Рішення № 9578328, 21.05.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" травня 2010 р.Справа № 10/47-10-1455 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Уніврсал-М»

до відповідача Приватного підприємства «Транском»

про стягнення 1854,18 грн.

Суддя

за участю представників сторін

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Суть спору: ТОВ «Універсал-М»звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ПП «Транском»1854,18 грн., з яких, 1640 грн. –основний борг за послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом, що надані позивачем на підставі відповідної заяви відповідача, 48,53 грн. –3% річних та 165,65 грн. –індекс інфляції, що нараховані відповідачу за порушення строків оплати наданих позивачем послуг.

Згідно з доводами позивача, що викладені у позові, відповідно до усної домовленості на перевезення вантажів автомобільним транспортом відповідач надав позивачу заявку на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 10.04.20009р., а позивач надав відповідачу передбачені у заявці транспортні послуги на суму 2140 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною 02ААЯ №981517 від 10.04.2009р. Для проведення оплати позивач направив відповідачу рахунок №УН-0000238 від 29.04.2009р. та податкову накладну №312 від 29.04.2009р., а відповідач свої зобов’язання по оплаті виконав частково, а саме 30.11.2009р. перерахував позивачу 500 грн. Залишок боргу в сумі 1640 грн. відповідач позивачу не сплатив. 22.10.2009р. позивач звернувся до відповідача з претензійною вимогою №539 на оплату боргу в сумі 2140 грн. За порушення строків оплати позивач нарахував відповідачу 3% річних та індекс інфляції. При цьому згідно з розрахунком позивача, який наданий до позову, 3% річних нараховані відповідачу з 04.05.2009р. по 30.11.2009р. на суму боргу 2140 грн. в розмірі 36,94 грн. та з 01.12.2009р. по 01.03.2001р. на суму боргу 1640 грн. в розмірі 12,13 грн., що загалом становить 49,07 грн., а не 48,53 грн., як зазначено позивачем у позові.

Відповідач надав до суду клопотання від 16.04.2010р., яке залучено судом до справи 16.04.2010р., та згідно з яким, відповідач просить суд відкласти розгляд справи у зв’язку з тим, що про наявність судового спору відповідач дізнався у день судового засідання, а також просить суд всі процесуальні документи надсилати на фактичну адресу відповідача. Вказане клопотання відповідача задоволено господарським судом та розгляд справи відкладено на 30.04.2010р., про що 16.04.2010р. винесено відповідну ухвалу.

30.04.2010р. відповідач також надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки у відповідача не було можливості надати суду обґрунтований відзив на позов. Вказане клопотання також задоволено господарським судом та розгляд справи відкладений на 21.05.2010р., про що 30.04.2010р. винесено відповідну ухвалу.

Між тим, у судове засідання 30.04.2010р. відповідач не з’явився, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надав, а тому суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача у судовому засіданні 21.05.2010р. та в силу вимог ст.75 ГПК України за наявними у справі документами, з огляду при цьому на те, що двомісячний строк вирішення спору у даній справі закінчується 23.05.2010р.

На підставі ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Позивачем за допомогою факсимільного зв’язку одержано заявку відповідача на перевезення автомобільним транспортом, в якій встановлені умови щодо маршруту перевезення: Дніпропетровськ –Київ, щодо адрес завантаження та вивантаження, щодо дати завантаження - 10.04.2009р. та вивантаження - 13.04.2009р., щодо інформації про вантаж та вимоги до автотранспортного засобу, щодо оплати в сумі 2140 грн., а також щодо наданого автотранспорту: марка автомобілю МАН, держаний номер АО1599АС, державний номер причепу АО1246ХХ, водій Коваль В.

Також судом встановлено, що на виконання умов цієї заявки позивачем здійснено перевезення вантажу автомобільним транспортом, що підтверджується ТТН від 10.04.2009р. серії 02ААЯ №981517.

29.04.2009р. позивачем складений рахунок №УН-0000238 на оплату наданих послуг в сумі 2140 грн. та податкову накладну №312, які надіслані відповідачу.

В подальшому позивач надіслав відповідачу претензійну вимогу від 22.10.2009р. №539 про сплату боргу в сумі 2140 грн., яку відповідач одержав 27.10.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

В свою чергу відповідач 30.11.2009р. перерахував позивачу 500 грн., що підтверджується довідкою Регіонального відділення АТ «ОТП Банк»в м. Ужгород за вих. №102/88 від 13.04.2010р., згідно з якою, грошові кошти в сумі 500 грн. перераховані відповідачем позивачу як оплата транспортних послуг згідно рахунку №УН-0000238 від 29.04.2009р.

Оскільки залишок боргу в сумі 1640 грн. відповідач позивачу не сплатив, останній звернувся до суду з даним позовом, в якому, окрім стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1640 грн., просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 48,53 грн. та індекс інфляції в сумі 165,65 грн.

          Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Як вище встановлено господарським судом, предметом розгляду позовних вимог ТОВ «Унівресал-М»є стягнення з відповідача боргу за послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом, які позивач надав відповідачу на підставі заявки останнього, що підтверджується ТТН від 10.04.2009р. серії 02ААЯ №981517 та жодним чином не заперечується відповідачем.

          Згідно з ч.1 ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюються за договором перевезення, а відповідно до вимог ч.2 ст.908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Аналогічні вимоги містяться і ст.306 ГК України.

Вимогами ст. 909 ЦК України, які кореспондуються з вимогами ст.307 ГК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

З огляду на вищевикладене, господарський суд вважає, що заявка відповідача на перевезення вантажу автомобільним транспортом, яка одержана позивачем за допомогою факсимільного зв’язку, та яка підписана і засвідчена печатками сторін, фактично являється укладеним між сторонами договором перевезення вантажу автомобільним транспортом, оскільки містить майже всі істотні умови договору перевезення, окрім умов щодо строків оплати відповідачем наданих позивачем послуг.

Поряд з цим вимогами ч.2 ст.530 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Із вищевстановлених обставин справи випливає, що вимогу позивача про оплату наданих послуг в сумі 2140 грн. від 22.10.2009р. №539 відповідач одержав 27.27.10.2009р., а відтак здійснити оплату наданих позивачем послуг відповідач зобов’язаний в строк до 03.11.2009р.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Між тим, надані позивачем послуги відповідач оплатив частково в сумі 500 грн. та з порушенням строків їх оплати, зокрема, а залишок боргу в сумі 1640 грн. взагалі не сплачений відповідачем. При цьому жодних заперечень щодо наявності цього боргу, а тим більш доказів, які спростовують його наявність відповідач до суду не надав.

За таких обставин господарський суд вважає, що позов в частині стягнення з відповідача боргу за послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом є обґрунтованими і правомірними, а тому задовольняються господарським судом.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних та індексу інфляції, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Вищевстановлені обставини справи свідчать про прострочення виконання грошового зобов’язання відповідачем щодо оплати наданих позивачем послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом, а тому господарський суд визнає наявність у позивача права щодо нарахування відповідачу 3% річних та індексу інфляції.

Згідно з розрахунком позивача, 3% річних нараховані відповідачу з 04.05.2009р. по 30.11.2009р. на суму боргу 2140 грн. в розмірі 36,94 грн. та з 01.12.2009р. по 01.03.2010р. на суму боргу 1640 грн. в розмірі 12,13 грн., що загалом становить 49,07 грн.

Згідно з розрахунком позивача, індекс інфляції нарахований відповідачу за травень-листопад 2009 року на суму боргу 2140 грн. в розмірі 89,10 грн. та за грудень 2009 року-лютий 2010 року на суму боргу 1640 грн. в розмірі 76,55 грн., що загалом становить 165,65 грн.

Поряд з цим виходячи з того, що оплатити надані позивачем послуги відповідач зобов’язаний до 04.11.2009р., то нарахування 3% річних відповідачу є обґрунтованим і правомірним з 04.11.2009р. по 30.11.2009р. на суму боргу 2140 грн. і розмір 3% річних за цей період становить 4,57 грн. та з 01.12.2009р. по 01.03.2010р. на суму боргу 1640 грн. і розмір 3% річних за цей період становить 12,13 грн., що загалом становить 16,70 грн. Нарахування індексу інфляції є обґрунтованим і правомірним за листопад 2009 року на суму боргу 2140 грн., що становить 23,54 грн. та за грудень 2009 року-лютий 2010 року на суму боргу 1640 грн., що становить 76,55 грн., що загалом становить 109,09 грн.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних та індексу інфляції частково задовольняються господарським судом, а саме, 3% річних в сумі 16,70 грн. та індекс інфляції в сумі 109,09 грн.

Посилання позивача на наявність між сторонами усної домовленості на перевезення вантажів автомобільним транспортом господарський суд до уваги не приймає, з огляду на те, що всупереч вимог ст.33 ГПК України такі посилання не підтверджені позивачем, а також з огляду на вимоги ч.1 ст.208 ЦК України згідно з якою, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Посилання позивача на те, що оплатити надані послуги відповідач зобов’язаний в строк, що встановлений у рахунку №УН-0000238 від 29.04.2009р., а саме до 04.05.2009р. господарський суд також до уваги не приймає, оскільки відповідних доказів про наявність такої домовленості між сторонами позивач до суду не надав, а у заявці відповідача на перевезення автомобільним транспортом, яка фактично являється укладеним між сторонами договором перевезення, умов щодо строків оплати відповідачем наданих позивачем послуг не визначено.

На підставі ст.44,49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Уніврсал-М» задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Транском» (65078, м. Одеса, вул. Терешкової,буд.13, код ЄДРПОУ 31648258) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Уніврсал-М»(88015, м. Ужгород, вул. Грушевського, б.47, кв.10, код ЄДРПОУ 22083669, р/р26006001303756 у філії ЗАТ ОТП Банк в м. Ужгород, МФО 312624) основний борг в сумі 1640 (одна тисяча шістсот сорок) грн., 3% річних в сумі 16 (шістнадцять) грн. 70 коп., індекс інфляції в сумі 109 (сто дев’ять) грн. 09 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 96 (дев’яносто шість) грн. 90 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 224 (двісті двадцять чотири) грн. 20 коп.

          3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Рішення підписане 21 травня 2010 року.

Суддя