Рішення № 9577611, 18.05.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.10 Справа№ 22/70

за позовом Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м.Червоноград

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Міст Експрес”, м.Львів

про стягнення 3172,00 грн.

Суддя М.Желік

Представники

від позивача: ОСОБА_3 ( довіреність б/н від 25.03.2010р.)

від відповідача: Черевична А.В. (довіреність № 36/2009 від 18.11.09р.)

Суть спору:

Розглядається справа за позовом Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м.Червоноград до Товариства з обмеженою відповідальністю „Міст Експрес”, м.Львів про стягнення 3172,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 29.03.2010р. призначив розгляд справи на 13.04.2010 р. В порядку ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 11.05.2010р., 18.05.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву ( № 709від 05.05.2010 р.), просить в задоволенні позову відмовити.

Представникам сторін розяснено їх права та обовязки, передбачені ст.22 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

29 січня 2010 року відповідач відвантажив відповідачу вантаж двері Лотос ДО-8НС- 4 шт.; двері Лотос ДО-7-НС 2 шт. та комплектуючі на загальну суму 10818,00 грн., що підтверджується вантажною декларацією № КЕ 0699442. При отриманні вантажу позивачем було виявлено пошкодження упаковки та двох дверей Лотос ДО-7 НС, про що було складено акт приймання відправлень одержувачем від 02.02.2010р., підписаного представниками обох сторін.

02.02.2010 р. позивач надіслав відповідачу претензію з вимогою відшкодувати збитки у розмірі 3127,00 грн., що становить вартість 2 шт. дверей Лотос ДО-7 НС, відповідно до видаткової накладної № ФО-000143 від 29.01.2010р. Відповідач листом № 167-1 від 18.02.2010р. претензію залишив без задоволення, посилаючись на те, що вантаж наданий до перевезення був неналежно упакований. У звязку з чим позивач звернувся до господарського суду з вимогою стягнути з відповідача вартість пошкоджених дверей.

У своїх поясненнях та у відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечує, зокрема посилаючись на недоведеність позивачем факту пошкодження вантажу при перевезенні, посилаючись при цьому на ч. ”в” п.133 Статуту автомобільного транспорту, в якому зазначено, що автотранспортні підприємства або організації несуть відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувачу або до передачі згідно з Правилами іншим підприємствам, організаціям, установам, якщо не доведуть, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися через обставини, якими вони не могли запобігти і усунення яких від них не залежало, зокрема дефектів тари або упаковки, які не могли бути виявлені при зовнішньому вигляді при прийманні вантажу до перевезення, або застосування тари, що не відповідає властивостям вантажу або встановленим стандартам, при відсутності слідів пошкодження тари у дорозі.

Як вбачається з матеріалів справи відносини позивача з відповідачем ґрунтувались на усній домовленості.

Згідно зі ст.11 ЦК України підставами виникнення прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Ст.ст.202, 205 ЦК України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обовязків. Правочин може вчинятися в усній або в письмовій формі. Сторони мають обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних наслідків.

Відповідно до положення ст.ст.638, 639 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що між сторонами по справі шляхом надання послуг по перевезенню вантажу було укладено договір перевезення вантажу.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч.1 ст.909 ЦК України). Частиною 3 ст.909 ЦК України передбачено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст.924 ЦК України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

У відповідача була можливість щодо здійснення огляду обєкту відправлення та визначення, чи підлягає дане відправлення подальшому перевезенню. Належних доказів, які б свідчили про неналежне упакування вантажу відповідачем суду не надано.

Відповідно до ч.2 ст.52 Закону України „Про автомобільний транспорт” перевізник має право відмовитись від перевезення вантажу, якщо замовник подає вантаж пакування якого не відповідає встановленим законодавством вимогам. Оскільки, вантаж прийнятий відповідачем до перевезення, то відповідно до ч.2 ст.924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Враховуючи наведене, суд, прийшов до висновку, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення. В порядку ст.49 ГПК України судові витрати по розгляду спору покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 115-117 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Міст Експрес” (79035 м.Львів, вул..Зелена,147, ЄДРПОУ 34857447, п/р 2600601081543в ПЛФ „Кредо банк” у м.Львові, МФО 325365) на користь Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в ЗГРУ Приватбанк м.Львів, МФО 325321) 3172,00 грн. вартості пошкодженого вантажу, 102,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя