Рішення № 9576614, 14.05.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.10                                                                                           Справа№ 9/49

Господарський суд Львівської області в складі судді Данко Л.С.

При секретарі Марочканич І.О.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мадук-Львів», м. Львів,

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне підприємство «Турківське лісове господарство», м. Турка Львівської області,

Про: виселення Орендаря - Товариства з обмеженою відповідальністю «Мадук-Львів»із триповерхової нежитлової будівлі цеху переробки деревини Яворівського лісокомплексу загальною площею 1436,5 кв.м. за адресою: Львівська область. Турківський район, с. Явора, вул. Вокзальна, що знаходиться на балансі Державного підприємства «Турківське лісове господарство»; зобов»язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Мадук-Львів»передати орендоване майно по акту приймання-передачі балансоутримувачу - Державному підприємству «Турківське лісове господарство»; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мадук-Львів»на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (одержувач коштів: Держбюджет м. Львова, код ЄДРПОУ одержувача: 23949066, банк одержувача: ГУДКУ у Львівській області (МФО 825014), рахунок № 31114092702002, код рахунку: 22080200, Стягувач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області) неустойку в розмірі 26 889,59 грн.

За участю представників:

Від позивача: Яцишин А.В. –п/к,

Від відповідача: не прибув,

Від третьої особи: Яворський А.О. –п/к.

Представникам роз»яснено права і обов»язки передбачені ст. 22 ГПК України, зокрема, право відводу судді (ст. 20 ГПК України). Заяв та клопотань про відвід судді і секретаря судових засідань не заявлено. Представники не наполягають на фіксації судового процесу.

Суть спору: розглядається справа за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мадук-Львів», м. Львів, Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне підприємство «Турківське лісове господарство», м. Турка Львівської області, про: 1) виселення Орендаря - Товариства з обмеженою відповідальністю «Мадук-Львів»із триповерхової нежитлової будівлі цеху переробки деревини Яворівського лісокомплексу загальною площею 1436,5 кв.м. за адресою: Львівська область, Турківський район, с. Явора, вул. Вокзальна, що знаходиться на балансі Державного підприємства «Турківське лісове господарство»; 2) зобов»язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Мадук-Львів»передати орендоване майно по акту приймання-передачі балансоутримувачу - Державному підприємству «Турківське лісове господарство»; 3) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мадук-Львів»на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (одержувач коштів: Держбюджет м. Львова, код ЄДРПОУ одержувача: 23949066, банк одержувача: ГУДКУ у Львівській області (МФО 825014), рахунок № 31114092702002, код рахунку: 22080200, Стягувач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області) неустойку в розмірі 37 977,74 грн. (заява про уточнення позовних вимог).

Ухвалою господарського суду Львівської області від 23.03.2010р. порушено провадження у справі і розгляд справи призначено на 13.04.2010р., про що сторони, під розписку, були належним чином повідомлені: Позивач –07.04.2010р. рекомендованою поштою за № 4599740, Відповідач –08.04.10р. рекомендованою поштою № 4599731, третя особа –07.04.2010р. рекомендованою поштою № 4599774 ( докази –в матеріалах справи).

З підстав зазначених в ухвалі суду від 13.04.2010р. (за клопотанням Відповідача від 12.04.2010р. вхідний № 7080) розгляд справи відкладено на 29.04.2010р., про що сторони, повторно, були повідомлені в порядку передбаченому п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України затвердженої Наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 –рекомендованою поштою.

З підстав зазначених в ухвалі господарського суду від 29.04.2010р. (за клопотанням Відповідача від 29.04.2010р. вхідний № 8367) розгляд справи відкладено на 14.05.2010р. (докази –у справі).

Представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та заяві про уточнення позову, просить суд уточнені позовні вимоги задовільнити в повному обсязі.

Відповідач, втретє, без поважних причин, повноважного представника не направив, вимог ухвал господарського суду від 23.03.10р.. від 13.04.10р., від 29.04.10р., без поважних причин не виконав, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про розгляд господарським судом справи № 9/49: під розписку –08.04.10р. рекомендованою поштою № 4599731, повторно та втретє, в порядку передбаченому п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України затвердженої Наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 –рекомендованою поштою.

Представник третьої особи надав пояснення по суті позову від 26.04.10р. пояснив, що відповідач вже більше півтора року не займається господарською діяльністю в орендованому цеху, більше того, здає його в суборенду іншій фірмі з оплатою 7200,00 грн. на місяць, а балансоутримувачу сплачує тільки 2400,00 грн. орендних платежів на місяць.

Відповідач у клопотанні (вхідний № 8367 від 29.04.2010р.) просить продовжити строк розгляду спору для мирного врегулювання спору.

Позивач не погодився на продовження строку розгляду спору відповідно до частини 4 ст. 69 ГПК України, просить розглядати даний спір в межах визначених частиною 1 ст. 69 ГПК України.

Відповідно до частини першої статті 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Згідно із частиною 4 статті 69 ГПК України, за клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті.

Згоди двох сторін на продовження строків розгляду спору –не отримано.

Продовження строків розгляду даного спору у порядку передбаченому частиною 3 статті 69 ГПК України, за поданням головуючої судді господарського суду - відсутні, оскільки мирне врегулювання спору, як зазначив у клопотанні відповідач, не є винятковою обставиною.

Відповідач, як сторона у справі, до голови господарського суду Львівської області, з клопотанням про продовження строків вирішення спору на один місяць –не звертався.

Тільки у виняткових випадках, голова господарського суду чи його заступник мають право продовжити строк вирішення спору, але не більше, як на один місяць, про що виноситься ухвала.

Суд прийшов до висновку, клопотання відповідача про продовження строків розгляду спору для мирного врегулювання спору –відхилити як безпідставне, розглядати дану справу по суті без участі представника відповідача, який без поважних причин своїми правами, визначеними статтею 22 ГПК України не скористався, про день, час та місце розгляду даної справи був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Справа розглядається в порядку передбаченому статтею 75 ГПК України –за наявними у ній матеріалами.

В ході розгляду справи ВСТАНОВЛЕНО.

Позивач (Регіональне відділення ФДМУ по Львівській області) є юридичною особою, йому присвоєно ідентифікаційний код: 20823070, організаційно-правова форма: державна організація (установа, заклад), місцезнаходження: м. Львів, вулиця Січових Стрільців, 3, що підтверджується довідкою № 4126 Головного управління статистики у Львівській області.

Як вбачається із матеріалів даної справи, 21.12.2006р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Львівській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мадук-Львів»укладено договір оренди № 197 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності - триповерхову нежитлову будівлю цеху переробки деревини Явірського лісокомплексу загальною площею 1436,5 кв. м, за адресою: Львівська область, Турківський район, с. Явора, вул. Вокзальна (надалі - Майно), що знаходиться на балансі Державного підприємства «Турківське лісове господарство»(далі за текстом – Договір).

При розгляді даного спору, до правовідносин, які виникли на час укладення цього договору суд керувався приписами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України /далі –за текстом –ЦК України та ГК України/, оскільки правовідносини за цим договором виникли після набрання чинності ЦК України та ГК України.

За основними ознаками визначення договору, зазначені вище договори є договорами оренди (найму) майна у сфері господарювання.

Статтею 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що у користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Як зазначено у частині 3 статті 283 ГК України, об»єктом оренди можуть бути:

- державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об»єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об»єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання;

- нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);

- інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належать суб»єктам господарювання.

Статтею 759 ЦК України, визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов»язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У статті 760 ЦК України наведено предмет договору найму.

На виконання умов Договору оренди № 197, укладеного 21.12.2006р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Львівській області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мадук-Львів»(Орендар), Орендодавець передав, а Орендар прийняв у платне строкове користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно, що належить до державної власності - триповерхову нежитлову будівлю цеху переробки деревини Явірського лісокомплексу загальною площею 1436,5 кв. м, за адресою: Львівська область, Турківський район, с. Явора, вул. Вокзальна, що знаходиться на балансі Державного підприємства «Турківське лісове господарство»(Балансоутримувач) згідно Акта прийому-передачі індивідуально визначеного нерухомого Майна № 197 від 21.12.2006р., що належить до державної власності згідно Договору (докази –у справі).

Як вбачається із Акта прийому-передачі індивідуально визначеного нерухомого Майна № 197 від 21.12.2006р., що належить до державної власності згідно Договору, Орендодавцем передано, а Орендарем прийнято в строкове платне користування Майно.

Згідно ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Договір оренди № 197 від 21.12.2006р. припинив свою чинність 16.12.2009р.

Пунктом 10.1 Договору сторони передбачили, що зазначений договір набирає чинності з дня підписання і діє протягом 364 днів з 21 грудня 2006 року по 19 грудня 2007 року.

Відповідно до п. 10.6 Договору та ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

Позивачем було скеровано на адресу відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю «Мадук-Львів») заяву від 29.12.2009р. за № 11-03-08660 про припинення дії цього Договору.

Відповідно до п. 2.4 Договору, «у разі припинення цього Договору Майно повертається Орендарем Балансоутримувачу. Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приимання-передачі».

Згідно з п. 2.5 Договору, «Обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає Майно іншій стороні Договору».

Як стверджується позивачем, третьою особою та підтверджується матеріалами справи, відповідачем не виконано обов»язку щодо повернення орендованого майна ( п. 2.4., п. 2.5., п. 5.6. договору), станом на 11.03.2010р. докази повернення орендованого майна в регіональному відділенні відсутні.

Стаття 173 ГК України передбачає, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Стаття 174 ГК України передбачає підстави виникнення господарських зобов'язань, однією з яких є наявність господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать.

Стаття 175 ГК України чітко визначає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 зазначеної статті визначено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти —юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми —юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

Частиною 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Зазначеною статтею (частина 3) передбачено, що об”єктом оренди може бути –нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (частина 6 статті 283 ГК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 284 ГК України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 291 ГК України визначено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається (частина 1).

Статтею 509 ЦК України, зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов”язаний виконати свій обов”язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов”язання чи звичаїв ділового обороту ( ч. 1 ст. 527 ЦК України).

Якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ч.1 ст. 530 ЦК України).

Порушенням зобов”язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 629 ЦК України, договір є обов”язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором, а припиняється у разі смерті фізичної особи-наймача, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 781 ЦК України).

У разі припинення договору найму наймач зобов”язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з врахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в частині другій ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна, відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припининення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які передбачені договором.

Зі змісту зазначених цивільно-правових норм випливає, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець, в нашому випадку за договором суборенди - Орендар. При цьому такі заперечення мають бути встановлені ним протягом одного місяця після закінчення строку договору.

Однак, як зазначено вище, позивач (наймодавець) заперечує проти користування наймачем орендованим майном, що підтверджується матеріалами справи .

Якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Судом встановлено, позивачем належними та допустимими доказами в розумінні статей 33 та 34 ГПК України доведено, що зазначений договір припинив свою чинність 16.12.2009р.

Відповідно до ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначено розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно з ст.785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Оскільки, Товариством з обмеженою відповідальністю «Мадук-Львів»не повернуто майно Орендодавцю у встановлений термін, то Орендодавцем нараховано неустойку в порядку, визначеному ст. 785 ЦК України в сумі 37977 грн. 74 коп. (заява про уточнення позовних вимог).

Так, відповідно до службової записки відділу аналітичних досліджень та роботи із ЗМІ регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, заборгованість по Договору станом на 30.01.2010р. становила 5115,99 грн.

01.02.2010р. регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області, з метою досудового врегулювання спору, на адресу відповідача (ТзОВ «Мадук-Львів») скеровано претензію за № 11-11-00610 з клопотанням в добровільному порядку повернути орендоване державне Майно, сплатити нараховану неустойку за невиконання обов'язку повернення Майна.

Претензія позивача залишена відповідачем без реагування.

У зв'язку із неповерненням відповідачем об»єкта оренди на вимогу позивача, позивачем на відповідача була нарахована неустойка за користування річчю (об»єктом оренди) за час прострочення станом на 11.03.2010р. в сумі 26 889,59 грн. (Розрахунок додано до позовної заяви), а станом на 16.04.2010р. позивач, в цій частині, збільшив позовні вимоги, просить, крім іншого, стягнути з відповідача 37077 грн. 74 коп. неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, яка нарахована відповідно до статті 785 ЦК України (Розрахунок додано до заяви про збільшення позовних вимог).

Заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, оглянувши та дослідивши подані докази, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що за обставин, які склалися на даний час та підтверджуються матеріалами справи, оцінку яким надано у цьому рішенні, позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 ГПК України.

Позивач –РВ ФДМУ по Львівській області увільнено від сплати державного мита за своїми позовами, відповідно до статті 4 Декрету КМ України «Про державне мито», відтак, судові витрати покласти на відповідача та стягнути їх в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1, 2, 3, 4, 4-3 –4-7, 12, 15, 22, 27, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 75, 69, 77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги позивача задовільнити повністю.

2. Виселити Орендаря - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мадук-Львів»(місцезнаходження: м. Львів, вул. Шевченка, 317, код ЄДРПОУ 31896389) із триповерхової нежитлової будівлі цеху переробки деревини Явірського лісокомплексу загальною площею 1436,5 кв. м, за адресою: Львівська область, Турківський район, с. Явора, вул. Вокзальна, що знаходиться на балансі Державного підприємства «Турківське лісове господарство».

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Мадук-Львів»(м. Львів, вул. Шевченка, 317, код ЄДРПОУ 31896389) передати орендоване майно за актом приймання-передачі Балансоутримувачу - Державному підприємству «Турківське лісове господарство».

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мадук-Львів»(п. і. 79069, м. Львів, вул. Шевченка, 317, код ЄДРПОУ 31896389) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (п.і. 79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3, код ЄДРПОУ 20823070, одержувач коштів: Держбюджет м. Львова, код ЄДРПОУ одержувача: 23949066, банк одержувача: ГУДКУ у Львівській області (МФО 825014), рахунок № 31114092702002, код рахунку 22080200) неустойку в розмірі 37 977 грн. 74 коп. за користування річчю за час прострочення, яка нарахована відповідно до статті 785 ЦК України.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мадук-Львів»(п. і. 79069, м. Львів, вул. Шевченка, 317, код ЄДРПОУ 31896389) в доход Державного бюджету України 85 грн. 00 коп. державного мита за спорами немайнового характеру, 397 грн. 77 коп. державного мита за спором майнового характеру та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя