Рішення № 95788336, 25.03.2021, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"25" березня 2021 р.

Справа № 642/1682/20

Провадження № 2/642/20/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2021 року м. Харків

Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Гримайло А.М.

за участю секретаря Старікова О.В.

представника позивача Владимир Я.В.

представника відповідача Олейник І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові в порядку загального провадження цивільну справу за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, -

в с т а н о в и в:

Представник Харківської міської ради звернувся з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати в сумі 459 850,23 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що нежитлова будівля літ. «А-1», загальною площею 214,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 з 05.11.2015 зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 11.07.2015 № 916, яка розташована на земельній ділянці комунальної форми власності, площею 0,0500 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та належним чином не оформлена й не зареєстрована у відповідності до ст. 125 Земельного Кодексу України. Так, в період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року відповідач не вносила плату за користування зазначеною земельною ділянкою, внаслідок чого бюджет міста недоотримав 459 850,23 грн. орендної плати за землю.

21.02.2020 року Департаментом територіального контролю Харківської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки та встановлено, що ОСОБА_1 використовує земельну ділянку площею 0,0500 га по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1» (кафе), будівлі «А-2», право власності на які зареєстровано за нею. За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки, визначення її меж, площі та конфігурації.

Таким чином, ОСОБА_1 , набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином не оформила правовідносини щодо користування земельною ділянкою.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представником відповідача у встановлений строк надано відзив на позовну заяву, який міститься в матеріалах справи (а.с.64).

В судовому засіданні представник відповідача адвокат Олейник І. О. заперечував проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи заперечення тим, що позивачем Харківською міською радою не доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Представником позивача у встановлений строк надано відповідь на відзив, яка міститься в матеріалах справи (а.с.83).

22.10.2020 представник відповідача надав суду заперечення на відповідь, які містяться в матеріалах справи (а.с. 98).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 29.04.2020 року провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено проводити в порядку загального позовного провадження.

Суд, вислухавши сторони, розглянувши подані матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановлено наступне.

Харківською міською радою відповідно до ст. 189 Земельного кодексу України здійснено заходи самоврядного контролю з питань використання та охорони земель територіальної громади, додержання вимог земельного законодавства.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 18.03.2020 № 204575666 право власності на нежитлову будівлю літ. «А-1», загальною площею 214,9 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , з 05.11.2015 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 11.07.2015 № 916; на нежитлову будівлю «А-2» за адресою: АДРЕСА_1 , з 30.01.2020 року зареєстровано право власності за ОСОБА_1 , з 05.11.2015 року перебуває в її користуванні.

ОСОБА_1 з 01.01.2017 року по 31.12.2019 року використовує земельну ділянку площею 0,0500 га за адресою: АДРЕСА_1 , без виникнення права власності, користування та без державної реєстрації них прав у відповідності до ст. 125 Земельного Кодексу України.

Відповідно до вказаної інформаційної довідки, витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.01.2020 № НВ-0004419962020 земельна ділянка, площею 214,9 кв. м., з кадастровим номером 6310137200:04:035:0117 за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться у комунальній власності, речові права Відповідача на земельну ділянку по АДРЕСА_1 не зареєстровані.

Отже, враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав та з урахуванням ст. ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України земельна ділянка, площею 0,0500 га, перебуває у власності територіальної громади міста Харкова.

Відповідач у період з 01.01.2017 року по 31.12.2019 року не сплачувала за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг у себе майно - грошові кошти.

За приписами статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

В силу частин 3, 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно зі статтями 13, 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля та її надра є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого право власності здійснюють органи державної влади і місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України і законами України.

Відповідно до положень Конституції України право комунальної власності територіальної громади захищається державою на рівних умовах з правом власності інших суб`єктів. Кожне порушення закону під час використання земельної ділянки є порушенням інтересів держави.

Як вбачається з матеріалів справи у представник Харківської міської ради звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати. Предметом позову є стягнення з відповідача грошових коштів, які відповідач не сплачував за користування земельною ділянкою, що призвело до виникнення кондиційного зобов`язання та недоотримання цих коштів територіальною громадою в особі міської ради.

21.02.2020 року Департаментом територіального контролю Харківської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки та встановлено, що ОСОБА_1 використовує земельну ділянку площею 0,0500 га по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1» (кафе), будівлі «А-2», право власності на які зареєстровано за ОСОБА_1 .

За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки, визначення її меж, площі та конфігурації.

Згідно розрахунку суми безпідставно збережених грошових коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності на території м. Харкова з порушенням вимог законодавства ОСОБА_1 зберегла кошти за використання спірної земельної ділянки з 01.03.2017 по 31.12.2017 у сумі 149 546,00 грн., з 01.01.2018 по 31.12.2018 у сумі 179 455, 20 грн., з 01.01.2019 по 31.12.2019 у сумі 179 455, 20 грн., загальна сума 508 456, 40 грн. (149 546,00 + 179 455, 20 + 179 455, 20 = 508 456, 40) (а. с. 36-38).

Як вбачається з копій квитанцій ОСОБА_1 на підставі податкових повідомлень-рішень від 13.04.2017 року, 11.05.2018 року, 16.05.2019 року був сплачений земельний податок у сумі 7479,16 грн. за 2017 рік, 7479,16 грн. за 2018 рік, 33647,85 грн. за 2019 рік, загальна сума 48606,17 грн. (7479,16+7479,16+33647,85= 48606,17) (а. с. 68-73).

Таким чином, ОСОБА_1 , набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином не оформила правовідносини щодо користування земельною ділянкою.

Підставами для звернення із вказаним позовом стало порушення інтересів держави в особі територіальної громади у сфері використання земель, бездіяльність Харківської міської ради, як органу, уповноваженого на виконання відповідних функцій у даних правовідносинах щодо вжиття заходів до стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Встановлено, що відповідач правомірно володіє нерухомим майном за адресою: АДРЕСА_1 , яке зареєстроване за нею на підставі договору дарування від 11.07.2015 року № 916, яке знаходиться на спірній земельній ділянці. З моменту виникнення права власності на вказане нерухоме майно у відповідача виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, яка знаходиться під нежитловою будівлею, проте речові права відповідачем на земельну ділянку не зареєстровано.

За змістом статті 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт14.1.147 пункту14.1 статті14 ПК України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт14.1.72пункту14.1статті14 ПК України).

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до частин першої, другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною першою статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини 1статті 96 цього Кодексу).

Згідно із частиною першою статті 120 ЗК України та частиною першою статті 377 ЦК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першої статті 141 ЗК України).

Отже, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Безпідставне набуття ОСОБА_1 спірної земельної ділянки не є результатом протиправного діяння, а є наслідком законних дій, а саме отримання відповідачем у власність нежитлових приміщень на підставі договору дарування, який безпосередньо пов`язаний із земельною ділянкою.

Правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. Новий власник будинку (будівлі, споруди) у зв`язку з цим не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень».

Таким чином, речові права відповідача на земельну ділянку не реєструвались, він не набув належних прав власності або користування щодо земельної ділянки, а тому використовує земельну ділянку без достатніх правових підстав.

Предметом позову у цій справі є стягнення з власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

При цьому виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Отже, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Для кондикційних зобов`язань важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).

Такі висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17.

Суд приходить до висновку про те, що правова підстава для набуття (збереження) майна - земельної ділянки по АДРЕСА_1 , у відповідача відсутня, у Харківської міської ради правомірно виникло право на стягнення коштів, отриманих безпідставно, як суми, яку мав би отримати місцевий бюджет.

Доводи представника відповідача щодо необґрунтованості порядку та підстав нарахування орендної плати, відсутності статусу, як об`єкта цивільних прав, неналежності та недопустимості доказів грошової оцінки земельної ділянки, спростовуються матеріалами справи.

Суд погоджується з розрахунком позивача, оскільки він здійснений на підставі Земельного кодексу України; Податкового кодексу України; Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 №1269/13; Рішення Харківської міської ради від 03.07.2013 №1209/13 "Про затвердження "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013".

Визначаючи суму, яка підлягає стягненню, позивач взяв до уваги акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації спірної земельної ділянки від 21 лютого 2020 року, та вирахували цю суму шляхом множення вартості одного квадратного метру спірної земельної ділянки (відповідно до проведеної та затвердженої нормативно-грошової оцінки земель м. Харкова станом на рік розрахунку) на всю площу земельної ділянки, що використовується ОСОБА_1 , а також на розмір ставки орендної плати за земельну ділянку із врахуванням сплачених відповідачем сум земельного податку. (а.с. 31-42).

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки.

Отже, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 459 850,23 грн. (508 456,40-48606,17=459 850,23) є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Така позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 липня 2020 року по справі № 463/12532/18, провадження № 61-21651св19.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10-13,76-81,89,141,264-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської ради (61003 м.Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243; банк: Казначейство України (ЕАП), одержувач: УК м. Харкова, МФО 899998, код ЄДРПОУ 37999649, номер рахунку (IBAN) - UA958999980314080611000020002, код платежу 24062200) безпідставно збереженні кошти у розмірі орендної плати у сумі 459 850,23 (чотириста п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят грн. 23 коп.) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської ради (61003 м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243; банк: Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, номер рахунку (IBAN) - UA908201720344280001000032986) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі

6 907,10 грн. (шість тисяч дев`ятсот сім грн. 10 коп.) грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного суду Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п. 15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в редакції від 15.12.2017р., до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення буде виготовлений 25 березня 2021 року.

Суддя А.М. Гримайло