Рішення № 9578759, 30.03.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

30.03.2010 справа № 5020-10/040-1/008 Господарський суд міста Севастополя в складі:

судді Алсуф’єва В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Дікергофф /Україна/”

(вул. Червонопрапорна, 26, м. Київ, 03083)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Комплексстрой-юг”

(вул. Гоголя, 8 кв. 14, м. Севастополь, 99011)

про стягнення 139302,26 грн.,

за участю представників сторін:

позивача –не з’явився;

відповідача –не з’явився.

          06.10.2009 товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Дікергофф /Україна/” (далі –Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю “Комплексстрой-юг” (далі –Відповідач), про стягнення 139302,26 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов’язань за договором поставки №63-СФ від 29.03.2008 щодо своєчасної та повної оплати за поставлений товар.

          В судове засідання 30.03.2010 Позивач не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.

Відповідач без поважних причин явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 08.10.2009, 22.10.2009, 12.01.2010, 12.03.2010 не виконав, відзиву на позовну заяву у письмовому вигляді не надав.

Натомість, Відповідачем неодноразово подавались апеляційні скарги на судові акти, які не можуть бути оскаржені, що є зловживанням своїми процесуальними правами. Подібні дії Відповідача спрямовані на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини сторін, з метою забезпечення принципу вирішення спору протягом розумного строку, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані позивачем докази, суд

                                                            ВСТАНОВИВ:          

          29.03.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Дікергофф /Україна/” (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю “Комплексстрой-юг” (покупець) укладений договір поставки №63-СФ, відповідно до пункту 1.1 якого сторони домовились про те, що постачальник зобов’язується передати у власність (поставити) покупцю бетон товарний в кількості та на умовах, зазначених в цьому договорі, а покупець зобов’язується прийняти бетон і оплатити його вартість на умовах цього договору /а.с. 9-13/.

          Асортимент бетону зазначено сторонами в Додатках до договору, які є його невід’ємною частиною (пункт 1.2 договору).

Бетон за цим договором постачається автотранспортом (пункт 1.3 договору).

          Розділом 3 договору передбачені наступні умови поставки бетону: бетон постачається постачальником на адресу, що зазначається покупцем в письмових замовленнях, відповідно до умов статті 4 цього договору. Умови поставки –СРТ (місце призначення в межах міста Севастополь, + 90 км.) –INCOTERMS 2000; бетон вважається поставленим покупцю з моменту його отримання покупцем в пункті призначення, який вказано в письмовій заявці; доставка бетону здійснюється постачальником тільки у межах міста Севастополя та Республіки Крим (+ 90 км.) (пункти 3.1-3.3 договору).

Ціна бетону, який постачається постачальником у власність покупця відповідно до умов цього договору, визначена сторонами в Додатках №2, 3 /а.с.15, 16/ до договору, які складають його невід’ємну частину. Покупець повинен сплатити вартість кожної партії бетону 100% передплатою, на підставі рахунку, наданого продавцем згідно із замовленням покупця або згідно з цим договором. Вартість транспортування бетону зазначається в рахунку на оплату бетону окремим рядком та сплачується покупцем одночасно з оплатою вартості бетону, в той же строк, як це встановлено в пункті 5.2 цього договору (пункти 5.1-5.4 договору).

                    Вартість транспортування бетону визначена сторонами в Додатку №4 до договору, який є його невід’ємною частиною /а.с.17/.

          Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2008. Якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна з Сторін не заявить про свій намір не продовжувати його дію, строк дії цього договору вважається продовженим на наступний календарний рік (пункти 8.1. 8.2 договору). Після настання цього терміну покупець втрачає право вимагати від постачальника поставки бетону на умовах, передбачених в цьому договорі (за виключенням тих партій бетону, замовлення на які було надіслано постачальнику в межах строку дії цього договору). Проте, настання зазначеного терміну ні в якому разі не звільняє покупця від обов’язку оплати раніше отриманого бетону та штрафних санкцій (якщо такі будуть)(пункт 8.3 договору).

На виконання умов договору Позивач поставив Відповідачу бетон на загальну суму 354976,19 грн., що підтверджується відповідними накладними, в яких визначено його найменування, обсяг та вартість - №СНС-00001385 від 31.03.2008 за період з 21.03.2008 по 31.03.2008 на суму 8067,44 грн., №СНС-00001399 від 10.04.2008 за період з 01.04.2008 по 10.04.2008 на суму 7497,36 грн., №СНС-00001416 від 20.04.2008 за період з 11.04.2008 по 20.04.2008 на суму 55109,13 грн., №СНС-00001436 від 30.04.2008 за період з 21.04.2008 по 30.04.2008 на суму 22728,96 грн., №СНС-00001456 від 10.05.2008 за період з 01.05.2008 по 10.05.2008 на суму 28186,38 грн., №СНС-00001457 від 10.05.2008 за період з 01.05.2008 по 10.05.2008 на суму 55957,85 грн., №СНС-00001472 від 20.05.2008 за період з 11.05.2008 по 20.05.2008 на суму 53876,59 грн., №СНС-00001488 від 31.05.2008 за період з 21.05.2008 по 31.05.2008 на суму 68175,43 грн., №СНС-00001508 від 10.06.2008 за період з 01.06.2008 по 10.06.2008 на суму 55377,05 грн. /а.с. 20-28/.

          Із змісту зазначених вище накладних вбачається, що Позивачем було поставлено товар –бетон, надано транспорті послуги та роботи під розвантаженням.

          Факт отримання Відповідачем бетону підтверджується наявністю підписів на накладних (в графі „отримав”) уповноважених осіб Відповідача, скріплених печаткою підприємства та відповідними довіреностями серії ЯОХ №846710 від 19.04.2008, серії ЯОХ №846725 від 05.05.2008 /а.с. 29-30/.           

Однак, прийнявши зазначений товар, умови договору в частині оплати товару у повному обсязі Відповідач не виконав, частково сплативши 215673,93 грн.

          11.09.2009 Позивачем на адресу Відповідача рекомендованою поштовою кореспонденцією з оголошеною цінністю направлена вимога за вих. №213 про сплату заборгованості за поставлений товар у розмірі 139302,26 грн. /а.с.18,19/.

          Несплата Відповідачем виниклої заборгованості з’явилась підставою для звернення Позивача до суду із зазначеним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання Відповідачем зобов’язань за договором поставки щодо оплати поставленого позивачем товару (бетон).

          Зобов'язання, що виникають на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 Господарського кодексу України та положення глави 54 Цивільного кодексу України.

                    Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

                    До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

                    За приписами частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

                    Виходячи з положень частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.                    

                    Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав доказів погашення ним наявної заборгованості перед Позивачем.

Таким чином, станом на день прийняття рішення у справі несплаченим залишився товар на суму 139302,26 грн.

За викладених обставин, позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача основного боргу в сумі 139302,26 грн. є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі доказами, а тому підлягають задоволенню.

                    Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 525, 526, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтями 33, 34, 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Комплексстрой-юг” (вул. Гоголя, 8 кв. 14, м. Севастополь, 99011; ідентифікаційний код 34883173, р/р 26009064419400 в АКІБ „Укрсиббанк” м. Харків, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Дікергофф /Україна/” (вул. Червонопрапорна, 26, м. Київ, 03083, ідентифікаційний код 31029255, р/р 26000000412000 в АТ “Каліон Банк Україна”, м. Київ, МФО 300379) суму основної заборгованості у розмірі 139302,26 грн. (сто тридцять дев’ять тисяч триста дві грн. 26 коп.), а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 1393,02 грн. (одна тисяча триста дев’яносто три грн. 02 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Суддя підпис В.В. Алсуф’єв

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 31.03.2010.