Рішення № 9576155, 06.05.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.10                                                                                           Справа№ 30/38

за позовом: : СП ТзОВ „ Сферос-Електрон”, м.Львів

до відповідача: ТзОВ „Галицький автозавод”, м.Львів

про стягнення 14661,24 грн.

Суддя Н.Мороз

Представники:

від позивача: Щестюк О.М.

від відповідача: Сухарина І.С

Суть спору:

Позов заявлено спільним українсько-німецьким підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю „ Сферос-Електрон”, м.Львів до товариства з обмеженою відповідальністю „Галицький автозавод”, м.Львів про стягнення 14661,24грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду від 25.03.2010 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 20.04.2010 року.

20.04.2010р. в судовому засідання оголошувалась перерва до 06.05.2010р.

Представник позивача в судове засідання з"явився, позов просить задоволити.

Представник відповідача в судове засідання з"явився, позовні вимоги визнав, подав клопотання від 06.05.2010р., яким просить відстрочити виконання рішення суду на три місяці, у зв”язку з важким фінансовим становищем підприємства, що підтвердив відповідними доказами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив:

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов”язання вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку. Однією з підстав виникнення зобов”язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

У відповідності до ч.1,2 ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Форма договору сторонами визначається на власний розсуд (усна, письмова), недотримання письмової форми не тягне недійсності такого договору.

Відповідно до укладеного договору (усних домовленостей, які досягнуті сторонами) позивач відпустив відповідачу товар на загальну суму 25297,94 грн. В підтвердження належного виконання договірного зобов”язання, позивачем представлено накладну №495/В від 25.03.2008р. та довіреність на отримання товару ЯОЧ №989554 від 21.03.2008р.(в матеріалах справи).

Згідно із ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Такою вимогою слід вважати направлену позивачем претензію від 29.12.2009р. на адресу відповідача, яка залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав повністю, відповідачем оплата здійснена частково, в результаті виникла заборгованість в сумі 14297,92 грн., яка визнана відповідачем та підтверджена актом звірки розрахунків станом на 24.03.2010р. Доказів зворотнього суду не надано.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, в контексті з вимогами ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем правомірно нараховано відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 271,66 грн. та 3% річних на загальну суму 91,66 грн., відповідно до поданого розрахунку.

Згідно п. 6 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення суду. Заявлене відповідачем клопотання про відстрочку виконання рішення на три місяці, з врахуванням обгрунтованих доказів важкого фінансового становища, підлягає задоволенню, а саме суд вважає за доцільне відстрочити виконання рішення суду на три місяці.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги документально обґрунтовані, не спростовані відповідачем та підлягають до задоволення з відстрочкою виконання рішення суду на три місяці.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 692 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82- 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Галицький автозавод», м.Львів, вул.. Городоцька, 280 (р/р 2600546367 у ВАТ СКБ «Дністер», м.Львів, МФО 325569, код ЄДРПОУ 33805508) на користь спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „ Сферос-Електрон”, м.Львів, вул.. Шевченка, 315 (р/р 26004000003947 у ПАТ «Фольксбанк», МФО 325213, код ЄДРПОУ 23972496) –14297,92 грн. основного боргу, 91,66 грн.- 3% річних, 271,66 грн. інфляційних нарахувань, 146,61 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Відстрочити виконання рішення суду на три місяці.

3.          Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя