Рішення № 9577582, 13.05.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.10 Справа№ 24/31

За позовом: Приватного підприємства фірми „БП Електромеханік”, м.Львів

До відповідача: Колективного виробничого підприємства „Енергомонтаж”, м.Львів

Про стягнення 9 982,70грн.

Суддя Хабіб М.І.

Секретар Савченко Ю.А.

Представники:

Від позивача Коліхов Г.А. представник

Від відповідача Малишевський Ю.Р. - представник

Суть спору: Позов заявлено стягнення 10697,71грн., в т.ч.: 6268,70грн. основного боргу, 3815,55грн. втрат від інфляції та 613,46грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що по видаткових накладних за період з 04.12.2007 року по 23.05.2008 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 54 343,39грн. Отриманий товар відповідач оплатив частково. Заявлені претензії від 18.12.2008р. та від 25.12.2009р. відповідач залишив без задоволення. Станом на 25.12.2009року заборгованість становить 6268,70грн., з вимогою про стягнення якої позивач звернувся з позовом до суду.

Крім того, на підставі ст.625 ЦК України позивачем заявлені до стягнення втрати від інфляції в сумі 3815,55грн. та 3% річних в сумі 613,46грн.

18.03.2010р. позивач подав заяву, в якій просить стягнути з відповідача 9982,70грн., в т.ч.: 6268,70грн. основного боргу, 2992,90грн. втрат від інфляції та 721,10грн. 3% річних.

В заяві від 30.03.2010р. позивач просить стягнути з відповідача 2992,90грн. втрат від інфляції та 721,10грн. 3% річних., а в частині стягнення 6268,70грн.основного боргу просить припинити провадження у зв»язку з його сплатою.

У відзиві за №188 від 31.03.2010року на позов відповідач повідомляє про те, що сума основного боргу 6268,70грн. ним сплачена, проти стягнення втрат від інфляції та 3% річних заперечує.

13.05.2010року відповідач подав ще один відзив, в якому позовні вимоги про стягнення втрат від інфляції та 3% річних визнає.

Згідно з ухвалою суду від 01.04.2010р. строк вирішення спору, встановлений ст. 69 ГПК України, був продовжений.

Враховуючи норми ст.22 ГПК України, якою надано право позивачеві до прийняття рішення у справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог, судом розглядаються вимоги про стягнення з відповідача 9982,70грн., в т.ч.: 6268,70грн. основного боргу, 2992,90грн. втрат від інфляції та 721,10грн. 3% річних.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

За період з 04.12.2007 року по 23.05.2008 року по видаткових накладних, вказаних у позовній заяві, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 54 343,39грн., в т.ч.

- по накладній № ЕВ- 0171 від 01.04.2008р. на суму 810,00грн.

- по накладній №ЕВ 0225 від 24.04.2008р. на суму 1484,40грн.

- по накладній № ЕВ - 2269 від 23.05.2008р. на суму 3322,00грн.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується поданими суду довіреностями, виданими відповідачем уповноваженим особам на отримання товару, а також підписами уповноважених осіб на видаткових накладних (довіреності на отримання товару та видаткові накладні додані до позовної заяви).

На оплату товару відповідачу були надані рахунки, які вказані у кожній видатковій накладній ( рахунки додані до матеріалів справи).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач оплатив товар частково, у зв»язку з чим позивачем надав відповідачеві претензію від 14.10.2008р. про оплату товару в сумі 36268,70грн., претензію від 27.11.2008р. на суму 26268,70грн, та від 25.12.2009р. на суму 6268,70грн., які отримані відповідачем, що підтверджується підписом представника, скріпленим печаткою відповідача на цих претензіях (претензії про сплату заборгованості додані до матеріалів справи).

Виписками банку з рахунка клієнта підтверджено, що за період з 10.01.2008року по 15.12.2008 року відповідач оплатив частково в сумі 48074,69грн.:

-10.01.2008р. 18074,89грн.;

-24.01.2008р. 10000,00грн.;

-08.12.2008р. - 10000,00грн.;

-15.12.2008р. - 10000,00грн.;

Неоплаченим залишився товар на суму 6268,70грн. (54343,39 48074,69).

Отже, на момент подання позову ( позов подано 19.02.2010р.) заборгованість відповідача перед позивачем становила 6268,70грн.

Після подання позову до суду відповідач сплатив решту суми основного боргу, що підтверджується поданими суду платіжними дорученнями, а саме:

п/д №3739 від 25.03.2010року на суму 3000,00грн.;

п/д №3752 від 29.03.2010року на суму 3268,70грн.

Відтак, на день розгляду справи сума основного боргу відповідачем сплачена, предмет спору відсутній.

На підставі ст. 625 ЦК України позивачем заявлені до стягнення втрати від інфляції в сумі 2992,90грн. та 3% річних в сумі та 721,10грн., які нараховані за період з квітня 2008 року по лютий 2010року від суми боргу, яка існувала в кожному конкретному періоді. Розрахунки втрат від інфляції та 3% річних додані до матеріалів справи.

Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає товар у власність другої сторони (покупця), а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар (ст.655 ЦК України).

Згідно із ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк виконання зобовязанння не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Божник повинен виконати такий обовязок у 7-денний строк від дня предявлення вимоги, якщо термін негайного виконання не випливає із договору або закону.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання ( ст.610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ст.612 ЦК України).

Згідно із ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено поставку відповідачеві товару за період з 04.12.2007 року по 23.05.2008 року на загальну суму 54 343,39грн., на оплату якого надані відповідні рахунки. Факт надання рахунків підтверджується посланням на них відповідача при проведенні оплати, зокрема, випискою банку за 10.01.2008р. на суму 18074,89грн. Відповідач повинен був оплати товар на підставі рахунків позивача у 7-денний строк. Відповідач оплатив товар з порушенням встановлених строків оплати. На день вирішення спору сума основного боргу сплачена повністю, предмет спору в цій частині відсутній.

Відповідно до пункту 1/1 частини 1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що в частині стягнення 2992,90грн. втрат від інфляції та 721,10грн. 3% річних позовні вимоги законні, обґрунтовані та підлягають до задоволення, а в частині стягнення 6268,70грн. основного боргу провадження у справі належить припинити у звязку з відсутністю на день вирішення спору предмета спору.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 36, 43, 49, 69, п.1/1 частини 1 ст.80,ст. ст. 82-85, 116-118 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

Стягнути з Колективного виробничого підприємства „Енергомонтаж”, ідентифікаційний код 01018671, юр.адреса: 79005, м.Львів, вул.О.Архипенка,11/15, факт. адреса: 79000, м.Львів, пл.Міцкевича,6/7, на користь Приватного підприємства фірми

„БП Електромеханік”, ідентифікаційний код 32970599, адреса: 79008, м.Львів, вул.Винниченка,28, кв. 4А, - 2992,90грн. втрат від інфляції, 721,10грн. 3% річних, 102,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати.

2. В частині стягнення 6268,70грн. основного боргу провадження у справі припинити.

Суддя