Рішення № 9576437, 13.04.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.10                                                                                           Справа № 2/57

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представника позивача Боднар Л.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Закритого акціонерного товариства “Мисливець”, м. Львів до Відкритого акціонерного товариства “Селянський комерційний банк “Дністер”, м. Львів про стягнення 11088 грн. 68 коп.

В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерне товариство “Мисливець”, м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Селянський комерційний банк “Дністер”, м. Львів про стягнення 11088 грн. 68 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 31.03.2010р. призначив розгляд справи на 13.04.2010р.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що позивач здійснив переказ коштів в сумі 3000 грн. 00 коп. на банківський рахунок отримувача коштів, відкритий відповідачем. Однак, як з’ясувалося в подальшому, рахунок, на який здійснювався переказ коштів, за клопотанням отримувача коштів ще до ініціювання переказу був закритий. Позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою про повернення перерахованих коштів, яка останнім не задоволена. У зв’язку з цим просив суд стягнути з відповідача 3000 грн. 00 коп., а також 1088 грн. 68 коп. відсотків по кредиту, 5000 грн. витрат підприємства та 2000 грн. 00 коп. моральних збитків.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 31.03.2010р. не виконав, причин неявки не повідомив, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представнику сторони роз’яснено його права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, суд встановив наступне.

3 березня 2009р. позивач згідно платіжного доручення №197 перерахував кошти в сумі 1000 грн. 00 коп. на розрахунковий рахунок СПД-ФО Лихач О.О. №2600825381, відкритий відповідачем. Вказаний переказ коштів банком позивача проведений 03.03.2009р., про що свідчить відмітка банку на платіжному дорученні.

7 квітня 2009р. позивач згідно платіжного доручення №206 перерахував кошти в сумі 1000 грн. 00 коп. на розрахунковий рахунок СПД-ФО Лихач О.О. №2600825381, відкритий відповідачем. Вказаний переказ коштів банком позивача проведений 07.04.2009р., про що свідчить відмітка банку на платіжному дорученні.

8 квітня 2009р. позивач згідно платіжного доручення №455 перерахував кошти в сумі 1000 грн. 00 коп. на розрахунковий рахунок СПД-ФО Лихач О.О. №2600825381, відкритий відповідачем. Вказаний переказ коштів банком позивача проведений 08.04.2009р., про що свідчить відмітка банку на платіжному дорученні.

Після здійснення цих переказів позивачу стало відомо, що 12.08.2008р. СПД-ФО Лихач О.О. закрив рахунок №2600825381.

14 квітня 2009р. за вих. №84 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів в сумі 3000 грн. 00 коп., які були перераховані згідно платіжних доручень №197 від 03.03.2009р., №206 від 07.04.2009р., №455 від 08.04.2009р.

5 червня 2009р. за вих. №309-1868/ТА відповідач надіслав позивачу листа, в якому підтвердив факт поступлення коштів в сумі 3000 грн. 00 коп. Зазначив також, що кошти обліковані на рахунку “Документи клієнтів банку (крім фізичних осіб), що не виконані в строк з вини банку”.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника сторони, станом на дату судового розгляду кошти в сумі 3000 грн. 00 коп. відповідачем позивачу не повернуті.

Відповідно до п. 1.3. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ №22 від 21.01.2004р. (далі - Інструкція), вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, які здійснюють примусове списання коштів з рахунків цих учасників, та обов’язкові для виконання ними.

Абзацом 1 п. 2.31. Інструкції встановлено, що банк отримувача зобов’язаний зарахувати на рахунки своїх клієнтів кошти, що надійшли за електронними розрахунковими документами протягом операційного дня, у день їх отримання, якщо під час проведення контролю за реквізитами цих документів, не виявлено розбіжностей.

Абзацом 2 цього пункту передбачено, що банк отримувача зобов’язаний перевірити відповідність номера рахунку отримувача і його коду (номера), що зазначені в електронному розрахунковому документі, і зараховувати кошти на рахунок отримувача, лише якщо вони збігаються. У разі їх невідповідності банк має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів (у які враховується і день надходження до банку отримувача електронного розрахункового документа) для встановлення належного отримувача цих коштів, яку зараховує на рахунок “Кредитові суми до з’ясування”.

Згідно абз. 4 п. 2.32. Інструкції, якщо немає змоги встановити належного отримувача, або не надійшли уточнені дані від банку платника, то банк не пізніше четвертого робочого дня зобов’язаний повернути кошти банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини повернення.

Відповідальність за шкоду, завдану суб’єктам переказу у разі недотримання цих вимог, покладається на банк, що обслуговує отримувача (абз. 5 п. 2.32. Інструкції).

Відповідно до п. 2.33. Інструкції, якщо кошти зараховані на рахунок “Кредитові суми до з’ясування” унаслідок відсутності в банку отримувача рахунку, зазначеного в електронному розрахунковому документі як рахунок отримувача, і банк отримувача не має наміру уточнювати номер рахунку, то він повертає кошти з рахунку “Кредитові суми до з’ясування” не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.

Статтею 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Це положення застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України, набувач зобов’язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди в сумі 2000 грн. 00 коп.

Однак така вимога позивача не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Позивачем не представлено доказів, які б засвідчували, що дії (бездіяльність) відповідача призвели до погіршення ділової репутації позивача, не обґрунтовано доказами і розмір заподіяння моральної шкоди в сумі 2000 грн. Позивач з клопотаннями про витребування таких доказів до суду не звертався.

Також необхідно зазначити, що передбачене законодавством відшкодування моральної шкоди не може бути засобом для безпідставного збагачення.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення відсотків по кредиту в розмірі 1088 грн. 68 коп. та витрат підприємства в розмірі 5000 грн. 00 коп.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З аналізу вказаної норми випливає, що притягнення до даного виду цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності певних, визначених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності. Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування шкоди, є об’єктивна сторона, яку утворють: наявність шкоди; протиправність поведінки; причинний зв’язок між протиправною поведінкою та шкодою. Факт наявності витрат позивача в розмірі 5000 грн. 00 коп. та сплати ним відсотків в розмірі 1088 грн. 68 коп. не знаходяться у необхідному причинному зв’язку з фактом неповернення відповідачем спірної суми коштів. Також необхідно зазначити, що позивачем не подано належних доказів на підтвердження наведених доводів. З врахуванням вищенаведеного, вимога про стягнення відсотків по кредиту в розмірі 1088 грн. 68 коп. та витрат підприємства в розмірі 5000 грн. 00 коп. є безпідставною та до задоволення не підлягає.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами частково, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 3000 грн. 00 коп. неповернутих коштів. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 625, 1212, 1213 ЦК України, ст. 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, п.п. 1.3., 2.31., 2.32., 2.33. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ №22 від 21.01.2004р. та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Селянський комерційний банк “Дністер”, м. Львів, вул. Переяславська, 6А (ідентифікаційний код 19159542) на користь Закритого акціонерного товариства “Мисливець”, м. Львів, вул. Пасічна, 141 (ідентифікаційний код 05579105) 3000 грн. 00 коп. неповернутих коштів, 30 грн. 00 коп. державного мита та 63 грн. 83 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя