Рішення № 95782355, 19.03.2021, Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 935/2203/20

Провадження № 2/935/165/21

РІШЕННЯ

Іменем України

19 березня 2021 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд в складі головуючого судді Василенка Р.О., за участю секретаря судових засідань Бех І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Петроімпекс», третя особа відособлена філія Приватного акціонерного товариства «Петроімпекс» виробниче підприємство «Осники» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та виплати належних працівнику при звільненні,-

встановив:

Позивач звернувсь до суду з вказаною позовною вимогою в обґрунтування якої вказав, що він перебував у трудових відносинах з ПАТ «Петроімпекс» працюючи у відособленій філії ПАТ «Петроімпекс» виробниче підприємство «Осники» з 04 грудня 2002 р. на підставі наказу № 125-к від 04.12.2002 р., а 16 березня 2020 року був звільнений з роботи за згодою сторін. Так, з червня 2019 року роботодавець не здійснював виплату йому заробітної плати. Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків відособленою філією ПАТ «Петроімпекс» нараховано йому заробітну плату у розмірі 70 714,09 грн. Разом з тим. протягом третього кварталу 2019 року підприємством йому виплачено 7991,14 грн. Таким чином, сума нарахованої йому заробітної плати, яка не була фактично виплачена становить 62 722,95 грн. Станом на дату звільнення належним чином та у повному обсязі розрахунків з позивачем не було проведено. Так, позивач має право на нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 62722,95 грн. та 51914,25 грн. середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку.

Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 29 вересня 2020 суддею відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та постановлено ухвалу про витребування доказів, яку отримано уповноваженою особою відповідача 23.02.2020, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи.

Відповідач приватне акціонерне товариство «Петроімпекс» відзив на позов до суду не направив, ухвалу суду про витребування доказів від 29.09.2020 не виконав.

Суд, дослідивши надані докази, приходить до наступного.

Третя особа пояснення чи будь-яких інших заяв до суду не направила.

Згідно трудової книги, вбачається що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийнято на роботу 04.12.2002 в ПАТ «Петроімпекс» згідно наказу № 125-к та призначено на посаду фрезерувальника каменю та 16.03.2020 року звільнено з посади за угодою сторін наказом №12-к.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 вбачається, що позивач працює у відособленій філії ПрАТ «Петроімпекс» виробниче підприємство «Осники».

Оскільки відповідач не заперечив проти доводів позову про наявність заборгованості перед ОСОБА_1 за період роботи з червня 2019 по березень 2020, свій обов`язок по наданню витребуваних доказів не виконав, суд, на підставі ч. 10 ст. 83 ЦПК, визнає обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ - факт наявності заборгованості перед ОСОБА_1 в розмірі 62722,95 грн.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Згідно ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Аналогічне положення міститься і в ст. 24 Закону України «Про оплату праці».

Згідно ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, зазначці в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинне виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як роз`яснено у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

В пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» судам роз`яснено, що необхідно враховувати, що норми і гарантії оплати праці, визначені законодавством для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності, є мінімальними державними гарантіями і тому при договірному регулюванні вони не можуть бути погіршені. Йдеться як про мінімальний розмір заробітної плати, так і про норми оплати праці, зокрема за час простою.

Відповідно до п.2.2 Рішення Конституційного суду України № 4-рп\2012 від 22.02.2012 року, аналіз ст.ст.116,117 КЗпП України свідчить про те, що невиплата звільненому працівнику всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.

Так, у частині першій зазначеної статті передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Разом з тим, у частині другій цієї статті зазначено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Аналіз змісту частини другої статті 233 КЗпП України свідчить про те, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.

Вказана правова позиція зазначена в Постанові Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 134/1781/16-ц, яку суд враховує при ухваленні рішення.

При обрахуванні розміру стягуваних коштів суд керується наданим відповідачем розрахунком середньоденної заробітної плати на підставі відомостей бази даних Пенсійного Фонду про розмір заробітної плати, кількості робочих днів за спірний період, розміром нарахованої, але не виплаченої зарплати, та враховує, що відповідачем не надано спростувань вказаних розрахунків позивача.

Відповідно до роз`яснень листа Міністерства соціальної політики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік» 29.07.2019 № 1133/0/206-19, розміру заробітної плати позивача, розміру середнього заробітку за весь час затримки при розрахунку, який підлягає стягненню на підставі ст.117 КЗпП України станом на день ухвалення рішення суд вираховує наступним чином: кількість робочих днів з 16.03.2020 року по 28.09.2020 року складає 135 робочих днів, середньоденний розмір зарплати ОСОБА_1 складає: 384,55 грн. (зарплата за січень-лютий 2020) / 41 (кількість робочих днів з 01.01.2020 по 29.02.2020) = 384,55 грн. Таким чином сума компенсації за несвоєчасний розрахунок складає: 135 (кількість днів затримки розрахунку при звільнені) * 384,55 коп. = 51 914, 25 грн.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України, передбачено, що, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають до стягнення судові витрати в розмірі 840,80 гривень та 840, 80 грн. на користь позивача.

Враховуючи викладене, на підставі ст.116,117, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. ст. 4,10,12,13, 258,259263,264,265-268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Петроімпекс» (місцезнаходження: м. Київ, вул.Фізкультури, буд.1) код ЄРДПОУ 13692910 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) нараховану, але не виплачену заробітну плату за період роботи з червня 2019 по березень 2020 в розмірі 62722 (шістдесят дві тисячі сімсот двадцять дві) грн. 95 коп.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Петроімпекс» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з 16.03.2020 по 28.09.2020 року у розмірі 51 914 (п`ятдесят одну тисячу дев`ятсот чотирнадцять) грн. 25 коп. та 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. судового збору.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Петроімпекс» (місцезнаходження: м. Київ, вул.Фізкультури, буд.1) на користь держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заробітної плати в межах суми платежу за один місяць в розмірі 7691, 00 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду через Коростишівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення 19.03.2021 р.

Суддя Василенко Р.О.