Рішення № 9578752, 18.03.2010, Господарський суд м. Севастополя

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

18.03.2010 справа № 5020-12/135-3/323 За позовом                              Науково-дослідної установи

                                        “Український науковий центр екології моря”

                                        (65009, м. Одеса, Французький бульвар, 89)

до                                         Закритого акціонерного товариства

“Торговий Дім “ГЕСС і Ко”

                                        (99011, м Севастополь, вул. Леніна, 50)

(99011, м. Севастополь, вул. В. Морська, 5)

про стягнення заборгованості за договором про умови фрахту в сумі 252582,97 грн.,

За зустрічним позовом           Закритого акціонерного товариства

“Торговий Дім “ГЕСС і Ко”

до                                         Науково-дослідної установи

                                        “Український науковий центр екології моря”

про стягнення надміру перерахованої суми фрахту в розмірі 55148,49 грн.

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач за первісним позовом (Науково-дослідна установа “Український науковий центр екології моря”) –Наймушин Ю.В., представник, довіреність №2 від 11.01.2010;

відповідач за первісним позовом (ЗАТ “Торговий Дім “ГЕСС і Ко”) –Книга С.А., представник, довіреність №04 від 11.01.2010.

Суть спору:

14.07.2009 Науково-дослідна установа “Український науковий центр екології моря” (далі –позивач за первісним позовом) звернулась до господарського суду міста Севастополя з позовом до Закритого акціонерного товариства “Торговий Дім “ГЕСС і Ко” (далі –відповідач за первісним позовом) про стягнення заборгованості за договором про умови фрахту в сумі 240669,13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача умов договору фрахтування судна №20/99 від 29.10.1999.

За твердженням позивача за первісним позовом, в порушення умов договору відповідач за первісним позовом (фрахтувальник) різними способами намагався не сплачувати плату (фрахт) за користування судном. Зокрема, для зменшення суми фрахту відповідач за первісним позовом надавав недостовірну інформацію щодо періодів перебування судна у ремонті /т. с. 1, арк. с. 3-6/.

Ухвалою від 16.07.2009 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5020-12/135.

Розпорядженням голови господарського суду міста Севастополя №118 від 06.10.2009, у зв’язку з відпусткою судді Харченка І.А. справу №5020-12/135 передано до провадження судді Головко В.О. /т. с. 2, арк. с. 23-24/.

Ухвалою від 06.10.2009 справу прийнято до провадження суддею Головко В.О. з привласненням справі №5020-12/135-3/323; розгляд справи призначено на 14.10.2009 /т. с. 2, арк. с. 25/.

В порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

Також в судових засіданнях 13.01.2010, 26.01.2010, 09.02.2010 оголошувалась перерва.

В процесі розгляду справи позивач за первісним позовом неодноразово змінював розмір позовних вимог. Згідно з останньою заявою /т. с. 2, арк. с. 116-123, 128-129; т. с. 3, арк. с. 86-87/ просить стягнути з відповідача за первісним позовом заборгованість за договором №20/99 від 29.10.1999 в сумі 252582,97 грн., з яких: 31595,30 грн. –сума заборгованості за актом звірення взаємних розрахунків станом на 01.10.2006; 20509,96 грн. –сума фрахту за 24 дні березня 2007 року (невизнаний позивачем ремонт); 232867,86 грн. –заборгованість за 2009 рік (з урахуванням санкцій за порушення строків внесення фрахту). При цьому позивачем враховано, що станом на 01.01.2008 у відповідача за первісним позовом виникла переплата в сумі 32390,15 грн.

В порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України відповідач за первісним позовом надав суду відзив на первісний позов та доповнення до нього /т. с. 1, арк. с. 67-70, т. с. 2, арк. с. 19-21/, у тому числі і на уточнені позовні вимоги Науково-дослідної установи “Український науковий центр екології моря” /т. с. 2, арк. с. 63-65, арк. с. 140-142, т. с. 3, арк. с. 4-6/.

У відзивах на первісний позов ЗАТ “Торговий Дім “ГЕСС і Ко” вважає розрахунок позивача за первісним позовом щодо суми фрахту за період з 2008 по 2009 рік необґрунтованим, з огляду на те, що при здійсненні цього розрахунку позивач за первісним позовом безпідставно застосував приписи статті 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, а саме: збільшив розмір фрахту за кожен наступний місяць на індекс інфляції поточного місяця. Крім того, відповідач просить в порядку статті 389 Кодексу торговельного мореплавства України застосувати дворічний строк позовної давності до вимог позивача за первісним позовом, що виникли у 2006-2007 роках, а також –річний строк позовної давності до первісних позовних вимог щодо стягнення штрафу в розмірі 18% річних та 3% річних за січень-червень 2008 року /т. с. 3, арк. с. 18-21, арк. с. 74-75/.

22.02.2010 (вх. №352) на адресу господарського суду від Закритого акціонерного товариства “Торговий Дім “ГЕСС і Ко” надійшла зустрічна позовна заява /т. с. 3, арк. с. 36-37/.

Ухвалою від 25.02.2010 зустрічна позовна заява Закритого акціонерного товариства “Торговий Дім “ГЕСС і Ко” до Науково-дослідної установи “Український науковий центр екології моря” про стягнення надміру перерахованої суми фрахту в розмірі 123224,18 грн. прийнята для спільного розгляду з первісним позовом.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог Закрите акціонерне товариство “Торговий Дім “ГЕСС і Ко” посилається на безпідставність виставлення Науково-дослідною установою “Український науковий центр екології моря” рахунків за фрахт судна за період з лютого по грудень 2008 року в розмірі, який не відповідає умовам п. 2.1 Договору фрахтування судна №20/99 від 29.10.1999 (в редакції додаткової угоди до нього). Зважаючи на те, що позивач за зустрічним позовом оплатив виставлені рахунки в повному обсязі, відповідач має повернути йому безпідставно перераховані кошти.

Заявою від 15.03.2009 (вх. №7543) позивач за зустрічним позовом змінив розмір позовних вимог та, посилаючись на статтю 1212 Цивільного кодексу України, просив стягнути з відповідача за зустрічним позовом на його користь 55148,49 грн. /т. с. 3, арк. с. 72-73/. При цьому позивач за зустрічним позовом зазначив, що 2009 року взагалі не сплачував суму фрахту, тому визнає свою заборгованість перед позивачем за первісним позовом в сумі 68067,47 грн., з яких: 62923,95 грн. –сума основного боргу; 5143,52 –штрафна санкція 18% річних.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Отже, зменшення розміру позовних вимог є процесуальним правом позивача за зустрічним позовом, тому суд прийняв цю заяву до розгляду.

У судовому засіданні 18.03.2010 позивач за первісним позовом підтримав вимоги уточненого позову в розмірі 252582,97 грн., а позивач за зустрічним позовом –вимоги уточненого зустрічного позову в сумі 55148,49 грн.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

29.10.1999 між Українським науковим центром екології моря (правонаступником якого згідно з пунктом 1.1 Статуту /т. с. 2, арк. с. 107/ є Науково-дослідна установа “Український науковий центр екології моря” –позивач за первісним позовом) (Судновласник) та Закритим акціонерним товариством “Торговий Дім “ГЕСС і Ко” (Фрахтувальник) був укладений договір №20/99 про умови фрахту (далі –Договір) /т. с. 1, арк. с. 24-35/, за умовами якого судновласник зобов’язується на обумовлений час, за обумовлену плату (фрахт), на умовах цього договору (чартеру) надати фрахтувальнику т/х “Муссон” (судно) без екіпажу (бербоут-чартер) для перевезення пасажирів, вантажу та інших цілій торговельного мореплавства.

Відповідно до п. 1.1 Договору судновласник передає, а фрахтувальник приймає судно у фрахт у мореплавному, технічно справному стані, належним чином забезпечене документами згідно з актом передачі.

Судно передається у торговому порту “Севастополь” та приймається у торговому морському порту “Південний”. Передача судна фрахтувальнику та приймання судна фрахтувальником є доказом повного виконання судновласником всіх зобов’язань за цим чартером, та з цього моменту фрахтувальник не має права заявляти будь-яку претензію до судновласника на підставі будь-яких заяв чи гарантій, що прямо чи опосередковано стосуються судна (п. 1.2 Договору).

Фрахтувальник самостійно укомплектовує екіпаж (пп. 1.2.1 п. 1.2 Договору).

Судно має бути передано у бербоут-чартер не пізніше 08.11.1999 (п. 1.4 Договору).

Судно упродовж строку дії Договору перебуває у повному володінні та абсолютному господарському веденні та користуванні для усіх цілей фрахтувальника та у всіх відносинах під його повним контролем, включаючи безпеку мореплавства, до якої судновласник відношення не має (пп. 1.10.1 п. 1.10 Договору).

Фрахтувальник зобов’язаний вживати невідкладних заходів щодо проведення необхідного ремонту, який здійснюється у розумні строки, при недодержанні яких судновласник має право вилучити судно з експлуатації у фрахтувальника, не приймаючи до уваги жодних протестів та без шкоди для будь-яких претензій, які судновласник має право пред’явити фрахтувальнику відповідно до чартеру. Час ремонту не зараховується фрахтувальнику до орендної ставки (пп. 1.10.3 п. 1.10 Договору).

Також фрахтувальник зобов’язаний здійснювати усі ремонтні роботи чи зміну будь-яких пошкоджених, втрачених деталей чи всього обладнання таким чином, щоб не зменшити вартість судна. Час ремонту не враховується до орендної ставки (пп. 1.10.15 п. 1.10 Договору).

Фрахтувальник ставить судно в док, чистить та красить його підводну частину по мірі необхідності, проте не ріже одного разу у кожні 18 календарних місяців, починаючи з моменту передачі судна, якщо сторони не передбачать інше окремими положеннями. Час докування та необхідних робіт у зв’язку з цим не зараховується до орендної ставки (п. 1.11 Договору).

Сторони домовились, що фрахтова ставка становить 359,45 грн. на добу. Дана ставка підлягає зміні прямо пропорційно зміні курсу долару США, встановленого НБУ на момент оплати стосовно курсу долара США станом на 28.10.1999 (п. 2.1 Договору).

Фрахтувальник здійснює оплату фрахту судновласнику щомісячно у 5-денний строк за спливом кожного місяця (п. 2.2 Договору).

За прострочку орендної плати фрахтувальник зобов’язаний сплатити судновласнику штраф з розрахунку 18% річних (п. 2.6 Договору).

Час ремонтних робіт не вважається часом оренди. За період ремонту фрахт не нараховується (п. 4.5 Договору).

Фрахтувальник зобов’язаний після спливу періоду чартеру повернути судно у безпечному стані та вільному від льоду порту “Південний”. Фрахтувальник зобов’язаний не менше ніж за 30 днів надати судновласнику попередній та не менше ніж за 14 днів –кінцеві нотиси із зазначенням очікуваної дати, рейнджу портів повернення судна, чи порту повернення судна (п. 5.1 Договору).

Судно має бути повернено судновласнику у такому ж доброму вигляді, стані і з класом, в яком воно було при передачі, виключаючи природний знос, який не впливає на клас судна (п. 5.4 Договору).

Зміни та доповнення до договору здійснюються лише за згодою сторін та оформлюються окремими угодами (п. 17.2 Договору).

Відповідно до пункту 18.1 Договору, він вважається укладеним з моменту його підписання сторонами, набирає сили з моменту реалізації сторонами умов договору, припиняє дію 31.12.2009.

Додатковою угодою від 31.03.2004 сторони встановили, що фрахтова ставка складає 359,45 грн. на добу /т. с. 1. арк. с. 36/, та домовилися, що ця додаткова угода є невід’ємною частиною Договору №20/99 від 29.10.1999.

Договір №20/99 від 29.10.1999 та Додаткова угода до нього від 31.03.2004 підписані обома сторонами та скріплені їхніми печатками.

Наказом №275 від 19.11.1999 Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України назву теплоходу “Муссон” змінено на “Севастполь-1” /т. с. 3, арк. с. 16/.

Право власності Українського наукового центру екології моря (правонаступником якого є Науково-дослідна установа “Український науковий центр екології моря”) на судно “Севастополь-1” підтверджується свідоцтвом про право власності /т. с. 2, арк. с. 66/, відповідно до пунктів 5.2 Статуту /т. с. 2, арк. с. 110, т. с. 1, арк. с. 18/ майно центру є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарювання (оперативного управління).

Згідно з наказом ЗАТ “Торговий Дім “ГЕСС і Ко” №30 від 31.10.2009 “Про виведення з експлуатації т/х “Севастполь-1” /т. с. 2, арк. с. 80/ судно було виведено з експлуатації у зв’язку з необхідністю його підготовки до переходу в порт “Південний” для передачі Українському науковому центру екології моря.

30.10.2009 листом №580/9-10 відповідач за первісним позовом звернувся до позивача із проханням направити комісію для передачі судна в порту “Південний” /т. с. 2, арк. с. 81/.

03.11.2009 наказом ЗАТ “Торговий Дім “ГЕСС і Ко” №31 призначено комісію з передавання судна /т. с. 3, арк. с. 81/.

22.11.2009 судно повернуто фрахтувальником судновласнику, про що складено відповідний Акт /т. с. 2, арк. с. 82-83/.

Станом на 01.10.2006 сторонами був підписаний акт звірення взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом за період з 01.09.2003 по 01.10.2006 складає 31595,30 грн. /т. с. 3, арк. с. 88-90/.

Перевіряючи вказані в акті відомості, суд встановив, що відповідач за первісним позовом допустив описку, зазначивши, що сума його заборгованості перед позивачем станом на 01.10.2006 становить 31595,30 грн., в той час коли дійсна сума боргу на 01.10.2006 –31955,30 грн. (без врахування рахунку за вересень 2003 року на суму 14205,60 грн. та переплати за листопад 2003 року в сумі 290,58 грн.).

Такого висновку суд дійшов, виходячи з наступного розрахунку.

Як вбачається з наданого позивачем за первісним позовом Акта, за жовтень 2003 року, грудень 2003 року –листопад 2005 року, травень-серпень 2006 року відповідач розрахувався повністю, точно у встановлених розмірах.

Отже, несплаченими залишились рахунки за вересень 2003 року в сумі 14205,60 грн., грудень 2005 року –в сумі 13937,08 грн., січень 2006 року –1856,25 грн., лютий 2006 року –12957,75 грн., березень 2006 року – 2564,91 грн., квітень 2006 року 639,31 грн., разом –на суму 46160,90 грн. (14205,60+13937,08+1856,25+12957,75+2564,91+639,31).

Водночас, за листопад 2003 року замість 14476,61 грн. відповідачем сплачено 14767,19 грн., що на 290,58 грн. більше, ніж належало сплатити.

А рахунок за вересень 2003 року в сумі 14205,60 грн. не прийнятий відповідачем до уваги, оскільки вказана сума перебуває за межами 3-річної загальної позовної давності.

Таким чином, сума заборгованості станом на 01.10.2006 становить 31664,72 грн. (46160,90 –290,58 –14205,60).

Перевіряючи накази фрахтувальника щодо виведення судна з експлуатації, позивач за первісним позовом дійшов висновку, що вони не відповідають даним головного (старшого) диспетчера Севастопольського морського торговельного порту, у зв’язку з чим судновласник не прийняв до уваги деякі періоди, коли за твердженням фрахтувальника судно перебувало в ремонті, та нарахував за них відповідну суму фрахту.

Проте відповідач за первісним позовом не оплатив заборгованість в повному обсязі, що і стало причиною для звернення позивача до суду із первісним позовом, що розглядається.

В свою чергу фрахтувальник вважає, що судновласник нарахував суму фрахту всупереч умовам п. 2.1 Договору про умови фрахту, діючого в редакції Додаткової угоди, у зв’язку з чим вважає, що за 2008 рік сплатив фрахт у більшому розмірі ніж потрібно було сплачувати. Надміру сплачені кошти, на думку фрахтувальника підлягають поверненню судновласником (позивач за первісним позовом). Зазначене стало причиною для звернення відповідача із зустрічним позовом до первісного позивача.

Суд вважає, що вимоги первісного позову не підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Спірні правові відносини між сторонами виникли з приводу виконання договору фрахтування судна.

Так, судом встановлено, що з 29.10.1999 (дата укладення спірного договору) по 22.11.2009 (дата підписання акта приймання-передачі судна із бербоуд-чартеру) між сторонами існували правовідносини по наданню відповідачу за первісним позовом судна на певний час для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства.

Як зазначено вище, правові відносини сторін були оформлені Договором №20/99 від 29.10.1999 про умови фрахту т/х “Муссон” (у подальшому перейменоване на т/х “Севастополь-1”).

Предметом Договору №20/99 фрахтування судна є морське судно –т/х “Муссон” (т/х “Севастополь-1”), судновласником якого являється державна установа –Науково-дослідна установа “Український науковий центр екології моря” /т. с. 2, арк. с. 66/.

Особливістю зазначеного договору є те, що державне майно (судно) передається орендареві (фрахтувальнику) у користування на визначений час за визначену плату (фрахт).

Отже, укладений сторонами договір №20/99 є договором чартеру (фрахтування), який за своєю правовою природою є різновидом договору оренди морського судна, а тому правовідносини, що виникають з даного договору, регулюються загальним законодавством, у тому числі Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, та спеціальними законодавчими актами у даній сфері –Законом України “Про оренду державного та комунального майна” та Кодексом торговельного мореплавства України.

Відповідно до статті 4 Цивільного кодексу України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Статтею 759 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Наведеній нормі кореспондує припис частини першої статті 283 Господарського кодексу України, відповідно до якої за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для господарської діяльності.

За приписами частини шостої статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В контексті частини третьої статті 283 Господарського кодексу України, частини першої статті 760 Цивільного кодексу України предметом договору оренди можуть бути повітряні, морські, річкові судна, у зв’язку з чим, до відносин з оренди транспортних засобів підлягають застосуванню приписи спеціальних норм Цивільного кодексу України (статті 798-805 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною третьою статті 760 Цивільного кодексу України особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Відносини, що виникають з торговельного мореплавства, регулюються Кодексом торговельного мореплавства України (далі –КТМ України). При цьому, під торговельним мореплавством у цьому Кодексі розуміється діяльність, пов’язана з використанням суден для перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти, рибних та інших морських промислів, розвідки та видобування корисних копалин, виконання буксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладання кабелю, також для інших господарських, наукових і культурних цілей (ст. 1 КТМ України).

До цивільних, адміністративних, господарських та інших правовідносин, що виникають із торговельного мореплавства і не врегульовані цим Кодексом, відповідно застосовуються правила цивільного, адміністративного, господарського та іншого законодавства України (ст. 4 КТМ України).

Отже, співвідношення між нормами Цивільного кодексу і законів, які регулюють особливості найму (оренди) окремих видів майна, полягає в тому, що норми цих законів тією чи іншою мірою встановлюють правовий механізм реалізації відповідної норми Цивільного кодексу України або передбачають додаткові умови її реалізації, або виключають застосування норм Кодексу, якщо це прямо передбачено ними чи випливає з їхнього змісту.

Зважаючи на те, що договір фрахтування є спеціальним різновидом договору оренди, правове регулювання якого детально викладено у Кодексі торговельного мореплавства України, норми названого законодавчого акта підлягають пріоритетному застосуванню при вирішенні спору між сторонами в порівнянні з нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, оскільки предметом договору є майно, яке не тільки є нерухомим та державним, а ще й морським транспортним засобом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з частиною першою статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до статті 204 Кодексу торговельного мореплавства України договір чартеру (фрахтування) судна на певний час повинен бути укладений у письмовій формі. Наявність і зміст договору чартеру (фрахтування) судна на певний час можуть бути доведені виключно письмовими доказами.

Згідно зі статтею 203 Кодексу торговельного мореплавства України за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов’язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час. Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору №20/99 від 29.10.1999 судновласник передав теплохід “Муссон” (у подальшому перейменоване на т/х “Севастополь-1”) у бербоут-чартер фрахтувальнику, тобто виконав свої зобов’язання за Договором належним чином.

Натомість відповідач за первісним позовом зобов’язання за Договором №20/99 від 29.10.1999 виконував неналежним чином: орендну плату (фрахт) сплачував несвоєчасно і не в повному обсязі, у зв’язку з чим позивач за первісним позовом звернувся до суду із даним позовом про стягнення з фрахтувальника суми заборгованості за актом звірення розрахунків від 01.10.2006, за березень 2007 року та за 2008-2009 роки.

Відповідач за первісним позовом на підставі статті 389 Кодексу торговельного мореплавства України заявив клопотання про застосування дворічного строку позовної давності до вимог позивача за первісним позовом, що виникли у 2006-2007 роках, а також річного строку позовної давності до первісних позовних вимог щодо стягнення штрафу в розмірі 18% річних та 3% річних за січень-червень 2008 року /т. с. 3, арк. с. 75/.

Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом (п. п. 6, 9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Відповідно до статей 256-258 Цивільного кодексу України, позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Згідно зі статтею 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Спеціальний строк позовної давності до вимог, які виникають при виконанні договору фрахтування, встановлений статтею 389 Кодексу торговельного мореплавства України.

Зокрема, частиною першою зазначеної статті встановлено, що до вимог, які виникають з договорів перевезення пасажирів і багажу, фрахтування судна без екіпажу, фрахтування судна на певний час, лізингу судна, буксирування, надання лоцманських послуг, морського страхування, угод, укладених капітаном судна в силу наданих йому законом прав, зіткнення суден, здійснення рятувальних операцій, застосовується дворічний строк позовної давності.

Водночас, відповідно до статті 391 Кодексу торговельного мореплавства України до вимог, для яких строки позовної давності цим Кодексом не передбачені, застосовуються загальні строки позовної давності, встановлені цивільним законодавством України, якщо у міжнародних договорах України для цих вимог не встановлені інші строки давності.

Пункт 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України встановлює спеціальну позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

При цьому частиною другою статті 389 Кодексу торговельного мореплавства України унормовано, що цей строк обчислюється з дня виникнення права на позов.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з даним позовом 14.07.2009 /т. с. 1, арк. с. 3/.

Право на звернення до суду з вимогою про стягнення з відповідача за первісним позовом суми заборгованості за актом звірення взаємних розрахунків станом на 01.10.2006 в розмірі 31595,30 грн. виникло у позивача за первісним позовом ще до підписання цього акта обома сторонами, оскільки судновласник, як зацікавлена сторона Договору №20/90 від 29.10.1999, повинен був в контексті цивільно-правових засад справедливості, добросовісності та розумності (ст. 3 ЦК України) своєчасно контролювати додержання своїм контрагентом умов сплати фрахту відповідно до пункту 2.2 зазначеного Договору. Так, згідно з наданим актом /т. с. 3, арк. с. 88-90/, заборгованість відповідача перед позивачем виникла 07.10.2003 (в сумі 14205,60 грн. за вересень 2003 року); 06.01.2006 (в сумі 13646,50 грн. за грудень 2005 року з урахуванням переплати в сумі 290,58 грн. за листопад 2003 року); 07.02.2006 (в сумі 1856,25 грн. за січень 2006 року); 09.03.2006 (в сумі 12957,75 грн. за лютий 2006 року); 06.04.2006 (в сумі 2564,91 грн. за березень 2006 року) та 06.05.2006 (в сумі 639,31 грн. за квітень 2006 року).

Навіть якщо обраховувати строк позовної давності з 01.10.2006, то останній день подачі позову за актом звірення взаємних розрахунків за 2003-2006 роки –30.09.2008.

Право на звернення до суду з вимогою про стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості за березень 2007 року в сумі 20509,96 грн. у позивача за первісним позовом виникло 06.04.2007 (відповідно до п. 2.2 Договору фрахт за березень 2007 року підлягає сплаті в строк до 05.04.2007); тому за основною заборгованістю строк позовної давності сплинув 06.04.2009, а стосовно стягнення штрафних санкцій –07.04.2008.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи зі змісту статті 32 Господарського процесуального кодексу України, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

Доказів поважності пропуску строку позовної давності позивач за первісним позовом суду не надав.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про сплив строку позовної давності за вимогами позивача за первісним позовом про стягнення заборгованості за актом звірення взаєморозрахунків за 2003-2006 роки в сумі 31595,30 грн.; за березень 2007 року в сумі 20509,96 грн., а тому відмовляє у стягненні цих сум з відповідача за первісним позовом на підставі частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України.

Поряд з наведеним, позивачем за первісним позовом заявлена вимога про стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості за 2009 рік в розмірі 232867,86 грн. /т. с. 3, арк. с. 84-87; т. 2, арк. с. 116-121/.

Перевіривши розрахунки позивача за первісним позовом, суд встановив, що вони мають певні недоліки як правового, так і суто технічного характеру.

Так, при обчисленні суми фрахту за 2008-2009 роки позивач за первісним позовом застосовував відповідні індекси інфляції, тобто при розрахунку фрахту за наступний місяць позивач корегував розмір фрахту за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю (розрахунок фрахтової ставки з врахуванням індексів інфляції наведено в таблиці, що надана позивачем /т. с. 2, арк. с. 122-123/).

При цьому у грудні 2008 року позивачем за первісним позовом помилково взятий індекс інфляції 101,6%, хоча за повідомленням Державного комітету статистики України від 09.01.2009 індекс споживчих цін (індекс інфляції) у грудні 2008 року становив 102,1% порівняно з листопадом 2008 року.

Крім того, в підрахунку заборгованості за жовтень 2008 року /т. с. 2, арк. с. 118/ допущено математичну помилку –вказано суму 3158,97 грн., в той час коли 8000,40 грн. –11159,01 = -3158,61; так само в підрахунку заборгованості за березень 2009 року /т. с. 2, арк. с. 119/ вказано 26876,40 грн., а 22638,68+2668,26+444,71+1224,75=26976,40 грн.

У зв’язку з викладеним, змінюється загальна сума заборгованості /т. с. 2, арк. с. 121/ –замість 232867,86 грн. позивач мав зазначити 232967,86 грн.

Також, позивач за первісним позовом помилково не врахував переплату за липень 2008 року в сумі 7917,97 грн.; за серпень 2008 року –в сумі 7917,55 грн.; за вересень 2008 року –7289,80 грн., разом –23125,32 грн. /т. с. 2, арк. с. 118/, а відтак має змінитися і загальна сума переплати – замість 32390,15 грн. має бути 55515,11 грн. /т. с. 2, арк. с. 119/.

Обґрунтовуючи первісні позовні вимоги позивач зазначає, що при обчисленні суми фрахту він застосовує приписи статті 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 /т. с. 2, арк. с. 144-148/.

Відповідач за первісним позовом вважає, що таке обчислення суми фрахту не відповідає умовам Договору №20/99 від 29.10.1999 та додаткової угоди до нього.

Згідно з п. 2.1 Договору №20/99 від 29.10.1999, добова фрахтова ставка складає 359,45 грн. Вказана сума підлягає зміні прямо пропорційно зміні курсу долара США, встановленого на момент оплати відносно курсу долара США станом на 28.10.1999.

Частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України унормовано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із даною правовою нормою узгоджується стаття 188 Господарського кодексу України, якою регламентовано загальний порядок зміни та розірвання господарських договорів.

Так, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що сторони дотримались наведеного порядку зміни умов договору та змінили умови п. 2.1 Договору №20/99, уклавши 31.03.2004 Додаткову угоду, яка є невід’ємною частиною Договору про умови фрахту /т. с. 1, арк. с. 36/.

За загальним правилом, одностороння зміна господарських договорів не допускається (ч. 1 ст. 188 ГК України). Аналогічне положення містить стаття 525 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що одностороння зміна умов зобов’язання не допускається.

В порушення статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України позивач за первісним позовом не надав суду належних доказів щодо правомірності обчислення розміру фрахту з помісячним коригуванням його на індекс інфляції.

На підставі викладеного, суд вважає факт обчислення позивачем за первісним позовом добової фрахтової ставки із застосуванням індексів інфляції односторонньою зміною умов Договору №20/99 від 29.10.1999, що не відповідає наведеним приписам чинного законодавства.

Статтею 212 Кодексу торговельного мореплавства України встановлено, що фрахтувальник сплачує судновласнику фрахт в порядку і терміни, передбачені договором чартеру (фрахтування) судна на певний час. Він звільняється від сплати фрахту і витрат щодо судна за час, протягом якого судно було непридатне для експлуатації внаслідок неморехідного стану, за винятком випадків, коли непридатність судна настала з вини фрахтувальника.

У пункті 4.5 Договору №20/99 від 29.10.1999 сторони домовились, що час ремонтних робіт не вважається часом оренди. За період ремонту фрахт не нараховується.

На підтвердження знаходження судна в ремонті відповідачем за первісним позовом надані накази щодо виведення судна з експлуатації, відомості по ремонтних роботах, внутрішні накладні.

Проте, позивач за первісним позовом вважає, що фрахтувальник використовує умови п. 4.5 Договору для зменшення суми фрахту чи її несплати взагалі; та зауважує, що данні відповідача за первісним позовом (у тому числі, які містяться у наказах щодо виведення судна з експлуатації) протирічать даним головного диспетчера Севастопольського морського торгівельного порту, щодо виходу судна з порту Севастополь та заходу в порт.

Згідно з частиною 3 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У забезпечення цієї засади судочинства статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими до суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Умовами Договору №20/99 від 29.10.1999 не передбачено, якими саме доказами повинні підтверджуватися періоди знаходження судна в ремонті, тому суд оцінює надані сторонами доказами за загальними правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, засновуючись на засадах змагальності сторін.

При розрахунку суми фрахту за січень 2009 року позивач за первісним позовом нараховував фрахт за 31 день.

Відповідач за первісним позовом стверджує, що у січні 2009 року судно знаходилось на ремонтних роботах 24 дні. На підтвердження своєї позиції відповідач за первісним позовом посилається на наказ №85 від 21.12.2008 /т. с. 1, арк. с. 110/; наказ №5 від 25.01.2009 /т. с. 1, арк. с. 111/; а також на судновий журнал /т. с. 1, арк. с. 122-123/, згідно з яким судно виведено з експлуатації 22.12.2008 о 00:00 год. та введено в експлуатацію 25.01.2009 о 6:00 год. /т. с. 1, арк. с. 113-114/. Крім того, відповідач за первісним позовом надав акти виконаних ремонтних робіт за січень 2009 рік /т. с. 1, арк. с. 115-116/.

Відповідно до даних головного диспетчера Севастопольського морського торгівельного порту т/х “Севастополь-1” прийшов зі Стамбулу 21.12.2008, а вийшов з Севастопольського порту –25.01.2009 /т. с. 1, арк. с. 63; т. с. 3, арк. с. 30/.

Порівнюючи дані головного диспетчера та ЗАТ “Торговий Дім “ГЕСС і Ко”, суд встановив відповідність цих даних між собою, тому приймає їх як належні докази того, що у січні 2009 року т/х “Севастополь-1” знаходився на ремонтних роботах 24 дні. Тому сума фрахту повинна нараховуватись за 7 днів, яка за розрахунком суду складає 2516,15 грн. (359,45*7).

Суму фрахту за лютий 2009 року позивач за первісним позовом нарахував за 28 днів.

Відповідач за первісним позовом перерахував суму фрахту за 7 днів, з огляду на те, що з 01.02.2009 по 21.02.2009 судно знаходилось на ремонтних роботах (наказ №6а від 01.02.2009 /т. с. 1, арк. с. 117/, наказ №8 від 22.02.2009 /т. с. 1, арк. с. 118/, судновий журнал, згідно з яким судно виведено з експлуатації 01.02.2009 о 20:00 год., а введено в експлуатацію 22.02.2009 о 10:00 год. /т. с. 1, арк. с. 120-121/; акти виконаних ремонтних робіт /т. с. 1, арк. с. 122-123/).

За даними головного диспетчера Севастопольського морського торгівельного порту у лютому 2009 року т/х “Севастополь-1” прийшов зі Стамбулу 31.01.2009, а вийшов з Севастопольського порту –22.02.2009 /т. с. 3, арк. с. 29/.

Порівнюючи дані диспетчера та Закритого акціонерного товариства “Торговий Дім “ГЕСС і Ко”, суд зазначає, що відповідач за первісним позовом помилково вважає 01.02.2009 днем ремонту, оскільки судно виведено з експлуатації о 20:00 год. Отже, у лютому 2009 року т/х “Севастополь-1” знаходився на ремонтних роботах 20 днів. Тому сума фрахту повинна нараховуватись за 7 днів, яка за розрахунком суду складає 2875,60 грн. (359,45*8).

За березень 2009 року позивач за первісним позовом нарахував фрахт за 31 день.

Згідно з наказом ЗАТ “Торговий Дім “ГЕСС і Ко” №8а від 28.02.2009 т/х “Севастополь-1” виведений з експлуатації з 28.02.2009; наказом №14 від 03.05.2009 –введений до експлуатації з 03.05.3009 /т. с. 1, арк. с. 124-125/.

Відповідно до суднового журналу судно виведено з експлуатації 01.03.2009 о 22:00 год. /т. с. /, а введено в експлуатацію 03.05.2009 о 12:00 год. /т. с. 1, арк. с. 127-128/.

Здійснення ремонтних робіт у вказаний період підтверджується також актом приймання-здачі судна з ремонту та актом здачі-прийняття робіт /т. с. 1, арк. с. 129-130/.

За даними старшого диспетчера Севастопольського морського торгівельного порту т/х “Севастополь-1” зайшов до порту “Севастополь” 01.03.2009, а вийшов лише 03.05.2009 /т. с. 3, арк. с. 29/.

На підставі викладеного, суд вважає доведеним відповідачем за первісним позовом факт перебування т/х “Севастополь-1” на ремонтних роботах протягом всього місяця (березень 2009 року), тому фрахт за цей місяць не нараховується.

За квітень 2009 року сума фрахту не нараховується, оскільки весь місяць судно знаходилось на ремонті. З цим погоджуються обидві сторони.

За травень 2009 року позивач за первісним позовом нарахував відповідачеві фрахт за 31 день.

Згідно з даними суднового журналу ЗАТ “Торговий Дім “ГЕСС і Ко” судно введено в експлуатацію 03.05.2009 о 12:00 год. /т. с. 1, арк. с. 128/.

Відповідно до даних старшого диспетчера Севастопольського морського торгівельного порту т/х “Севастополь-1” вийшов з порту “Севастополь” 03.05.2009, увійшов –09.05.2009 /т. с. 3, арк. с. 29/.

Порівнюючи дані диспетчера та Закритого акціонерного товариства “Торговий Дім “ГЕСС і Ко”, суд встановив відповідність цих даних між собою, тому приймає їх як належні докази того, що у травні 2009 року т/х “Севастополь-1” знаходився на ремонтних роботах 2 дні. Тому сума фрахту повинна нараховуватись за 29 днів та складає 10424,05 грн. (359,45*29).

У червні, липні та серпні 2009 року обидві сторони погоджуються, що сума фрахту повинна нараховуватися за 23 дні червня, 31 день липня та 31 день серпня.

При цьому суд зауважує, що позивач за первісним позовом прийняв документи відповідача за первісним позовом як доказ знаходження судна на ремонті протягом 7 днів, а саме: наказ №18 від 14.06.2009 про виведення судна з експлуатації /т. с. 2, арк. с. 67/, наказ №19 від 21.06.2009 про введення судна в експлуатацію /т. с. 2, арк. с. 68/, акт виконаних робіт /т. с. 2, арк. с. 69/, внутрішню накладну /т. с. 2. арк. с. 70/.

За розрахунком суду сума фрахту за червень 2009 року складає 8267,35 грн. (359,45*23), за липень 2009 року –11142,95 грн. (359,45*31), за серпень 2009 року – 11142,95 грн. (359,45*31), разом –30553,25 грн.

За вересень 2009 року позивач за первісним позовом нараховує суму фрахту за 30 днів.

Відповідач за первісним позовом наполягає на тому, що у вересні 2009 року судно 7 днів знаходилось на ремонті. На підтвердження своєї позиції відповідач за первісним позовом надав наказ №25 від 19.09.2009 /т. с. 2, арк. с. 71/, наказ №26 від 26.09.2009 /т. с. 2, арк. с. 72/, а також судновий журнал, згідно з яким судно виведено з експлуатації 20.09.2009 о 14:00 год. та введено в експлуатацію 27.09.2009 о 15:30 год. /т. с. 2, арк. с. 74-75/.

За даними старшого диспетчера Севастопольського морського торгівельного порту т/х “Севастополь-1” вийшов з порту “Севастополь” 21.09.2009, увійшов –29.09.2009 /т. с. 3, арк. с. 31/.

Оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд звертає увагу на неузгодженість даних відповідача за первісним позовом і даних диспетчера та зазначає наступне. Згідно зі статтею 35 Кодексу торговельного мореплавства України судновий журнал є судновим документом, що ведеться за формою і правилами, встановленими центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту, який, в контексті статей 70, 71 Кодексу торговельного мореплавства України має суттєве значення стосовно встановлення певних юридичних фактів (народження, смерть тощо) і обставин, та, як вбачається зі змісту статті 64 Кодексу торговельного мореплавства України підлягає особливому зберіганню. Крім того, судновий журнал відповідно до статті 345 Кодексу торговельного мореплавства України є єдиним документом (доказом), який надається нотаріусу чи іншій посадовій особі (ст. 342 КТМ України) на підтвердження обставин, викладених у заяві про морський протест. Суднові журнали, надані відповідачем за первісним позовом, прошиті, пронумеровані і скріплені печаткою судна, тому суд надає перевагу судновим журналам над іншими доказами (наказами, довідками головного (старшого) диспетчера порту тощо) і погоджується з контррозрахунком відповідача за первісним позовом щодо сплати фрахту за 23 дні вересня 2009 року (з 1 по 20.09.2009 та з 28 по 30.09.2009), яка складає 8267,35 грн. (359,45*23).

За жовтень 2009 року позивач за первісним позовом нараховує відповідачеві фрахт за повний місяць, тобто за 31 день.

Відповідно до наказу ЗАТ “Торговий Дім “ГЕСС і Ко” №27а від 10.10.2009 судно виведено з експлуатації з 11.10.2009 /т. с. 2, арк. с. 76/, введено в експлуатацію –з 18.10.2009 (наказ №28 від 17.10.2009 /т. с. 2, арк. с. 77/); знову виведено з експлуатації з 31.10.2009 (наказ №30 від 31.10.2009 /т. с. 80, арк. с. 80/). Також, відповідач за первісним позовом надав акт виконаних ремонтних робіт з 11.10.2009 по 17.10.2009 /т. с. 2. арк. с. 78/, внутрішню накладну /т. с. 2. арк. с. 79/.

Будь-яких інших документів стосовно періоду, що розглядається, сторонами не надано, тому суд вважає, що за жовтень 2009 року фрахт має нараховуватись за період з 1 по 10.10.2009 (10 дн.) та з 18 по 31.10.2009 (14 дн.), разом за 24 дні.

За розрахунком суду сума фрахту за жовтень 2009 року становить 8626,80 грн. (359,45*24).

За листопад 2009 року позивач за первісним позовом нараховує суму фрахту за 20 днів.

На думку суду, таке нарахування є неправомірним.

Так, наказом Закритого акціонерного товариства “Торговий Дім “ГЕСС і Ко” №30 від 31.10.2009 судно з 31.10.2009 виведено з експлуатації у зв’язку з підготовкою до переходу в порт “Південний” для передачі Українському науковому центру екології моря /т. с. 3, арк. с. 80/.

Згідно з пунктом 5.1 Договору №20/99 від 29.10.1999 фрахтувальник зобов’язаний після спливу періоду чартеру повернути судно у безпечному стані та вільному від льоду порту “Південний”. Фрахтувальник зобов’язаний не менше ніж за 30 днів надати судновласнику попередній та не менше ніж за 14 днів –кінцеві нотиси із зазначенням очікуваної дати, рейнджа портів повернення судна, чи порту повернення судна.

Листом від 30.10.2009 ЗАТ “Торговий Дім ГЕСС і Ко” повідомило позивача за первісним позовом про те, що через закінчення строку договору фрахтування судно буде у порту “Південний” 06.11.2009 о 12:00 год. /т. с. 3. арк. с. 82/.

Листом від 17.11.2009 відповідач за первісним позовом звернуло увагу позивача за первісним позовом на невиконання його вимоги щодо підготовки причалу в порту “Південний” для ошвартування судна /т. с. 3, арк. с. 83/.

Як вбачається з матеріалів справи, судно було передано судновласнику 22.11.2009 /акт приймання-передачі, т. с. 2, арк. с. 82-83/.

Відповідач за первісним позовом зазначив, що у зв’язку з тим, що позивач за первісним позовом затримав прийняття судна, тому підстави для сплати суми фрахту за листопад 2009 року відсутні /т. с. 3, арк. с. 77/.

Чинне законодавство України, зокрема частина шоста статті 762 Цивільного кодексу України, звільняє наймача (орендаря) від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Зважаючи на викладене, суд погоджується з відповідачем за первісним позовом щодо звільнення його від сплати фрахту за листопад 2009 року.

Таким чином, за розрахунком суду Закрите акціонерне товариство “Торговий Дім “ГЕСС і Ко” за 2009 рік повинно було сплатити суму фрахту в загальному розмірі 63263,20 грн. (2516,15+2875,60+10424,05+8267,35+11142,95+11142,95+8267,35+8626,80).

Також позивач за первісним позовом заявив вимогу про стягнення з відповідача інфляційного збільшення суми боргу та 3% річних за користування чужими грошовими коштами за 2009 рік.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Фрахтувальник здійснює оплату фрахту судновласнику щомісячно у 5-денний строк за спливом кожного місяця (п. 2.2 Договору).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право позивача за первісним позовом вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнових прав та інтересів, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, інфляційне збільшення суми боргу та нарахування позивачем 3% річних за користування чужими грошовими коштами є правомірними.

Разом з тим, при обчисленні інфляційного відшкодування і 3% річних позивачем за первісним позовом допущені певні помилки, пов’язані із визначенням суми боргу за 2009 рік.

Виходячи зі змісту договору та правових норм, що регулюють питання визначення та обчислення строків (Глава 18 Цивільного кодексу України, стаття 530 Цивільного кодексу України), останнім днем строку виконання зобов’язань відповідача за первісним позовом є п’ятий день наступного місяця за розрахунковим місяцем, тобто 6 день місяця є початком періоду прострочення виконання зобов’язання.

Водночас, за правилами частини п’ятої статті 254 Цивільного кодексу України (порядок обчислення строків), якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Керуючись даним правилом, суд встановив, що останнім днем виконання зобов’язання щодо сплати фрахту за червень 2009 року є 06.07.2009, а за серпень 2009 року –07.09.2009.

Враховуючи зазначене, суд здійснив власний розрахунок збитків від інфляції та 3% річних, що наведений нижче.

При проведенні розрахунку збитків від інфляції судом застосовані рекомендації, які викладені в Листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97Р, та офіційні індекси інфляції, встановлені Державним комітетом статистики України.

Розрахунок інфляційних збитків на суму заборгованості 2009 року:

На суму боргу за січень 2009 року –2516,15 грн.

Період заборгованості –06.02.2009-30.11.2009

Сукупний індекс інфляції –1,082

(1,015*1,014*1,009*1,005*1,011*0,999*0,998*1,008*1,009*1,011)

2516,15*1,082-2516,15=206,32 грн.

На суму боргу за лютий 2009 року –2875,60 грн.

Період заборгованості –06.03.2009-30.11.2009

Сукупний індекс інфляції –1,066

(1,014*1,009*1,005*1,011*0,999*0,998*1,008*1,009*1,011)

2875,60*1,066-2875,60=189,79 грн.

На суму боргу за травень 2009 року –10424,05 грн.

Період заборгованості –06.06.2009-30.11.2009

Сукупний індекс інфляції –1,037

(1,011*0,999*0,998*1,008*1,009*1,011)

10424,05*1,037-10424,05=385,69 грн.

На суму боргу за червень 2009 року –8267,35 грн.

Період заборгованості –07.07.2009-30.11.2009

Сукупний індекс інфляції –1,025

(0,999*0,998*1,008*1,009*1,011)

8267,35*1,025-8267,35=206,68 грн.

На суму боргу за липень 2009 року –11142,95 грн.

Період заборгованості –06.08.2009-30.11.2009

Сукупний індекс інфляції –1,026

(0,998*1,008*1,009*1,011)

11142,95*1,026-11142,95=289,72 грн.

На суму боргу за серпень 2009 року –11142,95 грн.

Період заборгованості –08.09.2009-30.11.2009

Сукупний індекс інфляції –1,028

(1,008*1,009*1,011)

11142,95*1,028-11142,95=312,00 грн.

На суму боргу за вересень 2009 року –8267,35 грн.

Період заборгованості –06.10.2009-30.11.2009

Сукупний індекс інфляції –1,020

(1,009*1,011)

8267,35*1,020-8267,35=165,35 грн.

На суму боргу за жовтень 2009 року –8626,80 грн.

Період заборгованості –06.11.2009-30.11.2009

Індекс інфляції за листопад 2009 року –1,011

8626,80*1,011-8626,80=94,89 грн.

Отже, загальний розмір інфляційних збитків за розрахунком суду становить 1850,44 грн. (206,32+189,79+385,69+206,68+289,72+312,00+165,35+94,89).

Розрахунок 3% річних на суму заборгованості 2009 року:

На суму боргу за січень 2009 року –2516,15 грн.

Період заборгованості –06.02.2009-30.11.2009 (298 днів)

2516,15*3/100/365*298=61,63 грн.

На суму боргу за лютий 2009 року –2875,60 грн.

Період заборгованості –06.03.2009-30.11.2009 (270 днів)

2875,60*3/100/365*270=63,81 грн.

На суму боргу за травень 2009 року –10424,05 грн.

Період заборгованості –06.06.2009-30.11.2009 (178 днів)

10424,05*3/100/365*178= 152,51 грн.

На суму боргу за червень 2009 року –8267,35 грн.

Період заборгованості –07.07.2009-30.11.2009 (147 днів)

8267,35*3/100/365*147=99,89 грн.

На суму боргу за липень 2009 року –11142,95 грн.

Період заборгованості –06.08.2009-30.11.2009 (117 днів)

11142,95*3/100/365*117=107,16 грн.

На суму боргу за серпень 2009 року –11142,95 грн.

Період заборгованості –08.09.2009-30.11.2009 (84 дні)

11142,95*3/100/365*84=76,93 грн.

На суму боргу за вересень 2009 року –8267,35 грн.

Період заборгованості –06.10.2009-30.11.2009 (56 днів)

8267,35*3/100/365*56=38,05 грн.

На суму боргу за жовтень 2009 року –8626,80 грн.

Період заборгованості –06.11.2009-30.11.2009 (25 днів)

8626,80*3/100/365*25=17,73 грн.

Таким чином, загальний розмір 3% річних за розрахунком суду становить 617,71 грн. (61,63+63,81+152,51+99,89+107,16+76,93+38,05+17,73).

Стосовно первісної позовної вимоги про стягнення штрафу в розмірі 18% річних на підставі п. 2.6 Договору №20/99 від 29.10.1999 суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими засобами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Оскільки Господарський кодекс України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання, слід виходити із визначень, наведених у Цивільному кодексі України (пункт 48 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 №01-8/211).

Статтею 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Дана норма визначає порядок визначення штрафних санкцій, зокрема, штрафу.

Аналогічно, згідно зі статтею 179 Цивільного кодексу Української РСР (який діяв на час укладення спірного Договору про умови фрахту), неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання, зокрема в разі прострочення виконання.

У п. 2.6 Договору №20/99 від 29.10.1999 вказано, що „за прострочку орендної плати фрахтувальник зобов’язаний сплатити судновласнику штраф з розрахунку 18% річних”.

Зміст наведеного пункту не встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу; не визначає суму (загальна сума заборгованості чи сума заборгованості за якийсь конкретний період прострочення), від якої має обчислюватись 18% річних.

Також суд вважає за необхідне зауважити на положеннях статті 625 Цивільного кодексу України (ст. 214 ЦК УРСР), відповідно до яких боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, встановлена в п. 2.6 Договору №20/99 від 29.10.1999 санкція може бути і процентами, які підлягають сплаті у зв’язку із простроченням виконання грошового зобов’язання, встановленими сторонами в іншому розмірі, ніж 3%, а вказівка на найменування санкцій –штраф –може бути помилковою.

Таким чином, досліджуючи п. 2.6 Договору №20/99 від 29.10.1999 в контексті частини другої статті 549 Цивільного кодексу України, суд вважає, що розмір штрафу Договором не встановлений, а тому підстави для стягнення штрафу відсутні.

Підсумовуючи викладене, через порушення обов’язку щодо своєчасної оплати суми фрахту за 2009 рік Закрите акціонерне товариство “Торговий Дім “ГЕСС і Ко” має сплатити позивачу за первісним позовом суму основного боргу у розмірі 63263,20 грн., збитки від інфляції –1850,44 грн. та 3% річних –617,71 грн., а всього 65731,35 грн.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані надміру сплаченою сумою фрахту за 2008 рік, оскільки відповідач за зустрічним позовом нараховував фрахт за 2008 рік всупереч умовам п. 2.1 Договору фрахтування судна №20/99 від 29.10.1999 (в редакції додаткової угоди до нього).

Порівнюючи надані сторонами розрахунки суми фрахту за 2008 рік /т. с. 2, арк. с. 116-121, т. с. 3, арк. с. 18-21, 41/ суд встановив, що розбіжності щодо кількості днів фрахту існують у позивача і відповідача за зустрічним позовом за березень, квітень, травень, листопад і грудень 2008 року. В решті –кількість днів співпадає, різною є лише сума фрахту, оскільки під час розрахунку сторони застосовували різні підходи.

Беручи до уваги вищевикладене, суд здійснив власний розрахунок кількості днів фрахту за 2008 рік та його суми, застосовуючи добову фрахтову ставку в розмірі, визначеному сторонами (п. 2.1 Договору фрахтування судна №20/99 від 29.10.1999, в редакції Додаткової угоди від 31.03.2004 /т. с. 1, арк. с. 36/, –359,45 грн. з ПДВ.

За даними суду розмір фрахту за 2008 рік становить:

За січень 2008 року: 359,45*31 день фрахту = 11142,95 грн.

За лютий 2008 року: 359,45*29 днів фрахту = 10424,05 грн.

За березень 2008 року.

Згідно з наказом ЗАТ “Торговий Дім “ГЕСС і Ко” №14 від 23.03.2008 т/х “Севастополь-1” виведений з експлуатації з 23.03.2008 /т. с. 1, арк. с. 51/ і введений в експлуатацію лише з 07.04.2008 (наказ №20 від 07.04.2008 /т. с. 1, арк. с. 52/, тобто до кінця місяця судно перебувало в ремонті.

Відповідно до суднового журналу судно виведено з експлуатації 24.03.2008 о 17:40 год. /т. с. 1, арк. с. 87-88/, введено в експлуатацію 06.04.2008 о 16:15 год. /т. с. 1, арк. с. 89/, тобто з 01.03.2008 по 24.03.2008 судно було під фрахтом.

