Рішення № 9577539, 13.04.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.10                                                                                           Справа № 2/1

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представника позивача Скепка А.В., представника відповідача Ільїнської О.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства “Ізумруд”, м. Біла Церква до Закритого акціонерного товариства “Галичина”, м. Радехів про стягнення 107552 грн. 82 коп.

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство “Ізумруд”, м. Біла Церква звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Закритого акціонерного товариства “Галичина”, м. Радехів про стягнення 107056 грн. 04 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 30.12.2009р. призначив розгляд справи на 26.01.2010р. Розгляд справи відкладався з підстав, зазначених в ухвалах суду. За клопотанням представників сторін строк вирішення спору був продовжений.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки, на виконання умов яких відповідачу було передано у власність товар. Однак, відповідач свої зобов’язання щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на дату звернення до суду заборгованість за товар становить 93726 грн. 00 коп. У зв’язку з порушенням строків оплати вартості товару, відповідачу нараховано пеню в розмірі 9949 грн. 17 коп., а також заявлено вимогу про стягнення суми неотриманого прибутку (упущеної вигоди) в розмірі 3376 грн. 51 коп.

В судовому засіданні 30.03.2010р. представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 93726 грн. 00 коп., пеню в розмірі 9115 грн. 27 коп., інфляційні втрати в розмірі 588 грн. 76 коп., 3% річних в розмірі 2811 грн. 78 коп. та упущену вигоду в розмірі 1311 грн. 01 коп.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що згідно умов договору, укладеного між позивачем та відповідачем, поставка товару мала здійснюватись відповідно до попереднього замовлення за цінами, зазначеними у специфікації. Однак, позивачем не надано специфікацій та попередніх замовлень, здійснених відповідачем. Відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” підтвердження здійснення господарської операції відбувається на підставі первинних документів, які містять в собі відомості про господарську операцію. Проте, як вбачається з первинних документів, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, в них відсутнє посилання на укладений між сторонами договір як підставу поставки. Також зазначив, що оплата вартості товару відповідачем проводилась не після спливу 40 календарних днів, як передбачено умовами договору, а в різні терміни, частинами, в тому числі шляхом передоплати. Такими чином, на думку представника відповідача, наведені обставини свідчать, що поставка позивачем товару і його оплата відповідачем проводились на позадоговірній основі. Відповідно до норм ЦК України, умова про неустойку повинна бути виражена в письмовій формі. Враховуючи те, що поставка відбувалась на позадоговірній основі, вимога про стягнення пені є безпідставною, оскільки інших письмових угод щодо неустойки сторони не укладали.

16.03.2010р. представник відповідача через канцелярію суду подав доповнення до відзиву, в якому зазначив, що позивачем при розрахунку суми пені не враховано вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України та умов договору про строк оплати вартості товару. Представником відповідача проведено перерахунок суми пені, яка, на його думку, повинна становити 5589 грн. 47 коп.

30.03.2010р. представник відповідача через канцелярію суду подав заяву про застосування спеціальної позовної давності в один рік до вимоги про стягнення пені.

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

27 лютого 2008р. між Приватним підприємством “Ізумруд” (позивач) та Закритим акціонерним товариством “Галичина” (відповідач) було укладено договір поставки.

За цим договором постачальник (позивач) зобов’язувався на умовах та в порядку, визначених цим договором, систематично поставляти покупцю (передавати у власність покупця) товар, а покупець (відповідач) зобов’язується на умовах та в порядку, визначених цим договором, прийняти даний товар та оплатити його.

Відповідно до п. 1.2. договору від 27.02.2008р. найменування товару, його кількість та розгорнутий асортимент, ціна за одиницю виміру, а також інші умови, вказані в накладних, які є його невід’ємними частинами.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив відповідачу по накладних №91 від 29.02.2008р. на суму 37125 грн. 00 коп., №22 від 11.03.2008р. на суму 54000 грн. 00 коп., №46 від 17.03.2008р. на суму 18000 грн. 00 коп., №63 від 20.03.2008р. на суму 16875 грн. 00 коп., №90 від 28.03.2008р. на суму 16875 грн. 00 коп., №27 від 08.04.2008р. на суму 12000 грн. 00 коп., №61 від 17.04.2008р. на суму 7500 грн. 00 коп., №42 від 26.11.2008р. на суму 56250 грн. 00 коп., №38 від 19.12.2008р. на суму 49275 грн. 00 коп., №42 від 23.12.2008р. на суму 47250 грн. 00 коп., №60 від 30.12.2008р. на суму 56250 грн. 00 коп., №29 від 19.01.2009р. на суму 22500 грн. 00 коп., №190 від 24.03.2009р. на суму 2800 грн. 00 коп. та відповідно до наданих відповідачем довіреностей на отримання матеріальних цінностей (оригінали накладних та довіреностей оглянуті в судовому засіданні, завірені копії долучені до матеріалів справи) товар на загальну суму 395700 грн. 00 коп.

Пунктом 4.4. договору від 27.02.2008р. передбачено, що оплата за отриманий товар здійснюється через 40 календарних днів від дати відвантаження товару покупцю.

За вих. №4315 від 08.10.2009р. позивач надіслав відповідачу претензію, в якій вимагав оплатити суму заборгованості в розмірі 93726 грн. 00 коп. на протязі 10 днів. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 93726 грн. 00 коп.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до пункту 6.2. договору від 27.02.2008р., у випадку прострочення термінів оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день протермінування за отриманий, але не оплачений товар.

З врахуванням цих положень, позивачем за період з 04.05.2009р. по 04.11.2009р. нараховано пеню в розмірі 9115 грн. 27 коп.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов’язання мало бути виконано.

У відповідності з вимогами п. 6 ст. 232 ГК України, п. 4.4. договору від 27.02.2008р., нарахування пені за порушення відповідачем строків оплати припиняється по накладній №27 від 08.04.2008р. - 18.11.2009р., №61 від 17.04.2008р. - 27.11.2008р., №42 від 26.11.2008р. - 05.07.2009р. , №38 від 19.12.2008р. - 28.07.2009р., №42 від 23.12.2008р. - 01.08.2009р., №60 від 30.12.2008р. - 08.08.2009р., №29 від 19.01.2009р. - 28.08.2009р., №190 від 24.03.2009р. –03.11.2009р., тобто через шість місяців з дня коли зобов’язання мало бути виконаним.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 2 ст. 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Представник відповідача подав заяву про застосування річного строку позовної давності, встановленого для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Ч. 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Представником позивача не наведено поважності причин пропущення строку позовної давності щодо вимоги про стягнення неустойки.

Оскільки представником позивача не було наведено поважних причин пропущення позовної давності, відповідачем заявлено про застосування позовної давності, суд прийшов до висновку про необхідність застосування наслідків пропуску позовної давності.

З врахуванням цих вимог, розмір пені після проведеного судом перерахунку становить 6990 грн. 19 коп.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано інфляційні втрати в розмірі 588 грн. 76 коп., 3% річних в розмірі 2811 грн. 78 коп. Судом перевірено правильність нарахування сум інфляційних втрат та 3% річних, та встановлено, що вони підлягають до задоволення в заявлених позивачем межах.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення не отриманого прибутку (упущеної вигоди) в розмірі 1311 грн. 01 коп., яка визначається як різниця між ціною реалізованого товару відповідачу та ціною товару, придбаного для відповідача в третіх осіб.

Відповідно до частини 1 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1. ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частиною 2 ст. 623 ЦК України встановлено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

У відповідності до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч. 3. ст. 692 ЦК України).

Як вбачається з наведеного розрахунку упущеної вигоди в розмірі 1311 грн. 01 коп., позивач обраховує дану суму, виходячи з різниці між ціною реалізованого товару відповідачу та ціною товару, придбаного для відповідача в третіх осіб. Проте, як досліджено судом, поставка товару позивачем відповідачу здійснювалася за ціною, що складається з ціни товару, придбаного позивачем в третіх осіб та ціни, в яку закладений дохід позивача. Оскільки відповідачем було оплачено вартість товару частково, то позивач звернувся в суд з вимогою про стягнення суми заборгованості в розмірі 93726 грн. 00 коп., яка включає в себе і дохід позивача. Таким чином, в розумінні ст. 22 ЦК України, ст. 225 ГК України, заявлена позивачем вимога про стягнення 1311 грн. 01 коп. не є упущеною вигодою та до задоволення не підлягає.

Судом не беруться до уваги доводи представника відповідача про позадоговірність поставок товару з відповідними наслідками з огляду на наступне.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Сторонами в судовому засіданні підтверджено, що договір від 27.02.2008р., підписаний уповноваженими представниками сторін, скріплений печатками, в судовому порядку недійсним визнаний не був.

Поставка товару відбувалася після укладення договору між сторонами, інших договорів сторони не укладали. Як зазначалося, в накладних, які є невід’ємними частинами договору, вказуються найменування товару, його кількість та розгорнутий асортимент, ціна за одиницю виміру, а також інші умови.

Як вбачається з накладних, які долучені до матеріалів справи, в них відображена вищевказана інформація. Накладні підписані уповноваженим представником відповідача та скріплені печаткою.

Таким чином, умовами договору від 27.02.2008р. не встановлено необхідність зазначення в накладних номера та дати договору, як підстави для здійснення поставки товару. Відповідачем не вказано який нормативно-правовий акт вимагає зазначати в накладній номер і дату договору.

Відповідач поставлений товар прийняв без жодних зауважень щодо якості, кількості, асортименту товару, що підтверджується підписом уповноваженої особи на накладних та передачею довіреностей на отримання матеріальних цінностей. На підтвердження замовлень товару відповідачем, представником позивача долучено копію листа-замовлення від 10.12.2008, отриманого від відповідача факсовим зв’язком.

Слід також відзначити, що частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 93726 грн. 00 коп. основного боргу, 6990 грн. 19 коп. пені, 588 грн. 76 коп. інфляційних втрат, 2811 грн. 78 коп. 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст.ст. 193, 230, 231, 232 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Галичина”, м. Радехів, вул. Б.Хмельницького, 120, Львівська область (ідентифікаційний код 25553579) на користь Приватного підприємства “Ізумруд”, м. Біла Церква, вул. Пушкінська, 26 кв. 97, Київська область (ідентифікаційний код 31678523) 93726 грн. 00 коп. основного боргу, 6990 грн. 19 коп. пені, 588 грн. 76 коп. інфляційних втрат, 2811 грн. 78 коп. 3% річних, 1041 грн. 10 коп. державного мита, 228 грн. 44 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.          Повернути надмірно сплачене державне мито в розмірі 29 грн. 04 коп., про що видати довідку.

5.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя