Рішення № 95775089, 24.03.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2021 року м. Київ справа №320/5009/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління пенсійного фонду України в Київській області у призначенні пенсії за віком, із зменшенням пенсійного віку, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Київській області призначити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію за віком, із зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з дати первинного звернення 27.03.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку.

Київський окружний адміністративний суд 18.06.2020 постановив ухвалу, якою відкрив провадження у даній справі. Також суд визначив, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, призначив судове засідання.

Відповідач надав до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позову посилаючись на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження періоду роботи в зоні відчуження.

Так, Головне управління Пенсійного фонду у Київській області зазначає, що відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, особливий статус особи засвідчує посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про періоди участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 №122.

Вказує, що для призначення пенсії необхідно встановити періоди роботи учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в зоні відчуження та виконувану ним роботу.

Оскільки за наданими позивачем документами неможливо встановити періоди виконування ним роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в зоні відчуження, відповідач не має можливості визначити право позивача на пенсію зі зниженням пенсійного віку.

Тому, Головне управління Пенсійного фонду у Київській області вважає позовні вимоги безпідставними та просить суд у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 12.08.2020 суд прийняв рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі наявних доказів, про що постановив протокольну ухвалу.

Розглянувши позовну заяву та відзив відповідача на позов, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Фастівським МВ ГУ МВС України у Київській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 6-7).

Відповідно до посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, виданого Київською обласною державною адміністрацією 29.12.1993, серії НОМЕР_3 , позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 2) (т. 1, а.с. 8).

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Фастівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Рішенням від 26.06.2019 №32 Фастівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області відмовило позивачу у призначенні такої пенсії з посиланням на те, що згідно трудової книжки НОМЕР_4 від 02.09.1985 остання у період з 31.08.1985 по 31.08.1986 працювала в Приборській середній школі Іванківського району.

Первинних документів для підтвердження перебування у зоні ЧАЕС позивачем надано не було (т. 1, а.с. 20)

У подальшому ОСОБА_1 звернулась з такою ж заявою до Головного управління Пенсійного фонду України Київської області (т. 1, а.с. 12).

Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України Київської області рішенням від 17.02.2020 №785 також відмовило позивачу у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з тих же підстав (т. 1, а.с. 21).

Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", який також створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення (тут і далі у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин).

За правилами, установленими абзацом першим статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а саме учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів - на 10 років; які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів - на 8 років; які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році - на 5 років.

Таким чином, законом установлені умови, за яких учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС мають право на зменшення пенсійного віку, установленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому чи іншому розмірі, обчисленому в роках в залежності від періоду та строку їх праці у зоні відчуження.

Згідно з статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (тут і далі у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до положень статті 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Отже, громадян, який безпосередньо брав участь у будь-яких роботах в зоні відчуження у 1986-1987 роках, незалежно від кількості його робочих днів, вважається учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до положень частин першої та третьої статті 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Таким чином, за результатами аналізу зазначених норм права, суд дійшов висновку, що єдиним документом, що підтверджує статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими законом, зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 22.03.2018 у справі №588/538/16-а, від 31.07.2018 у справі №751/2050/17, від 11.09.2018 у справі №714/69/17, від 11.09.2018 у справі №221/1378/17.

Аналогічна правова позиція наведена також 18.12.2019 в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №370/2598/16-ц.

Пунктом четвертим Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551, установлено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали в зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. по 31 грудня 1986 р. - не менше п`яти, а в 1987 році - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 19__ році" (категорія 2) серії А синього кольору.

В пункті 11 вказаного Порядку уточняється на підставі яких документів видається посвідчення. Зокрема, встановлено, що посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів: довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, підтвердженої первинними документами (наказ чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження, особового рахунка, табеля обліку робочого часу, посвідчення про відрядження в зону відчуження з відміткою підприємства про прибуття та вибуття працівника, шляхових листів (за наявності), трудової книжки (у разі потреби); довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об`єкти або в населені пункти зони відчуження, у разі потреби - довідки командира військової частини, військового квитка, витягу з особової справи військовослужбовця, завіреного в установленому порядку.

Відтак, як зазначалось, саме посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" надає право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілого від Чорнобильської катастрофи.

Судом встановлено, що відповідно до посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, виданого Київською обласною державною адміністрацією 29.12.1993, серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 2).

Тобто, позивач має право на призначення йому пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій за правилами, передбаченими абзацом першим статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Водночас, Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1.

Відповідно до положень абзацу дев`ятого підпункту 5 пункту 2.1 вказаного Порядку, до заяви про призначення пенсії за віком додаються посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Отже, законодавством, для встановлення розміру зменшення пенсійного віку, визначено перелік документів, що підтверджують період роботи, населений пункт чи об`єкт, де учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС виконувались роботи, однак, такий перелік не обмежується лише довідкою за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 №122, а навпаки така інформація може бути підтвердженою будь-якими іншими первинними документами.

Як встановлено судом, до своєї заяви позивач додавав, зокрема, копію посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (т. 1, а.с. 12).

Вказана обставина підтверджується також змістом рішень про відмову позивачу у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку та письмовим відзивом відповідача на позовну заяву.

Крім того, на відповідне звернення позивача Департаментом соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації йому надано копії документів, які слугували підставою для видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС (категорія 2) (т. 1, а.с. 13).

Так, згідно з довідкою КСП "Прибірський" від 23.09.1993 №184 та від 04.01.1993 №86, ОСОБА_1 за період роботи в с. Нові Шепеличі, Копачі з 02.05.1986 по 05.05.1986 (вивіз худоби, приготування і доставка обідів) була виплачена заробітна плата у подвійному розмірі та додаткова заробітна плата відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10.06.1986 №207 у сумі 182 карб. (т. 1, а.с. 14, 15).

Також зі змісту Протоколу №1 загальних зборів КПС "Прибірський" Іванківського району Київської області від 15.01.1993 ОСОБА_2 , як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підтвердив, що дійсно з ним у 30-ти кілометровій зоні у 1986 році працювали працівники колгоспу, у т.ч. ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 16-18, 19).

Таким чином, у суду не виникає сумніву, що позивач, у період з 02.05.1986 по 05.05.1986 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що у сукупності із наявністю у нього посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р., дозволяє достеменно установити факт виконання ним робіт, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у цей період.

Більш того, положення статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у взаємному із положеннями статті 10 цього Закону, безальтернативно наділяють правом на пенсії із зменшенням пенсійного віку на 10 років учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали на будь-яких роботах у зоні відчуження з моменту аварії до 01.07.1986 і незалежно від кількості відпрацьованих ними робочих днів.

За переконанням суду, наявність у позивача посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році само по собі є підтвердженням факту його роботи у зоні відчуження, оскільки в іншому випадку, позивач не був би визнаним учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

При цьому, будь-яких доказів на спростування вказаних обставин відповідач суду не надав.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно відмовив позивачеві у задоволенні заяв про призначенні державної пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 10 років відповідно до частини першої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому позовні вимоги в частині визнання протиправною такої відмови є обґрунтованими.

При цьому, належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України Київської області від 17.02.2020 №785, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку.

Водночас, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України Київської області від 17.02.2020 №785.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління пенсійного фонду України в Київській області призначити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію за віком, із зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з дати первинного звернення 27.03.2019 року, суд зазначає наступне.

Відповідачем не спростовується твердження позивача, що на час звернення із заявами він мав достатній стаж для призначення йому пенсії за віком після досягнення 60 років. Крім того, на час первинного звернення із заявою від 27.03.2019 до відповідача, позивачеві виповнилося повних 52 роки.

Судом встановлено, що позивач працював у зоні відчуження в періоді часу, у який кількість його робочих днів у зоні відчуження не впливає на його право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 10 років (з моменту аварії до 01.07.1986).

Наведене свідчить про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на 10 років, тобто після досягнення ним 50 років.

Водночас, відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

У пункті 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, встановлено, що днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

Як випливає з матеріалів справи, позивач первинно звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення йому пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 10 років відповідно до частини першої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" 27.03.2019, тобто пізніше трьох місяців з дня досягнення ним пенсійного віку з урахуванням його зниження.

Таким чином, оскільки, позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою 27.03.2019, то нарахування, у даному випадку, слід зробити саме з цієї дати звернення.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, у яких обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженню. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.

З огляду на наведене, вимоги позивача є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, доказів понесення ним інших судових витрат матеріали справи не містять, то судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України Київської області від 17.02.2020 №785 про відмову ОСОБА_1 пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Київській області (місцезнаходження: м. Київ, вул. Ярославська, буд. 40, код ЄДРПОУ 22933548) призначити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) пенсію за віком, із зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 27.03.2019.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Басай О.В.