Рішення № 9577575, 20.05.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.10 Справа№ 24/19

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Західний Каскад”, м.Львів

До відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів

Про стягнення 2 979,33грн.

Суддя Хабіб М.І.

Секретар Савченко Ю.А.

Представники:

Від позивача Ящинський А.Л.- представник

Від відповідача не зявився

Суть спору: Позов заявлено стягнення 2 979,33грн., в т.ч.: 1619,97грн. основного боргу, 1272,00грн. штрафу, 55,53грн. втрат від інфляції та 31,83грн. 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 12.05.2009р. з відповідачем був укладений договір №БК-05/01, відповідно до умов якого позивач зобовязується передати відповідачеві по старт-картках нафтопродукти, а відповідач зобовязується їх оплатити.

Як зазначено у позовній заяві, в травні 2009 року позивач надав відповідачеві товар на суму 3119,97грн., за який останній розрахувався частково в сумі 1500,00грн. Заборгованість відповідача становить 1619,97грн. В липні і жовтні 2009р. відповідачу надіслані претензії з вимогою оплатити товар, які залишені відповідачем без відповіді і без задоволення.

За прострочення виконання грошового зобовязання на підставі п.6.6 договору позивачем заявлений до стягнення штраф в сумі 1272,00грн.

Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України заявлені до стягнення втрати від інфляції в сумі 55,53грн. та 3% річних в сумі 31,83грн.

Представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримує.

Відповідач явку свого представника в жодне судове засідання 02.03.2010р., 23.03.2010р., 08.04.2010р., 22.04.2010р. та 13.05.2010р. не забезпечив, відзиву на позов чи будь-яких заперечень проти позову не подав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, підтвердженням чого є повідомлення про вручення йому поштових відправлень, які є у матеріалах справи.

Згідно із ухвалою від 08.04.2010р. строк вирішення спору, встановлений ст.69 ГПК України, був продовжений.

Розглянувши спір в порядку вимог ст.75 ГПК України, суд встановив наступне.

12.05.2009року сторонами укладено договір № БК-05/01, відповідно до умов якого позивач зобовязується відпустити відповідачу по пластиковій старт-картці товар (нафтопродукти), а останній зобовязується його оплатити.

Закладна вартість однієї старт-картки становить 30грн., яка повертається покупцю після повернення старт - картки продавцю (п.5.2 договору).

Згідно із п.3.1 покупець оплачує товар на умовах 100% попередньої оплати.

За домовленістю сторін товар може бути виданий на умовах товарного кредиту з наступною післяоплатою. Об»єм товарного кредиту 5000,00грн., який підлягає оплаті не пізніше 5 календарних днів ( п.3.2 договору).

Пунктом 6.7 договору встановлено, що заборгованість за отриманий товар покупець зобов»язується погасити упродовж 5 днів наступного місяця.

Згідно із накладною № БК-05/01 від 12.05.2009р. позивач передав відповідачу старт-картку № 0133115986 вартістю 30грн.

Як вбачається з матеріалів справи( обороту по картах за травень 2009р., накладної № БК-05/14), по названійвище старт-картці 19.05.2009р. відповідачу відпущені нафтопродукти на суму 3089,97грн.

09.07.2009р. позивач надіслав відповідачу претензію № 2009/07-04 від 01.07.2009р., з вимогою оплатити товар( претензія та повідомлення про її вручення в матеріалах справи).

24.07.2009р. відповідач сплатив позивачу 1500,00грн., що підтверджено випискою банку з рахунку клієнта.

02.10.2009р. позивач надіслав відповідачу претензію № 2009/10-01 від 01.10.2009р., з вимогою оплатити борг за отриманий товар (претензія та повідомлення про її вручення в матеріалах справи). Доказів оплати боргу відповідач суду не подав.

Відтак, заборгованість відповідача становить 1619,97грн. (30,00 +3089,97- 1500,00).

За прострочення оплати товару на підставі п.6.6 договору позивачем заявлений до стягнення штраф в сумі 1272,00грн., нарахований в розмірі 10% від суми боргу, нарахований за період з травня по жовтень 2009 року.

Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України позивачем заявлені до стягнення втрати від інфляції в сумі 55,53грн., нараховані за період з червня по жовтень 2009 року, та 3% річних в сумі 31,83грн. за період з 01.06.2009року по 07.12.2009року.

Розрахунки штрафу, втрат від інфляції та 3% річних додані до матеріалів справи.

Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає товар у власність другої сторони (покупця), а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар (ст.655 ЦК України).

Згідно із ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (ст.610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Згідно із ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання учасник господарських відносин зобовязаний сплатити штрафні санкції (неустойку, пеню, штраф), що передбачено ст.230 ГК України.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Згідно із п.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошового зобовязання встановлюються у відсотках, розмір яких обліковується обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами.

В силу ч.2 ст.343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору № БК-05/01 від 12.05.2009р. позивач передав відповідачу старт-картку, закладною вартістю 30грн., та відпустив 19.05.2009р. на умові товарного кредиту нафтопродукти на суму 3089,97грн., які підлягали оплаті не пізніше 5 календарних днів ( п.3.2 договору), тобто, до 25.05.2009р.

Відповідач сплатив позивачу 24.07.2009р. 1500,00грн.

Отже,заборгованість відповідача становить 1619,97грн.

На день вирішення спору суду не подано доказів сплати названої суми боргу.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, втрат від інфляції та 3% річних обґрунтовані, підтверджені доказами та підлягають до задоволення.

Заявлений до стягнення штраф до задоволення не підлягає, з огляду на наступне.

Як зазначено вище, згідно із чинним законодавством виконання грошового зобовязання забезпечується пенею, яка підлягає стягненню з боржника у разі прострочення виконання грошового зобовязання у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.549 ЦК України ст.ст.231,343 ГК України). Договором не передбачено сплату пені за прострочення оплати товару, а передбачена фінансова компенсація в розмірі до 10% від суми боргу (п.6.6 договору).Отже, ні договором, ні чинним законодавством не передбачено стягнення штрафу в розмірі 10% за невиконання грошового зобовязання.

Крім того слід зазначити, що позивач нарахував штраф в розмірі 10% від суми боргу за кожен місяць прострочення, що суперечить чинному законодавству, оскільки штраф, на відміну від пені, нараховується одноразово від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання незалежно від кількості днів(місяців) прострочення виконання зобов»язання.

Враховуючи викладене, суд вважає, що завлений до стягнення штраф в розмірі 10% за прострочення оплати товару суперечить як законодавству, так і умовам договору.

Враховуючи те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 36, 43, 49, 69, 75, 82-85, 116-118 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса: 79031, АДРЕСА_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Західний Каскад”, ідентифікаційний код 20844326, юр. адреса: 79035, м.Львів, вул.Зелена,109, факт. адреса: 79053, м.Львів, вул.Вол.Великого,18, - 1619,97грн. основного боргу, 55,53грн. втрат від інфляції, 31,83грн. 3% річних, 58,45грн. державного мита та 135,23грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

2.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя