Рішення № 9576512, 13.04.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.10 Справа№ 9/46

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,

При секретарі Козак І.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Позивача: Дочірнього підприємства «Савсервіс Карпати»(юридична адреса: 79055, м. Львів, вул. Роксоляни, 59; поштова адреса: 79069, м. Львів, вул. Шевченка, 335),

До відповідача: Суб»єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_1, м. Львів,

Про стягнення 218912,64 грн., в т.ч. 130341,21 грн. основного боргу, 39102,36 грн. - штрафу, 4904,76 грн. пені, 43664,31 грн. проценти за користування чужими грошовими коштами та стягнення судових витрат: 2180,13 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За участю представників:

Від позивача: Керод Р.П. п/к за довіреністю,

Від відповідача: ОСОБА_1 приватний підприємець, паспорт серії КА № НОМЕР_2 виданий Дрогобицьким РВ УМВСУ у Львівській обл.,

Представникам роз»яснено права і обов»язки передбачені ст. 22 ГПК України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представники заявили клопотання про відмову від технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: розглядається справа за позовом Дочірнього підприємства «Савсервіс Карпати», м. Львів, до Суб»єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (Приватний підприємець) ОСОБА_1, м. Львів, про стягнення 218912,64 грн., в т.ч. 130341,21 грн. основного боргу, 39102,36 грн. - штрафу, 4904,76 грн. пені, 43664,31 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та стягнення судових витрат: 2180,13 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду від 23.03.2010року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 13.04.2010 року, про що сторони були належним чином повідомлені, під розписку, Позивач 07.04.10р. рекомендованою поштою № 4599707, Відповідач 06.04.10р. рекомендованою поштою № 4599715 ( докази в матеріалах справи).

Представник позивача подав Акт звірки взаєморозрахунків (Додаток № 1) станом на 13.04.2010р. пояснив, що вказана у ньому дата: «14.04.2010р.»є помилковою, зазначив, що відповідач, частково, борг погасив в сумі 7000,00 грн., залишилася неоплаченою сума 123341,21 грн. основного боргу, просить в частині оплаченого позивачем боргу 7000,00 грн. провадження у справі припинити за відсутністю предмета спору, стягнути з відповідача на свою користь 39 102,36 грн. - штрафу, 4 904,76 грн. пені, 43 664,31 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та стягнення судових витрат: 2180,13 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, позовні вимоги підтримав в частині стягнення з відповідача 123341,21 грн. основного боргу, 39 102,36 грн. - штрафу, 4 904,76 грн. пені, 43 664,31 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, надав для огляду оригінали документів, які вимагалися судом (копії у справі), просить позов задовільнити.

Відповідач, відзиву письмового на позов не представив, визнав заборгованість в сумі 123341,21 грн. основного боргу, пояснив, що 13.04.2010р. борг сплатив частково в сумі 7000,00 грн., що заборгованість склалася з вини його контрагентів, які йому не повернули коштів через економічну кризу, що 7000,00 грн. забрав з каси та віддав позивачу, що буде старатися погасити борг, просить зменшити розмір штрафних санкцій, так як вони надмірно великі порівняно із сумою боргу, який залишився неоплаченим, штрафні санкції у розмірі 87 671,43 грн. для нього як приватного підприємця є непомірно великими.

Справа розглядається відповідно до статті 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

В ході судового розгляду встановлено:

01 січня 2010р. між позивачем - Дочірнім підприємством «Савсервіс Карпати»(юридична адреса: 79055, м. Львів, вул. Роксоляни, 59; поштова адреса: 79069, м. Львів, вул. Шевченка, 335) та відповідачем - Суб»єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 був укладений Договір № 01/0101 купівлі-продажу, Додаток № 1А (РG) до цього договору від 01.01.2010р., Додаток № 2 до цього договору (надалі Договір).

Зазначений договір купівлі-продажу та додатки до нього укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статей 207, 208 ЦК України і є правомірним правочином, в силу статті 204 ЦК України.

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками зазначений договір є договором купівлі продажу, відповідно до вимог статті 655 ЦК України.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов»язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов»язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.1. договору купівлі-продажу, позивач (Продавець) передає у власність, а відповідач (Покупець) приймає та оплачує товар на умовах, визначених у даному договорі.

Наймення, асортимент, кількість та ціна товару, що є предметом даного договору, визначаються у накладних, які оформлюються та підписуються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару. Усі накладні є складовими частинами цього договору в частині визначення ціни, асортименту, найменування та кількості товару ( п. 1.2. договору).

У п. 1.3. договору сторони передбачили, що партією товару вважається його кількість, зазначена в одній накладній, що є невід»ємною частиною договору.

Як передбачено у п. 1.4. договору, загальний обсяг товару, що продається за даним договором, визначається протягом строку дії договору, … за всіма переданими відповідно до умов договору окремими партіями товару.

Ціна і загальна сума договору передбачена у розділі 2 договору, якість товару у розділі 3 договору, терміни та умови поставки у розділі 4 договору, порядок розрахунків в розділі 5 договору.

Так, п. 5.1. визначено, що покупець здійснює розрахунки за товар на умовах, що визначаються що визначається сторонами у Додатках № 1А (РG), № 1Б (МІХ), які стають невід»ємною частиною договору з моменту їх підписання, моментом виконання покупцем своїх зобов»язань по здійсненню розрахунків за товар є дата надходження відповідної суми на банківський рахунок або до каси продавця ( п. 5.2.).

Сторони періодично здійснюють звірки взаєморозрахунків, які оформлюються Актом звірки взаєморозрахунків в порядку та у строки визначені п. 5.3. договору.

Прийом-передача товару визначена розділом 6 договору, відповідальність сторін розділом 7 договору.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобов»язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки від суми заборгованості за кожний день прострочення, а ( п. 7.4.) у випадку прострочення покупцем оплати вартості товару більше ніж на 30 календарних днів вважається, що покупець необґрунтовано відмовився від оплати товару та зобов»язаний сплатити на користь продавця, крім установленої договором пені /п. 7.1./, штраф за ухилення від оплати у розмірі 30% від вартості отриманого та не оплаченого в строк товару.

Разом з тим, п. 7.4.1. передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару відповідно до ст. 536 та ч. 3 ст. 692 ЦК України, покупець сплачує продавцю за користування чужими коштами 0,5% від вартості отриманого та несвоєчасно оплаченого товару за кожен день користування.

Сторони передбачили у розділі 8 договору вирішення спорів, - 9 форс-мажорні обставини, - 10 інші умови.

Термін дії договору: з моменту підписання його сторонами та діє протягом одного року ( п. 10.1.).

Позивач свої зобов”язання за даним договором виконав, поставив відповідачу товар на загальну суму 407 230 грн. 42 коп. в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною, яка знаходиться в матеріалах справи: № 33653131 від 31.12.2009р.

Згідно до Додатку № 1А (РG) до договору купівлі-продажу відтермінування платежу за отриманий товар 14 календарних днів з дати прийому-передачі товару.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов договору купівлі-продажу та Додатку № 1А (РG) до нього, в повному обсязі за отриманий ним товар не розрахувався, борг погасив частково в сумі 276 889,21 грн., станом на час подання позову, заборгованість відповідача перед позивачем складала суму 130341,21 грн.

В процесі розгляду справи в суді, відповідач частково основний борг погасив в сумі 7000,00 грн.

Станом на 13.04.2010р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 123341 грн. 21 коп. ( 130341,21 грн. 7000,00 грн.).

Згідно ст. 207 ЦК України, такі договори купівлі-продажу вважаються укладеним в письмовій формі, оскільки є письмові документи з фіксацією істотних умов договору - предмету договору, ціни та асортименту товару, сторін договору.

Крім того, згідно ст. 334 ЦК України, такий момент передачі товару є моментом набуття відповідачем права власності на такий товар. Саме з часу отримання товару відповідачем до нього переходять всі права щодо придбаного товару та обов'язки щодо сплати його ціни.

Стаття 692 ЦК України передбачає сплату ціни товару після його прийняття в повному обсязі.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що зобов»язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (в нашому випадку - передачі товару).

Відповідно до статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання.

Згідно з частиною 3 даної статті, сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

В нашому випадку господарське зобов”язання виникло з договору купівлі-продажу № 01/0101 від 01.01.2010р.

Стаття 175 ГК України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

Частиною цієї статті встановлено, що зобов'язання майнового характеру, що виникають між суб'єктами господарювання та негосподарюючими суб'єктами громадянами, не є господарськими і регу люються іншими актами законодавства.

Згідно ч. 4 зазначеної статті, суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст. 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 546 ЦК України, виконання зобов»язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Згідно статті 549 ЦК України, неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання.

Неустойка має дві форми: штраф і пеню.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов»язання вчиняється в письмовій формі (частина 1 статті 547 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Пеня є тривалою неустойкою, стягується за кожен день прострочення невиконаного в строк (певний термін) зобов»язання з урахуванням облікової ставки НБУ, яка діяла на час нарахування пені.

Позивач просить стягнути з Відповідача на свою користь неустойку у формі пені в сумі 4904 грн. 76 коп., яка нарахована відповідно до п. 7.1. договору, статей 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»в редакції ЗУ від 10.01.2002р. № 2921-111, частини 2 статті 343 ГК України, частини 6 статті 232 ГК України, від суми боргу 130341,21 грн., за 67 днів прострочення платежу, при ставці НБУ, яка діяла на час нарахування пені: 10,25%.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь неустойку у формі штрафу в сумі 39102,36 грн., який нараховано відповідно до п. 7.4. Договору купівлі-продажу, в розмірі 30% від вартості неоплаченого товару (основний борг 130341,21 грн. х 30% : 100% = 39102,36 грн.).

За договором купівлі-продажу сторони в п. 7.4. передбачили, що у випадку прострочення покупцем оплати вартості товару більше ніж на 30 календарних днів вважається, що покупець необґрунтовано відмовився від оплати товару та зобов»язаний сплатити на користь продавця, крім установленої договором пені /п. 7.1./, штраф за ухилення від оплати у розмірі 30% від вартості отриманого та не оплаченого в строк товару.

Відповідно до частини 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання.

Штраф є різновидом неустойки та може по суті встановлюватися за будь-яке порушення зобов»язання та, як різновид неустойки, є відмінним від пені, оскільки пеня є тривалою неустойкою, стягується за кожен день прострочення невиконаного в строк (певний термін) зобов»язання з урахуванням облікової ставки НБУ, яка діяла на час нарахування пені.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов»язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором, розмір процентів за користування чужими грішми встановлюється договором, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч. 2 ст. 536 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими коштами.

Частиною 6 статті 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов»язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший порядок не передбачено законом або договором.

Позивач просить стягнути з Відповідача на свою користь 43 664,31 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахування яких встановлено п. 7.4.1. договору купівлі продажу (Розрахунок процентів в матеріалах справи), передбачено ст. 536 ЦК України.

Частиною 4 статті 232 ГК України визначено, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк, а частиною 4 цієї статті, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.

Відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій, так як вони надмірно великі порівняно із збитками кредитора: борг складає 123341,21 грн., а штрафні санкції в загальній сумі складають 87671,43 грн., тобто 71,08%, просить взяти до уваги ступінь виконання ним зобов»язання - оплату за накладною № 33653131 від 31.12.09р. на суму 407230,42 грн. 276 889,21 грн. + 7000,00 грн., те, що відповідач є приватним підприємцем і працює сам один, без найманих працівників, просить врахувати майновий стан відповідача, пояснив, що причиною невиконання послужило те, що через економічну кризу, товар не так швидко реалізовується, в т.ч. інші боржники з ним своєчасно не розраховувалися.

Статтею 83 ГПК України (п. 3) надано право господарському суду при постановленні рішення у справі зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов»язання.

Крім того, статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов»язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов»язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Статтею 232 Господарського кодексу України, яка визначає «Порядок застосування штрафних санкцій», передбачених статтею 230 ГК України, до штрафних санкцій віднесено: пеню, штраф та відсотки за неправомірне користування чужими коштами ( частина 6 ст. 231, частина 4 ст.232 ГК України).

Відповідно до вищезазначеного, розмір штрафних санкцій (пеня, штраф та відсотки за неправомірне користування чужими коштами) складає 87671,43 грн. (4904,76 грн. пені + 39102,36 грн. штраф + 43664,31 грн. відсотків за неправомірне користування чужими коштами), станом на 13.04.2010р. основний борг складає 123341,21 грн., тобто штрафні санкції відносно основного боргу складають 71,08%.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, в даному випадку, сторони ( п. 3 статті 3 ЦК України) добровільно уклали зазначений договір купівлі-продажу та за своїм волевиявленням передбачили у договорі штрафні санкції: у формі пені (п. 7.1. договору), штрафу (п. 7.4. договору) та стягнення відсотків за неправомірне користування чужими коштами (п. 7.4.1. договору), однак виходячи із принципу справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку, що штрафні санкції, які складають 71,08% від суми боргу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача є надмірно великими.

Керуючись п. 3 частини першої статті 83 ГПК України, статтею 233 ГК України, виходячи із принципу справедливості та розумності (ст. 3 ЦК України), суд прийшов до висновку зменшити загальний розмір штрафних санкцій 87671,43 грн., які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов»язання на 45%.

При цьому судом враховано ступінь виконання відповідачем основного зобов»язання: договір купівлі продажу укладено 01.01.2010р., за накладною № 33653131 від 31.12.09р. відповідач купив товар на суму 407 230,42 грн., за отриманий товар, до подання позову, розрахувався частково в сумі 276 889,21 грн., в процесі розгляду справи сплатив ще 7000,00 грн., враховано майновий стан сторін та інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Суд заслухав пояснення представників позивача та відповідача, оглянув та дослідив докази по справі, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов, документально та нормативно обґрунтований, відповідачем частково, в сумі 7000,00 грн. оплачений, підлягає до задоволення частково, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача 123341 грн. 21 коп. основного боргу, в частині сплачених відповідачем позивачу 7000,00 грн. провадження у справі припинити за відсутністю предмета спору, відповідно до п. 1-1 частини першої статті 81 ГПК України, загальний розмір штрафних санкцій - 87671,43 грн. (4904,76 грн. пені + 39102,36 грн. штраф + 43664,31 грн. відсотків за неправомірне користування чужими коштами), відповідно до п. 3 статті 83 ГПК України, статті 233 ГК України, зменшити на 45% та стягнути у розмірі 48219 грн. 29 коп. ( 87671,43 грн. х 45% = 39452,14 грн., 87671,43 грн. 39452,14 грн. = 48219,29 грн.).

Судові витрати: державне мито сплачене позивачем та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача в повному обсязі, згідно з ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 4-3 4-7, 12, 15, 18, 21, 22, 32 - 34, 36, 43, 44-49, 75, п. 1-1 ст. 81, ст. ст. 82 85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд , -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовільнити частково.

2.Стягнути з Суб»єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_1 (п. і. 79071, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, дата проведення державної реєстрації: 05.01.2001р. № НОМЕР_3, Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії В01 НОМЕР_4) на користь Дочірнього підприємства «САВСЕРВІС КАРПАТИ» ( п. і. 79055, м. Львів, Залізничний район, вул. Роксоляни, 59, код ЄДРПОУ 30387458, поштова адреса: 79069, м. Львів, вул. Шевченка, 335) 123341 грн. 21 коп. основного боргу, 48219 грн. 29 коп. (пені, штрафу та відсотків за неправомірне користування чужими коштами, загальний розмір яких зменшено на 45%), 2180 грн.13 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення з відповідача на користь позивача 7000,00 грн. основного боргу, який відповідачем оплачено, провадження у справі припинити за відсутністю предмета спору, відповідно до п. 1-1 частини першої статті 81 ГПК України.

4.Наказ видати в порядку статті 116, 117 ГПК України.

Суддя