Рішення № 9575370, 13.04.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.10                                                                                           Справа№ 14/23

За позовом: Дочірнього Підприємства «Асканія Дістріб»юш Захід» Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія-Трейдінг», м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Львів», м.Стрий Львівської області

Про стягнення 39373,36 грн

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар: Хороз І.Б

Представники:

від позивача: Пономаренко К.В.- представник (довіреність №74 від 01.04.2010 р)

від відповідача: не з”явився.

Права та обов»язки, передбачені ст.ст.20,22 ГПК України представнику позивача роз»яснено.

Суть спору: Позов заявлено Дочірнім Підприємством «Асканія Дістріб»юш Захід» Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія-Трейдінг», м.Львів, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Львів», м.Стрий Львівської області, про стягнення 39373,36 грн заборгованості , в тому числі : 35828,15 грн. основного боргу та 3545,21 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань; просить відшкодувати судові витрати по справі.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.02.2010 року порушено провадження у справі за даним позовом та призначено справу до розгляду на 04.03.2010 року.

З мотивів, наведених в ухвалі від 04.03.2010 року розгляд справи відкладався на 13.04.2010 року.

На виконання вимог ухвал по справі, в додаток до супровідного листа, поданого в судовому засіданні 13.04.2010 року, від позивача поступили витребовувані документи. Представником позивача надані для огляду суду оригінали документів, копії яких долучені до позовних матеріалів.

З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія АД №248222 судом встановлено, що відповідач по справі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Львів», включено до Єдиного державного реєстру. Ідентифікаційний код юридичної особи -35130711; місцезнаходженням відповідача за даними ЄДР є адреса : 82400, Львівська область, місто Стрий, вулиця Шевченка, будинок 88Б. Саме цю адресу вказав позивач у позовній заяві і на адресу за даними в ЄДР були скеровані позивачем позовні матеріали відповідачу, а судом –ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.54 ГПК України позовна заява повинна містити , зокрема, місцезнаходження сторін (юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов»язує й сторону у справі, зокрема позивача, з»ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі ( якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із ст.93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах. В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи –учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений судом про знаходження в його провадженні даної справи, про місце, дати і час розгляду справи.

Однак, в жодне із судових засідань відповідач явку повноважного представника не забезпечив, відзиву, витребовуваних документів ( в тому числі доказів проведення з позивачем повного розрахунку за отриманий товар) не надав, позовні вимоги не заперечив; із заявами чи клопотаннями по даній справі відповідач до суду не звертався.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Позивач письмово підтвердив наявність суми боргу, що заявлена до стягнення, станом на час розгляду спору по суті.

Розглянувши матеріали справи , судом встановлено.

01 січня 2009 року між Дочірнім Підприємством «Асканія Дістріб»юшн Захід»Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія Трейдінг»( Постачальник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Львів»(Покупець) було укладено договір поставки №51. Згідно умов п.1.1 зазначеного договору Постачальник зобов»язувався постачати і передавати у власність Покупцю товар, а Покупець зобов»язувався приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату на умовах даного договору. Відповідно до п.1.3договору - найменування, асортимент, кількість, ціна та сума товару вказуються у накладних. Загальна сума договору визначається сумою окремих накладних на поставку товару ( п.1.5). Відповідно до умов п.2.3 договору –передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті поставки за участю представників сторін. Поставка оформляється накладними, підписання яких покупцем підтверджує факт отримання товару останнім. Згідно п.2.8 ст.2 Договору поставки №51 від 01 січня 2009 року (протокол розбіжностей) передбачена відстрочка платежу –Покупець зобов»язаний здійснювати оплату товару не пізніше 45 календарних днів з моменту отримання товару покупцем.

На виконання умов договору №51 від 01 січня 2009 року позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 41328,15 грн. за накладними : №3873 від 24.06.2009 року на суму 17606,86 грн; №4051 від 30.06.2009 р на суму 6738,48 грн№ №4239 від 08.07.2009 р на суму 8533,90 грн; №5043 від 10.08.2009 р на суму 4271,40 грн; №6088 від 17.09.2009 р на суму 4189,32 грн.

Однак, в строки, обумовлені в п.2.8 договору відповідач не провів розрахунку з позивачем за отриманий товар. Станом на час звернення позивача з позовом до суду мала місце лише одна проплата коштів зі сторони відповідача, в сумі 5500,00 грн (банківська виписка №5116 від 16.12.2009 р), а відтак сума боргу становила 35828,15 грн.

Позивачем підтверджено, а відповідачем не спростовано, що станом на час розгляду спору по суті сума основного боргу залишилась незмінною.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов»язань, а саме майново-господарських зобов»язань.

Так відповідно до ст.173 ГК України господарським визнається зобов»язання, що виникає між суб»єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб»єкт (зобов»язана сторона, у тому числі боржник) зобов»язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб»єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб»єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов»язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов»язання, які є одним із видів господарських зобов»язань, - це цивільно-правові зобов»язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов»язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.

Предметом спору у даній справі є стягнення боргу за поставлений, однак не оплачений в повному обсязі відповідачем товар та покладення на відповідача відповідальності, встановленої чинним законодавством та умовами договору за порушення ним зобов»язань в частині проведення оплати за отриманий товар.

Майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначеного ст.175 ГК України.

Відповідно до ч.1 ст.628, ст.638 ЦК України договір №51 від 01.01.2009 року є укладеним, оскільки істотні умови домовленості були прийняті сторонами та знайшли своє відображення в цьому договорі. Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до вимог ст.ст.626,627 ЦК України та ст.ст.179,180,181 ГК України між позивачем та відповідачем було укладено зазначений господарський договір, на підстав якого сторони вступили у господарські правовідносини та набули прав і обов»язків, що встановлені в цьому договорі.

Таким чином, умови, що становлять зміст договору №51 від 01.01.2009 року визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та є обов»язковими для виконання.

Як вбачається з матеріалів справи сторони розпочали виконання умов договору №51 від 01.01.6.2009 р . Так, на виконання умов Договору поставки товару, Позивач поставив та передав Відповідачу товар (по перелічених вище накладних) на загальну суму 41328,15 грн, відповідач здійснив часткове перерахування коштів на виконання зобов»язань за договором, а саме -5500,00 грн.

Як вбачається із умов договору, специфікації до цього договору, вказаних вище видаткових накладних, товаро-транспортних накладних, податкових накладних, Постачальник поставив Покупцю товар, передбачений умовами договору, останній прийняв цей товар без зауважень та претензій ( видаткові накладні, т.т.накладні містять підписи уповноважених осіб відповідача, печатки відповідача); відповідач частково ( в сумі 5500,00 грн) оплатив отриманий товар, однак решта отриманого товару, вартістю 35828,15 грн. залишилась неоплаченою відповідачем.

Відповідно до ст..526 ЦК України, зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст.525 ЦК України). з зазначеними статтями Цивільного кодексу України кореспондується також і ст.193 ГК України.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, зобов»язання підлягає виконанню у строки (терміни) визначені, зокрема, умовами договору.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодеком, іншими законами та договором.

Статтею 217 ГК України визначено, що господарськими санкціями визначаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

За ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання ( неналежне виконання).

Пунктом 3 ст.611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки , встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов»язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

За нормами ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов»язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов»язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; частиною 2 цієї статті прямо встановлено, що не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов»язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов»язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст.549 ЦК України, ст.230 ГК України штрафними санкціями (неустойкою, штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.

Позивачем заявлена вимога про стягнення пені на підставі пункту 4.1 ст.4 Договору №51 від 01.01.2009 року, яка , відповідно до розрахунку позивача визначена в сумі 3545,21 грн.. Цим пунктом договору передбачено що за несвоєчасну оплату товару покупець на вимогу постачальника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день протермінування платежу.

Враховуючи викладене вище, умови п.2.8 договору №51 від 01.01.2009 року,відповідач вважається таким, що прострочив оплату за отриманий товар з 46-го календарного дня з моменту отримання товару.

Часткову оплату ( в сумі 5500,00 грн) відповідач провів 16.12.2009 року.

Відповідно до розрахунку позивача пеня нарахована в сумі 3545,21 грн, вимога про її стягнення підлягає до задоволення. Розрахунок пені, нарахована сума пені позивачем не спростована.

Відповідно до ст.44 ГПК України до складу судових витрат входять, зокрема , витрати з державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У зв»язку із неправомірними діями відповідача, судові витрати по справі покладаються на нього.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1, 2, 21,32,33,34,36,43,44,49,75,82,84,85 ГПК України, суд,-

Вирішив :

1.           Позовні вимоги задоволити повністю.

2.           Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Львів» (82400, Львівська область, м.Стрий, вул..Шевченка,88Б, код ЄДРПОУ 35130711) на користь Дочірнього Підприємства «Асканія Дістріб»юшн Захід»Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія-Трейдінг»(79020 м.Львів, вул..Північна,1, код ЄДРПОУ 33667398) 35828,15 грн. основного боргу; 3545,21 грн. пені; 393,73 грн. держмита ; 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Суддя