Отже, за даними позивача за зустрічним позовом, фрахт за березень 2008 року має нараховуватися за 23 дні (7 днів –ремонт).

За даними головного диспетчера Севастопольського морського торговельного порту судно 27.03.2008 вийшло з порту /т. с. 1, арк. с. 50/.

Оцінюючи надані докази в їх сукупності, як і раніше, суд надає перевагу судновому журналу над довідкою головного диспетчера Севастопольського морського торговельного порту, тим більше, що сам відповідач за зустрічним позовом нараховував позивачеві фрахт за березень 2008 року лише за 22 дні /т. с. 2, арк. с. 132/, таким чином визнаючи 9 днів ремонту.

Крім того, проаналізувавши дані головного (старшого) диспетчера Севастопольського морського торговельного порту /т. с. 1, арк. с. 63; т. с. 3, арк. с. 29-33/, суд дійшов висновку, що один перехід “Севастополь – Стамбул –Севастополь” триває в середньому 6-7 днів, а якщо брати до уваги дані диспетчера за березень-квітень 2008 року /т. с. 3, арк. с. 33/, то з 27.03.2008 (дата відходу судна з Севастополя) по 12.04.2008 (дата заходу в порт “Севастополь”) пройшло 15 днів.

За викладених обставин суд погоджується з розрахунками позивача за зустрічним позовом і приходить до висновку, що за березень 2008 року фрахт становить 8267,35 грн. (359,45*23).

За квітень 2008 року.

Як зазначено вище, відповідно до наказу фрахтувальника №20 від 07.04.2008 /т. с. 1, арк. с. 52/ судно введено в експлуатацію з 07.04.2008; згідно з даними суднового журналу –06.04.2008 о 16:15 год. і цього ж дня судно вийшло з порту “Севастополь” /т. с. 1, арк. с. 89/.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що за квітень 2008 року фрахт має нараховуватись за 22 дні /т. с. 3, арк. с. 41/; відповідач в своєму розрахунку розміру позовних вимог нараховує фрахт за 21 день /т. с. 2, арк. с. 116-121/.

Суд же на підставі наданих сторонами доказів дійшов висновку, що фрахт за квітень 2008 року має нараховуватись за 24 дні –з 07.04.2008 по 30.04.2008.

Таким чином, за квітень 2008 року розмір фрахту за розрахунком суду становить 8626,80 грн. (359,45*24).

За травень 2008 року.

Згідно з наказом фрахтувальника №32 від 24.05.2008 судно було виведено з експлуатації з 24.05.2008 /т. с. 1, арк. с. 53/, введено в експлуатацію 01.06.2008 (наказ №25 від 31.05.2008 /т. с. 1, арк. с. 57/).

За даними суднового журналу судно виведено з експлуатації 25.05.2008 о 6:00 год. /т. с. 1, арк. с. 90-91/, а 31.05.2008 о 18:45 судно вийшло з порту “Севастополь” /т. с. 1, арк. с. 92/.

За даними старшого диспетчера Севастопольського морського торговельного порту судно увійшло в порт “Севастополь” 24.05.2008, а вийшло з порту –25.08.2008 /т. с. 3, арк. с. 32/, що заперечується обома сторонами.

На думку суду, 25.08.2008 є явно помилковою датою, тому не приймається судом до уваги.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що фрахт за травень 2008 року має нараховуватися за 24 дні /т. с. 3, арк. с. 41/.

Відповідач за зустрічним позовом нарахував позивачеві фрахт за 23 дні травня 2008 року.

Беручи до уваги дані наказів позивача за зустрічним позовом, суднових журналів, суд погоджується з ЗАТ “Торговий Дім “ГЕСС і Ко”, що за травень 2008 року фрахт має нараховуватися за 24 дні, а сума фрахту становить 8626,80 грн. (359,45*24).

При визначенні кількості днів для нарахування суми фрахту за червень-жовтень 2008 року дані судновласника та дані фрахтувальника збігаються. Так, обидві сторони погоджуються, що у червні, липні та серпні 2008 року судно в ремонті не було, тому фрахт має бути сплачений в повному обсязі.

Отже, за червень 2008 року сума фрахту становить 10783,50 грн., за липень 2008 року –11142,95 грн., за серпень 2008 року –11142,95 грн.

Щодо вересня-жовтня 2008 року сторони визнали, що у вересні 2008 року судно знаходилось на ремонті 2 дні (29-30.09.2008), а у жовтні 2008 року –19 днів (1-19.10.2008). Тому суд погоджується з розрахунком позивача за зустрічним позовом стосовно суми фрахту за вересень-жовтень 2008 року, яка, відповідно, склала 10064,60 грн. (359,45*28) та 4313,40 грн. (359,45*12).

Крім того, викладені обставини підтверджуються матеріалами справи, зокрема наказами фрахтувальника №67 від 29.09.2008 про виведення судна з експлуатації /т. с. 1, арк. с. 56/ та №75 від 20.10.2008 про введення судна в експлуатацію /т. с. 1, арк. с. 57/.

За листопад 2008 року.

Наказом фрахтувальника №77 від 01.11.2008 судно виведено з експлуатації /т. с. 1, арк. с. 59/, введено в експлуатацію –09.11.2008 (наказ №80 від 09.11.2008 /т. с. 1, арк. с. 60/); знову виведено з експлуатації 22.11.2008 (наказ №83 від 22.11.2008 /т. с. 1, арк. с. 61/), а введено в експлуатацію 30.11.2008 (наказ №85 від 30.11.2008 /т. с. 1, арк. с. 104/).

За даними суднового журналу судно виведено з експлуатації 01.11.2008 о 12:00 год. /т. с. 1, арк. с. 93-94/, введено в експлуатацію –08.11.2008 о 10:00 год. /т. с. 1, арк. с. 95/; виведено з експлуатації 23.11.2008 о 10:00 год. /т. с. 1, арк. с. 105-106/, введено в експлуатацію –30.11.2008 о 15:15 год. /т. с. 1, арк. с. 107/.

На підтвердження того, що судно у період з 23.11.2008 по 30.11.2008 позивач за зустрічним позовом також надав суду акт виконаних ремонтних робіт та ремонтну відомість /т. с. 1, арк. с. 108-109/.

Згідно з довідкою головного диспетчера Севастопольського морського торговельного порту судно прийшло зі Стамбулу 01.11.2008 та вийшло з порту “Севастополь” 08.11.2008; прийшло зі Стамбулу 22.11.2008, вийшло з порту “Севастополь” 30.11.2008 /т. с. 3, арк. с. 30/.

Судновласник нараховує фрахт у листопаді 2008 року за 22 дні /т. с. 2, арк. с. 116-121/.

Фрахтувальник вважає, що фрахт має бути сплачений за 23 дні листопада 2008 року /т. с. 3, арк. с. 41/.

За розрахунком суду, що ґрунтується на наданих доказах, за листопад 2008 року фрахт має бути нарахованій лише за 15 днів: з 08.11.2008 по 22.11.2008 в сумі 5391,75 (359,45*15).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи відсутність такого клопотання з боку позивача за зустрічним позовом, суд в цій частині приймає до уваги розрахунок, наданий ЗАТ “Торговий Дім “ГЕСС і Ко”, згідно з яким сума фрахту за листопад 2008 року становить 8267,35 грн. (359,45*23).

За грудень 2008 року за даними фрахтувальника сума фрахту, що підлягає сплаті, становить 4672,85 грн. (з розрахунку 13 днів фрахту) /т. с. 3, арк. с. 41/.

Судновласник нараховує фрахт у грудні 2008 року –за 6 днів /т. с. 2, арк. с. 116-121/.

На думку суду, фрахт за грудень 2008 року має бути сплачений за 14 днів в сумі 5032,30 грн.

Такого висновку суд дійшов, зважаючи на наступне.

Відповідно до наказу ЗАТ “Торговий Дім “ГЕСС і Ко” №89 від 07.12.2008 т/х “Севастополь-1” виведено з експлуатації з 07.12.2008 /т. с. 1, арк. с. 62/, введено в експлуатацію з 14.12.2008 (наказ №82а від 14.12.2008 /т. с. 1, арк. с. 99/).

Згідно з даними суднового журналу судно виведено з експлуатації 07.12.2008 о 22:00 год. /т. с. 1, арк. с. 100-101/, тобто за 07.12.2008 фрахт підлягає нарахуванню в повному обсязі. 14.12.2008 судно введено в експлуатацію о 14:00 год. /т. с. 1, арк. с. 102/, тому за цей день за загальним правилом фрахт не нараховується.

Отже, фактично судно перебувало в ремонті з 08.12.2008 по 14.12.2008 включно (7 днів).

Вдруге протягом грудня 2008 року судно виведено з експлуатації 21.12.2008 та введено в експлуатацію лише 25.01.2009, що підтверджується наказами ЗАТ “Торговий Дім “ГЕСС і Ко” №85 від 21.12.2008 /т. с. 1, арк. с. 110/, №5 від 25.01.2009 /т. с. 1, арк. с. 111/; судновими журналами /т. с. 1, арк. с. 112-114/, відповідно до яких судно виведено з експлуатації 22.12.2008 о 00:00 год. та введено в експлуатацію 25.01.2009 о 6:00 год.; актом виконаних ремонтних робіт №20/08 від 25.12.2008 /т. с. 1, арк. с.103/; довідками головного (старшого) диспетчера Севастопольського морського торговельного порту /т. с. 3, арк. с. 29-30/, згідно з якими 21.12.2008 т/х “Севастополь-1” увійшло до порту “Севастополь” 21.12.2008 і вийшло з порту лише 25.01.2009.

Таким чином, з 22.12.2008 по 31.12.2008 (10 днів) судно перебувало в ремонті.

Враховуючи те, що запис про повторне виведення судна з експлуатації згідно з даними суднового журналу вчинено 22.12.2008 о 00:00, суд не погоджується з позивачем за зустрічним позовом щодо звільнення його від сплати фрахту за 21.12.2008 та вважає, що фрахт за грудень 2008 року має нараховуватися за 14 днів в сумі 5032,30 грн. (359,45*14).

Підсумовуючи викладене, за розрахунком суду фрахтувальник був зобов’язаний сплатити фрахт за 2008 рік в сумі 107835,00 грн. (11142,95 + 10424,05 + 8267,35 + 8626,80 + 8626,80 + 10783,50 + 11142,95 + 11142,95 + 10064,60 + 4313,40+ 8267,35 + 5032,30).

За розрахунком позивача за зустрічним позовом сума фрахту за 2008 рік складає 95613,70 грн. /т. с. 3, арк. с. 41/. Проте, як встановлено судом, при його обчисленні Закритим акціонерним товариством “Торговий Дім “ГЕСС і Ко” були допущені певні помилки. Зокрема, не врахована сума фрахту за січень 2008 року; а також неправильно визначена кількість днів фрахту за квітень, листопад і грудень 2008 року.

На підтвердження повної оплати виставлених відповідачем за зустрічним позовом рахунків за 2008 рік /т. с. 3, арк. с. 42-52/ позивач за зустрічним позовом надав платіжні доручення на загальну суму 218837,88 грн. /т. с. 3, арк. с. 53-63/.

Дані документи знайшли своє відображення в розрахунку позивача за первісним позовом /т. с. 2, арк. с. 116-121/. Крім того, відповідач за зустрічним позовом підтверджує внесення позивачем за зустрічним позовом плати за січень 2008 року в сумі 19893,00 грн.

Отже, за 2008 рік позивач за зустрічним позовом сплатив відповідачеві фрахт в загальній сумі 238730,88 грн. (218837,88+19893,00).

Положення глави 83 Цивільного кодексу України, до складу якої входять статті 1212 і 1213, регулюють такі два види позадоговірних зобов’язань як зобов’язання, що виникають внаслідок безпідставного набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої особи (потерпілого).

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

При цьому, згідно зі статтями 177, 192 Цивільного кодексу України, гроші (грошові кошти) також є майном.

В силу частини 2 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, зі змісту наведеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов’язання, визначеного цією нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав.

Зважаючи на викладене, при застосуванні вказаних норм підлягає встановленню факт набуття чи збереження майна відповідачем без достатньої правової підстави.

Предметом зустрічного позову, з урахуванням зменшення розміру позовних вимог, є стягнення з відповідача надміру перерахованої суми фрахту за лютий-грудень 2008 року в розмірі 55148,49 грн. /т. с. 3, арк. с. 72-73/.

За розрахунком суду, що наведений вище, сплаті за 2008 рік підлягала сума фрахту в розмірі 107835,00 грн.

Фактично було сплачено протягом 2008 року –238730,88 грн.

Таким чином, відповідач за зустрічним позовом неправомірно отримав за 2008 рік суму фрахту в розмірі 130895,88 грн.

Порівнюючи суми фрахту, нарахованого судновласником протягом 2008 року, та суми, які фактично були сплачені фрахтувальником, суд зазначає, що весь 2008 рік у позивача спостерігається переплата. Суми переплати станом на початок кожного наступного місяця 2008 року наведені нижче.

Місяць, за який здійснюється оплатаНараховано судновласникомСплачено фрахтувальникомПідлягало сплаті (за розрахунком суду)Залишок коштів на початок наступного місяця

Січень 2008 року17809.1919893.0011142.95-2083.81

Лютий 200 року17143.0623745.0810424.05-8685.83

Березень 2008 року13356.2018499.888267.35-13829.51

Квітень 2008 року13233.5714838.558626.80-15434.49

Травень 2008 року14943.1020698.108626.80-21189.49

Червень 2008 року19744.5027330.3010783.50-28775.29

Липень 2008 року20568.1928486.1611142.95-36693.26

Серпень 2008 року20463.4128380.9611142.95-44610.81

Вересень 2008 року18464.6025754.4010064.60-51900.61

Жовтень 2008 року8000.4011159.014313.40-55059.22

Листопад 2008 року14916.4414185.988267.35-54328.76

Грудень 2008 року4129.205759.475032.30-55959.03

РАЗОМ:182771,86238730,88107835,00- Відповідно до пункту 2.4 Договору про умови фрахту №20/99 від 29.10.1999, будь-яка орендна плата, що сплачена авансом, регулюється відповідно.

За загальним правилом, судновласник, отримавши від фрахтувальника орендну плату в розмірі, що перевищує встановлений, або зобов’язаний повернути надміру сплачені кошти платнику –позивачеві за зустрічним позовом, або –зарахувати надлишок в рахунок наступних орендних платежів.

Зважаючи на викладені обставини, нарахування відповідачем за зустрічним позовом будь-яких санкцій за прострочення виконання грошових зобов’язань щодо сплати фрахту є неправомірним.

Як встановлено судом, заборгованість позивача за зустрічним позовом перед судновласником за 2009 рік (з урахуванням інфляційних збитків та 3% річних) становить 65731,35 грн.

Беручи до уваги переплату, що склалася станом на 01.01.2009 року, поверненню позивачеві за зустрічним позовом за розрахунком суду підлягає 65164,53 грн. (130895,88-65731,35), що перевищує розмір заявлених зустрічних позовних вимог.

Підсумовуючи викладене, первісні позовні вимоги задоволенню не підлягають, а зустрічні –задовольняються судом в заявленому розмірі, тобто в сумі 55148,49 грн. (враховуючи відсутність клопотання позивача за зустрічним позовом про вихід суду за межі позовних вимог в порядку пункту 2 частини другої статті 83 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому судом відхилені доводи позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) щодо неузгодженості в даних, які містяться в наказах відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), та суднових журналах, оскільки накази за своєю правовою природою є організаційно-розпорядчими документами, в яких викладаються ті чи інші вказівки відповідним особам. Реалізація наказу (виконання вказівок) відбувається окремо від наказу, тому дати в наказах і в інших документах, які складаються на виконання цих наказів можуть не співпадати. Зазначення в наказах Закритого акціонерного товариства “Торговий Дім “ГЕСС і Ко” про виведення судна з експлуатації певного числа та введення його в експлуатацію потребує здійснення конкретних організаційних заходів, а тому фактична дата цих подій (виведення судна з експлуатації/введення в експлуатацію) може відрізнятися від дати, вказаної в наказах, –і це не спростовує даних, що містяться в наказі чи, навпаки, даних суднового журналу.

Згідно з частиною другою статті 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Водночас, частиною п’ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача; при відмові в позові –на позивача.

Керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2.          Зустрічний позов задовольнити повністю.

3.          Стягнути з Науково-дослідної установи “Український науковий центр екології моря” (65009, м. Одеса, Французький бульвар, 89; ідентифікаційний код 02572516; п/р 35229018000320 в ГУ ДКУ в Одеській області, м. Одеса, МФО 828011) на користь Закритого акціонерного товариства “Торговий Дім “ГЕСС і Ко” (99011, м Севастополь, вул. Леніна, 50; 99011, м. Севастополь, вул. В. Морська, 5; ідентифікаційний код 20710364; п/р 260083031542 в АТ "Банк "Таврика", м. Київ, МФО 300788) надміру сплачені грошові кошти в сумі 55148,49 грн. (п’ятдесят п’ять тисяч сто сорок вісім грн. 49 коп.), а також державне мито в розмірі 551,48 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.О. Головко

Рішення оформлено

і підписано в порядку

статті 84 ГПК України

25.03.2010.