Ухвала суду № 95775937, 25.03.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3125/21

УХВАЛА

25 березня 2021 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Стефанов С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову Міністерства оборони України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання незаконними дій та скасування постанови ВП №63383590 від 09.02.2021 року про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 02 березня 2021 року надійшов адміністративний позов Міністерства оборони України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому позивач просить:

- визнати незаконними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В.С. та скасувати постанови відділу ДВС в рамках виконавчого провадження (ВП №63383590) про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн. від 09.02.2021 року;

- стягнути з відповідача сплачений судовий збір.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2021 року вищевказаний адміністративний позов залишений без руху у зв`язку з недотриманням позивачем вимог статей 160, 161 КАС України, а саме не викладення прохальної частини позовної заяви у відповідності до вимог ч.1 ст.5 КАС України та пропуском позивачем 10-ти денного строку звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою.

Запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом оформлення позовної заяви у відповідності до вимог ст.160, 161 КАС України та надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій зазначити причини поважності пропуску строку, у разі їх наявності, та надати підтверджуючі докази.

23 березня 2021 року, на виконання вимог ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2021 року про залишення позову без руху, від позивача надійшла позовна заява (вхід. №14492/21), в якій позивач виклав прохальну частину позовної заяви у новій редакції, а також просить поновити строк на звернення до адміністративного суду.

Дослідивши надані позивачем, на виконання ухвали суду про залишення позову без руху документи, суд зазначає наступне.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 КАС України.

Частиною 1 статті 287 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

При цьому за приписами частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд звертає увагу позивача, що в ухвалі від 05 березня 2021 року про залишення позову без руху судом зазначено про необхідність усунення недоліків позовної заяви, зокрема, шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати причини поважності (у разі їх наявності) пропуску строку звернення до суду та надати належні докази. Однак, в порушення вказаних вимог, позивачем станом на 24.03.2021 року, не надано до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

При цьому, в позовній заяві (вхід. №14492/21), з приводу поважності підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду, позивачем зазначено, що відповідно до Указу Президента України від 30.04.2018 року №116/2018 “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року “Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях” у донецькій і Луганській областях проводиться операція об`єднаних сил. Також, позивач вказує на те, що Міністерство оборони України, є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва, і у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили. Міністерство оборони України, яке відповідно до Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №671 забезпечує життєдіяльність Збройних Сил, їх функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань, застосування, комплектування особовим складом та його підготовку, постачання озброєння і військової техніки, підтримання справності, технічної придатності та модернізації зазначеного озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна згідно з потребами, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил у межах коштів, передбачених державним бюджетом, і здійснює контроль за їх ефективним використанням, в умовах особливого періоду, правовий режим якого пов`язується з проведеною в Україні частковою мобілізацією, особливо потребує захисту від наслідків незаконних і необґрунтованих судових рішень. Також, позивач звертає увагу, що перегляд судових рішень, постановлених не на користь Міністерства оборони України, в касаційному порядку має важливе значення для уникнення необґрунтованих стягнень грошових коштів з рахунків Міністерства оборони України, а в цілому для забезпечення виконання Міністерством оборони України та Збройними Силами України завдань за призначенням в умовах недостатнього бюджетного фінансування, особливо в теперішній складний для країни період.

Суд зазначає, що позивачем жодним чином не наведено та необґрунтовано поважності підстав пропуску Міністерством оборони України 10 денного строку звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою.

Крім того, позивачем не наведено, яким саме чином проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях може слугувати поважною підставою пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду.

При цьому, з наведеного позивачем обґрунтування в позовній заяві про необґрунтоване стягнення грошових коштів з рахунків Міністерства оборони України може бути встановлене лише під час розгляду справи.

Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановлювати відповідні процесуальні строки, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Верховний Суд, розглядаючи спори за схожих фактичних обставин, що й у цій справі, в частині строків звернення до суду з позовом неодноразово вказував (зокрема, постанова від 15 квітня 2020 року у справі № 15/2973/18, постанова від 22 квітня 2020 року у справі № 811/1664/18), що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною поведінкою.

Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

Обставини пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, наведені ним у позовній заяві, не відповідають вказаним вище критеріям в їх сукупності.

Також варто зазначити, що у своїй постанові від 25 березня 2020 року у справі № 9901/588/19 Верховний Суд у складі Великої Палати вказав, що згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть стосуватися реалізації цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

У рішенні від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).

Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Таким чином, позивачем пропущено встановлений пунктом 1 частини 2 статті 287 КАС України строк звернення із позовом до суду та не доведено поважність причин його пропуску.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення з відповідним позовом до суду.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.01.2020 року по справі №240/8823/19

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, суд доходить висновку, що недоліки позовної заяви, викладені в ухвалі від 05 березня 2021 року про залишення позову без руху, позивачем не усунуто.

Згідно з вимогами п.1 ч.4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За таких обставинах, в силу п.1 ч.4 ст.169 КАС України, позов Міністерства оборони України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання незаконними дій та скасування постанови ВП №63383590 від 09.02.2021 року про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн. слід визнати неподаним та повернути позивачу.

Відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Згідно п.1 та п.2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2013 року №958, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 року за №173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; 2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; 3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; 4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Керуючись ст.169, 287 КАС України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Міністерства оборони України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання незаконними дій та скасування постанови ВП №63383590 від 09.02.2021 року про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн. - повернути позивачу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя С.О. Стефанов