Рішення № 9578848, 07.04.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

07.04.2010 справа № 5020-5/376

          За позовом: Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

          до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономної республіці Крим та м. Севастополі (99008 м. Севастополь, м-н Повсталих, 6);

          Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім „Купецький” (м. Севастополь, вул. Соловйова, 6)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Севастопольська міська Рада (99011 м. Севастополь, вул. Леніна, 3)

Про визнання недійсним договору оренди та спонукання повернути орендоване майно

Суддя Євдокімов І.В.

Представники сторін:

Позивач (ФКМ СМР) - Сарахман Сергій Олександрович, начальник відділу правового забезпечення, довіреність № 240 від 17.03.2010;

Відповідач (РВФонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі) - Сазонов Олександр Вікторович, перший заступник начальника, довіреність № 7 від 12.01.2010,

Відповідач (ТОВ Торговий Дім „Купецький”) –не з’явився,

Третя особа (Севастопольська міська Рада) - Сарахман Сергій Олександрович, представник, довіреність № 03-15/1026 від 17.03.2010.

Суть спору:

Позивач, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради, звернувся до суду з позовом до відповідачів, Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономної республіці Крим та м. Севастополі (Відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім „Купецький” (Відповідач 2), про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна №182 від 07.10.2004 та спонукання повернути орендоване майно.

В процесі розгляду справи позивач змінив позовні вимоги та просить суд визнати недійсним пункт 3.3 договору оренди нерухомого майна №182 від 07.10.2004.

          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний пункт договору не відповідає вимогам діючого законодавства України.

Відповідач - Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономної республіці Крим та м. Севастополі в судовому засіданні 07.04.2010 позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім „Купецький” в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

          Представникам сторін у судовому засіданні були роз'яснені їхні процесуальні права й обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

          Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд -

в с т а н о в и в:

07.10.2004 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономної республіці Крим та м. Севастополі (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім „Купецький” (Орендар) укладений договір оренди нерухомого майна №182.

Відповідно до умов договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно –окремо розташований одноповерховий будинок адміністративно-побутового корпусу (літ. Ц, з пристроями літ. ц1, ц2, ц3, вхідом у підвал, ганком) загальною площею 1027,80 кв.м., розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Токарєва, 2, що знаходиться на балансі ВАТ „Севплодоовощ”, зі строком дії до 31.10.2010.

Згідно з пунктом 1.2 договору, одноповерховий будинок адміністративно-побутового корпусу належить Орендодавцю на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації 07 липня 2004 року на підставі наказу №384 від 06 липня 2004 року, зареєстрованого у Севастопольському бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна за №2664 у реєстровій книзі 2004 року.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Договір оренди нотаріально посвідчений 07.10.2004 приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу та зареєстрований за № 2959.

          Таким чином, до укладення договору оренди з Фондом комунального майна Севастопольської міської ради, на підставі п. 3.3. договору оренди №182 від 07.10.2004 Відповідач 2 перераховував з 07.10.2004 орендну плату на розрахунковий рахунок державного бюджету щомісячно з урахуванням індексу інфляції.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ).

Об'єктом оренди можуть бути:

·          державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання;

·          нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);

·          інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Відповідно до пункту 1 статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з пунктом 1 статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Пунктом 1 статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 217 Цивільного кодексу України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Положення - пункту 3.3. договору оренди № 182 від 07.10.2004 укладеного між відповідачами, суперечать положенням статей 317, 321 Цивільного кодексу України, оскільки угода направлена на порушення і обмеження права власника володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном, у тому числі і грошовими коштами від оренди приміщення.

Згідно з пунктом 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що сторонами - Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономної республіці Крим та м. Севастополі та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім „Купецький” при укладанні договору оренди не дотримані загальні вимоги, дотримання яких необхідні для дійсності правочину –пункт 1 статті 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 5 статті 216 Цивільного кодексу України, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Пунктом 3 статті 215 Цивільного кодексу України, передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з пунктом 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

          Таким чином, позовні вимоги суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита в сумі 85,00 грн. і інформаційне –технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 49, 82 –85,115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати недійсним пункт 3.3 договору оренди нерухомого майна №182 від 07.10.2004, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономної республіці Крим та м. Севастополі (99008 м. Севастополь, м-н Повсталих, 6, код ЄДРПОУ 20677058) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім „Купецький” (м. Севастополь, вул. Соловйова, 6, код ЄДРПОУ 32789428) про передачу оренду нерухомого майна –окремо розташований одноповерховий будинок адміністративно-побутового корпусу (літ. Ц, з пристроями літ. ц1, ц2, ц3, вхідом у підвал, ганком) загальною площею 1027,80 кв.м., розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Токарєва, 2.

3.          Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономної республіці Крим та м. Севастополі (99008 м. Севастополь, м-н Повсталих, 6, код ЄДРПОУ 20677058, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, код ЄДРПОУ 23895637, п/р 31516933700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509) державне мито в сумі 42,50 грн., та витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу в сумі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім „Купецький” (м. Севастополь, вул. Соловйова, 6, код ЄДРПОУ 32789428, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, код ЄДРПОУ 23895637, п/р 31516933700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509) державне мито в сумі 42,50 грн., та витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу в сумі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.В. Євдокімов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

09.04.2010