Рішення № 95760576, 17.03.2021, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/263/21

Провадження № 2/234/1803/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

17 березня 2021 року

Краматорський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Переверзевої Л.І.,

секретаря – Горбатової Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК», який розташований за адресою: вул. Грушевського, б. 1Д, м. Київ звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, посилаючись на наступне.

ОСОБА_2 звернулася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву №б/н від 06.11.2015 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керується п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

При укладанні договору сторони керувались ч.1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті договором приєднання є договір, умов якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно п.2.1.1.12.2 Договору в разі непогашення Клієнтом боргових зобов`язань за Кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування Кредитом Клієнт сплачує Банку проценти в розмірі, зазначеному в тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/kredity/, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 Договору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 16.01.2019 року, виданим Краматорським МВ ДРАЦС ГТУЮ у Донецькій області, актовий запис № 240.

Спадкоємцем ОСОБА_2 є її чоловік ОСОБА_1 , який постійно проживав разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

01.07.2020 року до спадкоємця померлої було направлено претензію кредитора до Першої Краматорської державної нотаріальної контори та 13.07.2020 року отримана відповідь, відповідно до якої спадкоємці померлого позичальника із заявами до нотаріальної контори не зверталися.

05.10.2020 року до спадкоємців позичальника було направлено лист-претензію, але ніяких дій вчинено не було.

Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед Банком за кредитним договором б/н 06.11.2015 року становить 12610,67 гривень, яка складається з наступного - 12610,67 гривень – заборгованість за простроченим тілом кредиту.

Просили суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 12610,67 гривень за кредитним договором №б/н від 03.12.2014 року, а також судові витрати у розмірі 2270,00 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, відзиву на позов не надала..

Згідно вимог статі 280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач була повідомлена належним чином про розгляд справи, не повідомила суд про причини своєї неявки, відзиву на позовну заяву не надала. Позивач не заперечував проти заочного розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено наступні обставини.

06.11.2015 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № б/н. Згідно умов договору ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 500,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,0 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , виданого Краматорським МВ ДРАЦС Краматорського міського управління юстиції у Донецькій області 16.01.2019 року, позичальник ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З розрахунку заборгованості, наданому позивачем, вбачається, що станом на дату смерті позичальника ОСОБА_2 сума заборгованості за кредитним договором б/н від 06.11.2015 року становила 12610,67 гривень, яка складається з наступного - 12610,67 гривень – заборгованість за простроченим тілом кредиту.

Згідно претензії кредитора від 02.06.2020 року в порядку статті 1281 ЦК України за кредитним договором б/н від 06.11.2015 року, позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до Першої Краматорської державної нотаріальної контори з вимогою включити кредиторські вимоги банку в спадкову масу, про що зробити запис в книзі обліку спадкових справ, повідомити спадкоємців померлої про наявність заборгованості перед банком, а також просили повідомити про спадкоємців які звернулися із заявою про прийняття спадщини.

З листа Першої Краматорської державної нотаріальної контори від 08.07.2020 року вбачається, що в виробництві нотаріальної контори заведено спадкову справу № 452/2020, інші спадкоємці до нотаріальної контори не зверталися.

09.09.2020 року АТ КБ «ПриватБанк» направив відповідачу ОСОБА_1 лист-претензію, в якій повідомив про наявність заборгованості за кредитним договором із спадкодавцем ОСОБА_2 на дату її смерті в сумі 12610,67 грн. Відповідачу запропоновано сплатити вказану заборгованість в порядку статті 1282 ЦК України. Проте доказів отримання відповідачем вказаної вимоги суду надано не було.

У випадку смерті боржника за кредитним договором його права і обов`язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі (пункт 5 статті 1219, стаття 1282 ЦК України).

У п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року роз`яснено, що, якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов`язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця, розмір якої може бути визначений за правилами статті 625 цього Кодексу.

Як зазначено у п. 32 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30 березня 2012 року при вирішенні спорів щодо виконання зобов`язань за кредитним договором у випадку смерті боржника/позичальника за наявності поручителя чи спадкоємців суди мають враховувати таке.

З урахуванням положення статті 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов`язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов`язання фактично не пов`язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

За змістом статей 12, 81 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77 - 80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частині 1 статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

З матеріалів справи вбачається, що спадкодавець ОСОБА_2 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкоємцем, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою № 8536 щодо реєстрації місця проживання на день смерті від 22.02.2021 року. ОСОБА_1 заяву щодо відмови від спадщини не подавав, а отже відповідно до частини 3 статті 1268 ЦК України є таким, що прийняв спадщину.

Статтею 1281 ЦК України не передбачено, що кредитори зобов`язані пред`являти вимогу про погашення боргу безпосередньо до спадкоємців й не визначено способу пред`явлення такої вимоги, таке повідомлення може бути зроблено через нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини (стаття 84 Закону України «Про нотаріат»).

З матеріалів справи вбачається, що 02.06.2020 року позивач направив претензію кредитора за кредитним договором б/н від 06.11.2015 року до Першої Краматорської державної нотаріальної контори з вимогою включити кредиторські вимоги банку в спадкову масу.

Аналізуючи зазначені норми права, роз`яснення Верховного Суду України, обставини, які мають значення для справи, та, оцінюючи належність, допустимість, достовірність наявних у справі доказів кожний окремо й у їх сукупності, зокрема, вище приведені докази, апеляційний суд приймає їх до уваги й вважає, що позивач у законній спосіб - через нотаріальну контору повідомив спадкоємця ОСОБА_1 про погашення боргу спадкодавця у встановлений законом строк.

У частині 1 статті 1297 ЦК України зазначено, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Таким чином, якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов`язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 4 ЦПК України).

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що, оскільки позивач дотримався передбачених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення вимоги до спадкоємців, спадкоємець ОСОБА_1 зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину (стаття 1282 ЦК України). З моменту повідомлення позивачем про погашення боргу спадкодавця відповідач не задовольнив вимоги кредитора й з метою ухилення від погашення боргу зволікає з отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, чим порушив права банку, який звернувся до суду за захистом порушеного права, тому відповідно до статей 15, 16 ЦК України його порушене право підлягає судовому захисту шляхом стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за кредитним договором б/н від 06.11.2015 року, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Аналогічні висновки висловлені Верховним Судом України в постанові від 17 квітня 2013 року у справі №6-18цс13, у постанові від 08 квітня 2015 року у справі №6-33цс15, у постанові від 12 квітня 2017 року у справі №2962цс16.

Отже, вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором є законними, обґрунтованими й підлягають задоволенню в сумі 12610,67 грн. (але в межах вартості майна, одержаного у спадщину) з наступних підстав.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, в даному випадку АТ КБ «Приватбанк».

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно із статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини 4 статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно із частиною 1 статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини 1 статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини 1 статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах 1, 3 статті 509 ЦК України зазначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Таким чином, оскільки в порушення умов договору ОСОБА_2 зобов`язання передбачені договором належним чином не виконала, суд приходить до висновку, що позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом підлягають задоволенню і з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 12610,67 гривень, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

На підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає, також необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору у сумі 2270,00 грн.

На підставі статей 526, 530, 629, 1054 ЦК України, керуючись статтями 10, 12, 81, 263, 265, 280-281 ЦПК України суд, –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (рах. № НОМЕР_3 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 06.11.2015 року за тілом кредиту у розмірі 12610,67 гривень, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (МФО 305299 код ЄДРПОУ 14360570) витрати по оплаті судового збору у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят гривень) 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л. І. Переверзева