Рішення № 9576520, 21.04.2008, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.08                                                                                           Справа № 6/180

Господарський суд Львівської області в складі судді Артимовича В.М.

При секретарі Митник М.Б.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Фермерського господарства «Вікторія», м. Броди

До відповідача: Гаївської сільської ради, с. Гаї Бродівського району Львівської області

За участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ЗАТ фірма «Львів-Петроль», м. Львів

За участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Бродівської районної державної адміністрації, м. Броди

Про: спонукання до вчинення дій

За участю представників:

від позивача: Янчин В.П. –голова фермерського господарства;

Яцюк В.Ю. –представник;

                    Конопльов І.Б. –представник;

від відповідача: Пушка В.Є. –голова сільської ради;

від третьої особи-1: Коваль Й.Й. –представник;

                     Радович О.Б. –представник;

                     Гульоватий Ю.В. –представник;

від третьої особи-2: не з’явився.

Представникам сторін та третьої особи роз’яснено права і обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, в тому числі право заявляти відводи.

Представником позивача було заявлено клопотання про технічну фіксацію судового процесу, яке судом задоволено.

Суть спору: Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені документи достатніми для прийняття до провадження позовної заяви Фермерського господарства «Вікторія», м. Броди, надалі –позивач, до Гаївської сільської ради, с. Гаї Бродівського району Львівської області, надалі –відповідач, про зобов’язання відповідача на вчинення дій –укласти з позивачем договір оренди земельної ділянки на території Гаївської сільської ради згідно технічної документації. Позовні вимоги позивач мотивує тим, що рішенням відповідача № 85 від 12.04.2000р. затверджено технічну документацію проекту відведення земельної ділянки площею 12,93 га та прийнято рішення про надання земельної ділянки в постійне користування позивачеві. Проте, відповідачем всупереч нормам чинного законодавства державний акт на право постійного користування позивачеві не був наданий. Також, на думку позивача, відповідачем згодом після набрання чинності Земельним кодексом України у новій редакції не вчинено жодних дій щодо надання в оренду вказаної земельної ділянки позивачеві, у зв’язку з чим він просить суд зобов’язати відповідача укласти з позивачем договір оренди земельної ділянки.

Ухвалою від 27.06.2007 р. порушено провадження у даній справі.

Відповідачем подано заперечення на позовну заяву, в якому він заперечує позовні вимоги з тих підстав, що проект землеустрою фактично був виготовлений у січні 2002 р., а тому в зв’язку зі змінами чинного земельного законодавства земельна ділянка не могла бути надана позивачу в постійне користування.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 17.08.2007 р. у зв’язку з закінченням повноважень судді Гоменюк З.П. дану справу для подальшого розгляду передано судді Деркачу Ю.Б.

Ухвалою від 21.08.2007 р. зупинено провадження у справі № 6/180 до розгляду господарським судом Львівської області справи № 5/182 А за позовом Фермерського господарства «Вікторія»до Гаївської сільської ради про визнання недійсним рішення № 22 від 27.09.2007 р.

Розпорядженням голови господарського суду від 20.12.2007 р. у зв’язку з закінченням повноважень судді Деркача Ю.Б. справу № 6/180 для подальшого розгляду передано судді Артимовичу В.М.

Ухвалою від 23.12.2007 р. провадження у даній справі поновлено у зв’язку із закриттям господарським судом провадження у справі № 5/182А.

11.01.2008 р. позивачем подано доповнення № 4 від 11.01.2008 р. до нормативно-правового обгрунтування позовних вимог, в якому позивач вказує на порушенні відповідачем норм ст.ст. 141, 144 Земельного кодексу України та п. 1 Перехідних положень Земельного кодексу України. Також 11.01.2008 р. позивачем подано суду нормативно-правове обгрунтування позовних вимог № 3 від 11.01.2008 р. У поданому обгрунтуванні позивач стверджує, що рішення відповідача № 22 від 27.09.2007 р. прийнято з порушенням норм п. п. 5, 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Так само позивач вважає імперативною для відповідача норму п. 1 Перехідних положень Земельного кодексу України, що, на його думку, полягає в обов’язку сільської ради надати в оренду позивачеві земельну ділянку, надану в постійне користування згідно № 85 від 12.04.2000 р.

Крім того, 11.01.2008 р. позивачем подано заяву № 1 від 11.01.2008 р. про доповнення позовних вимог. У цій заяві позивач додатково до позовних вимог, наведених у позовній заяві, просить суд визнати недійсним рішення відповідача від 27.09.2006 р. № 22 «Про відміну рішення ІХ сесії ІІІ демократичного скликання за № 85 від 12.04.2000 р.».

Позивачем 11.01.2008 р. подана заява № 2 від 11.01.2008 р. про забезпечення позову (вх. № 904) шляхом заборони відповідачеві вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки площею 12,93 га, наданої в постійне користування позивачеві згідно рішення № 85 від 12.04.2000 р.

Ухвалою від 11.01.2008 р. судом з метою забезпечення позову заборонено відповідачу вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки площею 12,93 га, наданої в постійне користування позивачеві згідно рішення № 85 від 12.04.2000 р., а також залучено ЗАТ фірма «Львів-Петроль»до участі у даній справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

30.01.2008 р. відповідач подав відзив № 9 від 30.01.2008 р. на позовну заяву та доповнення до позовних вимог. У відзиві відповідач вказує на тому, що правовідносини постійного користування у позивача не виникли, так як позивач державного акту на право постійного користування не отримав. У зв’язку з цим, позивач вважає, що рішення № 22 відповідає чинному законодавству, оскільки норма ст. 149 Земельного кодексу України може застосовуватись лише до тих осіб, що набули право постійного землекористування, а тому в позові просить відмовити.

06.03.2008 р. до суду поступили доповнення до відзиву третьої особи, в якому третя особа вказує на тому, що позивач може отримати в оренду земельну ділянку лише після прийняття відповідачем відповідного рішення.

Позивачем 07.03.2008 р. подано заяву про доповнення позовних вимог, в якій позивач з підстав, викладених у позовній заяві, просить суд визнати право позивача на оренду земельної ділянки площею 12,93 га, що знаходиться на території Гаївської сільської ради Бродівського району біля с. Гаї-Смоленські (вздовж автотраси Київ-Чоп), наданої йому в постійне користування згідно рішення Гаївської сільської ради від 12.04.2000 р. за № 85, та визнати укладеним з дня набуття законної сили рішенням суду договір оренди земельної ділянки площею 12,93 га, що знаходиться на території Гаївської сільської ради Бродівського району біля с. Гаї-Смоленські (вздовж автотраси Київ-Чоп), в редакції згідно додатку, що відповідає типовій формі договору оренди землі, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. № 220.

Відповідачем 07.03.2008 р. подано письмові пояснення № 39 від 06.03.2008 р., в яких відповідач зазначає, що чинне законодавство не містить заборони місцевій раді відміняти раніше прийняті нею рішення.

Ухвалою суду від 07.03.2008 р. залучено Бродівську районну державну адміністрацію до участі у даній справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

18.03.2008 р. позивачем подано заяву № 22 від 18.03.2008 р. про уточнення позовних вимог, в якій він просить суд додатково задовольнити наступні позовні вимоги, а саме: визнати право позивача на оренду земельної ділянки площею 8,7908 га та земельної ділянки площею 4,1316 га (загальною площею 12,93 га), що знаходяться на території Гаївської сільської ради Бродівського району, с. Гаї-Смоленські (в районі автодороги Київ-Чоп), наданих позивачеві у постійне користування згідно рішення Гаївської сільської ради від 12.04.2000 р. за № 85; визнати укладеним з дня набрання рішенням суду законної сили договір оренди земельної ділянки площею 8,7908 га, що знаходиться на території Гаївської сільської ради Бродівського району, с. Гаї-Смоленські (в районі автодороги Київ-Чоп), між позивачем та відповідачем в редакції, що відповідає додатку № 1 до заяви про уточнення позовних вимог; визнати укладеним з дня набрання рішенням суду законної сили договір оренди земельної ділянки площею 4,1316 га, що знаходиться на території Гаївської сільської ради Бродівського району, с. Гаї-Смоленські (в районі автодороги Київ-Чоп), між позивачем та відповідачем в редакції, що відповідає додатку № 2 до заяви про уточнення позовних вимог.

Розгляд справи судом неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду. Також в судовому засіданні оголошувались перерви.

В порядку ст. 69 ГПК України сторонами подано клопотання про продовження строку вирішення спору.

07.04.2008 р. позивачем подана заява про уточнення позовних вимог від 03.04.2008 р. за № 25, в якій він просить суд з підстав, викладених у позовній заяві, заяві про доповнення позовних вимог, заяві про уточнення позовних вимог, задовольнити наступні позовні вимоги: визнати недійсним рішення відповідача від 27.09.2006 р. № 22 «Про відміну рішення ІХ сесії ІІІ демократичного скликання за № 85 від 12.04.2000 р.»; визнати право позивача на оренду земельних ділянок площею 8,7908 га та площею 4,1316 га, що знаходяться за адресою: с. Гаї-Смоленські Бродівського району (в районі автодороги Київ-Чоп); зобов’язати відповідача укласти з позивачем договори оренди земельної ділянки площею 8,7908 га та земельної ділянки площею 4,1316 га, які знаходяться за адресою: с. Гаї-Смоленські Бродівського району (в районі автодороги Київ-Чоп) в редакції згідно додатку № 1 та додатку № 2 відповідно, що відповідають вимогам Закону України «Про оренду землі», постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. № 220 «Про затвердження типового договору оренди землі». Також позивачем подано доповнення до нормативно-правового обґрунтування позовних вимог № 26 від 03.04.2008 р.

Позивачем до матеріалів справи додана довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, яка свідчить, що найменуванням позивача є Селянське фермерське господарство «Вікторія».

В судове засідання 10.04.2008 р. сторони та треті особи направили уповноважених представників. Представники позивача підтримали уточнені позовні вимоги, надавши пояснення аналогічні наведеним у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог. Представники відповідача та третіх осіб уточнені позовні вимоги заперечили з підстав, викладених у відповідних відзивах та запереченнях. При цьому представник третьої особи-2 вказав, що спірні земельні ділянки знаходяться в межах с. Гаї-Смоленські Бродівського району.

10.04.2008 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 21.04.2008 р. для підготовки судом повного тексту рішення у даній справі.

В судовому засіданні 21.04.2008 р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення виготовлений, оформлений та підписаний 21.04.2008 р.

Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, всебічно та повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив:

Рішенням ІХ сесії ІІІ демократичного скликання Гаївської сільської ради за № 85 від 12.04.2000р., надалі –рішення № 85, затверджено технічну документацію проекту відведення земельної ділянки під розширення селянського (фермерського) господарства «Вікторія»та надано в постійне користування позивачеві земельну ділянку площею 12,93 га.

27.09.2006 р. відповідач, керуючись ст.ст. 12, 94 Земельного кодексу України (надалі ЗК України), п. п. 1, 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», прийняв рішення № 22 про відміну рішення № 85 від 12.04.2000 р. та переведення вилученої земельної ділянки площею 12,93 га у землі запасу сільської ради.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 15 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»та ч. 9 ст. 59 цього ж Закону передбачено право місцевих рад скасовувати акти виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції та законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень. Слід зазначити, що ні нормами вказаного Закону, ні нормами Земельного кодексу України не передбачено право місцевої ради скасовувати (відміняти) власні рішення, зокрема, про надання землі в постійне користування.

У зв’язку з цим доводи позивача про прийняття відповідачем рішення № 22 з порушенням встановленої законом компетенції та невідповідність його нормі ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»є обґрунтованими, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Приписи ст.ст. 13, 41 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією і усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно ст. ст. 142 - 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальної громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. У відповідності до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або відповідного органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

У відповідності до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, тощо) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. Аналогічна норма міститься і в п. 1 Прикінцевих положень Закону України «Про оренду землі».

Господарським судом при розгляді даної справи встановлено, що незважаючи на прийняття відповідачем рішення № 85 від 12.04.2000 р., позивачем державного акту на право постійного користування спірною земельною ділянкою отримано не було.

З 01.01.2002 р. набрав чинності Земельний кодекс України у новій редакції. У відповідності до ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Статтею 152 ЗК України визначає, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Одним із способів захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки є визнання прав.

Проаналізувавши вказані вище норми законодавства та матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання за ним права на оренду спірних земельних ділянок загальною площею 12,93 га задоволенню не підлягають, оскільки з позовом про визнання права, в тому числі і права користування, має право звернутись лише особа, якій це право належить, у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Слід зазначити, що доводи позивача про набуття ним права користування земельними ділянками саме на підставі рішення відповідача № 85 від 12.04.2000 р. суперечать нормі ст. 125 ЗК України. Вказане рішення є лише підставою для набуття права користування, порядок реалізації якого встановлений законодавцем у п. 1 Перехідних положень ЗК України, згідно якого рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію Земельного кодексу в новій редакції, підлягають виконанню відповідно до вимог Земельного кодексу.

Нормою ст. 92 Земельного кодексу у новій редакції передбачено, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності, а також громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації.

Отже, позивач, як фермерське господарство, права на отримання земельних ділянок із земель державної та комунальної власності на праві постійного користування не має.

У відповідності до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Згідно ж цієї норми відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом, яким є Закон України «Про оренду землі».

Згідно зі ст. 16 вказаного Закону особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання). Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України. У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього Закону. При цьому норма ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство»встановлює вимоги до змісту такої заяви, що подається фермерським господарством.

Як вбачається з матеріалів даної справи позивач листом від 03.05.2007 р. звертався до відповідача про надання в оренду спірної земельної ділянки загальною площею 12,93 га згідно затвердженої технічної документації.

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»питання надання земельної ділянки в оренду вирішується на пленарному засіданні місцевої ради –сесії.

Судом встановлено, що відповідачем на пленарному засіданні ради –сесії заява позивача від 03.05.2007 р. про надання в оренду земельної ділянки загальною площею 12,93 га не розглядалась, рішення відповідачем не приймалось. Листи-відповіді ж за підписом голови відповідача, зокрема лист від 08.06.2007 р. № 84, як свідчить аналіз його змісту, не є рішеннями саме відповідача, а виконавчого комітету відповідача та носять лише рекомендаційний характер позивачеві щодо оформлення ним заяви про надання земельної ділянки в оренду.

У зв’язку з вищевикладеним та беручи до уваги те, що єдиною підставою для укладення договорів оренди земельних ділянок є рішення відповідача, прийняте на пленарному засіданні ради, яке у даному випадку відсутнє, в задоволенні вимог позивача про зобов’язання відповідача укласти з ним договори оренди земельних ділянок 12,93 га слід відмовити.

У відповідності до норми ст. 49 ГПК України суд вважає за необхідне судові витрати покласти на позивача і відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на те, що позивачем державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу сплачені лише частково, в решті суми судові витрати підлягають стягненню із позивача та відповідача в дохід державного бюджету пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 13, 19, 41, 142 - 145 Конституції України, ст.ст. 26, 59, 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 12, 92 –94, 123 –125, 152 Земельного кодексу України, п. п. 1, 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2 –6, 13, 15, 16 Закону України «Про оренду землі», ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство», ст.ст. 4-3, 4-5, 4-7, 32, 33, 34, 43, 49, 68, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов Селянського фермерського господарства «Вікторія», м. Броди, задовольнити частково.

2.          Визнати недійсним рішення Гаївської сільської ради, с. Гаї Бродівського району Львівської області, від 27.09.2006 р. № 22 «Про відміну рішення ІХ сесії ІІІ демократичного скликання за № 85 від 12.04.2000 р.».

3.          В задоволенні позовних вимог про визнання права Селянського фермерського господарства «Вікторія», м. Броди, на оренду земельних ділянок площею 8,7908 га та площею 4,1316 га, що знаходяться за адресою: с. Гаї-Смоленські Бродівського району (в районі автодороги Київ-Чоп), відмовити.

4.          В задоволенні позовних вимог про зобов’язання Гаївської сільської ради, с. Гаї Бродівського району Львівської області, укласти зі Селянським фермерським господарством «Вікторія», м. Броди, договори оренди земельної ділянки площею 8,7908 га та земельної ділянки площею 4,1316 га, які знаходяться за адресою: с. Гаї-Смоленські Бродівського району (в районі автодороги Київ-Чоп) в редакції згідно додатку № 1 та додатку № 2 відповідно, відмовити.

5.          Стягнути зі Селянського фермерського господарства «Вікторія»(80602, м. Броди Львівської області, вул. Заставки, 2; код ЄДРПОУ 22337987) в дохід державного бюджету державне мито в сумі 53,37 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 71,17 гривень.

6.          Стягнути з Гаївської сільської ради (80650, с. Гаї Бродівського району Львівської області; код ЄДРПОУ 04372514) в дохід державного бюджету державне мито в сумі 28,33 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 39,33 гривень.

7.          Сплачене державне мито в сумі 3,40 гривень та сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 7,50 гривень покласти на Селянського фермерського господарства «Вікторія», м. Броди.

8.          Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Львівської області від 11.01.2008 р. у даній справі, скасувати.

9.          Накази видати згідно ст.ст. 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя