Ухвала суду № 95755546, 05.03.2021, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 183/1293/21

Провадження № 2/183/2190/21

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

05 березня 2021 року м. Новомосковськ Дніпропетровської області

Суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Майна Г. Є., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» про захист прав споживачів, стягнення безпідставно стягнутих коштів та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

24 лютого 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до АТ «КРЕДОБАНК», який переданий судді 04 березня 2021 року, у якому позивач просить з підстав захисту його прав, як споживача послуг, стягнути з відповідача на його користь безпідставно стягнуті кошти та моральну шкоду.

Позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст.ст. 175, 176, 177 ЦПК України, виходячи з наступного.

Позовна заява не містить ціни позову, зокрема, предметом позову є стягнення безпідставно стягнутих коштів та моральної шкоди.

Пунктом 3 частини 3 статті 175 ЦПК України визначено, що позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Суд враховує, що згідно з положенням п. 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, обов`язок визначення ціни позову покладається на позивача і у даній категорії справ ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Разом з тим, позовна заява не відповідає ч. 4 ст. 177 ЦПК України, а саме позивачем не сплачено судовий збір щодо вимог про відшкодування моральної шкоди та не надано підтвердження про його сплату.

Позивач при зверненні з вимогами до суду посилався на те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Проте, у ст. 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, у якому не передбачено звільнення від сплати судового збору споживачів - за позовами, що пов`язані з порушенням їхніх прав. Разом з тим, частиною 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Системний і комплексний аналіз зазначених норм дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб, як «споживачі, які звернулися з позовними вимогами про захист порушених справ», у переліку осіб, що мають пільги щодо сплати судового збору, установленому в ст. 5 Закону України «Про судовий збір», не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів, а саме Законом України «Про захист прав споживачів».

Слід урахувати, що спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, передбачає, що вони звільняються від майнового навантаження з метою захисту своїх порушених прав (ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»). Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду № 761/24672/15-ц від 19 червня 2018 року.

Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно зі ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

А відтак, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду у дотримання вимог ст. 175 ЦПК України, зобов`язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке саме право споживача було порушено (ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів»), тим самим навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Адже, фактично в позові позивачем вказано про визнання неправомірними дій АТ «КРЕДОБАНК» в частині зняття грошових коштів в загальному розмірі 400,00 грн. з карткового рахунку на власну користь, зобов`язання повернути вказані кошти та стягнення моральної шкоди, які не відносяться до послуг споживача.

Таким чином, враховуючи, що позивач як підставу підсудності та звільнення від сплати судового збору посилається на Закон України «Про захист прав споживачів», потребують уточнень обґрунтування позивача з приводу застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про захист прав споживачів» та його звільнення від сплати судового збору або сплата судового збору у відповідності до Закону України «Про судовий збір».

Окрім того, як убачається зі змісту позовної заяви, вона містить, зокрема, вимогу про відшкодування моральної шкоди в сумі 20 000,00 грн.

Пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції) відповідно до закону. Таким чином, споживачі звільнені від сплати судового збору за подання позову про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої лише внаслідок недоліків продукції, тобто в даному випадку позивач не звільнений від сплати судового збору у відповідності до положень ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» за вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Пунктом 2.2. Узагальненого науково-консультативного висновку стосовно визначення належності позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди до вимог майнового чи немайнового характеру, викладеного в Листі ВАСУ від 01 січня 2015 року, зазначено, що майновий чи немайновий характер позовної вимоги про відшкодування (компенсації) моральної шкоди залежить від такого.

Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб.

Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою. Таким чином, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.

Зазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц.

Таким чином, за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди має справлятися судовий збір в розмірі, встановленому Законом.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із Законом України "Про державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб в Україні з 01 січня 2021 року становить 2 270,00 грн.

Отже, при поданні позову позивач повинен сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру, якою є вимога про відшкодування моральної шкоди, в розмірі 908,00 грн.

Окрім того, відповідно до приписів ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4, 5 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до Порядку засвідчення копій документів, визначеного пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року № 55), відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису. Зазначеним вище способом повинна засвідчуватись кожна сторінка документа. Разом з тим, якщо копія документа охоплює декілька сторінок, позивач має право прошити та пронумерувати його копію та засвідчити належним чином лише останню його сторінку, зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №761/5894/17.

У порушення зазначених вимог, позивачем надано до суду деякі копії письмових доказів для суду, які не засвідчені в порядку, встановленому чинним законодавством, зокрема не зазначено прізвища та ініціалів особи, яка їх засвідчує, дати такого засвідчення. Разом з тим, позивачем надана копія позовної заяви з доданими до неї копіями письмових доказів для направлення відповідачеві, які взагалі не засвідчені у встановленому законом порядку, а саме: не зазначено про їх відповідність оригіналу, дати такого засвідчення, прізвища та ініціалів особи, яка завіряє копії, а також її особистого підпису.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, позовна заява підлягає залишенню без руху з повідомленням про це позивача і наданням йому строку для усунення зазначених недоліків – сім днів з дня отримання копії даної ухвали, - шляхом надання позовної заяви у новій редакції, оформленої відповідно до вимог чинного законодавства із зазначенням ціни позову, викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; сплати судового збору у частині вимог майнового характеру у розмірі, встановленому чинним законодавством, з урахуванням ціни позову, визначеної позивачем, з поданням оригіналу платіжного документу про його сплату для долучення до матеріалів справи; з поданням копії позовної заяви у новій редакції для направлення відповідачеві, та надання належним чином засвідчених копій письмових доказів для долучення до матеріалів справи та для направлення відповідачеві.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175, 176, 185, 260 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.

Повідомити ОСОБА_1 про необхідність виправити у семиденний строк з моменту отримання копії ухвали зазначені недоліки заяви - шляхом надання позовної заяви у новій редакції, оформленої відповідно до вимог чинного законодавства із зазначенням ціни позову, викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; сплати судового збору у частині майнових вимог у розмірі, встановленому чинним законодавством, з урахуванням ціни позову, визначеної позивачем, з поданням оригіналу платіжного документу про його сплату для долучення до матеріалів справи; з поданням копії позовної заяви у новій редакції для направлення відповідачеві, та надання належним чином засвідчених копій письмових доказів для долучення до матеріалів справи та для направлення відповідачеві.

У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути заявникові зі всіма доданими до неї документами.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud0427/.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала може бути оскаржена лише в частині визначення розміру судових витрат до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області апеляційної скарги заявником протягом 15 днів, починаючи з наступного за днем отримання її копії, в іншій частині ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Ухвала суду складена і підписана 05 березня 2021 року.

Суддя Г.Є. Майна