.с.19/, 05.07.2007 /а.с.21/.

Однак, як стверджує Позивач, Відповідач свої зобов'язання за договором своєчасно не виконує, а саме, станом на 22.12.2009 заборгованість склала: 160156,83 грн., з яких: 86865,34 грн. –заборгованість за кредитом, 46477,94 грн. –заборгованість за відсотками, 19141,31 грн. –пеня за прострочення зобов’язання за кредитом, 7672,24 грн. –пеня за прострочення зобов’язання за відсотками.

          Викладені обставини з’явилися підставою для звернення Позивача до суду із зазначеним позовом.

                    Дослідивши матеріали справи та наявні докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

                    Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли з приводу неналежного виконання Відповідачем умов кредитного договору в частині сплати кредиту та процентів за користування ним, у зв’язку з чим вони підлягають регулюванню положеннями глави 71 Цивільного кодексу України.

                    Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

                    Відповідно до частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

                    Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України також передбачено, що позичальник при укладенні кредитного договору зобов`язується не тільки повернути кредит, а також сплатити проценти.

                    Аналогічну умову містить і договір кредитної лінії №219 від 26.06.2007 /пункт 3.3.7/.

                    Судом встановлено, що позичальником обов’язок щодо повернення кредиту та відсотків за користування ним належними чином не виконувався.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

                    Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивачем на адресу Відповідача спрямована претензія від 02.06.2009 за вих. №530 про виконання порушеного зобов’язання, у строк, що не перевищує 30 днів з моменту направлення цієї вимоги на адресу Позичальника /а.с.23/.

Відповідач доказів погашення заборгованості перед Позивачем суду не надав.

                    За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 86865,34 грн. заборгованості за кредитом та 46477,94 грн. заборгованості за відсотками, обґрунтовані і підлягають задоволенню.

                    У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов’язань Позивач просить суд стягнути з Відповідача за період з 28.01.2009 по 28.01.2010: 19141,31 грн. –пені за прострочення зобов’язання за кредитом, 7672,24 грн. –пені за прострочення зобов’язання за відсотками.

                    В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

                    Пунктом 4.1 Договору передбачено, що у випадку прострочення Позичальником строків сплати відсотків та/або строків повернення кредиту, визначених цим Договором, Позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який виплачується пеня від суми простроченого платежу.

Обчислюючи розмір пені /а.с.3/, Позивач застосував подвійну облікову ставку Національного банку України, що відповідає нормам спеціального законодавства, а саме - Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996 №543/96-ВР (стаття 3).

Згідно з розрахунком Позивача за період з 28.01.2009 по 28.01.2010 пеня складає: 19141,31 грн. від простроченої заборгованості по тілу кредиту та за період з 28.01.2009 по 28.01.2010 7672,24 грн. від простроченої заборгованості по процентам /а.с.22/, але перевіривши цей розрахунок, суд визнав його невірним.

Так, Позивачем не враховані положення законодавства, що підлягає застосуванню відносно спірних правовідносин, а саме, частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

                    Згідно з вказаними нормами пеня, яка підлягає стягненню з Відповідача від простроченої заборгованості по тілу кредиту в межах позовних вимог, складає 10133,50 грн.:

                    28.01.2009 –14.06.2009 (138 днів) 86865,34 грн.х24%х138:365 = 7882,14 грн.;

15.06.2009 –27.07.2009 (43 дня) 86865,34 грн.х22%х43:365 = 2251,36 грн.

Згідно з вказаними нормами пеня, яка підлягає стягненню з Відповідача від простроченої заборгованості по процентам в межах позовних вимог, складає 4961,86 грн.:

                    28.01.2009 –14.06.2009 (138 днів) 23047,95 грн.х24%х138:365 = 2091,36 грн.;

15.06.2009 –27.07.2009 (43 дня) 23047,95 грн.х22%х43:365 = 597,35 грн.

11.02.2009 –14.06.2009 (124 днів) 2436,84 грн. х24%х124:365 = 198,69 грн.

                    15.06.2009 –10.08.2009 (57 днів) 2436,84 грн. х22%х57:365 = 83,72 грн.

                    11.03.2009 –14.06.2009 (96 днів) 2132,44 грн. х24%х96:365 = 134,61 грн.

                    15.06.2009 –11.08.2009 (58 днів) 2132,44 грн. х22%х58:365 = 74,55 грн.

12.08.2009 –10.09.2009 (30 днів) 2132,44 грн. х20,5%х30:365 = 35,93 грн.

11.04.2009 –14.06.2009 (65 днів) 2360,91 грн. х24%х65:365 = 100,90 грн.

                    15.06.2009 –11.08.2009 (58 днів) 2360,91 грн. х22%х58:365 = 82,53 грн.

12.08.2009 –10.10.2009 (60 днів) 2360,91 грн. х20,5%х60:365 = 79,56 грн.

11.05.2009 –14.06.2009 (35 днів) 2284,75 грн. х24%х35:365 = 52,58 грн.

15.06.2009 –11.08.2009 (58 днів) 2284,75 х22%х58:365 = 79,87 грн.

12.08.2009 –10.11.2009 (91 день) 2284,75. х20,5%х91:365 = 116,77 грн.

11.06.2009 –14.06.2009 (4 дня) 2360,89 грн. х24%х4:365 = 6,21 грн.

15.06.2009 –11.08.2009 (58 днів) 2360,89 грн. х22%х58:365 = 82,53 грн.

12.08.2009 –10.12.2009 (121 день) 2360,89 грн. х20,5%х121:365 = 160,44 грн.

                    11.07.2009 –11.08.2009 (32 дня) 2284,74 грн. х22%х32:365 = 44,07 грн.

12.08.2009 –10.01.2010 (152 днів) 2284,74 грн. х20,5%х152:365 = 195,05 грн.

11.08.2009 –11.08.2009 (1 день) 2360,92 грн. х22%х1:365 = 1,43 грн.

12.08.2009 –28.01.2010 (170 днів) 2360,92 грн. х20,5%х170:365 = 225,42 грн.

11.09.2009 –28.01.2010 (140 днів) 2360,90 грн. х20.5% х140:365 = 185,64 грн.

11.10.2009 –28.01.2010 (110 днів) 2284,76 грн. х20.5% х110:365 = 141,15 грн.

                    11.11.2009 –28.01.2010 (79 днів) 2360,91 грн. х20.5% х79:365 = 104,75 грн.

11.12.2009 –28.01.2010 (49 днів) 2284,76 грн. х20.5% х49:365 = 62,87 грн.

11.01.2010 –28.01.2010 (18 днів) 2360,91 грн. х20.5% х18:365 = 23,87 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню у сумі 15095,36 грн.

Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 230, 231, 232 Господарського кодексу України, 525, 526, 625, 629, 1046,1049 Цивільного кодексу України, статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.           Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастопольська приватна пивоварня»(вул. Токарева, 1, м. Севастополь, 99029, ідентифікаційний номер 35060283, п/р 26000025963001 в АТ «Імексбанк», МФО 328384 або з будь-якогоіншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Публічного акціонерного товариства „Імексбанк” (65039 м. Одеса, пр. Гагаріна, 12-А, код ЄДРПОУ 20971504, к/р 12000009999027 у НБУ, МФО 328384) суму заборгованості в розмірі 148438,64 грн. (сто сорок вісім тисячі чотириста тридцять вісім грн. 64 коп.), 86865,34 грн. – заборгованість за кредитом, 46477,94 грн. –заборгованість за відсотками, 10133,50 грн. –пеня за прострочення зобов’язання за кредитом, 4790,08 грн. –пеня за прострочення зобов’язання за відсотками, а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 1484,39 грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят чотири грн. 39 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 218,72 грн. (двісті вісімнадцять грн. 72 коп.).

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.М.Юріна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84

Господарського процесуального кодексу України

і підписано 12.04.2010.