Рішення № 9578878, 06.04.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

06.04.2010 справа № 5020-7/073-10/091

Господарський суд міста Севастополя в складі: судді Юріної О.М., розглянувши у судовому засіданні господарську справу за позовом

Малого приватного науково-виробничого підприємства “Сердолік”

(ул. Адм. Октябрьського, 12, м. Севастополь, 99011)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

про стягнення 3898,98 грн., з яких: 3159,51 грн. інфляційні втрати, 739,47 грн. 3% річних,

За участю представників:

позивача Монько С.В., довіреність № 4 від 01.02.2010;

відповідача - ОСОБА_3, довіреність №132919 від 19.03.2010.

17.02.2010 Мале приватне науково-виробниче підприємство “Сердолік” (далі Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі Відповідач), про стягнення 4402,50 грн., у тому числі: 3594,39 грн. інфляційні втрати, 808,11 грн. 3% річних.

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 598-609, 625 Цивільного кодексу України мотивовані тим, що рішенням господарського суду міста Севастополя від 02.10.2009 у справі №5020-11/170 з Відповідача було стягнуто на його користь 74883,17 грн. основного боргу, 2216,82 грн. пені, 1881,24 грн. індексу інфляції, 798,40 грн. 3% річних, 797,80 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Зазначену заборгованість Відповідач у повному обсязі не погасив, у звязку з чим Позивач вважає, що за час прострочення виконання зобовязання Відповідач повинен сплатити 3% річних та інфляційні втрати, нараховані на суму основного боргу за рішенням суду.

У судовому засіданні 02.03.2010 представник Позивача надав заяву за вих. №22 від 02.11.2010 про уточнення позовних вимог /а.с.61-62/, відповідно до якої зменшив позовні вимоги, просить стягнути з Відповідача 3898,98 грн., у тому числі: 3159,51 грн. інфляційних втрат, 739,47 3% річних.

Представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, на задоволенні позову з урахуванням заяви від 02.11.2010 наполягає.

Відповідач проти позову заперечує з підстав відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду міста Севастополя №5020-11/170 від 02.02.2009 та надання державним виконавцем Відповідачу розстрочки виконання рішення строком на пять місяців до 31.05.2010, що ним виконується. Посилаючись на положення статті 614 Цивільного кодексу України щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, Відповідач також стверджує про відсутність з його боку вини та доказів ухилення його від виконання рішення суду /а.с. 73-74, 92-93/.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду міста Севастополя від 02.10.2009 у справі №5020-11/170, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.11.2009 та постановою Вищого господарського суду України від 11.02.2010 /а.с. 18-26/, за позовом Малого приватного науково-виробничого підприємства „Сердолик” до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, у звязку з неналежним виконанням Відповідачем взятих на себе зобовязань за договором відшкодування витрат з експлуатаційних витрат №1-Э від 26.12.2007, з останнього на користь Позивача було стягнуто основну заборгованість у розмірі 74883,17 грн., пеню у розмірі 2216,82 грн., збитки від інфляції у розмірі 1881,24 грн., 3% річних у розмірі 798,40 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 797,80 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. /а.с. 11-12/.

Зазначене рішення господарського суду на даний час є невиконаним, а заборгованість Відповідачем у повному обсязі не погашена.

Несвоєчасне виконання Відповідачем зобовязань щодо сплати грошових коштів за рішенням господарського суду міста Севастополя від 02.10.2009 у справі №5020-11/170, зявилось підставою для звернення Позивача до суду з вимогою сплати інфляційних втрат за весь час прострочення та трьох процентів річних.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Причиною виникнення спору у справі стало питання про наявність у Позивача підстав для отримання процентів за користування Відповідачем його грошовими коштами за період з 03.10.2009 по 02.03.2010 та інфляційних втрат за період з 01.10.2009 по 31.12.2009.

Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання щодо відшкодування інфляційних втрат та сплати 3% річних виникли з факту визнання рішенням господарського суду, яке набрало законної сили, неналежного виконання Відповідачем взятих на себе зобовязань за договором відшкодування витрат з експлуатаційних витрат №1-Э від 26.12.2007 та стягнення відповідної заборгованості на загальну суму 79779,63 грн.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

При цьому, чинне законодавство не повязує припинення зобовязання з наявністю судового рішення або наданням розстрочки такого виконання.

З огляду на те, що в країні відбулися інфляційні процеси, Позивач має право на збереження реальної величини грошей, присуджених до стягнення рішенням суду, але не виплачених у звязку з його невиконанням.

З урахуванням частково сплаченої Відповідачем суми боргу у розмірі 50000,00 грн. /а.с. 55-57/, за період з 01.10.2009 по 31.12.2009 сума, на яку збільшився борг Відповідача перед Позивачем внаслідок інфляційних процесів становить 3159,51 грн. та 3% річних від основного боргу становлять 739,47 грн., нарахованих з 03.10.2009 по 02.03.2010, всього 3898,98 грн. Перевіривши наданий Позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних /а.с. 61-62/, суд визнав його правильним, таким, що здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства.

Заперечуючи проти вимог позову, Відповідач посилається на відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду міста Севастополя №5020-11/170 від 02.02.2009 з наданням Відповідачу розстрочки виконання рішення строком на пять місяців до 31.05.2010, у звязку з чим нарахування річних та інфляційних втрат є неправомірним.

Проте, суд не може погодитися з такими висновками, адже діюче законодавство не повязує припинення зобовязання з наявністю судового рішення, відкриттям виконавчого провадження по його примусовому виконанню або надання розстрочки такого виконання, та не припиняє грошових зобовязань Відповідача й не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. Крім того, визначені в статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та річні не є санкцією, а тому положення статті 614 Цивільного кодексу України щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання на вказані нарахування не розповсюджуються.

Право Позивача вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення. Зазначена правова позиція викладена також у пункті 2 Інформаційного Листа Вищого господарського суду України №01-08/685 від 20.11.2008 „Про практику застосування у вирішенні спорів деяких норм чинного законодавства” та постанові Верховного Суду України від 30.09.2008 №1/384-07.

На підставі викладеного, суд вважає заборгованість Відповідача у розмірі 3898,98 грн. доведеною та обґрунтованою.

Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 у Кримській Республіканській Філії АКБ „УСБ”, м. Сімферополь, МФО 324010) на користь Малого приватного науково-виробничого підприємства „Сердолик” (99011, м. Севастополь, вул. Адм. Октябрьського, буд. 12, ідентифікаційний код 16506701, р/р 26005733905001 в СФ АКБ Приватбанк, м. Севастополь, МФО 324935) заборгованість в сумі 3898,98 грн. (три тисячі вісімсот девяносто вісім грн. 98 коп.), з яких: 3159,51 грн. - інфляційні втрати, 739,47 грн. 3% річних , а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис О.М.Юріна

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 12.04.2010.