Рішення № 9575947, 28.04.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.10 Справа№ 5/24

За позовом: ПАТ “Концерн Хлібпром”, м.Львів

До Відповідача: ФОП ОСОБА_1, Львівська обл., Камянка-Бузький р-н, с. Старий Яричів

про: стягнення 1553,15 грн.

Суддя Петрик І.Й.

Секретар судового засідання: Кравець В.П.

В судовому засіданні взяли участь представники:

Позивача: Снєда П.С.- предст. (дов. б/н від 14.11.2008р.);

Відповідача: не зявився;

Позивачу розяснено зміст ст.ст. 20, 22 ГПК України, а саме, його процесуальні права та обовязки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено ВАТ “Концерн Хлібпром”, м. Львів до Відповідача ФОП ОСОБА_1, Львівська обл., Камянка-Бузький р-н, с. Старий Яричів про стягнення 1553,15 грн.

Обставини справи:

Ухвалою суду від 24.02.2010р. судом порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено до судового розгляду на 10.03.2010р. В судове засідання 10.03.2010р. Відповідач не зявивися, Представник Позивача зявився, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та подав клопотання про застосування процесуального правонаступництва стосовно Позивача, у звязку з перейменуванням Відкритого акціонерного товариства «Концерн Хлібпром» на Публічне акціонерне товариство «Концерн Хлібпром».Клопотання Позивача судом задоволене. Від здійснення технічного запису судового процесу Позивач відмовився. Ухвалою суду від 10.03.2010р. розгляд справи відкладено на 22.03.2010р. з підстав, викладених в ухвалі.

В судове засідання 22.03.2009р. Відповідач не зявивися, Представник Позивача зявився, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві.Ухвалою суду від 22.03.2010р. розгляд справи відкладено на 21.04.2010р. з підстав, викладених в ухвалі.

В судове засідання 21.04.2010р. Відповідач повторно не зявивися, і суд повторно відклав розгляд справи на 28.04.2010р.

В судове засідання 28.04.2010р. Відповідач вчетверте не зявився і суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, а поведінку Відповідача суд розглядає як небажання скористатися своїми правами та навмисне затримування розгляду справи. Представник Позивача зявився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та просив стягнути з Відповідача 1553,15 (тисяча пятсот пятдесят три гривні 15 копійок) грн., в тому числі 1281,48 грн. основного боргу, 157,91 грн. пені, 84,58 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 29,18 грн. 3% річних та покласти на нього судові витрати.

Відповідач в судові засідання тричі не зявився, про причини неявки не повідомляв, вимог ухвал суду не виконав, відзиву та документів, витребовуваних ухвалами суду не подав, правом на захист своїх інтересів не скористався, хоча був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання (ухвали надсилались на адресу Відповідача рекомендованим листом).

Суд, оглянувши подані Позивачем докази, оцінивши їх у сукупності, прийшов до висновку про те, що у справі достатньо доказів для розгляду справи без участі представника Відповідача.

Справа розглядається, згідно із вимогами ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно та повно зясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, судом встановлено наступне:

03 грудня 2008 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір поставки продукції № хДГ-000651, за яким Позивач приймав на себе зобовязання на умовах і протягом терміну дії цього Договору поставити (передати), а Відповідач прийняти та оплатити хлібобулочні, кондитерські вироби та інші продукти харчування.

за період з 02 квітня 2009 року по 05 травня 2009 року ВАТ «Концерн Хлібпром»поставив, а фізична особа-підприємець ОСОБА_1 прийняла у свою власність хлібобулочну продукцію на суму 1322,30 грн., що підтверджується товаро-транспортними накладними на перевезення продукції.

Відтак, у Відповідача виникло зобовязання щодо оплати продукції.

Своє зобовязання по оплаті за одержану продукцію Відповідач виконав частково. Таким чином утворилась заборгованість Відповідача перед Позивачем у розмірі 1281,48 грн.

Позивачем 20.01.2010р. надіслано Відповідачу вимогу оплатити суму заборгованості у розмірі 1281,48 грн., яка Відповідачем залишена без задоволення та відповіді.

Позивачем, відповідно до п.9.2. договору поставки продукції № хДГ-000651 підписаного між Позивачем та Відповідачем 03.12.2008 року, нараховано пеню у розмірі подвійної ставки НБУ (що діяла у вказаному періоді) від вартості простроченого платежу за кожний день прострочення, що становить 157,91 грн.

Позивачем розраховано суму інфляційних донарахувань без врахування розміру прямої заборгованості 84,58 грн.; три проценти річних від простроченої суми 29,18 грн.

Оскільки на момент подання позову Відповідачем не сплачено суми заборгованості - Позивач звернувся до суду з позовом про примусове стягнення заборгованості.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення Позивача, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають задоволенню, з огляду на наступне:

Господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобовязання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України не допускає односторонньої відмови від виконання договору чи зміни умов його виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усі заходи, необхідні для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Відповідно до ч.1,3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України визначає, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що сума заборгованості за одержану хлібобулочну продукцію у розмірі 1553,15 (тисяча пятсот пятдесят три гривні 15 копійок) грн., в тому числі 1281,48 грн. основного боргу, 157,91 грн. пені, 84,58 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 29,18 грн. 3% річних.

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст.32 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач при наданих йому правах та можливостях позовні вимоги не заперечив, доказів погашення заборгованості не представив.

Судові витрати, а саме, по сплаті державного мита на суму 102,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236,00грн., згідно із ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача у повному обсязі.

Керуючись вимогами ст.ст.1, 2, 4, 32, 33, 43, 49, 69, 75, 82, 84, 85 ГПК України, ст.ст.173, 174, 193 ГК України, ст.ст.525, 526, 627 ЦК України суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити повністю.

2.Стягнути із фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Львівська обл., Камянка-Бузький р-н, с. Старий Яричів на користь Публічного акціонерного товариства “Концерн Хлібпром” (79035, м. Львів, вул. Хлібна, 2; код ЄДРПОУ 05511001; п/р 26002201301928 в АТ «ОТП Банк»в м. Київ, МФО 300528) 1553,15 (тисяча пятсот пятдесят три гривні 15 копійок) грн., в тому числі 1281,48 грн. основного боргу, 157,91 грн. пені, 84,58 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 29,18 грн. 3% річних, а також 102,00 грн. - витрат на оплату державного мита та 236,00 грн. витрат на оплату інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України

Суддя