Рішення № 9576514, 25.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.10                                                                                           Справа№ 9/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,

при секретарі Козак І.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Позивача: Відкритого акціонерного товариства «Концерн Хлібпром», м. Львів,

До відповідача: Приватного підприємства –Приватна виробничо-комерційна фірма «Оріон», м. Львів,

Про стягнення 4779,18 грн., в т.ч. 3 701 грн. 71 коп. - основного боргу, 873 грн. 62 коп. - інфляційних втрат, 203 грн. 85 коп. - 3% відсотків річних та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Снєда П.С. –п/к, довіреність у справі,

Від відповідача: Куза Р.І. - директор, паспорт серії КВ № 560509 виданий Франківським РВ УМВСУ у м. Львові 24.04.2001р.

Права та обов”язки сторін передбачені ст. 22 ГПК України, підстави відводу судді ст. 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представники сторін подали письмове клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Відкритого акціонерного товариства «Концерн Хлібпром», м. Львів, до Приватного підприємства –Приватна виробничо-комерційна фірма «Оріон», м. Львів, про стягнення 3 701 грн. 71 коп. - основного боргу, 873 грн. 62 коп. - інфляційних втрат, 203 грн. 85 коп. - 3% відсотків річних та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду від 22.02.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 04.03.2010 року, про що сторони були належним чином повідомлені, під розписку, Позивач, 03.03.2010р. рекомендованою кореспонденцією за № 5089303, Відповідач –01.03.2010р. рекомендованою кореспонденцією за № 5089290 (докази –в матеріалах справи).

04.03.2010р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 25.03.2010р. для врегулювання спору у добровільному порядку, про що сторони були повідомлені під розписку.

Позивач, повноважного представника в судове засідання 25.03.2010р. направив, виконав вимоги ухвали суду від 22.02.2010р. в повному обсязі, представив документи, які вимагались судом, оригінали –для огляду, копії у справу, подав клопотання про припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, в частині стягнення з відповідача суми основного боргу, у зв»язку з її оплатою.

Відповідач прибув, клопотання Позивача підтримав, представив докази погашення боргу, квитанція № 3363970 від 28.02.2010 року про сплату позивачу 3 701грн. 74 коп. (копія, належним чином завіреної квитанції знаходиться в матеріалах справи), письмового відзиву на позов не представив.

Справа розглядається згідно статті 75 ГПК України –за наявними у ній матеріалами.

В ході розгляду справи ВСТАНОВЛЕНО.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем –Відкритим акціонерним товариством «Концерн Хлібпром»(Постачальник) та відповідачем –Приватним підприємством –Приватна виробничо-комерційна фірма «Оріон»(Покупець), 14 листопада 2007 року був укладений договір поставки продукції № 446/11-07 (далі за текстом –договір).

Зазначений договір складено у письмовій формі, підписано уповноваженими особами та їх підписи скріплені печатками двох сторін договору, в силу ст. 207, п. 1 ч. 1 ст. 208, та ст. 204 ЦК України, є правомірним правочином.

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками зазначений договір є договором поставки, відповідно до статті 712 ЦК України.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов»язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов»язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов»язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1.1. договору передбачено, що постачальник приймає на себе зобов»язання на умовах і протягом терміну дії цього Договору поставити (передати), а Покупець прийняти та оплатити хлібобулочні, кондитерські вироби та інші продукти харчування ( в подальшому поіменовані - «продукція»).

Порядок здійснення замовлення на поставку продукції визначена у розділі 2 договору, ціна та загальна сума цього договору –в розділі 3 договору, порядок та строк передачі продукції покупцю –в розділі 4 договору, порядок та терміни проведення оплати –в розділі 5 договору.

Так, в п. 5.1. розділу 5 договору сторони передбачили, що оплата продукції здійснюється Покупцем: у безготівковому порядку у національній валюті України шляхом переказу грошових коштів на банківських рахунок Постачальника / готівкою, в межах, визначених чинним законодавством.

Сторони передбачили в договорі обов»язки сторін –в розділі 6, якість продукції –в розділі 7, тара поставки продукції –в розділі 8 договору, відповідальність сторін –в розділі 9 договору.

