Рішення № 9577538, 19.04.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.10                                                                                           Справа № 2/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представника позивача Хромчака А.Й., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства “БГ Банк” в особі Західної регіональної дирекції ВАТ “БГ Банк”, м. Львів до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Макфа-Л”, м. Львів, відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Надія-2”, м. Львів про стягнення 1033481 грн. 51 коп.

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство “БГ Банк” в особі Західної регіональної дирекції ВАТ “БГ Банк”, м. Львів звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Макфа-Л”, м. Львів, відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Надія-2”, м. Львів про стягнення 1033481 грн. 51 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 08.02.2010р. призначив розгляд справи на 02.03.2010р. Розгляд справи відкладався з підстав, зазначених в ухвалах суду. За клопотанням представника сторони строк вирішення спору був продовжений.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем-1 було укладено кредитний договір, на виконання умов якого відповідачу-1 надано кошти в сумі 2000000 грн. 00 коп. Відповідач-1 зобов’язувався протягом дії договору сплачувати проценти за користування коштами та повернути суму кредиту у визначений в договорі строк. Однак, відповідач-1 свої зобов’язання щодо повернення суми кредиту виконав частково, на дату подання позову до суду заборгованість становить 1018727 грн. 41 коп. по кредиту. За порушення строків повернення суми кредиту відповідачу нараховано штраф в розмірі 14754 грн. 10 коп. Також зазначив, що між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір іпотеки, згідно умов якого відповідач-2 передає в іпотеку позивачу у якості забезпечення виконання відповідачем-1 кредитного договору нежитлові приміщення. Відповідно до умов договору іпотеки, в разі невиконання або неналежного виконання відповідачем-1 кредитного договору, позивач має право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У зв’язку з цим просив стягнути з відповідача-1 заборгованість та звернути стягнення на передане відповідачем-2 в іпотеку майно для погашення заборгованості по кредитному договору.

Відповідачі в судові засідання явку представників не забезпечили, проти позову не заперечили, доказів погашення заборгованості не надали, вимог ухвали суду від 08.02.2010р. не виконали, причин неявки не повідомили, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представнику роз’яснено його права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, суд встановив наступне.

17 липня 2007р. між ВАТ “Універсальний банк розвитку та партнерства”, правонаступником якого є ВАТ “БГ Банк” (банк) та ТзОВ “Торговий дім “Макфа-Л” (позичальник) було укладено кредитний договір №22723/1.

За цим договором банк (позивач) на умовах, передбачених цим договором, надає позичальнику (відповідачу-1) кредит в національній валюті України в сумі 2000000 грн. 00 коп., на поповнення обігових коштів, зі сплатою 19,5% річних за користування кредитом.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач 17.07.2007р. надав відповідачу-1 грошові кошти в сумі 2000000 грн. 00 коп., що підтверджується меморіальним ордером №3 від 17.07.2007р.

Пунктом 1.3. кредитного договору №22723/1 від 17.07.2007р. встановлено, що строк повернення кредиту –16 липня 2008 року або строк, встановлений у відповідності з п. 2.7., 2.8. цього договору.

Згідно п. 2.4.4 кредитного договору №22723/1 від 17.07.2007р. позичальник сплачує нараховані відсотки в національній валюті щомісячно, починаючи з останнього робочого дня місяця, за який нараховано відсотки, до п’ятого числа (включно) місяця наступного за місяцем нарахування відсотків та в день настання строку погашення.

1 листопада 2007р. між позивачем та відповідачем-1 було укладено додаток №2 до кредитного договору №22723/1 від 17.07.2007р., яким сторони зменшили розмір процентної ставки за користування кредитом, встановивши її на рівні 17% річних.

Відповідно до п.п. 5.1.1., 5.1.2. кредитного договору №22723/1 від 17.07.2007р., відповідач-1, як позичальник, зобов’язувався повернути банку кредит в строк погашення кредиту, сплатити банку суму нарахованих відсотків в строки, передбачені договором, а також сплатити банку штрафні санкції та відшкодувати збитки у розмірі, строки та у порядку, які передбачені цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач-1 свої зобов’язання перед позивачем щодо повернення суми кредиту по кредитному договору №22723/1 від 17.07.2007р. виконав частково, на дату судового розгляду заборгованість відповідача-1 перед позивачем становить 1018 727 грн. 41 коп.

17 липня 2007р. між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір іпотеки.

За цим договором іпотекодавець (відповідач-2) передає, а іпотекодержатель (позивач) приймає в заставу (іпотеку) належне іпотекодержателю на праві власності майно, а саме: будівлю, зазначену на плані під літерою “А-1”, загальною площею 310,1 кв.м., що розташована в м. Львові по вулиці Музики, будинок за №14, в якості забезпечення виконання в повному обсязі зобов’язань відповідача-1 за кредитним договором №22723/1 від 17.07.2007р. зі всіма можливими змінами та доповненнями до нього, укладеним між іпотекодержателем та боржником, щодо вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачене умовами кредитного договору, сплати процентів, сплати неустойки (штрафу, пені), у розмірі, строки, порядку та на умовах, передбачених кредитним договором, а також відшкодування збитків та витрат.

Згідно п. 4.1.1. договору іпотеки від 17.07.2007р., при порушенні боржником та/або іпотекодавцем умов основного зобов’язання щодо строку погашення заборгованості по кредиту, сплати процентів за користування кредитом, відшкодування збитків, неустойки, штрафів, пені та іншої заборгованості, а також при порушенні іпотекодавцем умов договору іпотеки та у випадках встановлених законом у банку виникає право задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому іпотекодержатель має право на свій розсуд застосовувати такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки, як механізм позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, визначеному у застереженні про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом продажу предмета іпотеки третім особам або прийняття його у власність; звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса; звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (п. 4.1.3. договору іпотеки).

Пунктом 1.12. договору іпотеки від 17.07.2007р. передбачено, що відповідачі несуть солідарний обов’язок перед банком за виконання зобов’язань по кредитному договору.

03.04.2009р. позивач звернувся до відповідачів з повідомленням про порушення зобов’язання за вих. №543-03 від 03.04.2009р., в якому вимагав сплатити заборгованість за кредитним договором №22723/1 від 17.07.2007р. в тридцятиденний строк, а в разі невиконання цієї вимоги попереджав про задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідачами вказана вимога залишена без розгляду та задоволення.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно п. 6.2. кредитного договору №22723/1 від 17.07.2007р., за порушення встановлених цим договором строків погашення (повернення) кредиту, банк має право стягувати з позичальника, а позичальник зобов’язаний сплатити банку на його першу письмову вимогу штраф, за кожен випадок порушення, у розмірі у розмірі одного відсотка від суми платежу, непогашеного (неповерненого) в строки погашення (повернення) кредиту, не пізніше трьох банківських днів з моменту отримання письмової вимоги банку.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано штраф за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 14754 грн. 10 коп.

Згідно ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 2 ст. 575 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Частиною 2 цієї статті встановлено, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Абз. 1 ст. 7 Закону України “Про іпотеку” встановлено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов’язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов’язання.

Якщо вимога за основним зобов’язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов’язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов’язання (абз. 2 ст. 7 Закону України “Про іпотеку”).

Згідно абз. 1 ст. 33 Закону України “Про іпотеку”, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають до задоволення повністю.

Оскільки спір виник з вини відповідачів, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідачів.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 543, 572, 575, 589, 599, 610, 612, 625, 626, 1048, 1052, 1054 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 232 ГК України, ст.ст. 7, 33 Закону України “Про іпотеку” та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути на користь Відкритого акціонерного товариства “БГ Банк”, м. Київ, вул. Дегтярівська, 48 (ідентифікаційний код 20717958) в особі Західної регіональної дирекції ВАТ “БГ Банк”, м. Львів, вул. Палія, 15 (ідентифікаційний код 26483935) солідарно суму заборгованості згідно кредитного договору №22723/1 від 17.07.2007р. в розмірі 1033481 грн. 51 коп. (в тому числі 1018727 грн. 41 коп. неповернутої суми кредиту, 14754 грн. 10 коп. штрафу) шляхом стягнення грошових коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Макфа-Л”, м. Львів, вул. Городоцька, 170 (ідентифікаційний код 32969583) та шляхом звернення стягнення на заставлене майно Товариства з обмеженою відповідальністю “Надія-2”, юридична адреса: м. Львів, вул. Музики, 14, фактична адреса: м. Львів, вул. Каховська, 34 (ідентифікаційний код 19337512) згідно договору іпотеки, посвідченого 17.07.2007р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Семешко С.Б., зареєстрованим в реєстрі за №3234, а саме: будівлю, позначену на плані під літерою “А-1”, загальною площею 310,1 кв.м., що розташована в м. Львові по вулиці Музики, 14.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Макфа-Л”, м. Львів, вул. Городоцька, 170 (ідентифікаційний код 32969583) на користь Відкритого акціонерного товариства “БГ Банк”, м. Київ, вул. Дегтярівська, 48 (ідентифікаційний код 20717958) в особі Західної регіональної дирекції ВАТ “БГ Банк”, м. Львів, вул. Палія, 15 (ідентифікаційний код 26483935) 5167 грн. 40 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою ідповідальністю “Надія-2”, юридична адреса: м. Львів, вул. Музики, 14, фактична адреса: м. Львів, вул. Каховська, 34 (ідентифікаційний код 19337512) на користь Відкритого акціонерного товариства “БГ Банк”, м. Київ, вул. Дегтярівська, 48 (ідентифікаційний код 20717958) в особі Західної регіональної дирекції ВАТ “БГ Банк”, м. Львів, вул. Палія, 15 (ідентифікаційний код 26483935) 5167 грн. 40 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя