Рішення № 9576522, 30.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.10                                                                                           Справа№ 32/40

Суддя Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Комфортбуд-1», м.Львів.

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська металургійна компанія», м.Львів.

Про стягнення 15672,99 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Амброс М.Р. –представник (довіреність від 11.01.2010р. б/н).

Від відповідача: не з»явився.

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю ««Будівельна компанія «Комфортбуд-1», м.Львів, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська металургійна компанія», м.Львів про стягнення 15672,99 грн. основного боргу.

Ухвалою суду від 18.02.2010р. прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 16.03.2010р. Ухвалою суду від 16.03.2010р. розгляд справи відкладено на 30.03.2010р. з підстав вказаних в даній ухвалі. Рішення прийнято 30.03.2010р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з’явився. На адресу суду повернувся поштовий конверт в якому надсилалась ухвала про порушення провадження у справі з довідкою поштового відділення про те, що конверт повернутий в зв»язку із закінченням терміну зберігання. Ухвала надсилалась судом на адресу вказану позивачем у позовній заяві: 79007, м.Львів, вул.Базарна, 50/23.

На вимогу суду позивач надав довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якої станом на 09.03.2010р. місцезнаходження ТзОВ «Львівська металургійна компанія»: 79007, м.Львів, вул.Базарна, 50/23.

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006 р. N 01-8/1228 ).

Відтак господарський суд виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України ГПК України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності відповідача по наявних у ній матеріалах, яких достатньо для встановлення обставин справи та вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача господарський суд встановив:

У період з 02.08.2007р. по 27.06.2008р. позивач згідно платіжних доручень: № 305 від 11.04.2007р. на суму 949,00 грн.; № 1496 від 11.12.2007р. на суму 3880,00 грн.; № 1828 від 31.01.2008р. на суму 6080,00 грн.; № 2135 від 03.03.2008р. на суму 2598,00 коп. ; №559 від 27.09.2007р. на суму 9 808,09 грн.; № 1391 від 04.01.2008р. на суму 2280,00 грн.; № 20783 від 27.06.2008р. на суму 13075,00 грн.; № 938 від 23.11.2007р. на суму 33818,40 грн.; № 737 від 31.10.2007р. на суму 3560,00 грн.; № 965 від 23.11.2007р. на суму 9400,00 грн. ; № 458 від 29.11.2007р. на суму 2040,00 грн.; № 738 від 31.10.2007р. на суму 3160,00 грн.; № 1829 від 31.01.2008р. на суму 1784,70 грн.; № 264 від 02.08.2007р. на суму 8094,00 грн. перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 100527,19 грн. за матеріали.

За цей період відповідачем поставлено товар на загальну суму 84854,20 грн. згідно накладних: № 1208 від 20.09.2007р. на суму 949,00грн.; № 1594 від 06.12.2007р. на суму 3880,00 грн.; № 32 від 16.01.2008р. на суму 6080,00 грн.; № 1700 від 27.12.2007р. на суму 2280,00 грн.; № 1526 від 19.11.2007р. на суму 33818,40 грн.; № 1518 від 19.11.20007р. на суму 9400,01 грн.; № 1327 від 15.10.2007р. на суму 2040,00 грн.; № 1365 від 22.10.2007р. на суму 3160,00 грн.; № 72 від 25.01.2008р. на суму 1784,70 грн.; № 964 від 02.08.2007р. на суму 8 094,00 грн.; № 1194 від 17.09.2007р. на суму 784,20 грн.; № 1215 від 20.09.2007р. на суму 9023,89 грн.

Різниця між сплаченими коштами та поставленим товаром становить 15672,99 грн., на цю суму відповідач товар не поставив, кошти не повернув.

25.01.2010р. позивач надіслав відповідачу вимогу № 21 від 25.01.2010р. про повернення 15672,99 грн., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Отже борг відповідача становить 15672,99 грн., які позивач просить стягнути.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

У відповідності із ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

За умовами ст.205 ЦК України правочин може бути вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не передбачено законом. Правочин, щодо якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У період з 02.08.2007р. по 27.06.2008р. позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 100527,19 грн. за матеріали. За цей період відповідачем поставлено товар на загальну суму 84854,20 грн. Різниця між сплаченими коштами та поставленим товаром становить 15672,99 грн., на цю суму відповідач товар не поставив, кошти не повернув.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд звертає увагу на те, що ухвалою господарського суду Львівської області від 03.11.2009р. у справі № 8/18 було ліквідовано ТзОВ «Львівська металургійна компанія»(79000, м.Львів, вул.Базарна, 50/23, код ЄДРПОУ 30706786). Вищевказана ухвала в апеляційному порядку не оскаржувалась, відтак набрала законної сили.

Як вбачається з ухвали господарського суду від 03.11.2009р. у справі № 8/18 оголошення про визнання банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури було опубліковане 24.04.2009р. в газеті «Урядовий кур»єр»за № 74 (3980). Судом встановлено, що непогашена заборгованість банкрута –ТзОВ «Львівська металургійна компанія»перед кредиторами становить: перед УПФУ у Шевченківському районі м.Львова –290,70 грн.; перед ДПІ у Шевченківському районі м.Львова –235318,87 грн.; перед СПД Алексєєв О.О. –274137,59 грн.; перед ВАТ «Управління механіхзації № 1»- 91618,00 грн., іншої заборгованості ліквідатором не виявлено. Вимоги кредиторів не задоволені у зв»язку з відсутністю грошових коштів та майнових активів у банкрута.

Відповідно до ч.6 ст.31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Як з»ясовано судом, позивач не подавав заяву про визнання його кредиторських вимог у справі про визнання ТзОВ «Львівська металургійна компанія»банкрутом, відповідно не був включений у реєстр вимог кредиторів.

На підставі частини 15 статті 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»всі кредитори, незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника за правилами статті 14 Закону після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Відповідно до частини другої цієї ж статті Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Отже, Закон пов'язує з пропуском конкурсними кредиторами строку, встановленого для подання ними заяв, припинення їх права вимоги до боржника.

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»і Господарський процесуальний кодекс України не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті. Порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 ГПК України до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви.

Разом з тим, як передбачено п.54 постанови Пленуму Верховного суду України № 15 від 18.12.2009р. «Про судову практику в справах про банкрутство», якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд відмовляє у задоволенні позову на підставі частини другої статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно ч.1 та ч.2 ст.104 ЦК України однією з підстав припинення юридичної особи є її ліквідація. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як вбачається із представленої позивачем довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АД № 372103, ТзОВ «Львівська металургійна компанія»станом на 09.03.2010р. ще не виключене з Єдиного державного реєстру.

Господарську діяльність ТзОВ «Львівська металургійна компанія»припинено, відтак вимоги позивача не можуть бути задоволені.

Враховуючи вищенаведене у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на

засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати слід віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя