Рішення № 95773565, 11.03.2021, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" березня 2021 р. Cправа №0240/2808/18-а

Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом селянського (фермерського) господарства "Перемога", с.Флорине Бершадського району Вінницької області

до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області

третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1

про визнання протиправним наказу

за участю представників сторін:

позивача: Слізяка Н.Р., діє на підставі ордера;

відповідача: Чорного Р.О., виписка з ЄДРЮОФОПГФ;

третьої особи: ОСОБА_1 , паспорт.

ВСТАНОВИВ :

20.08.2018 до Вінницького окружного адміністративного суду звернулося селянське (фермерське) господарство "Перемога" з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області "Про внесення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до переліку земельних ділянок, права оренди на які може бути реалізовано на земельних торгах" №48 від 05.05.2018 в частині внесення земельної ділянки з кадастровим номером 0520481300:03:003:0378, площею 43,2862 га, що розташована на території Голдашівської сільської ради Бершадського району Вінницької області, до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на яку може бути реалізовано на земельних торгах;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області у місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили виключити земельну ділянку з кадастровим номером 0520481300:03:003:0378, площею 43,2862 га, що розташована на території Голдашівської сільської ради Бершадського району Вінницької області, із переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на яку може бути реалізовано на земельних торгах.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що СФГ «Перемога» використовує спірну земельну ділянку на законних підставах, а саме на підставі державного акту на право постійного користування землею, який виданий на фізичну особу ОСОБА_2 - голову фермерського господарства для організації діяльності фермерського господарства. Після смерті голови фермерського господарства селянське (фермерське) господарство "Перемога" не припинило свою діяльність, а тому і не припинилося право останнього на використання наданої для його функціонування земельної ділянки.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30.10.2018 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №48 від 05.05.2018 в частині внесення земельної ділянки з кадастровим номером 0520481300:03:003:0378, площею 43,2862 га, що розташована на території Голдашівської сільської ради Бершадського району Вінницької області, до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди яких може бути реалізовано на земельних торгах. В іншій частині позову - відмовлено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2019 рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30.10.2018 скасовано. В задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 29.09.2020 рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30.10.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2019 скасовано. Провадження у справі №0240/2808/18 закрито. Роз`яснено селянському (фермерському) господарству "Перемога", що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду та що воно вправі протягом десяти днів з дня отримання відповідної постанови звернутись до суду із заявою про направлення її матеріалів за встановленою юрисдикцією.

06.10.2020 до Верховного Суду надійшла заява представника селянського (фермерського) господарства "Перемога" про направлення справи №0240/2808/18-а за встановленою юрисдикцією, а саме до Господарського суду Вінницької області.

За результатами розгляду вказаної заяви Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, 07.10.2020 постановлено ухвалу, якою справу №0240/2808/18-а передано до Господарського суду Вінницької області.

16.10.2020 матеріали справи №0240/2808/18-а надійшли до Господарського суду Вінницької області.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2020, справу №0240/2808/18-а розподілено судді Нешик О.С.

Ухвалою суду від 21.10.2020 Господарським судом Вінницької області відкрито провадження у справі №0240/2808/18-а, вирішено її розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

06.11.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи свою процесуальну позицію останній зазначає, що державний акт на право постійного користування землею втратив дійсність в зв`язку із смертю голови господарства, що підтверджується правовою позицією Верховного Суду України у справі №6-2329цс16, викладеній у постанові від 05.10.2016, та правовою позицією Верховного Суду України у справі №6-3113цс15, відображеній у постанові від 23.11.2016.

Також відповідач вказує наступне:

"Керуючись повноваженнями та процедурою визначеною ст.ст. 134-136 Земельного кодексу України Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області вжиті заходи щодо включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок, права оренди на які може бути реалізовано на земельних торгах.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 05.05.2018 року №48 "Про внесення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до переліку земельних ділянок права оренди на які може бути реалізовано на земельних торгах" земельну ділянку площею 43,2862 га (кадастровий номер 0520481300:03:003:0378), яка розташована на території Голдашівської сільської ради Бершадського району внесено до переліку земельних ділянок, права оренди на які можуть бути реалізовано на земельних торгах. Пунктом 4 даного наказу надано дозвіл на проведення робіт із землеустрою та нормативної грошової оцінки на земельну ділянку.

Розроблена технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що надається шляхом продажу права оренди через аукціон для ведення фермерського господарства на території Голдашівської сільської ради Бершадського району затверджена Висновком державної експертизи землевпорядної документації від 28.06.2018 року №0-2-0.10-1156/60-18.

Варто зазначити, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає один мільйон сімсот тридцять тисяч сто тридцять дев`ять гривень 00 копійок (1730139 грн).

16 липня 2018 року на земельну ділянку площею 43,2862 га (кадастровий номер 0520481300:03:003:0378), яка розташована на території Голдашівської сільської ради Бершадського району в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, здійснено реєстрацію права держави в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи вищевикладене, вважаємо, що дії Головного управління щодо включення земельної ділянки площею 43,2862 га (кадастровий номер 0520481300:03:003:0378), яка розташована на території Голдашівської сільської ради Бершадського району до переліку земельних ділянок, права оренди на які можуть бути реалізовано на земельних торгах є правомірними.

Одночасно варто відзначити, що за результатами земельного аукціону, який відбувся 07 червня 2019 року, було продано право оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 43,2862 га, терміном на 7 років для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Голдашівської сільської ради Бершадського району. Стартовий розмір орендної плати становив 205 тис. 603 грн, кінцева орендна плата, яку орендар сплачуватиме щорічно до бюджету місцевої ради Вінниччини склала 590 тис. 82 грн, що більше ніж у 2 рази стартової суми."

20.01.2021 до суду надійшли письмові пояснення третьої особи від 19.01.2021, згідно яких ОСОБА_1 підтримує позицію Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області у даній справі та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

08.02.2021 судом постановлено ухвалу (із занесенням її до протоколу судового засідання) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 23.02.2021.

За результатами судового засідання, 23.02.2021, судом постановлено ухвалу (із занесенням її до протоколу судового засідання) про оголошення перерви під час його проведення до 11.03.2021.

На визначену судом дату (11.03.2021) з`явилися представники обох сторін та третьої особи.

Під час судового засідання, 11.03.2021, представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити. Натомість представник відповідача проти їх задоволення заперечив.

Після закінчення судових дебатів суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати та орієнтовний час повернення.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення суду представники сторін в судове засідання не з`явилися.

Розглянувши матеріали господарської справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Рішенням 11 сесії 3 скликання Бершадської районної ради Бершадського району Вінницької області від 29.08.2000 ОСОБА_2 надано у постійне користування земельну ділянку площею 43,2862 га для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею, серії ВН №89 від 22.01.2001 року, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №102.

В подальшому, 31.01.2001, відповідно до Свідоцтва про Державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №108113, селянське (фермерське) господарство "Перемога" зареєстровано як юридична особа за №11481200000000438.

Рішенням засновника селянського (фермерського) господарства "Перемога" Войтенка Івана Олександровича, оформленим протоколом від 24.02.2012, внесені зміни до установчих документів юридичної особи. Зокрема, включено до складу засновників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також створено статутний капітал в розмірі 1000 грн, який розподілено наступним чином: ОСОБА_2 - 340 грн, що становить 34 % статутного капіталу, ОСОБА_3 - 330 грн, що становить 33 % статутного капіталу, ОСОБА_4 - 330 грн, що становить 33 % статутного капіталу. Головою селянського (фермерського) господарства «Перемога» обрано - ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 02.08.2017 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області 05.05.2018 прийнято Наказ "Про внесення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до переліку земельних ділянок права оренди на які може бути реалізовано на земельних торгах" №48, згідно додатку якого земельну ділянку з кадастровим номером 0520481300:03:003:0378, площею 43,2862 га, що розташована на території Голдашівської сільської ради Бершадського району Вінницької області, включено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності права оренди на яку може бути реалізовано на земельних торгах.

Не погоджуючись з прийняттям відповідачем вказаного наказу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Враховуючи викладені обставини під час розгляду позовної вимоги про скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області "Про внесення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до переліку земельних ділянок, права оренди на які може бути реалізовано на земельних торгах" №48 від 05.05.2018 в частині внесення земельної ділянки з кадастровим номером 0520481300:03:003:0378, площею 43,2862 га, що розташована на території Голдашівської сільської ради Бершадського району Вінницької області, до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на яку може бути реалізовано на земельних торгах, суд враховує наступне.

Рішенням Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року у справі №7-рп/2009 визначено, що ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Ненормативні правові акти є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені після їх виконання.

З викладеного слідує, що оскаржуваний наказ є ненормативним правовим актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію фактом виконання, а саме шляхом проведення земельного аукціону, відповідно не може бути скасованим.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги про скасування зазначеного вище наказу.

Розглядаючи позовну вимоги про виключення спірної земельної ділянки із переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на яку може бути реалізовано на земельних торгах, суд встановив, що даний Перелік є Додатком до Наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №48 від 05.05.2018 (а.с.45), який також вичерпав свою дію фактом виконанням. За таких обставин позов в зазначеній частині задоволенню не підлягає.

Поряд з тим, враховуючи правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №916/1979/13, із змісту якого слідує, що ненормативний акт, який вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, суд розглядає вимогу позивача про визнання оскаржуваного наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області протиправним.

Під час розгляду вказаної позовної вимоги суд враховує позицію Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду, викладену в постанові від 29.09.2020 у даній справі (№0240/2808/18-а), зокрема, що спір у ній зводиться до вирішення питання про визначення особи, якій належить право постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, про що видано Державний акт про право постійного користування земельною ділянкою на ім`я фізичної особи як засновника фермерського господарства.

Надаючи оцінку винесеному до розгляду Верховним судом питанню, суд вважає за доцільне застосувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у справі №922/989/18, у якій вирішувалась виключна правова проблема щодо визначення особи, якій належить право постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, про що видано Державний акт про право постійного користування земельною ділянкою на ім`я фізичної особи як засновника фермерського господарства, а також припинення такого права у разі смерті засновника.

Так, згідно із частиною 1 статті 51 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент створення Фермерського господарства 31.01.2001) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (ст.ст. 7, 23 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент створення Фермерського господарства 31.01.2001).

Таким чином, на момент надання земельної ділянки ОСОБА_2 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення селянського (фермерського) господарства надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" №2009-XII від 20.12.1991 (у редакції Закону від 02.12.2000, чинній на момент створення СФГ "Перемога") після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Таким чином, законодавством, чинним на момент створення СФГ "Перемога", було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності селянського (фермерського) господарства як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалось право на земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства - зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення селянського (фермерського) господарства, без його створення.

19 червня 2003 року прийнято новий Закон України "Про фермерське господарство" №937-IV (надалі в тексті - Закон №№937-IV ), яким Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" №2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

Фермерське господарство, згідно статті 1 Закону, є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно із частиною 1 статті 5, частиною 1 статті 7 Закону, право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону).

Отже, й на даний час можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Відповідно до положення статті 92 Земельного кодексу України (у редакції Закону на момент смерті ОСОБА_2 у 2016 році) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування";

ґ) вищі навчальні заклади незалежно від форми власності;

д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

З наведеного слідує, що на момент смерті ОСОБА_2 засновника фермерського господарства "Перемога" - право громадян та приватних юридичних осіб на використання земельних ділянок на підставі права постійного користування законодавством не передбачено.

Пунктом 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, який діяв з 01 січня 2002 року (момент набрання чинності названим Земельним кодексом України) до 22 вересня 2005 року, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01 січня 2002 року, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте Конституційний Суд України Рішенням №5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Таким чином, громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Водночас суд зауважує, що право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

Так, згідно до ст.141 Земельного кодексу України (у редакції від 01.03.2016, на момент смерті ОСОБА_2 ) підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до приписів частини першої статті 27 Земельного кодексу України, яка діяла до 01 січня 2002 року, право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі:

1) добровільної відмови від земельної ділянки;

2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку;

3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства;

4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди;

5) нераціонального використання земельної ділянки;

6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки;

7) використання землі не за цільовим призначенням;

8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб;

9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

З викладеного слідує, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві (як чинному на момент створення СФГ "Перемога", так і з 01 січня 2002 року й до сьогодні) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина-засновника селянського (фермерського) господарства відсутня.

Адже правове становище фермерського господарства як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

Таким чином, одержання громадянином-засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення селянського (фермерського) господарства і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Тобто, у разі смерті громадянина-засновника фермерського господарства відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Підсумовуючи зроблені під час розгляду даної справи висновки з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у справі №922/989/18, суд констатує наступне.

Державний акт на право постійного користування землею Серії ВН89, що виданий ОСОБА_2 для ведення селянського (фермерського) господарства, є правоустановлюючим документом, який підтверджує (а не породжує) права селянського (фермерського) господарства "Перемога" на визначену в Акті земельну ділянку площею 43,2862 га.

Водночас у статті 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Поряд з тим, відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон №1952-IV).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.4 Закону №1952-IV державній реєстрації прав підлягають: речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

З наведених норм слідує, що право постійного користування земельної ділянки виникає після державної реєстрації такого права, яка проводиться державним реєстратором у порядку, передбаченому Законом №1952-IV, на підставі державного акта на право постійного користування землею та інших документів, що згідно із законодавством підтверджують набуття права постійного користування земельної ділянки.

Одночасно слід зазначити, що відповідно до п.п. 1, 2 ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

При цьому суд враховує, що відповідно до ч.3 ст.5 Закону №1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

В той же час, як зазначено в рішенні Конституційного Суду України у справі №1-17/2005 від 22.09.2005 згідно з частиною п`ятою статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (1952-15) право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону (1952-15) реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що в зв`язку зі смертю засновника фермерського господарства, право постійного землекористування повинно бути переоформлено за юридичною особою - фермерським господарством, як формою підприємницької діяльності громадянина. Вказаний висновок суду збігається із правовою позицією, викладеною доцентом кафедри земельного та аграрного права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Гордєєвим Володимиром Івановичем в науковій статті "Проблеми переоформлення права постійного землекористування фермерських господарств".

Разом з цим, як встановлено судом та не заперечується позивачем, ним не вчинялось жодних дій щодо реєстрації права постійного користування. Станом на час розгляду даної справи селянське (фермерське) господарство "Перемога" не зверталось до суду з вимогами про визнання за ним права постійного землекористування в зв`язку зі смертю засновника (члена) фермерського господарства, якому надавалась земельна ділянка до 01.01.2002 на праві постійного користування. Отже в силу положень ст.125 Земельного кодексу України відповідне право у селянського (фермерського) господарства "Перемога" ще не виникло. (Даний висновок зроблений з урахуванням позиції Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 28.02.2020 у справі №913/169/18).

Таким чином, надаючи оцінку діям відповідача щодо прийняття оскаржуваного наказу із врахуванням встановлених обставин, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

При цьому громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч.1 ст.116 Земельного кодексу України).

Відповідно до положень ст.135 Земельного кодексу України земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

Організатором земельних торгів є фізична або юридична особа - власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки, які уклали з виконавцем земельних торгів договір про проведення земельних торгів.

Проведення земельних торгів щодо земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них здійснюється за рішенням організатора земельних торгів, у якому зазначаються:

а) перелік земельних ділянок або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами;

б) стартова ціна лота;

в) строк та інші умови користування земельною ділянкою у разі набуття права користування земельною ділянкою на земельних торгах;

г) особа, уповноважена організатором земельних торгів на укладення договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки, яка або право на яку виставляється на земельні торги.

Статтею 136 Земельного кодексу України визначено, що організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.

У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.

Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об`єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.

Підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів.

Підготовка лотів до проведення земельних торгів включає:

а) виготовлення, погодження та затвердження в установленому законодавством порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі зміни цільового призначення земельної ділянки та у разі, якщо межі земельної ділянки не встановлені в натурі (на місцевості);

б) державну реєстрацію земельної ділянки;

в) державну реєстрацію речового права на земельну ділянку;

г) отримання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель" у разі продажу на земельних торгах права оренди на неї;

ґ) проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель", крім випадків продажу на земельних торгах права оренди на неї;

д) встановлення стартової ціни продажу земельної ділянки, яка щодо земель державної та комунальної власності не може бути нижчою за експертну грошову оцінку земельної ділянки;

е) встановлення стартового розміру річної орендної плати, який щодо земель державної та комунальної власності не може бути меншим розміру орендної плати, визначеного Податковим кодексом України;

є) встановлення стартової ціни продажу прав емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, яка щодо земель державної чи комунальної власності не може бути нижчою за ринкову вартість відповідного права, визначену шляхом проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок;

ж) визначення виконавця земельних торгів, дати та місця проведення земельних торгів.

З викладеного слідує, що уповноважений орган самостійно формує перелік земельних ділянок, права оренди яких можуть бути продані на земельних торгах. При цьому, земельні ділянки, як об`єкт права оренди, повинні бути вільними та необтяженими правами третіх осіб.

Як встановлено судом, право постійного користування спірною земельною ділянкою за позивачем не зареєстровано.

Тобто, на момент прийняття наказу щодо включення спірної земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди яких може бути реалізовано на земельних торгах, у відповідача були відсутні підстави вважати, що дана земельна ділянка обтяжена правами третіх осіб.

Відповідно до положень ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З викладеного слідує, що під час прийняття спірного наказу відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено, в т.ч. Земельним кодексом України, у зв`язку із чим у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання неправомірним наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області "Про внесення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до переліку земельних ділянок, права оренди на які може бути реалізовано на земельних торгах" №48 від 05.05.2018 в частині внесення земельної ділянки з кадастровим номером 0520481300:03:003:0378, площею 43,2862 га, що розташована на території Голдашівської сільської ради Бершадського району Вінницької області, до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на яку може бути реалізовано на земельних торгах.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, узагальнюючи викладене суд дійшов висновку, що позивач під час розгляду справи не надав належних та допустимих доказів, які б підтвердили заявлені позовні вимоги у зв`язку із чим, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Витрати зі сплати судового збору за подання позову згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України покладаються на позивача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованими листами.

3. Копію даної ухвали направити на електронну адресу представника позивача ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та відповідача (vinnytsya_gu@dazru.gov.ua wujtoblzem@ukr.net), третій особі ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 25 березня 2021 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (вул.І.Франка, 15, с.Флорине, Бершадський район, Вінницька обл., 24405);

3 відповідачу (вул.Келецька, 63, м.Вінниця, 21027);

4 - третій особі (громадянину ОСОБА_1 - АДРЕСА_1