Рішення № 95775659, 23.03.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2021 р. № 400/3222/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області, вул. Потьомкінська, 14, м. Миколаїв, 54001

про:визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

10.08.2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» з позовною заявою до Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області (далі - відповідач), в якій просив суд звільнити позивача від сплати судового збору, визнати протиправною бездіяльність Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області за письмовим зверненням ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням від « 24» червня 2020 року; зобов`язати відповідача в встановленому законом порядку розглянути письмове звернення ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням від « 24» червня 2020 року ті письмово повідомити про результати його розгляду.

Ухвалою від 14.08.2020р. суд залишив позовну заяву ОСОБА_2 без руху та встановив позивачу строк для усунення недоліків визначених ухвалою суду.

25.08.2020р. позивач на виконання ухвали суду від 14.08.2020р. надав заяву про усунення недоліків та додаткові пояснення у справі.

Ухвалою від 27.08.2020р. суд повернув позовну заяву ОСОБА_2 на підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України.

Не погодившись з ухвалою суду від 27.08.2020р. позивач оскаржив рішення суду до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2020р. ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.08.2020р. скасовано, а справу № 400/3222/20 направлено до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду 21.01.2021р. відкрито провадження у справі № 400/3222/20 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги вказав на те, що 19.05.2020р. згідно наказу № 14-П від 18.05.2020р. ОСОБА_1 був прийнятий на посаду провідного спеціаліста юрисконсульта до Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області. Проте, в зв`язку з ситуацією яка склалася під час виконання позивачем своїх службових обов`язків на посаді, а саме те, що позивачем неодноразово робились зауваження працівникам відповідача на те, що ними порушуються правила приймання (відвідування) в офісних приміщеннях на період карантину у зв`язку поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) громадян, відвідувачів без респіраторів або захисних масок, смусило позивача написати заяву про звільнення за власним бажанням з 24.06.2020р. Таку заяву позивач надав до Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області 24.06.2020р. Як вказав позивач в позові, на протязі робочого дня 24.06.2020р. жодних зауважень йому з приводу поданої заяви не надходило, тому ОСОБА_1 сприйняв це як згоду на його звільнення. Також позивач зазначив, що станом на 24.08.2020р. він трудової книжки при звільненні та відповідного розрахунку від відповідача не отримав, чим порушив право позивача на працевлаштування. А наказ про звільнення позивач отримав лише 19.08.2020р. від Миколаївського міського центру зайнятості. Позивач вважає, що відповідач проігнорував його заяву від 24.06.2020р. про звільнення за власним бажанням та на протязі двох місяців не надав йому відповіді на заяву в порядку визначеному Законом України «Про звернення громадян». З таких підстав позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти позовних вимог ОСОБА_1 та зазначив, що вимоги позивача є необгрутованими, незаконними та ґрунтуються на перекручуванні фактів й припущеннях. В зв`язку з поданням ОСОБА_1 24.06.2020р. заяви про звільнення за власним бажанням, відповідачем надано заявнику письмову відповідь про те, що підстав для задоволення заяви про звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України немає. Таку відповідь позивач 24.06.2020р. відмовився отримати особисто. 25.06.2020р. ОСОБА_1 наказом № 30-П було звільнено з посади провідного юрисконсульта за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України. Відповідач в межах визначених чинним законодавством України неодноразово намагався повідомити позивача про необхідність отримати трудову книжку та копію наказу про звільнення з роботи, проте всі листи з рекомендованим повідомленням про вручення, що направлялись на адресу ОСОБА_1 повертались відповідачу з відміткою поштової установи «за закінченням терміну зберігання». Лише 21.07.2020р. відповідно до поштового повідомлення про вручення, вбачається, що позивач отримав лист відповідача про необхідність отримати трудову книжку і копію наказу про звільнення з роботи від 25.06.2020р. Відповідач зазначив, що позивач ввів в оману Миколаївський міський центр зайнятості, ставши на облік як безробітний та незаконно отримував виплату матеріального забезпечення. Таким чином, відповідач вважає, що позовну вимоги ОСОБА_1 є протиправними, тому задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні 11.02.2021р. представник відповідача надав суду свої пояснення з приводу заявлених позовних вимог. Позивач в судове засідання 11.02.2020р. не з`явився.

Ухвалою від 11.02.2020р. суд відклав судове засідання по справі № 400/3222/20 на 04.03.2021р.

22.02.2021 року від ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги позивач просив задовольнити.

Відповідно до ч. 9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Наказом № 14-П від 18.05.2020 р. ОСОБА_1 , було прийнято на посаду провідного юрисконсульта Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області (далі - РОВР у Миколаївській області) з 19.05.2020 року.

24.06.2020 року ОСОБА_1 подав заяву за вх.№ 554 до Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області про звільнення за власним бажанням на підставі ч.3 ст.38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

На зазначену заяву ОСОБА_1 про звільнення відповідачем 24.06.2020р. була надана письмова відповідь за підписом начальника РОВР у Миколаївській області Хлань О. В. за № 11/1056, що підстав для задоволення заяви про звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України немає (а.с.108).

Однак, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 24.06.2020 року перебуваючи на роботі, відмовився від отримання копії заяви про звільнення від 24.06.2020 року з вхідним № 554 та зазначеного листа-відповіді від 24.06.2020 року за вих. № 11/1056, про що Регіональним офісом водних ресурсів у Миколаївській області 24.06.2020р. о 16:05год. було складено відповідний Акт про відмову працівника від отримання вказаних документів (а.с.109-110).

Крім того, 31.08.2020 року за № 11/1467 за підписом заступника начальника РОВР у Миколаївській області Румика Д. В. на запит ОСОБА_1 на його адресу рекомендованим листом з описом направлено копію заяви про звільнення із відміткою про реєстрацію в журналі вхідної кореспонденції № 554 від 24.06.2020 року, копію листа-відповіді № 11/1056 від 24.06.2020 року, від ознайомлення і отримання яких позивач відмовився 24.06.2020 року, та копії інших документів.

Наказом начальника Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області №30-П від 25.06.2020 року ОСОБА_1 було звільнено з посади провідного юрисконсульта за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, відповідно до п.3 ст. 40 Кодексу законів України про працю (а.с. 114).

Спірним питанням в даній справі є ненадання відповідачем на звернення (заяву) від 24.06.2020р. за вх.№ 554 ОСОБА_1 (а.с.108) про звільнення з посади провідного спеціаліста юрисконсульта до Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області.

Виходячи з матеріалів справи, судом встановлено, що Регіональним офісом водних ресурсів у Миколаївській області на заяву ОСОБА_1 від 24.06.2020р. за вх. № 554 про звільнення за власним бажанням на підставі ч.3 ст.38 Кодексу законів про працю України надано письмову відповідь від 24.06.2020р. за вих.№ 11/1056 (а.с. 109).

Таким чином, враховуючи вище зазначене, суд приходить до висновку, що позивач 24.06.2020р. перебуваючи на робочому місці навмисно відмовлявся від отримання відповіді на свою заяву від 24.06.2020р. за вх.№ 554 про звільнення.

Отже, відповідач відповідно до вимог чинного законодавства України, відповідно до покладених на нього обов`язків розглянув заяву ОСОБА_1 від 24.06.2020р. на надав заявнику відповідну відповідь від 24.06.2020р. за вих.№ 11/1056 (а.с.109).

Крім того, як підтверджено матеріалами справи, відповідачем на адресу ОСОБА_1 було направлено лист-відповідь від 24.06.2020р. за вих. № 11/1056 поштовим зв`язком рекомендованим листом з повідомленням про вручення, яке отримано ОСОБА_1 01.09.2020р. (а.с.112-113).

Відтак, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо неотримання останнім відповіді на заяву від 24.06.2020р. про звільнення, є необгрунтованими.

Станом на час звернення ОСОБА_1 до Миколаївського окружного адміністративного суду з даним позовом - 10.09.2020р. через систему "Електронний суд", позивач отримав відповідь від Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області за вих.11/1056 на свою заяву від 24.06.2020р. про звільненняна підставі ч.3 ст.38 КЗпП України.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України, а тому дії відповідача є правомірними.

Суд не вбачає порушення прав, свобод чи інтересів ОСОБА_1 з боку відповідача в правовідносинах , що склалися.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб?єкта владних повноважень обов?язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, свою позицію суду довів та обґрунтував її належним чином та довів відповідними доказами.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області (вул. Потьомкінська, 14, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 01038921) відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов