Рішення № 9578738, 22.02.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

22.02.2010 справа № 5020-2/324

За позовом:          Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул.. Луначарського, 5)

до:                    Малого приватного підприємства „Раритет”

( м. Севастополь, вул.. Пожарова, 10)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

Державне комунальне підприємство „Ремонтно-експлуатаційне підприємство №17 (99011, м. Севастополь, вул. Очаківців, 6);

Комунальне підприємство „Аррікон” Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Адм. Октябрьського, 8, кв. 2)

про          розірвання договору оренди та стягнення заборгованості у розмірі 134528,43 грн.

          Суддя Шевчук Н.Г.

Представники сторін:

позивача –Ігнатенко В.В, довіреність б/н від 11.01.2010;

відповідача –не з’явився;

третьої особи –не з’явився, ДКП РЕП № 17;

третьої особи –не з’явився, КП „Аррікон” СМР;

СУТЬ СПОРУ:

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до суду з позовом до Малого приватного підприємства „Раритет”, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державне комунальне підприємство „Ремонтно-експлуатаційне підприємство №17, Комунальне підприємство „Аррікон” Севастопольської міської Ради про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості у розмірі 134528,43 грн.

Позов обґрунтований неналежним виконанням з боку відповідача умов договору в частині своєчасного внесення орендної плати за договором №30-08 від 05.12.2008 оренди нерухомого майна. Позивач зазначає, що у відповідача за період з травня 2009 року по серпень 2009 року утворилася заборгованість по орендній платі у сумі 14815,61 грн, яку позивач просить стягнути разом з пенею –302,73 грн, 3 % річних –78,01 грн, та штрафом –119332,08 грн.

Крім того, позивач, посилаючись на статтю 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та статтю 651 Цивільного кодексу України, просить суд розірвати договір оренди № 30-08 від 05.12.2008 та зобов’язати мале приватне підприємство „Раритет” повернути (звільнити) орендовані приміщення.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

У ході судового розгляду позивач у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України подав заяву про зміну позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за період з травня 2009 року по 31 жовтня 2009 року по орендній платі у сумі 22282,40 грн, пеню –302,73 грн, штраф –119332,80 грн та 3 % річних –168,20 грн (арк. с 31-32), розірвати договір оренди № 30-08 від 05.12.2008 та зобов’язати мале приватне підприємство „Раритет” повернути (звільнити) орендовані приміщення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

05.12.2008 між Фондом комунального майна Севастопольської міської ради (Орендодавець) та малим приватним підприємством „Раритет” (Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна №30-08 (далі –Договір), відповідно до умов якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно –вбудовані нежитловеі приміщення з № ІІІ-1 по № ІІІ-12, № ІV-1, загальною площею 87,70 кв.м. з ганком і вхідом у підвалі, які розташовані за адресою: місто Севастополь, вул. Пожарова, буд. 10, що знаходиться на балансі РЕП-17, для розміщення магазину продовольчих товарів з реалізацією товарів підакцизної групи, склопункту (арк.с. 9-10).

Відповідно до пункту 2.1 Договору передача майна в оренду не тягне передачі Орендарю права власності на це майно.

Згідно з пунктами 3.1-3.3 Договору розмір орендної плати визначається на підставі рішення конкурсної комісії по оренді комунального майна. Орендна плата складає 3176,33 грн за місяць і перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця. З 01.11.2008 орендна плата складає 3314,78 грн. (із застосуванням індексів інфляції). Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно чи не в повному обсязі, стягується відповідно до законодавства за весь період заборгованості з урахуванням пені, нарахованої з розрахунку 200 відсотків від облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня, від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення (пункт 8.5 Договору).

У випадку, якщо прострочка внесення орендної плати буде продовжуватися більше ніж 60 календарних днів, Орендар сплачує на користь Орендодавця понад збитки штраф у сумі, що дорівнює трикратному розміру річної орендної плати за договором (пункт 8.7 Договору).

Цей договір діє з моменту підписання, нотаріального посвідчення та державної реєстрації строком до 23.04.2013 (пункт 7.1 Договору).

Свої зобов’язання щодо внесення орендної плати відповідач виконував неналежним чином, у зв’язку з чим його заборгованість перед позивачем за період з травня 2009 року по 31 жовтня 2009 року складає 22282,40 грн.

Зазначене стало причиною для звернення позивача до господарського суду із даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованість по орендній платі такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з пунктом 3 статті 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 статті 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Докази погашення Відповідачем заборгованості по орендній платі за період з травня 2009 року по 31 жовтня 2009 року у розмірі 22282,40 грн відсутні. А тому позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, зобов’язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ані три проценти річних, ані індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 168,20 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується позовної вимоги про стягнення пені і штрафу, то суд встановив наступне.

Статтею 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Визначення поняття неустойки, штрафу, пені міститься у статті 549 Цивільного кодексу України, відповідно до якої неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до частин четвертої –шостої статті 231 цього Кодексу у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з пунктом 8.5 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно чи не в повному обсязі, стягується відповідно до законодавства за весь період заборгованості з урахуванням пені, нарахованої з розрахунку 200 відсотків від облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня, від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 передбачено, що розмір пені за прострочення платежу обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 302,73 грн.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується вимоги про стягнення штрафу, то суд не вбачає підстав для її задоволення.

Так, пунктом 3.2 Договору сторони встановили, що орендна плата з 12.05.2008 складає 3176грн. за перший місяць оренди, а з 01.11.2008 орендна плата складає 3314грн.

При цьому, згідно пункту 3.3 Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коректування розмірі місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.

Проте, відповідно до пункту 8.7 Договору у випадку, якщо про строчка внесення орендної плати буде продовжуватися більше 60 календарних днів, Орендар сплачує на користь Орендодавця понад збитки штраф у сумі, що дорівнює трикратному розміру річної орендної плати за договором.

Договір не містить умови, якою був би встановлений розмір річної орендної плати. Окрім того, Договором не визначено, з якого розміру річної орендної плати слід виходити при розрахунку суми штрафу, передбаченого пунктом 8.7 цього Договору.

За таких обставин суд вважає, що розмір штрафу Договором не встановлений, а тому підстави для стягнення штрафу відсутні.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем обов’язків щодо оплати вартості користування орендованим майном протягом тривалого часу, позивач вимагає розірвати договір оренди нерухомого майна №30-08 та зобов’язати відповідача звільнити орендоване майно і повернути його Орендодавцю.

Суд вважає вимоги позивача в цій частині такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірвано за згодою сторін. На вимогу однієї зі сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

За змістом частини другої статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін в разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Підстави, коли наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, встановлені статтею 783 Цивільного кодексу України. Таке право наймодавець має у разі, коли наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; не приступив до проведення капітального ремонту (якщо обов’язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача). Вказаний перелік підстав для розірвання договору найму на вимогу орендодавця є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Водночас, частиною 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" унормовано, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов’язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Право розірвати Договір на вимогу однієї зі сторін у випадку невиконання іншою стороною своїх зобов’язань та з інших підстав передбачено пунктом 7.4 договору №30-08.

Як зазначено вище, порядок розірвання договорів визначений статтею 188 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України, розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Із цією нормою узгоджується стаття 11 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій стороні за договором. Підприємство, організація, які одержали пропозицію про зміну чи розірвання договору, відповідають на неї не пізніше 20 днів після одержання пропозиції. Якщо підприємства і організації не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не дотримано встановленого порядку розірвання договору, оскільки докази, які б підтверджували надсилання відповідачеві пропозиції про розірвання договору, в матеріалах справи відсутні.

З цього приводу суд вважає за необхідне зауважити на такє.

Відповідно до положень статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною третьою статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним законом, що регулює правовідносини в сфері оренди державного та комунального майна, передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Судом встановлений факт суттєвого порушення відповідачем умов договору оренди нерухомого майна №30-08 в частині строків внесення орендної плати –орендна плата не сплачується з травня 2009 року, що є суттєвим порушенням договору.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов’язання внаслідок розірвання договору.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про розірвання договору оренди суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частинами другою та третьою статті 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються.

У разі розірвання договору зобов’язання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов’язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Статті 15 та 16 Цивільного кодексу України, надають кожній особі право на захист її цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому захист цивільних прав та інтересів здійснюється судом.

Відповідно до пункту 6 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 02.04.1994 №02-5/225 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з судовим захистом права державної власності", державні та комунальні підприємства мають право звертатися з позовом про усунення будь-яких порушень свого права.

Згідно з частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов’язку в натурі.

З наведеною нормою кореспондує стаття 20 Господарського кодексу України, частина друга якої також відносить до способів захисту прав і законних інтересів господарюючих суб’єктів присудження до виконання обов’язку в натурі.

Частиною першою статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що у разі розірвання договору оренди орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 4.4.14 договору №30-08 встановлений обов’язок Орендаря повернути орендоване майно при припиненні дії даного договору в належному стані з урахуванням його зносу протягом 30 календарних днів з моменту припинення дії договору.

Зважаючи на те, що судом прийнято рішення про задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди, об’єкт оренди вбудовані нежитловеі приміщення з № ІІІ-1 по № ІІІ-12, № ІV-1, загальною площею 87,70 кв.м. з ганком і вхідом у підвалі, які розташовані за адресою: місто Севастополь, вул. Пожарова, буд. 10 –підлягає поверненню позивачеві.

Отже, позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача звільнити орендоване майно та передати його Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради також підлягають задоволенню.

За даних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 49, 75, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з малого приватного підприємства „Раритет” (м.Севастополь, вул.. Пожарова, 10, ідентифікаційний код 16506398, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, код ЄДРПОУ 25750044, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) заборгованість у розмірі 22753,33 грн, перерахувавши з яких: 97% - 22070,73 грн на розрахунковий рахунок: місцевий бюджет м. Севастополя, р/р 33213870700001 ГУДК м. Севастополя, МФО 824509, ЄДРПОУ 23895637, код платежу 2208044, 3% - 682,6 грн на розрахунковий рахунок: місцевий бюджет м. Севастополя, р/р 31516933700001 ГУДК м. Севастополя, МФО 824509, ЄДРПОУ 23895637, код платежу 50110007., витрати по оплати державного мита в розмірі 227,53 грн, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. перерахувати на розрахунковий рахунок: місцевий бюджет м. Севастополя, п/р 37188003000416 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 23895637, код платежу 25750044

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          Вважати розірваним договір оренди нерухомого майна №30-08 від 05.12.2008, укладений між Фондом комунального майна Севастопольської міської ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, код ЄДРПОУ 25750044) та малим приватним підприємством „Раритет” (м.Севастополь, вул. Пожарова, 10, ідентифікаційний код 16506398), з моменту набрання рішенням законної сили.

4.          Зобов’язати мале приватне підприємство „Раритет” (м.Севастополь, вул. Пожарова, 10, ідентифікаційний код 16506398, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) повернути Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, код ЄДРПОУ 25750044, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) нерухоме майно, а саме: вбудовані нежитлові приміщення з № ІІІ-1 по № ІІІ-12, № ІV-1, загальною площею 87,70 кв.м. з ганком і вхідом у підвалі, які розташовані за адресою: місто Севастополь, вул. Пожарова, буд. 10, шляхом передачі по акту приймання-передачі.

5.          В частині стягнення штрафу у сумі 119332,08 грн відмовити.

Суддя підпис Н.Г. Шевчук

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

01.03.2010