Рішення № 95773566, 22.03.2021, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" березня 2021 р. м. Вінниця Cправа № 902/39/21

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Міліціанова Р.В., розглянувши без виклику сторін у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн карго партс" вул. Закревського, 16, м. Київ, 02222, код - 37141112

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінтранссервіс" вул. Івана Миколайчука, буд. 38, кв. 87, м. Вінниця, 21036, код - 41881612

про стягнення 28 910,16 грн.

В С Т А Н О В И В :

14.01.2021 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (№ 11/01/2021-2ПЗ від 11.01.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн карго партс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінтранссервіс" про стягнення 28 910,16 грн заборгованості з яких, 25 949,98 грн основного боргу, 1 030,13 грн пені, 1 034,01 грн - 12% річних від простроченої суми за порушення грошового зобов`язання, 896,04 грн інфляційних втрат за договором поставки №13289-02/2018 від 23.05.2018 року.

Правовими підставами звернення до суду позивача із вказаним позовом стало неналежне виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №13289-02/2018 від 23.05.2018 року, в частині оплати за поставлений товар, в зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Ухвалою суду від 19.01.2021 року відкрито провадження справі № 902/39/21, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання).

Сторонам встановлено строки на вчинення процесуальних дій до 28.02.2021 року.

Позивачем та відповідачем отримано ухвали суду 19.01.2021 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0223211693435 та № 2103602003109, які наявне в матеріалах справи.

За змістом ст. 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Враховуючи вищевикладене, суд вирішив розглянути справу за наявними доказами.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 23.05.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн карго партс" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінтранссервіс" (Покупець) укладено договір поставки №13289-02/2018.

Відповідно п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність Покупця визначені цим договором запчастини, експлуатаційні матеріали, автомобільні шини, тощо (товар), а також надати шиноремонтні ти шиномонтажні послуги (послуги), а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і послуги та здійснити їх оплату.

Згідно п. 1.2. Договору номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження товару, загальні кількість, ціна за одиницю товару, що передаються за цим договором, термін та умови передачі, визначаються у рахунках-фактурах (рахунках на оплату), товарних (видаткових) накладних, або інших передбачених чинним законодавством документах на товари, які с невід`ємною частиною договору та остаточно узгоджується сторонами на кожну окрему партію товару.

Найменування, вартість та обсяг наданих послуг, зазначається в актах виконаних робіт, укладених сторонами, які є невід`ємними частинами даного договору (п. 1.3. Договору).

Загальна сума договору складається із вартості переданого товару, що відповідає сумі всіх товарних (видаткових) накладних, та сумарної вартості наданих послуг, зазначених в актах виконаних робіт, здійснених протягом дії даного договору (п. 1.4. Договору).

Покупець направляє Постачальнику замовлення на поставку товару з посиланням на номер і дату даного договору, із зазначенням кількості, номенклатури, асортименту та ціни товару (п.2.1. Договору).

Постачальник підтверджує замовлення з урахуванням наявних на його складі товарних позицій, або які можуть бути доставлені Покупцю у відповідні строки з інших складів Постачальника (п. 2.2. Договору).

За змістом п. 2.3. Договору поставка товару здійснюється па умовах: EXW (франко завод; назва місця: склад Постачальника) (правила "ІНКОТЕРМС" в редакції 2010 року) - товар переходить у власність Покупця з моменту передачі товару Покупцю на складі Постачальника. Доказом передачі товару Постачальником у власність Покупця є належним чином оформлена товарна (видаткова) накладна. FCA (франко-перевізник) (правила "ІНКОТЕРМС" в редакції 2010 року) - товар переходить у власність Покупця з моменту передачі товару у розпорядження Перевізника на складі Постачальника.

В залежності від виду господарської операції за договором (поставка товару або надання послуг) Постачальник повинен надати Покупцеві наступні документи: товарну (видаткову) накладну; акт виконаних робіт; рахунок на оплату; сертифікати відповідності, виданих органами Держстандарту України (на товар, що підлягає обов`язковій сертифікації) (п. 2.13. Договору).

Ціна на товар і послуги погоджується сторонами у кожному окремому випадку і вказуються у товарних (видаткових) накладних, товарно-транспортних накладних, замовленнях-нарядах та актах виконаних робіт, які є невід"ємною частиною договору (п. 3.1. Договору).

Відповідно п. 3.5 Договору оплата наданих послуг за цим договором здійснюється на підставі рахунку на оплату, який надасться Покупцю разом з актом виконаних робіт. Підписання Покупцем або уповноваженої ним особи на прийняття послуг акту виконаних робіт є належним підтвердженням факту отримання ним рахунку на оплату наданих послуг.

Оплата товару і наданих послуг за договором здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. При здійсненні оплати Покупець, крім обов`язкових реквізитів, повинен зазначити у документах на оплату помер та дату даного договору, а також номер та дату рахунку-фактури, за яким здійснюється вказана оплат (п. 3.6. Договору).

Зобов`язання Покупця за договором щодо оплати поставленого товару та наданих послуг вважаються виконаними з моменту зарахування коштів на рахунок Постачальника (п. 3.7 Договору).

Покупець зобов`язаний прийняти товар та здійснити відповідні розрахунки згідно з розділом три даного договору (п. 4.3. Договору).

За порушення грошового зобов`язання за договором більше 3-х календарних днів, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ до суми простроченого платежу, за весь період такого прострочення (5.2. Договору).

Згідно п. 5.3 Договору сторони домовилися, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченого цим договором, винна сторона несе відповідальність, встановленої ст. 625 ЦК України, а саме: той хто прострочив виконання грошового зобов`язання має сплатити на користь іншої сторони за договором суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 12 % річних від простроченої суми.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2018 року (п. 8.2 Договору).

На виконання умов договору позивачем за видатковими накладними № SI0002490962 від 10.09.2020 року, № SI0002515810 від 24.09.2020 року та SI0002515968 від 24.09.2020 року відповідачу проставлено товар на загальну суму 34 849,92 грн на умовах відтермінування строку його оплати.

Згідно видаткових накладних, строк оплати товару був визначений: до 01.10.2020 року - по ВН № SI0002490962 від 10.09.2020 року; до 15.10.2020 року - по ВН №№ SI0002515810 та SI0002515968 від 24.09.2020 року.

На підставі видаткових накладних відповідачу виставлено рахунки на оплату поставленого товару: № S0005274036 від 10.09.2020 року, № S0005317722 від 24.09.2020 року та S0005319194 від 24.09.2020 року.

Відповідачем проведено частково розрахунок за поставлений товар в сумі 8 899,94 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 3515 від 16.12.2020 року на суму 5 000,00 грн та № 3548 від 22.12.2020 року на суму 3 899,94 грн.

Заборгованість відповідача перед позивачем становить 25 949,98 грн (34 849,92 грн - 8 899,94 грн).

Несплата відповідачем заборгованості за поставлений товар слугувала підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до ст. 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України). Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень ч. 1 ст. 692 цього ж кодексу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся, позаяк матеріалами справи підтверджено факт передачі позивачем товару відповідачу та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони останнього за отриманий товар.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 25 949,98 грн боргу за поставлений товар згідно договору поставки №13289-02/2018 від 23.05.2018 року правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Також, у зв`язку з неналежним виконання відповідачем зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 030,13 грн пені, 896,04 грн інфляційних втрат, 1 034,01 грн 12% річних від простроченої суми за порушення грошового зобов"язання.

Судом встановлено, що вимоги позивача про застосування заходів відповідальності ґрунтуються на погоджених сторонами положеннях договору.

За порушення грошового зобов`язання за договором більше 3-х календарних днів, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ до суми простроченого платежу, за весь період такого прострочення (5.2. Договору).

Згідно п. 5.3 Договору сторони домовилися, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченого цим договором, винна сторона несе відповідальність, встановленої ст. 625 ЦК України, а саме: той хто прострочив виконання грошового зобов`язання має сплатити на користь іншої сторони за договором суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 12 % річних від простроченої суми.

Слід зазначити, що у відповідності до п. 3 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із ч. 4 ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Перевіркою за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора обрахунку інфляційних втрат судом встановлено, що він виконаний позивачем арифметично вірно з огляду на що вимоги позивача у цій частині підлягають задоволенню у заявленому розмірі (896,04 грн).

Водночас судом встановлено, що видаткова накладна № SI0002490962 від 10.09.2020 року містить вказівку на кінцевий термін оплати товару до 01.10.2020 року.

Прийменник «до» з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 927/490/18 від 08.10.2018 року).

Таким чином, 01.10.2020 року є останнім днем строку виконання зобов`язання за видатковою накладною № SI0002490962 від 10.09.2020 року, тому обчислення прострочення з цієї дати є протиправним.

Тобто, обчислення пені та відсотків річних згідно цієї накладної слід проводити починаючи з 02.10.2020 року.

З огляду на наведене суд вважає протиправним нарахування пені в сумі 6,21 грн (472,23/76) та відсотків річних у розмірі 6,24 грн (474,01/76).

Тому, вимоги про стянення пені та 12% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 1 023,92 грн (1 030,13 - 6,21) та 1 027,77 грн (1 034,01 - 6,24) відповідно.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому ч. 1 ст. 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).

Натомість відповідачем не надано суду належних доказів на спростовування заявлених позовних вимог, в тому числі щодо проведення розрахунків, не надано власного розрахунку заборгованості, доказів повної сплати боргу тощо.

Як визначає ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За вказаних обставин в сукупності, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн карго партс" підлягає задоволенню частково, з урахуванням наведених мотивів відносно відмови у задоволенні вимог про стягнення пені та 12% річних.

Витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 2 270,00 грн підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України, пропорційно задоволеним вимогам (99,96%) в сумі 2 269,02 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 0,98 грн слід залишити за позивачем

Крім того, у відповідності до ст. ст. 126, 129 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу за результатами розгляду яких суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4, 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів розмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи 04.01.2021 року між адвокатом Спиридоновим О.В. (Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн карго партс" (Клієнт) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 04/01/2021-2ПД.

Пунктом 1.1 Договору Адвокат бере на себе зобов`язання в порядку та на умовах, визначених цим договором, надати необхідну правову допомогу Клієнту щодо захисту його прав та законних інтересів у Господарському суді Вінницької області шляхом здійснення позовної роботи у відповідності до Господарського процесуального кодексу України відносно контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНТРАНССЕРВІС" (код ЄДРПОУ: 41881612, місцезнаходження: 21036, м Вінниця, вул. Івана Миколайчука, буд. 38, кв. 87) щодо стягнення з останнього на користь Клієнта суми дебіторської заборгованості та штрафних санкцій у зв`язку з порушенням договірних зобов`язань, а Клієнт зобов`язується виплатити Адвокату гонорар за надання такої правової допомоги.

Згідно п. 1.2 Договору правова допомога включає:

- вивчення та аналіз документів, що підтверджують наявність спору, чинного законодавства України, якими врегульовані спірні правовідносини та процесуальні підстави для проведення позовної роботи в інтересах Клієнта, а також підготовку та подання до Господарського суду Вінницької області заяв по суті справи, передбачених Господарським процесуальним кодексом України;

- від імені Клієнта здійснювати представництво його процесуальних прав та обов`язків в процесуальному статусі позивача, які передбачені Господарським процесуальним кодексом України, у зв`язку із зверненням з позовною заявою до Господарського суду Вінницької області за захистом порушених прав та інтересів Клієнта.

За правову допомогу, передбачену пунктом 1.2. Договору Клієнт сплачує Адвокату винагороду в розмірі, визначену в додатковій угоді до цього договору за розрахунковою ставкою 1 200,00 грн за 1 годину витраченого часу Адвоката (п. 4.1 Договору).

В розмір правової допомоги не включаються фактичні витрати, пов`язані з виконанням Адвокатом зобов`язань за цим договором (п. 4.2 Договору).

Також, між сторонами до договору про надання правової (правничої) допомоги № 04/01/2021-2ПД від 04.01.2021 року укладено Додаткову угоду від 04.01.2021 року.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди сторони домовилися, що розмір винагороди за надання послуг за основним Договором становить:

- за вивчення та аналіз документів, що підтверджують наявність спору, чинного законодавства України, якими врегульовані спірні правовідносини та процесуальні підстави для проведення позовної роботи в інтересах Клієнта, судової практики Верховного Суду, а також підготовку та подання до Господарського суду Вінницької області позовної заяви - 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок (п. 1.1);

- за представництво Клієнта та ведення справи у Господарському суді Вінницької області в процесуальному статусі позивача, тому числі участь у судових засіданнях - 1 200 (одна тисяча двісті) гривень 00 копійок за 1 годину витраченого часу Адвоката (п. 1.2).

Згідно п. 2 Додаткової угоди винагорода, згідно з пунктом 1.1 Додаткової угоди сплачується Клієнтом на умовах 100% попередньої оплати. А винагорода, що передбачена пунктом 1.2. Додаткової угоди, сплачується Клієнтом після виконання всіх умов основного Договору на підставі акту приймання-передачі.

Додатково до винагороди, зазначеної у пункті 1 Додаткової угоди, Клієнт компенсує Адвокату за його вимогою додаткові витрати, необхідні для виконання зобов`язань за основним Договором (вартість проведення експертиз та висновків фахівців, поштові, транспортні витрати, витрати, пов`язані із прибуттям у судове засідання, та інші витрати необхідні для виконання Адвокатом зобов`язань за основним Договором). Облік всіх витрат по виконанню основного Договору покладається на Адвоката (п. 3 Додаткової угоди).

За згодою сторін, у разі задоволення судом позову у справі, Клієнт сплачує Адвокату гонорар у розмірі 10-ти процентів від суми, присудженої судом на користь Клієнта (п. 4 Додаткової угоди).

Оплата передбаченого пунктом 4 Додаткової угоди "гонорару успіху" здійснюється протягом 3-х робочих днів з дня ухвалення судового рішення на користь Клієнта (п. 5 Додаткової угоди).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16).

Також в матеріалах справи міститься опис від 11.01.2021 року наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги № 04/01/2021-2ПД від 04.01.2021 року на суму 6 000,00 грн, платіжне доручення № 608 від 12.01.2021 року на суму 6 000,00 грн, свідоцтво на зайняття адвокатською діяльністю серії МК № 001709.

Таким чином, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підтвердженими доказами.

Разом з тим, позивачем заявлено попередній орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9 200,00 грн, при цьому надано доказів на понесення зазначених витрат в сумі 6 000,00 грн.

Враховуючи викладене, судом задовольняються понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 997,60 грн, пропорційно задоволеним позовним вимогам, як правомірні та обґрунтовані.

При цьому, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2,40 грн суд залишає за позивачем.

Згідно із ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката до суду не подавалось. Заперечень щодо наданого позивачем розрахунку судових витрат також не подано.

Аналогічного висновку щодо покладення на сторону витрат на професійну правничу допомогу дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у додатковій постанові від 29.03.2018 р. у справі № 907/357/16.

На підставі викладеного та керуючись ст .ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінтранссервіс" (вул. Івана Миколайчука, буд. 38, кв. 87, м. Вінниця, 21036, код - 41881612) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн карго партс" (вул. Закревського, 16, м. Київ, 02222, код - 37141112) 25 949,98 грн - основного боргу за Договором поставки №13289-02/2018 від 23.05.2018 року, 1 023,92 грн - пені, 1 027,77 грн - 12% річних від простроченої суми за порушення грошового зобов`язання, 896,04 грн - інфляційних втрат, 5 997,60 грн - відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та 2 269,02 грн - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн карго партс" (вул. Закревського, 16, м. Київ, 02222, код - 37141112) в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінтранссервіс" (вул. Івана Миколайчука, буд. 38, кв. 87, м. Вінниця, 21036, код - 41881612) 6,21 грн - пені та 6,24 грн - 12% річних.

4. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 0,98 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2,40 грн - залишити за позивачем.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та засобами електронного зв`язку за наступною адресою: info@cargo-parts.ad.ua.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.

Повний текст судового рішення складено 25 березня 2021 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу вул. Закревського, 16, м. Київ, 02222

3 - відповідачу вул. Івана Миколайчука, буд. 38, кв. 87, м. Вінниця, 21036