Рішення № 9578893, 06.04.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

06.04.2010 справа № 5020-10/011

Господарський суд міста Севастополя в складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом

Приватного підприємства «Залізничне торгове об’єднання»

(просп. Кірова, 1, м. Сімферополь, 95011)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Большой сосед»

(пл. 50 років СРСР, 4/1, кв.36, м. Севастополь, 99000)

(просп. Перемоги, 50, м. Севастополь, 99000)

про стягнення заборгованості в сумі 815,81 грн., у тому числі: пеню в сумі 444,76 грн., інфляційні втрати в сумі 371,05 грн.,

за участю представників сторін:

позивача –Домбровської Ю.В., довіреність №74 від 24.02.2010; Руденко А.А., довіреність №74 від 24.02.2010;

відповідача – Перетокіна А.О., довіреність б/н від 24.02.2010.

09.02.2010 Приватне підприємство «Залізничне торгове об’єднання»(далі –Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Большой сосед»(далі – Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 6061,48 грн., у тому числі: 5625,03 грн. заборгованості за поставлений товар, пені в сумі 283,66 грн., інфляційних втрат в сумі 152,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем договору б/н від 03.08.2009, а саме, обов’язку щодо внесення плати за поставлений товар.

25.02.2010 представник позивача надав заяву №75 про уточнення позовних вимог, відповідно до якої збільшив позовні вимоги, просить стягнути з Відповідача 5625,03 грн. заборгованості за поставлений товар, пені в сумі 454,25 грн., інфляційних втрат в сумі 258,57 грн.

15.03.2010 представник Позивача надав заяву №100 про уточнення позовних вимог, відповідно до якої зменшив позовні вимоги, просить стягнути з Відповідача пеню в сумі 444,76 грн., інфляційні втрати в сумі 371,05 грн.

Представник Відповідача проти позову заперечує, але письмового відзиву на позовну заяву не надав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

          03.08.2009 між Приватним підприємством «Залізничне торгове об’єднання»(Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Большой сосед»(Покупець) укладений договір б/н (далі – Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов’язується систематично поставляти і передавати у власність покупця продукти харчування, а Покупець зобов’язується прийняти товар та своєчасно здійснювати оплату на умовах даного договору (пункт 1.1 Договору) /а.с.9/.

Згідно з пунктом 1.2 Договору Покупець перераховує Постачальнику грошові кошти за поставлений товар через 21 (двадцять один) день після відвантаження товару.

Пунктом 6.1 визначено, що товар, переданий Постачальником переходить у власність Покупця в момент передачі та оформлення накладних.

Набрання Договором сили визначено сторонами з моменту його підписання та до 31.12.2009 (пункт 6.9 Договору).

Судом встановлено, що Договір недійсним не визнаний.

          Товариством з обмеженою відповідальністю «Большой сосед»за період з 03.08.2009 по 31.10.2009 отриманий товар від Приватного підприємства «Залізничне торгове об’єднання» на загальну суму 5625,03 грн.

          Вказана заборгованість визнається Відповідачем, відповідно до акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.10.2009, що підписаний представниками сторін без зауважень.

Таким чином, зобов’язання з поставки товару Позивач виконав у повному обсязі, але, як встановлено судом та визнано Відповідачем, останній умови пункту 5.3 Договору належним чином не виконав - за отриманий товар розрахувався не в повному обсязі.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі –ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі –ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.

Зобов'язання, що виникають на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 ГК України та положення глави 54 ЦК України.

                    Згідно з частиною першою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

                    До договору поставки, згідно з частиною другою статті 712 ЦК України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.           

                    Згідно з частиною першою статті статтею 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.          

З метою досудового врегулювання спору Позивачем на адресу Відповідача направлялась претензія від 30.11.2009 /а.с.562/ про сплату заборгованості за поставлений товар. Факт направлення претензії підтверджується фіскальним чеком №8415 від 30.11.2009 /а.с.12 /.

Судом встановлено, що 22.02.2010 (після подання позову) Відповідачем, в рахунок погашення суми основного боргу, сплачено 5625,03 грн. Вказаний факт підтверджується Позивачем.

Отже, на день винесення рішення, сума основної заборгованості сплачена Відповідачем у повному обсязі.

Статті 525 та 526 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині першій статті 193 ГК України.

                    У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов’язань Позивач просить суд стягнути з Відповідача інфляційні втрати в розмірі 371,05 грн. за період з жовтня 2009 року по лютий 2010 року та пеню в розмірі 444,76 грн. за період з жовтня 2009 року по лютий 2010 року.

                    В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 610, частини третьої статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

                    Пунктом 6.6 Договору встановлено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання взятих на себе зобов’язань винна сторона виплачує іншій стороні штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасного виконаного обов’язку за кожен день прострочки.

Обчислюючи розмір пені /а.с.44/, Позивач застосував подвійну облікову ставку Національного банку України, що відповідає нормам спеціального законодавства, а саме - Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996 №543/96-ВР.

Перевіривши розрахунок пені, суд визнав його невірним, Позивачем при проведенні розрахунку не враховані вимоги пункту 1.2 Договору.

                    Пеня, яка підлягає стягненню з Відповідача від простроченої заборгованості, складає 413,59 грн.:

30.09.2009 –22.02.2010 (146 днів) 349,49 грн.х20,5%х146:365 = 28,66 грн.;

01.10.2009 –22.02.2010 (145 днів) 222,88 грн. х20,5%х145:365 = 18,15 грн.;

03.10.2009 –22.02.2010 (143 день) 85,80 грн.х20,5%х143:365 = 6,89 грн.;

06.10.2009 –22.02.2010 (140 днів) 59,82 грн.х20,5%х140:365 = 4,70 грн.;

07.10.2009 –22.02.2010 (139 дня) 272,49 грн.х20,5%х139:365 = 21,27 грн.;

08.10.2009 –22.02.2010 (138 днів) 165,18 грн.х20,5%х138:365 = 12,80 грн.;

09.10.2009 –22.02.2010 (137 днів) 198,72 грн.х20,5%х137:365 = 15,29 грн.;

10.10.2009 –22.02.2010 (136 днів) 550,56 грн.х20,5%х136:365 = 42,05 грн.;

13.10.2009 –22.02.2010 (133 дня) 418,74 грн.х20,5%х133:365 = 31,28 грн.;

14.10.2009 –22.02.2010 (132 дня) 331,44 грн.х20,5%х132:365 = 24,57 грн.;

15.10.2009 –22.02.2010 (131 день) 440,34 грн.х20,5%х131:365 = 32,40 грн.;

16.10.2009 –22.02.2010 (130 днів) 172,70 грн.х20,5%х130:365 = 12,61 грн.;

17.10.2009 –22.02.2010 (129 днів) 136,86 грн.х20,5%х129:365 = 9,92 грн.;

20.10.2009 –22.02.2010 (126 днів) 550,50 грн.х20,5%х126:365 = 38,96 грн.;

21.10.2009 –20.02.2010 (125 дня) 223,87 грн.х20,5%х125:365 = 15,72 грн.;

22.10.2009 –22.02.2010 (124 дня) 302,10 грн.х20,5%х124:365 = 21,04 грн.;

23.10.2009 –22.02.2010 (123 дня) 153,36 грн.х20,5%х123:365 = 10,59 грн.;

24.10.2009 –22.02.2010 (122 дня) 399,66 грн.х20,5%х122:365 = 27,38 грн.;

26.10.2009 –22.02.2010 (120 днів) 205,74 грн.х20,5%х120:365 =13,87 грн.;

27.10.2009 –22.02.2010 (119 днів) 144,72 грн.х20,5%х119:365 =9,67 грн.;

29.10.2009 –22.02.2010 (117 днів) 240,06 грн.х20,5%х117:365 = 15,77 грн.;

          Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню у сумі 413,59 грн.

          Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок Позивача інфляційних втрат /а.с.44/ визнаний судом правильним, зокрема, розрахунок інфляційних втрат відповідає правилам, наведеним у рекомендаційному листі Верхового Суду України №62-97р від 03.04.1997.

Таким чином, вимоги Позивача щодо інфляційних втрат в розмірі 371,05 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Большой сосед»(пл. 50 років СРСР, 4/1, кв.36, м. Севастополь, 99000, ідентифікаційний код 36499188, р/р 26006234516200 в АКІБ «Укрсиббанк»,м.Харків МФО 351005 або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Приватного підприємства «Залізничне торгове об’єднання» (просп. Кірова, 1, м. Сімферополь, 95011, ідентифікаційний код 36228464, р/р 26002060228110 в КРУ «Приватбанк», м. Сімферополь, МФО 384436) 784,64 грн. (сімсот вісімдесят чотири грн. 64 коп.), у тому числі: пеню в сумі 413,59 грн., інфляційні втрати в сумі 371,05 грн., а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 98,10 грн. (дев’яносто вісім грн. 10 коп.); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 226,98 грн. (двісті двадцять шість грн. 98 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.М.Юріна

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 12.04.2010.