Пунктом п. 9.2. розділу 9 договору передбачено, що у випадку прострочення термінів платежу Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у вказаному періоді) від вартості простроченого платежу за кожний день прострочення. В разі прострочення оплати вартості продукції Покупцем Постачальник вправі призупинити поставку продукції за Договором, до моменту проведення Покупцем повного розрахунку.

На виконання умов даного договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 7701,71 грн. за товарно-транспортними накладними № сэ Х-00001543 на перевезення хлібобулочної продукції від 05.02.2008р., № сэ Х-00004896 на перевезення хлібобулочної продукції від 15.02.2008р. з відмітками про отримання продукції відповідачем (докази –в матеріалах справи).

Відповідно до п.5.2. Договору Відповідач оплачує вартість поставленої продукції протягом 15 (п»ятнадцяти) календарних днів з моменту передачі продукції відповідачу.

Відповідач, на виконання умов вищезазначеного договору, основний борг частково погасив, залишилася неоплаченою сума 3701,71 грн. основного боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2008 року між ДП «Львівський хлібзавод №5»ВАТ «Концерн Хлібпром»та ВАТ «Концерн Хлібпром»(надалі –Позивач) було укладено договір відступлення права вимоги (договір знаходиться в матеріалах справи).

Згідно умов цього договору, ВАТ «Концерн Хлібпром»набуває право вимагати від ПП-ПВКФ «Оріон»виконання усіх зобов»язань, що випливають з Договору (п. 1.1. договору відступлення вимоги).

Таким чином, станом на 04.02.2010року заборгованість відповідача перед Позивачем становила 3701,71грн., яка була погашена відповідачем 28 лютого 2010р. квитанцією № 3363970.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

          Спірне зобов”язання виникло в силу укладеного між сторонами договору, що відповідає вимогам частини 1 ст. 174 ГК України.

          Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

          Згідно ст. 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

          Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

          Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

          Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

          Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивачем подано заяву про припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 статті 80 ГПК України в частині стягнення основного боргу 3701,74 грн., який погашено відповідачем 28.02.2010р.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 873,62 грн. –інфляційних втрат та 3% річних, які нараховано відповідно до статті 626 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені ст. 625 ЦК України три відсотки річних не є неустойкою (штрафом, пенею), а належать до інших засобів захисту цивільних прав, визначених статтею 16 ЦУ України.

При розрахунку інфляційних втрат, у даній справі, використано офіційно встановлений Державним комітетом статистики індекс інфляції (докази – в матеріалах справи), розрахунок інфляційних втрат проведено за період: травень 2008р. грудень 2009р. –включно, та складає 873, 62 грн. (Розрахунок інфляційних втрат –в матеріалах справи).

Розрахунок 3% річних обчислено з 02.03.2008р. по 31.12.2008р. (3701,71 грн. х 3% : 100% х 305 днів прострочення : 365 середньостатистична кількість днів року = 92,80 грн., за період з 01.01.09р. по 31.12.2009р. (3701,71 грн. х 3% х 365 днів прострочення : 365 середньостатистична кількість днів року = 111,05 грн. + 92,80 грн. = 203,85 грн.

Оглянувши та дослідивши подані сторонами документи, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, стягнути з відповідача на користь позивача 203грн. 85 коп. –3% відсотків річних та 873,62 грн. –інфляційних втрат, в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 3701 грн. 71 коп., який 28.02.2010р. оплачений відповідачем, провадження у справі припинити за відсутністю предмета спору, відповідно до п. 1-1 частини першої статті 80 ГПК України.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 1, 2, 43 –47, 12, 15, 18, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 69, 75, п. 1-1 частини першої ст. 80, 82 –85, 116 –117 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовільнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства –Приватна виробничо-комерційна фірма «Оріон», (79053, м. Львів, вул. В.Великого, 22/24, код ЄДРПОУ 23266077) на користь Відкритого акціонерного товариства «Концерн Хлібпром»(79035, м. Львів, вул. Хлібна, 2, код ЄДРПОУ 05511001) 873 грн. 62 коп. - інфляційних витрат, 203 грн. 85 коп. - 3% річних, 102 грн. 00 коп. - державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 3701 грн. 71 коп., який 28.02.2010р. оплачений відповідачем, провадження у справі припинити за відсутністю предмета спору, відповідно до п. 1-1 частини першої статті 80 ГПК України.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя