Рішення № 9578736, 04.03.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

04.03.2010 справа № 5020-6/001 За позовом Військового прокурора Євпаторійського гарнізону

(97400, м. Євпаторія, вул. Пушкіна, 35)

в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, а саме

Військової частини А2506

(97491, АР Крим, смт. Новоозерне)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Таген”

(99055, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 161, кв. 35)

про стягнення заборгованості в сумі 4732,56 грн.,

Суддя Лазарев С.Г.

Представники:

прокурор –Журавльов О.Г., посвідчення №344 від 18.11.2009;

позивача (Військова частина А2506) –Мамчак С.М., довіреність №1 від 20.01.2010;

відповідача (Товариство з обмеженою відповідальністю “Таген”) – Донець В.М., наказ №15/К від 28.02.2005.

СУТЬ СПОРУ:

11.01.2010 Військовий прокурор Євпаторійського району звернувся до господарського суду міста Севастополя в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, а саме Військової частини А2506 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Таген” про стягнення заборгованості в сумі 4732,56 грн.

Ухвалою від 12.01.2010 суд прийняв позовну заяву до розгляду та порушив провадження у справі.

Прокурор обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач належним чином не виконує свої зобов’язання за договором про надання послуг в частині оплати за надані послуги, чим спричиняє істотну шкоду інтересам держави та ставить під загрозу виконання завдань, що стоять перед військами Міністерства оборони України.

В судовому засіданні прокурор та позивач підтримали позовні вимоги, просять суд позов задовольнити.

Відповідач позов визнав частково, надав суду розрахунок суми пені з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Прокурору, представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 29 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

26.09.2008 між Військовою частиною А2506 (Власник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Таген»(Замовник) укладено договір про надання послуг №27 (далі –Договір), згідно з умовами якого Власник зобов’язується по заявці Замовника надати місце для стоянки прогулочного катеру «Градус», об’ємом 164,65 м3, а Замовник відповідно до підпункту 2.2.7. пункту 2.2. Договору зобов’язується сплачувати Власнику вартість наданих послуг за договірною ціною у розмірі 420 грн. на місяць. Оплату здійснювати в національній Валюті України, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Відповідно до пункту 4.1. Договору Замовник оплачує надані послуги не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, згідно з виставленим Власником розрахунком по безготівковому розрахунку в ВДК, або по приходному ордеру в касу військової частини А2506.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що дійсний Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє з 26.09.2008 по 26.09.2009.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

Згідно з положеннями статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На вимогу суду сторонами була проведена звірка взаєморозрахунків.

Заборгованість відповідача перед позивачем станом на день розгляду справи в суді складає 3358,65 грн. і залишається на даний час непогашеною.

На підставі вищевказаного, суд вважає вимоги прокурора щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 3358,65 грн. такими, що підлягають задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань, прокурор просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1373,91 грн.

Як зазначено у пункті 4.2. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов’язань по дійсному Договору сторони несуть відповідальність у відповідності зі статтею 231 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Пунктом 2 цієї статті передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Суд вважає, що застосування прокурором та позивачем статті 231 Господарського кодексу України при розрахунку пені за даним Договором є неправомірним, оскільки позивач – Військова частина не підпадає ні під один із критеріїв, передбачених пунктом 2 зазначеної статті.

Відповідач у судовому засіданні надав розрахунок пені, згідно якого він повинен сплатити позивачу пеню у розмірі 212,64 грн.

Прокурор і позивач в судовому засіданні погодилися із даним розрахунком.

Згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

На підставі викладеного суд вважає вимоги прокурора про стягнення з відповідача пені у розмірі 1373,91 грн. такими, що підлягають задоволенню частково, а саме –у розмірі 212,64 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Таген»(99055, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 161, кв.35, код ЄДРПОУ 20682349, р/р 26003301335889 в «Промінвестбанк»м. Севастополя, МФО 324515) на користь Військової частини А2506 (97491, АР Крим, смт. Новоозерне; код ВГРПОУ 22997264, р/р 35229039002089 УГК в АРК м. Сімферополь, МФО 824026) 3571,29 грн. (три тисячі п’ятсот сімдесят одну грн. 29 коп.), з яких: 3358,65 грн. –сума основного боргу; 212,64 грн. –пеня.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Таген»(99055, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 161, кв.35, код ЄДРПОУ 20682349, р/р 26003301335889 в «Промінвестбанк»м. Севастополя, МФО 324515) на користь Військової частини А2506 (97491, АР Крим, смт. Новоозерне; код ВГРПОУ 22997264, р/р 35229039002089 УГК в АРК м. Сімферополь, МФО 824026) витрати по сплаті державного мита у сумі 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.Г. Лазарев

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 05.03.2010