Рішення № 9576630, 05.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.10                                                                                           Справа№ 25/08

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (м.Львів)

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптимбудпроект” (м.Львів)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача:Державне підприємство Міністерства оборони України “Львівський проектний інститут” (м.Львів)

про :стягнення неустойки в розмірі 6 952,71 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:Жуган І.О.-представник, довіреність від 11.01.2010 року

від відповідача:Суходольська Л.В.-представник, довіреність від 20.11.2009 року

від третьої особи:Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівькій області (м.Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптимбудпроект” (м.Львів) про стягнення неустойки в розмірі 6 952,71 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 11.01.2010 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 20.01.2010 року. Ухвалою від 20.01.2010 року розгляд справи відкладено до 27.01.2010 року, за клопотанням відповідача. Ухвалою від 27.01.2010 року в судовому засіданні оголошено перерву до 01.02.2010 року, за клопотанням сторін та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство Міністерства оборони України “Львівський проектний інститут”. Ухвалою від 01.02.2010 року розгляд справи відкладено до 09.02.2010 року, за клопотанням відповідача. Ухвалою від 09.02.2010 року в судовому засіданні оголошено перерву до 17.02.2010 року, за клопотанням сторін. Ухвалою від 17.02.2010 року в судовому засіданні оголошено перерву до 24.02.2010 року, за клопотанням сторін. Ухвалою від 24.02.2010 року в судовому засіданні оголошено перерву до 02.03.2010 року, за клопотанням сторін. Ухвалою від 02.03.2010 року в судовому засіданні оголошено перерву до 05.03.2010 року, за клопотанням сторін.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 11.01.2010 року, про відкладення від 20.01.2010 року, від 01.02.2010 року про оголошення перерви від 27.01.2010 року, від 09.02.2010 року, від 17.02.2010 року, від 24.02.2010 року, від 02.03.2010 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

01.02.2010 року за вх.№1915 позивач подав заперечення на відзив відповідача.

17.02.2010 року за вх.№3138 позивач подав клопотання по справі №25/08 щодо розрахунку заборгованості відповідача.

24.02.2010 року за вх.№3787 позивач надав пояснення по суті спору.

02.03.2010 року за вх.№4252 позивач подав пояснення по справі №25/08.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 11.01.2010 року, про відкладення від 20.01.2010 року, від 01.02.2010 року, про оголошення перерви від 27.01.2010 року, від 09.02.2010 року, від 17.02.2010 року, від 24.02.2010 року, від 02.03.2010 року не виконав повністю, відзив на позов представив, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову, явку повноважного представника забезпечив.

19.01.2010 року за вх.№613 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

26.01.2010 року за вх.№1323 відповідач подав клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство Міністерства оборони України “Львівський проектний інститут” (Балансоутримувач).

26.01.2010 року за вх.№1322 відповідач подав відзив на позов, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову.

29.01.2010 року за вх.№1732 відповідач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

01.02.2010 року за вх.№1895 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 09.02.2010 року відповідач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 17.02.2010 року відповідач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

24.02.2010 року за вх.№3681 відповідач подав доповнення до відзиву на позов.

02.03.2010 року за вх.№4253 відповідач подав до канцелярії суду клопотання про зменшення суми пені, нарахованої позивачем.

В судовому засіданні 05.03.2010 року відповідач подав клопотання по справі, в якому вказав відсутність претензій до розрахунку неустойки в сумі 6 952,71 грн., просить суд зменшити розмір пені на 50% та зобов”язується оплатити заборгованість перед позивачем після набрання рішенням законної сили.

Третя особа вимог ухвали про залучення останньої до участі у справі від 27.01.2010 року, про відкладення від 01.02.2010 року, про оголошення перерви від 27.01.2010 року, від 09.02.2010 року, від 17.02.2010 року, від 24.02.2010 року, від 02.03.2010 року не виконала повністю, пояснення по справі надала, явку повноважного представника не забезпечила.

05.02.2010 року за вх.№2333 третя особа подала клопотання про зобов”язання позивача направити на адресу третьої особи позовні матеріали з додатками для надання пояснень по суті спору.

09.02.2010 року за вх.№2513 представник третьої особи подав до канцелярії суду пояснення по справі.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, в присутності представників сторін без участі третьої особи.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 05.03.2010 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

27.03.2008 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (надалі –позивач, орендодавець), Державним підприємством Міністерства оборони України “Львівський проектний інститут” (надалі –балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Оптимбудпроект” (надалі –відповідач, орендар) укладено договір №5 про внесення змін до договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.07.2000 року №21-1/00КД (із змінами) (реєстраційний № 361 від 01.07.2000 року) (надалі –договір) –нежитлових приміщень загальною площею 44,5 кв.м., які розташовані на 5-му поверсі 7-ми поверхового будинку проектного інституту –кімнати №№227, 228, 229, 230, 231 (надалі –майно), які розміщені за адресою: м.Львів, ваул.І.Франка,61 та перебувають на балансі Державного підприємства Міністерства оборони України “Львівський проектний інститут”.

Згідно ст.17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до п.10.1 договору, цей договір укладено строком на один рік, що діє з 27.03.2008 року по 26.03.2009 року включно. Згідно п.10.4 договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Згідно ст.73 Закону України “Про державний бюджет на 2009 рік”, яка діяла на момент виникнення спірних відносин, у 2009 році передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах. Після закінчення строку дії договору оренди, орендар, який належним чином виконував свої обов”язки, бере участь у конкурсі на отримання права оренди державного та комунального майна.

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області скеровано на адресу відповідача попередження №11-03-00954 від 13.02.2009 року заяву №11-03-02055 від 27.03.2009 року про припинення договору оренди нерухомого державного майна, відповідно до п.106 договору.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, в разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов”язаний повернути орендодавцеві об”єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно п.п.10.8, 10.9 договору, у разі припинення цього договору, майно повертається орендарем балансоутримувачу. Орендар повертає майно балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання акта приймання-передачі.

08.09.2009 року між відповідачем та Державним підприємством Міністерства оборони України “Львівський проектний інститут” підписано акт приймання-передачі нерухомого майна.

За твердженням позивача, відповідач не повернув майно у встановлений термін, у зв”язку з чим останньому нараховано неустойку в порядку, визначеному ст.785 ЦК України, на підставі п.10.10 договору, розмір якої становить 6 952,71 грн. за період з 01.04.2009 року по 08.09.2009 року.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем направлено на адресу відповідача претензію від 16.10.2009 року №11-11-07054.

За твердженням позивача, на вказану претензію останнім отримано лист –відповідь №29/09 від 06.11.2009 року, в якій орендар не визнав вимог орендодавця та не виконав зобов”язання щодо сплати неустойки.

Відповідач стверджує, що 13.02.2009 р. РВ ФДМУ по Львівській області в листі № 11-03-00954 повідомило відповідача про припинення, відповідно до п.10.6 договору, 26.03.2009 р. чинності договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.07.2000 р.( в редакції договору від 27.03.2008 р. № 5). Відповідача було поінформовано про те, що згідно із ст.73 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік" передбачено, що у 2009 році передача в оренду державного майна здійснюється виключно на конкурсних засадах, а також запропоновано, як орендарю, який належним чином виконував свої обов'язки, до проведення конкурсу розглянути і підписати Договір про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, а також подати необхідні документи з метою проведення конкурсу на отримання права оренди державного майна. І тільки у випадку непідписання Договору про внесення змін до договору оренди від 01.07.2000 р.( в редакції договору від 26.03.2008 р. № 5), відповідачу пропонувалось повернути орендоване майно протягом трьох днів після закінчення терміну дії договору. Два підписаних примірники наданого РВ ФДМУ Договору були передані відповідачем позивачу 20.02.2009 року, що підтверджується відміткою про отримання, зробленою позивачем на супроводжувальному листі від 18.02. 2009 р. № 03/09. Відповідачем було зроблено звіт про оцінку майна, висновок про вартість об"єкта оренди, зібрано пакет документів, які були 16.04.2009 р. передані позивачу для участі в конкурсі.

В березні 2009 р., після закінчення терміну дії договору оренди, на адресу відповідача надійшла за № 11-03-02055 заява про припинення договору оренди нерухомого майна, в якій позивач повідомив про те, що відповідно до роз'яснення ФДМУ від 23.02.2009 р. № 10-16-2371 припинена видача наказів РВ ФДМУ по Львівській області про підписання додаткових договорів щодо продовження терміну дії договорів оренди, у зв"язку з чим підписаний Договір про внесення змін до договору оренди не набрав чинності. Тобто, після закінчення терміну дії договору оренди відповідача було поставлено перед фактом виселення з приміщення або сплати неустойки в розмірі подвійної орендної плати за користування ним.

Відповідач зазначає, що він орендує приміщення, які перебувають на балансі ДП МОУ “Львівський проектний інститут" з 2000 р. За цей час, за свідченням відповідача, жодних порушень договірних зобов'язань з боку орендаря щодо сплати орендної плати не виникало. Позивач 09.09. 2009 р. за № 112 уклав з відповідачем новий договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, протримавши без пояснень причин протягом 5-й місяців подані відповідачем 16.04.2009 р. документи на участь в конкурсі. Позивач затримав цей процес на п"ять місяців і на даний час вимагає сплати неустойки за цей період. Відповідач, наголошує, що весь час він сумлінно сплачував орендну плату і перераховував до бюджету відповідний відсоток, передбачений договором. Вимогу позивача, стягнути додатково штрафні санкції відповідач вважає необгрунтованою і такою, що суперечить чинним нормативним актам.

В судовому засіданні 05.03.2010 року відповідач подав клопотання по справі, в якому вказав відсутність претензій до розрахунку неустойки в сумі 6 952,71 грн., просить суд зменшити розмір пені на 50% та зобов”язується оплатити заборгованість перед позивачем після набрання рішенням законної сили, однак, на час розгляду справи не подав доказів погашення боргу.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

Відповідно до вимог ст. 759 Цивільного Кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно ст. ст. 17, 27 Закону України „Про оренду державного і комунального майна”, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених в договорі оренди.

Відповідно до ст. ст. 763, 764, 785 Цивільного Кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст.225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.

Згідно ст.226 ГК України, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки встановлені договором, зокрема –сплата неустойки (пеня, штраф).

Зі змісту ст.785 ЦК України випливає, що виконання обов”язку щодо повернення орендованого майна здійснюється орендарем (наймачем) негайно після закінчення договору, а отже, і застосування наслідків (сплати неустойки), передбачених даною нормою, у зв”язку із невиконанням зазначеного обов”язку орендаря, здійснюється з моменту припинення договору оренди (найму).

Враховуючи наведене, у зв”язку із невиконанням обов”язку щодо повернення орендованого майна, згідно з Договором оренди майна, Регіональним відділенням нараховано орендареві неустойку у розмірі 6 952,71 грн.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні по сплаті штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобо”язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов”язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які беруть участь у зобов”язанні, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов”язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з врахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Це положення доповнюється також і змістом ч.3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якого розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення та положенням п.3 ст.83 ГПК України, згідно якого господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов”язання.

Враховуючи відсутність збитків у позивача та значний розмір штрафних санкцій, а також, що відповідач продовжував регулярно стягувати оренду плату за орендоване майно, що відповідачем своєчасно було підготовлено усі необхідні документи для проведення конкурсу з метою укладення договору оренди на новий термін, а також, що укладення договору оренди на новий термін було відтерміновано не з вини відповідача, суд приходить до висновку, що наявні обставини є поважними для зменшення штрафних санкцій на 25%. Таким чином розмір неустойки, який підлягає стягненню, становить 5 214,53 грн.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, визнав позовні вимоги позивача, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позов визнав і не подав докази погашення боргу, і у суду немає підстав вважати, що дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийшов до висновку, що позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (м.Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптимбудпроект” (м.Львів) за участю третьої особи Державного підприємства Міністерства оборони України “Львівський проектний інститут” в частині стягнення неустойки в сумі 5 214,53 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 785 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 121 ГПК України, ст.ст.27, 29 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, ст.73 Закону України “Про державний бюджет України”, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптимбудпроект” (79040, м.Львів, вул.Патона,2/6, кв.19, код ЄДРПОУ 23959202, рахунок №26000013020001 у ВАТ “Універсал Банк”, м.Львів, МФО 325707) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (79000, м.Львів, вул.Січових Стрільців,3. код ЄДРПОУ 20823070) – 5 214 (п”ять тисяч двісті чотирнадцять) грн. 53 коп. боргу.

3.          Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптимбудпроект” (79040, м.Львів, вул.Патона,2/6, кв.19, код ЄДРПОУ 23959202, рахунок №26000013020001 у ВАТ “Універсал Банк”, м.Львів, МФО 325707) на користь Державного бюджету України (№ рахунку 31119095700006, МФО 825014, код ЄДПОУ одержувача 22389406, банк одержувача ГУДКУ у Львівській області, одержувач УДК у Личаківському районі м.Львова) - 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя