Рішення № 95762510, 24.03.2021, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 24.03.2021

Справа № 937/9701/20

Провадження № 2/937/1177/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2021 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Юрлагіної Т.В.,

секретаря - Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрпошта» про визнання дій відповідача протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить визнати дії відповідача протиправними та зобов`язати вчинити певні дії а саме: скасувати нелегітимні накази «Укрпошти» №211 від 12.05.2006, №632 від 10.09.2016; поновити штемпелювання вхідної поштової кореспонденції та доставляти адресовані позивачу листи і бандеролі до додому, разом з іншими листами; змінити порядок доставки посилок типу «Стандарт» після повідомлення клієнта про таку посилку «Укрпошта» зобов`язана доставити її адресату; внести зміни до «Поштових правил» відповідно до Конституції, Законів «Про інформацію», «Про захист прав споживачів, «Про звернення громадян», «Про поштовий зв`язок».

Позовні вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що системний аналіз роботи «Укрпошти» свідчить про те, що це підприємство постійно порушує Закони і права споживачів. Отримуючи від «Укрпошти» листи і пенсію позивач уклав з відповідачем усний двосторонній публічний договір з надання поштових послуг. Згідно цього договору,одна сторона (постачальник послуг) має забезпечувати доставку кореспонденції і пенсії,а інша сторона (споживач) приймати і користуватись цими послугами. Аналіз комерційної діяльності відповідача свідчить про те, що цей поштовий оператор постійно порушує Закони України і відверто плює на права та інтереси своїх клієнтів. Наприклад, до 2006р. «Укрпошта» ставила на вхідних листах штемпель з датою надходження цієї кореспонденції до поштового відділення. Однак,того ж року відповідач змінив порядок реєстрації поштових відправлень на виконання злочинного наказу N211 від 12.05.2006р. І зроблено це було, щоб уникнути відповідальності за несвоєчасну доставку листів. Згідно п. З.1.6.2. цього наказу «Укрпошти» «у доставних відділеннях поштова кореспонденція не штемпелюється». Відтак, наразі неможливо встановити: коли саме адресат отримав лист, і їм байдуже, що цей наказ суперечить імперативним ст.22, ст.64 Конституції України - звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод громадян, не допускається. Крім того,не штемпелювання кореспонденції є порушенням прав споживача у сфері обслуговування передбачених ст.17,ч. 1,ч. 2ст.18 Закону «Про захист прав споживачів» - встановлення будь-яких переваг, або застосування обмежень прав споживачів забороняється. Поряд з цим, продавець або виконавець послуг не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Більше того, продавець не має права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі. У результаті, це якраз той приклад, коли для бездумних виконавців внутрішньовідомчі циркуляри є більш пріоритетними ніж Основний Закон, який має преюдиційне значення над будь - якими нормативними актами.

Як наслідок, нахабство і безвідповідальність працівників «Укрпошти» призвело до того, що проста кореспонденція наразі ніяк не відслідковується.

Крім того, у випадку втрати листа на шляху до адресата неможливо довести, що пошта цей лист відправляла і адресат його отримав. Пошта покладає вину на отримувача, отримувач на пошту, а в результаті від цього страждає відправник. Адже, за доставку листа він заплатив, однак пошта не може довести, що вона виконала взяті на себе зобов`язання по доставці цієї кореспонденції. Більше того, у випадку пропажі листа «Укрпошта» гроші за пересилку отримала, а послугу не надала.

Протизаконні дії порушують майнові права громадян ст. 41 Конституції. Проблема ускладнюється ще й тим, що адресат із-за відсутності вхідного штемпелю на конверті не може довести дату отримання ним простого листа, що є порушенням ст. 5 Закону України «Про інформацію» - кожен має право на вільне одержання, використання, та поширення інформації, необхідної для реалізації своїх прав та інтересів.

Додатковим підтвердження неякісних поштових послуг є звернення N3834849 подане позивачем 08.08.2020р. на гарячу лінію Запорізької ОДА. Скарга полягала в тому, що поштарка доставила позивачу лист з його прізвищем, але з іншими ініціалами та невідповідною адресою - АДРЕСА_1 . Більше того, незважаючи на його повідомлення працівники «Укрпошти» відреагували на нього тільки через десять днів - листоноша забрала цю кореспонденцію під час доставки його пенсії. Таке відбувається вже не вперше. У результаті, відповідач грубо порушив свої ж нормативи, згідно яких на доставку листів по Запорізькій області відводиться 4 дні.

Під час отримання пенсії 16.12.2020р. позивач спитав у листоноші ОСОБА_2 чому вона не доставила йому посилку «Стандарт». ОСОБА_3 відповіла, що якась ОСОБА_4 заборонила - доставляти позивачу додому цей рекомендований лист. Звісно,що начальниця «забула» надати нормативно - правового обґрунтування такої заборони, тому що це є ігноруванням п.91 ст. 149 Поштових правил - поштові відправлення доставляються оператором на поштову адресу отримувача, або видаються в об`єкті поштового зв`язку. У підсумку, саботаж «Укрпошти» призвів до того, що відзив «Запоріжжяобленерго» ОСОБА_1 отримав тільки 23.12.2020р. тобто через півтора місяця.

Більше того, під час отримання цього листа 23.12.2020 року поштарка попередила, що це востаннє, це черговий, кричущий доказ порушення відповідачем чотириденного строку доставки. До речі разом із «Стандартом» позивач отримав ще 8 листів і серед них було поштове відправлення адресоване його сусіду ОСОБА_5 . Прийшлося позивачу виконувати роботу поштаря і доставляти лист за призначенням. У свою чергу адвокат ОСОБА_6 знову використав заборонений прийом: відзив він відправив 11.11.20р.,а фактично він ОСОБА_1 отримав лише після скарги в Укрпошту і Урядову гарячу лінію. А все тому, що юрист умисно не надіслав його рекомендованим листом з повідомленням. Більше того, з попередніх судових тяганин ОСОБА_6 знав, що за станом здоров`я не може забрати його послання у поштовому відділенні. Саме тому відповідач оплатив доставку свого відзиву зі складу на склад, без вручення адресату. Це знову було зроблено навмисно для того позивач не зміг вчасно ознайомитись з його відзивом і таким чином послабити його юридично-правові позиції. Між тим, ці факти свідчать про злісне зловживання представником відповідача процесуальними правами позивача, на жаль, продажні працівники «Укрпошти» всіляко цьому сприяють. Фактично,вони за хабар виконують забаганки адвоката і грають виключно на його стороні.

Подібні претензії до відповідача він пред`являв ще у 2017 році. Адже замість рекомендованих листів отримував поштові повідомлення з пропозицією забрати листи на пошті. Між тим, даний факт є грубим порушенням п.92 ст. 149 «Правил надання поштового зв`язку» - рекомендовані листи підлягають доставці додому. Більше того,не встиг отримати листи як їх вже відправили у зворотньому напрямку. Даний факт є цинічним порушенням п.116,п.117 ст. 149 зазначених правил - поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику лише у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання, Крім того у разі неможливості вручення одержувачем поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку протягом одного місяця з дня їх надходження, Крім того,згідно ст. 149 зазначених правил за невиконання чи неналежне виконання послуг з пересилання внутрішніх поштових відправлень, оператор поштового зв`язку несе перед користувачами матеріальну відповідальність. Проте, відповідач проігнорував ці свої норми.

Позивач намагався досудово врегулювати спір, але на всі його запити та листи отримував від них лише відписки. Проблему ніяк не вирішили.

На підставі вище викладеного позивач просить визнати дії «Укрпошти» протиправними та зобов`язати відповідача скасувати нелегітимні накази №211 від 12.05.2006 року та №632 від 10.09.2016 року; поновити штемпелювання вхідної поштової кореспонденції та доставляти адресовані позивачу листи і бандеролі до додому, разом з іншими листами; змінити порядок доставки посилок типу «Стандарт» після повідомлення клієнта про таку посилку «Укрпошта» зобов`язана доставити її адресату; внести зміни до «Поштових правил» відповідно до Конституції, Законів «Про інформацію», «Про захист прав споживачів, «Про звернення громадян», «Про поштовий зв`язок».

Ухвалою суду від 29 грудня 2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.

Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ч.5 ст.279 ЦПК України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Клопотань від учасників справи про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

04 лютого 2021 року від позивача до суду надійшла заява про накладення штрафних санкцій на відповідача, заяву обґрунтовую тим, що відповідач АТ «Укрпошта» формально направляє на адресу ОСОБА_1 відзив по справі, а фактично ОСОБА_1 його не отримує це, свідчить про те що відповідач зловживає процесуальними правами та ігнорує Закон України, рішення суду та права позивача.

Від відповідача до суду надійшов відзив, відповідно до якого в задоволенні позовних вимог просять відмовити в повному обсязі обґрунтовуючи тим, що позовні вимоги є безпідставними необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

По-перше, аналогічні позовні заяви ОСОБА_1 вже неодноразово подавав Мелітопольському міськрайонному суду Запорізької області (справа 320/9472/15-ц суддя Урупа І.В, справа №320/47/16-ц суддя Редько О.В, справа 320/191/16-ц суддя Пономаренко Л.Е,) однак не змігши належними доказами довести свої позовні вимоги позивач писав заяви про залишення позову без розгляду. У подальшому четверта позовна заява (справа 320/4965/16-ц суддя Горбачова Ю.В.) була доведена до логічного завершення у суді першої та апеляційної інстанції. У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до відповідача було відмовлено.

Обставини, що визнаються відповідачем та правова оцінка обставин, з якою відповідач погоджується. Відсутні. Обставини та правові підстави позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права. Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. На їх погляд пред`являючи свої вимоги, позивач не надав жодного допустимого доказу, які б вказували на неправомірні дії з боку відповідача, що потягли порушення його прав, як споживача. Позивач вимагає скасувати виробничі накази товариства № 211 від 12.05.2006 року та №632 від 10.09.2016, як незаконні, однак у чому полягає їх незаконність та чим дані накази порушують права громадян та особисто права позивача, нічим не доведено. Доводи позивача, викладені в позові, вказують на те, що вони ґрунтуються виключно на його суб`єктивній думці та негативнім ставленні до національного оператора поштового зв`язку «Укрпошта».

Вважаємо, що вимоги позивача щодо зміни порядку доставки посилок типу «Стандарт» на його адресу є безпідставними та необґрунтованим оскільки національний оператор поштового зв`язку не має змоги змінювати свою технологію у відповідності із побажаннями ОСОБА_1 як йому заманеться.

Відповідно до пошукової системи товариства відправлення «Стандарт» на яке посилається позивач (судячи із доданих до позову документів ШКІ №7231205195219) було прийняте у відділенні поштового зв`язку Мелітополь 12 (інд.72312) 11.11.2020 року від Мелітопольських міських Районних електромереж. Загальною масою відправлення - 0,026 кг. Кінцевим отримувачем даного відправлення значиться ОСОБА_1 (інд. НОМЕР_1 ).

14.11.2020 року посилка надійшла до відділення поштового зв`язку Терпіння. За технологією доставки посилка, або мілкий пакет знаходиться у відділенні поштового зв`язку на зберіганні, а отримувачу вручається повідомлення із запрошенням, щодо її отримання. В цей же день громадянину ОСОБА_1 було вручено повідомлення по посилці, однак позивач відмовився її отримати та став погрожувати листоноші судом і вимагати принести посилку до нього до дому.

У відділення поштового зв`язку позивач так і не з`явився 02.12.2020 року, після закінчення двох недільного терміну зберігання посилка «Стандарт» було направлено за зворотною адресу відправнику.

Однак, у процесі сортування у місті Запоріжжя, вищевказану посилку було помилково направлено не відправнику, а знову направлено на адресу ОСОБА_1 .

При другому отриманні даної посилки співробітниками відділення поштового зв`язку Терпіння, приймаючи до уваги скандальний характер позивача, та у порушення своїх технологічних процесів здійснили доставку даної посилки безпосередньо на домашню адресу та вручили особисто ОСОБА_1 .

Стосовно посилань позивача щодо неправомірності вимагання з нього відповідачем плати за подання заяви про розшук поштового відправлення повідомляємо наступне.

Згідно п. 123 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою КМУ №270 від 05.03.2009 року, адресат має право за додаткову плату подати заяву: про продовження строку зберігання в об`єкті поштового зв`язку місця призначення адресованого йому поштового відправлення, поштового переказу до двох місяців з дня надходження; пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень, поштових переказів на іншу адресу; розшук відправленого йому реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу.

Оскільки позивачем було подано заяву до відповідача про розшук поштового відправлення, його було проінформовано, що ця додаткова послуга є сплатною відповідно до тарифів АТ «Укрпошта». Вказані грошові кошти сплачуються адресатами не за подачу заяви, а за проведення поштовим підприємством додаткової роботи із проведення службових перевірок в ході яких отримується інформація за всіма етапами маршруту поштового відправлення, а заявнику надається обґрунтована відповідь.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси , то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальний за це.

17.02.2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої просить суд критично віднестись до відзиву. Доказів направлення копії відповіді на адресу відповідача суду не надано.

03.03.2021 у відповідності до вимог ст. 178 ч. 4 ЦПК судом відповідачу надіслано відповідь на відзив.

22.03.2021 року від відповідача отримано заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких вважають за необхідне відмовити у задоволенні позову, копія якого направлено на адесу позивача.

За ст. 12 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічним чином питання обов`язків доказування і подання доказів регулює ст. 81 ЦПК, за якою кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Натомість відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідачем порушені його права, як споживача послуг поштового зв`язку.

На підставі викладеного, аналізуючи подані позивачем докази, відповідач вважає позовні вимоги ОСОБА_1 не обґрунтованими та безпідставними, а тому вони не підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясування обставин справи, прийшов до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Згідно із ст. 76, 77, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 1962 року народження, інвалід третьої групи загального захворювання, є споживачем послуг поштового зв`язку. З квітня 2014 року він неодноразово звертався до адміністрації УДППЗ «Укрпошта» зі скаргами з приводу незадовільної роботи відділення поштового зв`язку села Терпіння, Мелітопольського району, Запорізької області.

Відповідно до листа адресованого ОСОБА_1 від АТ «Укрпошта» №20-15-118 від 22.01.2020 року повідомлено, що за повідомленням відповідальної особи відділення поштового зв`язку 72333, Терпіння на адресу ОСОБА_1 постійно надходить проста та рекомендована кореспонденція. Відділення поштового зв`язку автоматизоване, тому облік документів по надходженню реєстрованих відправлень ведеться в автоматичному варіанті. Доставка проводиться вчасно /а.с.10/.

Відповідно до листа адресованого ОСОБА_1 від АТ «Укрпошта» №33-М-4036 від 06.04.2020 року, повідомлено наступне: надання послуг поштового зв`язку проводиться об`єктами поштового зв`язку Укрпошта згідно вимоги Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270, із змінами, які розроблені відповідно до Закону України «Про поштовий зв`язок» та Актів Всесвітнього поштового союзу. Відповідно до п. 122 Правил, Укрпошта здійснює перевірку пересилання реєстрованих поштових відправлень протягом шести місяців з дня прийняття їх до пересилання. Відповідно до п.2 Правил, автоматична ідентифікація реєстрованих поштових відправлень в Укрпошті здійснюється за допомогою штрихового кодового ідентифікатора – тринадцяти значного номера, який зазначається у квитанції під час замовлення послуг поштового зв`язку. Таким чином, ідентифікація реєстрованих поштових відправлень за прізвищем та адресою відправника або за адресою не здійснюється. Враховуючи вищевикладене Укрпошта може за останні шість місяців надати інформацію щодо пересилання реєстрованих поштових відправлень у разі надання їх тринадцяти значних номерів /а.с.11/.

Відповідно до листа адресованого ОСОБА_1 від АТ «Укрпошта» від 31.07.2020 року повідомлено, що за зверненням ОСОБА_1 проведено перевірку виробничої документації та встановлено, що у відділені поштового зв`язку с. Терпіння 72333, є заява на доставку рекомендованої кореспонденції, про те що її можна доставляти та залишати у поштовій скриньці від ОСОБА_7 Відправник КП «Запоріжжяелектропостачання» надіслав не рекомендований лист, а посилку типу «Стандарт», проте листоноша два рази приносила посилку до дому за адресою вул. Українська, 73 і залишала повідомлення та нажаль ніхто не вийшов її отримати. По закінченню терміну зберігання відправлення було повернуто відправнику /а.с.12/.

Відповідно до листа адресованого ОСОБА_1 від АТ «Укрпошта» №33-Т-8918/Т-8918-1 від 11.09.2020 року, повідомлено наступне, надання послуг поштового зв`язку проводиться об`єктами поштового зв`язку Укрпошти згідно з вимогами Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270 із змінами, Закону України «Про поштовий зв`язок» від 04.10.2001 року, Актів Всесвітнього поштового союзу. Відповідно до вимог п. 73 Правил під час приймання для пересилання письмової кореспонденції на адресному боці кожного відправлення проставляється відбиток календарного штемпеля. Разом з цим, вимогами Правил не передбачено штемпелювання вхідної простої письмової кореспонденції, тобто відбиток календарного штемпеля проставляється тільки на зворотномубоці простих відправлень, адресованих «До запитання» та на засланих простих відправленнях, як таких, що не відносяться до зони обслуговування даного відділення поштового зв`язку /а.с.13/.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про поштовий зв`язок» національний оператор поштового зв`язку (національний оператор) - це оператор, який в установленому законодавством порядку надає універсальні послуги поштового зв`язку на всій території України і якому надаються виключні права на провадження певних видів діяльності у сфері надання послуг поштового зв`язку.

Відповідно до умов пункту 2.3. Статуту АТ «Укрпошта», затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 14 грудня 2018 року № 611, АТ «Укрпошта» у своїй діяльності керується Конституцією України, законодавством України, у тому числі законодавством щодо запобігання корупції, актами Всесвітнього поштового союзу, Статутом, а також внутрішніми документами АТ «Укрпошта», прийнятими відповідно до Статуту.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 січня 2002 року № 10-р «Про національного оператора поштового зв`язку» АТ «Укрпошта» є національним оператором поштового зв`язку.

Закон України від 04 жовтня 2001 року № 2759-III «Про поштовий зв`язок» згідно його преамбули визначає правові, соціально-економічні та організаційні основи діяльності у сфері надання послуг поштового зв`язку, а також регулює відносини між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, операторами поштового зв`язку і користувачами їх послуг.

Основними засадами діяльності у сфері надання послуг поштового зв`язку зазначають захист інтересів користувачів у сфері надання послуг поштового зв`язку та єдність правил, стандартів і норм у сфері надання послуг поштового зв`язку.

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про поштовий зв`язок» Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень забезпечує загальне регулювання діяльності у сфері надання послуг поштового зв`язку. На уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі зв`язку покладається:розроблення нормативно-правових актів, які регулюють діяльність у сфері надання послуг поштового зв`язку;визначення порядку введення та виведення з обігу поштових марок;забезпечення поштової безпеки та таємниці інформації у сфері надання послуг поштового зв`язку;забезпечення підготовки та перепідготовки кадрів для надання послуг поштового зв`язку;сприяння розвитку ринку послуг поштового зв`язку.

Нормативно-правові акти уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі зв`язку і рішення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, прийняті в установленому порядку в межах їх повноважень, обов`язкові до виконання операторами та користувачами послуг поштового зв`язку.

Наказ являється розпорядчим документом, який видається керівником установи (структурного підрозділу) на правах єдиноначальності та в межах своєї компетенції, обов`язковий для виконання підлеглими. Наказ набуває чинності з моменту його підписання, якщо інший термін не вказано в його тексті. Право підписання наказів визначається законодавством: зазвичай це право мають керівники установ, їхні перші заступники, а також деякі посадові особи відповідно до їх повноважень і компетенції. Наказ діє доти, доки не буде скасований (особою, яка його підписала, або вищою інстанцією) або поки не буде виконаний чи поки не закінчиться термін його дії, вказаний у самому наказі. Наказ не має юридичної сили та підлягає скасуванню, якщо він виданий із порушеннями встановлених правил.

З метою вдосконалення технологічних процесів надання послуг поштового зв`язку на базі інформаційних технологій, підвищення надійності поштової мережі, довіри до неї з боку користувачів послуг поштового зв`язку, перегляду нормативної бази В.о. генерального директора Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» В.О.Безрученко було видано наказ «Про затвердження та введення в дію порядку пересилання поштових відправлень №211 від 12.05.2006 року.

Вимагаючи скасування наказу УДППЗ «Укрпошти» № 211 від 12.05.2006 року, позивач не обґрунтував і не довів належними і допустимими доказами, у чому полягає його незаконність та чим даний наказ порушує права громадян та особисто права позивача.

Офіційний портал Верховної Ради України (https://www.rada.gov.ua/) не містить наказу УДППЗ «Укрпошти» №632 від 10.09.2016 року і тому визнати його нелегітимним не має можливості оскільки відсутній предмет спору.

У своїй роботі АТ «Укрпошта» та його структурні підрозділи керуються Всесвітньою поштовою конвенцією, Статутом Всесвітнього поштового союзу, Регламентом поштової кореспонденції, Законом України «Про поштовий зв`язок», Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. та внутрішніми нормативними актами складеними та прийнятими у відповідності до чинного законодавства.

Згідно п. 10 Правил надання послуг поштового зв`язку – оператори поштового зв`язку зокрема зобов`язані забезпечувати: надання послуг поштового зв`язку встановленого рівня якості відповідно до нормативно-правових актів, що регламентують діяльність операторів поштового зв`язку, умов договору; пересилання поштових відправлень, що не належать до універсальних послуг поштового зв`язку, поштових переказів у нормативні строки, встановлені ними самостійно згідно із законодавством.

В силу п. 127 Правил надання послуг поштового зв`язку – користувач послуг поштового зв`язку має право: на одержання інформації про порядок і строк надання послуг поштового зв`язку; звернутися для захисту своїх прав як споживача до територіального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, а також до суду; оскаржити неправомірні дії працівників поштового зв`язку в порядку, встановленому законом.

У відповідності до п. 129 вищезгаданих Правил - оператор поштового зв`язку за невиконання чи не належне виконання послуг поштового зв`язку несе відповідальність перед користувачами послуг поштового зв`язку згідно із законом.

На підставі ст. 3 Закону України «Про поштовий зв`язок» основними засадами діяльності у сфері надання послуг поштового зв`язку зокрема є забезпечення надання послуг поштового зв`язку встановленого рівня якості.

Послуги поштового зв`язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості (ч. 2 ст. 13 Закону України «Про поштовий зв`язок»).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п.116 Правил надання послуг поштового зв`язку, не вручені поштові відправлення (у разі неможливості вручення їх одержувачам) зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходжень.

Відповідно до п. 117 Правил поштові відправлення, поштові перекази, повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання.

Відповідно до п. 73 Правил під час приймання для пересилання письмової кореспонденції на адресному боці кожного поштового відправлення проставляється відбиток календарного штемпеля.

Дата відбитку календарного штемпеля маркувальної машини повинна відповідати даті подання письмової кореспонденції для пересилання. Якщо на письмовій кореспонденції, поданій для пересилання, відсутній відбиток календарного штемпеля або зазначена дата не відповідає даті подання її для пересилання, поштові відправлення повертаються відправникові для відповідного оформлення.

У разі виявлення у поштових скриньках поштових відправлень, оплату яких здійснено із застосуванням відбитків маркувальної машини, відбитків про оплату письмової кореспонденції, нанесених друкарським чи іншим способом, або інших відміток про оплату, вони за призначенням не пересилаються, а першочергово повертаються за зворотною адресою. У разі відсутності зворотної адреси такі поштові відправлення зберігаю ться об`єктом поштового зв`язку протягом установленого законодавством строку.

Проставляння календарного штемпеля не є обов`язковим для письмової кореспонденції, що оплачується з використанням відбитків маркувальних машин, відбитків про оплату, нанесених друкарським чи іншим способом, пересилається за договірними тарифами, якщо на відбитках та поштових відправленнях зазначено найменування оператора поштового зв`язку, дату та об`єкт поштового зв`язку місця приймання.

Відповідно до вимог чинних нормативних документів вхідна письмова кореспонденція на адресу юридичних та фізичних осіб, а також на вимоги адресатів, штемпелюванню не підлягає.

У відділенні поштового зв`язку с. Терпіння 72333 наявна заява на доставку рекомендованої кореспонденції про те, що її можна доставляти та залишати у поштовій скриньці від ОСОБА_1 .

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відділення поштового зв`язку с. Терпіння 72333 під час повернення посилки типу «Стандарт», адресованої ОСОБА_1 діяло в межах та в порядку, передбаченому законодавством про надання послуг поштового зв`язку, а отже відсутні правові підстави для визнання протиправною бездіяльність Акціонерного товариства «Укрпошта».

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів», під дію якого підпадають правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем, продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про поштовий зв`язок» оператори надають користувачам послуги поштового зв`язку відповідно до законодавства України та провадять іншу підприємницьку діяльність в установленому законом порядку. Послуги поштового зв`язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості. Договір про надання послуги поштового зв`язку вважається укладеним після оплати користувачем вартості цієї послуги, якщо інше не передбачене відповідними договорами.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку, регулювання відносини між ними встановлені Правилами надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270.

Згідно з «Правилами надання послуг поштового зв`язку», які затвердженні Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270, правила визначають порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та регулюють відносини між ними (п. 1).

Пунктами 2, 8, 12, 16, 23 цього Порядку визначено, що вручення поштового відправлення, поштового переказу - виробнича операція, яка полягає у видачі поштового відправлення, виплаті коштів за поштовим переказом одержувачу.

Оператори поштового зв`язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів.

Поштові відправлення, поштові перекази поділяються на внутрішні (пересилаються в межах України) та міжнародні (пересилаються за межі України, надходять до України, переміщуються через територію України транзитом).

До внутрішніх поштових відправлень належать: поштові картки - прості, рекомендовані; листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю; бандеролі - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю; відправлення для сліпих - прості, рекомендовані; посилки - без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю; прямі контейнери - без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.

Поштові відправлення пересилаються наземним, водним або повітряним видом транспорту чи комбіновано.

Статтями 15, 26 Закону України «Про поштовий зв`язок» встановлено, що національний оператор забезпечує надання на всій території України універсальних послуг поштового зв`язку за переліком, який затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про поштовий зв`язок» Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень забезпечує загальне регулювання діяльності у сфері надання послуг поштового зв`язку. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері надання послуг поштового зв`язку: здійснює нормативно-правове регулювання у сфері надання послуг поштового зв`язку; затверджує порядок введення та виведення з обігу поштових марок; забезпечує контроль за дотриманням поштової безпеки та таємниці інформації; затверджує перелік засобів поштового зв`язку, що застосовується в мережах поштового зв`язку загального користування і підлягають стандартизації та сертифікації відповідно до законодавства; забезпечує підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації кадрів у сфері надання послуг поштового зв`язку; сприяє розвитку ринку послуг поштового зв`язку; затверджує порядок призначення призначеного(-их) оператора(-ів) поштового зв`язку; визначає на конкурсних засадах операторів поштового зв`язку, на яких покладаються виконання функції з пересилання відправлень «EMS» в установленому порядку; встановлює стандарти якості для надання універсальних послуг поштового зв`язку; здійснює державне регулювання і нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення щодо операторів поштового зв`язку (в частині здійснення ними переказу коштів); вирішує в межах компетенції питання щодо готовності функціонування поштового зв`язку в умовах надзвичайних ситуацій та надзвичайного стану; здійснює співробітництво з міжнародними організаціями та відповідними органами інших держав.

Повноваження Кабінету Міністрів України регулюються статтею 116 Конституції України, згідно з якою Кабінет Міністрів України забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Статтею 117 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання. Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем`єр-міністр України.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

На виконання зазначених повноважень Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 5 березня 2009 р. № 270 Про правила надання послуг поштового зв`язку.

У рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що у своїх рішеннях він послідовно підкреслював значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.

У цьому рішенні Конституційний Суд України також вказав, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Держава законами встановлює критерії, за якими право на доступ до суду не є абсолютним.

Обов`язково умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто певні положення норм законодавства впливають на його правове становище.

Не поширюють свою дію ці положення й на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних (можливо, позасудових) форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

Особливості провадження у справах щодо внесення змін до нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень визначені у положеннями Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вище викладено вважаю за необхідне відмовити в задоволенні вимог, щодо зміни порядку доставки посилок типу «Стандарт» та внесення змін до Правил надання послуг поштового зв`язку.

Щодо накладення штрафних санкцій на АТ «Укрпошта» у зв`язку з тим, що позивачу не направляється відзив по даній справі суддя зазначає наступне.

Згідно із ч.1, 2 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Перелік дій, які суд відповідно до ст. 44 ЦПК України може визнати зловживанням процесуальними правами не носить вичерпний характер.

Згідно з ч. 4 ст. 44 ЦПК України, суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Відповідно до ст. 143 ЦПК України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

Частиною 1 статті 144 ЦПК України визначено, що заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі довід 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках, окрім іншого зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

Зловживання правом це особливий вид правової поведінки, який полягає у використанні особою своїх прав у недозволені способи, що суперечать призначенню права, внаслідок чого завдаються збитки (шкода) суспільству, державі, окремій особі.

Стримування зловживання правом це боротьба не з самою поведінкою, а з конкретними проявами правової поведінки, що завдають шкоди суспільству й особі.

Верховний Суд, визнаючи певні дії учасників процесу зловживанням процесуальними правами, часто зазначає, що ознакою зловживання процесуальними правами є не просто конкретні дії, а дії, спрямовані на введення суду в оману, затягування розгляду справи, створення перешкод опоненту.

Феномен зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає у тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав. Суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права.

Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.

Притягнення особи до відповідальності за процесуальні зловживання повинно ґрунтуватися на доказах її вини. Факти процесуальних зловживань можна віднести до фактів, що доказуються в режимі процесуальних фактів, які включаються у загальний або локальний предмет доказування у справі.

З аналізу наведених норм вбачається, що зловживанням правами можуть бути визнані дії учасника процесу, які формально хоча й передбачені серед його повноважень та прав, однак здійснюються ним не з метою досягнення передбаченого законом процесуального результату, а з метою затягування чи взагалі перешкоджання розгляду справи.

Саме цей критерій є основним для кваліфікації дій особи як зловживання правами.

Суд, аналізуючи зміст заяви ОСОБА_8 не знаходить підтверджень того, що відповідач АТ «Укрпошта» під час розгляду даної справи зловживали своїми процесуальними правами, з наступних підстав.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 грудня 2020 року визначено відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 178 ЦПК України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копію відзиву та доданих до нього документів відповідач зобов`язаний надіслати іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до положень ч. 1 ст. 193 ЦПК України у строк для подання відзиву відповідач має право пред`явити зустрічний позов.

Визначити позивачу п`ятиденний строк з дня отримання копії відзиву для подачі відповіді на відзив. У зазначений строк позивач має право надіслати суду відповідь на відзив, яка повинна відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 178 ЦПК України, одночасно з надісланням (наданням) відповіді на відзив до суду, копію відповіді та доданих до неї документів позивач зобов`язаний надіслати іншим учасникам справи. Відповідь має бути отримана іншим учасникам справи завчасно до початку розгляду справи по суті.

Визначити відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подачі заперечень на відповідь на відзив. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду заперечення на відповідь на відзив, які повинні відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 178 ЦПК України, одночасно з надісланням (наданням) заперечень на відповідь на відзив до суду, копію заперечень та доданих до них документів відповідач зобов`язаний надіслати іншим учасникам справи. Заперечення мають бути отримані іншим учасникам справи завчасно до початку розгляду справи по суті.

Згідно поштового повідомлення відповідача по справі АТ «Укрпошта» ухвалу про відкриття провадження по справі отримав 18.01.2021 року /а.с.23/ відповідь на відзив до суд відправлено згідно штампу на конверті 02.02.2021 року /а.с. 77/. Крім того до відзиву відповідачем надано підтвердження направлення відзиву позивачу від 02.02.2021 року /а.с.49/.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про накладення штрафних санкцій на АТ «Укрпошта», оскільки будь-яких зловживань процесуальними правами відповідачем під час розгляду справи та випадків, передбачених статтею 148 ЦПК України, в процесуальних діях відповідача судом не встановлено.

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

В даному випадку суд вражає необхідним зазначити, що позивачу було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, порушені ним в позовній заяві, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

На підставі вищевикладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, судом не встановлено з боку відповідача АТ «Укрпошта» порушень діючого законодавства в сфері надання поштових послуг, а тому відсутні законні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснюється за положеннями ст. 141 ч.6 ЦПК України.

Керуючись ст. ст.ст. 3, 4, 10, 12, 28, 76-82, 89, 133, 141, 247, 263, 265, 352, 354, 355 ЦПК України, Законом України «Про поштовий зв`язок» суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрпошта» про визнання дій відповідача протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП № НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Укрпошта», розташоване за адресою: м. Київ. вул. Хрещатик, буд. 22., ЄРДПОУ 21560045.

Суддя: Т.В.Юрлагіна