Рішення № 9575598, 29.04.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.10                                                                                           Справа№ 4/38

Господарський суд Львівської області в складі судді Гриців В.М. при секретарі Бохонок В.З. з участю прокурора Яворського Я.Т., представника позивача Гейник Л.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Самбірського міжрайонного прокурора в інтересах Самбірської міської ради в особі Самбірського міського виробничого управління житлово-комунального господарства до відкритого акціонерного товариства „Самбірський завод металооснастики” про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Самбірський міжрайонний прокурор звернувся до господарського суду Львівської області з позовом в інтересах Самбірського міського виробничого управління житлово-комунального господарства до відкритого акціонерного товариства „Самбірський завод металооснастики”, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 709,17 грн. заборгованості за угодою від 05 січня 2009 року про вивіз сміття. При цьому в доданому до позову розрахунку вказано, що станом на 01 січня 2009 року борг відповідача становив 270,16 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та доданих до неї документах.

Суд двічі повідомляв відповідача про дату, місце і час розгляду справи, про що є докази у справі. Відповідач в судове засідання не з»явився, заперечень чи спростувань позовних вимог не надав з невідомих суду причин. Тому суд на підставі ст. 75 ГПК України ухвалює розглядати спір за наявними матеріалами справи.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, дослідив надані докази суд вважає що позов слід задовольнити частково.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Такі ж вимоги встановлені статтями 193, 216 Господарського Кодексу України.

В силу ст.ст. 612, 625 Цивільного Кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов”язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно з матеріалами справи сторони 05 січня 2009 року уклали угоду предметом якої є вивіз впродовж 2009 року сміття в кількості 12 куб.м. За умовами п. 2 договору вартість вивозу одного кубічного метра сміття становить 33,77 грн. Відповідач зобов»язався не пізніше 20-го числа місяця оплатити виконані роботі у відповідності з поданим позивачем рахунком (п. 5.). Строк дії договору сторони визначили з 01 січня 2009 року до 31 лютого 2011 року.

На виконання договірних зобов»язань позивач впродовж 2009 року і в січні 2010 року надав відповідачу послуги з вивезення сміття на загальну суму 439,01 грн. (13 * 33,77 = 439,01). Проте відповідач не оплатив вартості наданих позивачем послуг з вивезення сміття. Тому в частині стягнення 439,01 грн. позов підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ст.ст. 22, 33, 34 ГПК України сторони зобов»язані добросовісно користуватись наданими законом процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об»єктивного дослідження всіх обставин справи, належними і допустимими доказами доводити суду обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд двічі призначав розгляд справи та про місце, дату і час судового засідання повідомляв відповідача. Проте відповідач відзиву, заперечень чи спростувань позовних вимог не надав, участі в судовому засіданні повноважного представника не забезпечив, про причини суд не повідомив.

Виходячи з викладеного, суд стягує з відповідача на користь позивача 439,01 грн. боргу.

Прокурор і позивач не пояснили підстави й не довели факту надання позивачем послуг відповідачу з вивезення сміття до 2009 року, вартості цих послуг. Зі змісту позову та з розрахунку позовних вимог не вбачається, що дія угоди, укладеної сторонами 05 січня 2009 року, поширюється на відносини, що виникли до 01 січня 2009 року. Також не доведено самого факту надання позивачем такого роду послуг відповідачу до 01 січня 2009 року та виникнення у відповідача до 01 січня 2009 року боргу в сумі 270,16 грн. Тому суд не має законних підстав стягувати з відповідача на користь позивача 270,16 грн.

Судові витрати суд покладає на відповідача пропорційно до суми задоволених вимог згідно із ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4, 4-1, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-6, 4-7, 32, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд–

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Самбірський завод металооснастики” (м. Самбір, вул. Промислова, 3; ідентифікаційний код 01267892):

- на користь Самбірського міського виробничого управління житлово-комунального господарства (м. Самбір, вул. Шухевича, 1; ідентифікаційний код 03348881) - 439,01 грн. боргу;

- на користь державного бюджету: 63,14 грн. державного мита та 146,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя