Вирок № 95751268, 23.03.2021, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/1328/21

Провадження № 1-кп/415/626/21

ВИРОК

Іменем України

"23" березня 2021 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Старікової М.М.

за участі секретаря судового засідання Демченко Е.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області об`єднане кримінальне провадження у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лисичанська Луганської області, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не одруженого, не є особою з інвалідністю, не працюючого, не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 185 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Панасенко В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

04 січня 2021 року приблизно о 21 годині 30 хвилин ОСОБА_1 , знаходячись за місцем проживання свого знайомого ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 , керуючись раптово виниклим умислом, спрямованим на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, таємно викрав з поверхні столу, розташованого у залі вказаної квартири, мобільний телефон марки «Huawey» Y5р 2/32 Gb, вартістю 1295 гривень, який належить ОСОБА_2 .

Після цього ОСОБА_1 залишив місце скоєння кримінального правопорушення та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_2 майнову шкоду на вказану суду.

Таким чином, ОСОБА_1 , вчинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачене ч. 1 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

20 лютого 2021 року, в ранковий час, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 , прийшов в гості до ОСОБА_3 , з якою раніше проживав однією сім`єю, без реєстрації шлюбу з метою провести час з їх спільною дитиною, за адресою: АДРЕСА_2 .

В цей же день, приблизно об 11 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , залишившись один у зазначеній квартирі, усвідомлюючи, що за його діями ніхто не спостерігає, керуючись раптово виниклим умислом, спрямованим на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрав із зали вказаної квартири електричну швейну машинку марки «Мальва» клас «КЛ 120», вартістю 916 гривень 67 копійок, яка належить ОСОБА_3 .

Після цього ОСОБА_1 залишив місце скоєння кримінального правопорушення та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_3 майнову шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_1 , вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, при обставинах, викладених в обвинувальних актах, визнав повністю, від надання пояснень у вільній формі відмовився. Відповідаючи на питання суду зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, описаних в обвинувальних актах, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Дійсно, 04 січня 2021 року приблизно о 21 годині 30 хвилин він, знаходячись за місцем проживання свого знайомого ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 , таємно викрав мобільний телефон марки «Huawey» Y5р 2/32 Gb, що належить ОСОБА_2 , який наступного дня продав своєму знайомому за 200 гривень, а гроші витратив на власні потреби.

Також, 20 лютого 2021 року, в ранковий час, він прийшов в гості до ОСОБА_3 , з якою раніше проживав на протязі 14 років однією сім`єю, без реєстрації шлюбу з метою провести час з їх спільною дитиною за адресою: АДРЕСА_2 та приблизно об 11 годині 00 хвилин, залишившись один у квартирі, таємно викрав електричну швейну машинку, яка належить ОСОБА_3 , розпорядившись викраденим майном на власний розсуд. У скоєному щиро розкаявся, свою вину усвідомив, про те, що сталося жалкує. Під час досудового розслідування викрадене майно було повернуто потерпілим співробітниками поліції. Просив суд суворо його не наказувати та не позбавляти його волі і надати шанс на виправлення, врахувавши, що він має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та непрацездатну мати - ОСОБА_5 , 1949 року народження, яка за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду та нездатна до самообслуговування, крім того, на даний час вони з ОСОБА_3 примирилися та проживають разом.

Потерпілий ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просив суд розглядати дане кримінальне провадження за його відсутністю. Покарання обвинуваченому ОСОБА_1 просив призначити на розсуд суду, претензій матеріального характеру не має.

Потерпіла ОСОБА_3 також у судове засідання не з`явилася, надала суду заяву, в якій просила суд розглядати дане кримінальне провадження за її відсутністю. Покарання обвинуваченому ОСОБА_1 просила призначити на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальних актах, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини події, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі і обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 , дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжки), повністю доведена, а його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 185 КК України.

Також доведеною суд вважає винуватість ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжки), вчиненому повторно, і його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України, стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії кримінальних проступків (ч. 1 ст.185 КК України) та нетяжких злочинів (ч.2 ст. 185 КК України).

- особу винного, який на час вчинення кримінальних правопорушень працював (т.1 а.с.56), має постійне місце проживання, не є особою з інвалідністю, на консультативному та диспансерному обліку у лікаря нарколога не перебуває (т.1 а.с.54), амбулаторну психіатричну допомогу у лікаря - психіатра м. Лисичанська не одержує (т.1 а.с.54), у побуті за місцем мешкання характеризується позитивно (т.1 а.с.55), не судимий (в силу ст.89 КК України) (т.1 а.с.53), має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с.57) та непрацездатну мати - ОСОБА_5 , 1949 року народження, яка за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду та нездатна до самообслуговування (т.1 а.с.58);

- та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.

При цьому, суд враховує, що щире каяття, характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся та висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінив свої дії, зауважив на тому, що готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 67 КК України, суд не вбачає.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням вимог ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі в межах, передбачених санкціями ч. 1, ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки останній вчинив умисні кримінальні правопорушення проти власності, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії кримінальних проступків та нетяжких злочинів. Підстав для призначення менш суворого виду покарання, передбаченого санкціями ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, ніж обмеження волі, суд не вбачає.

При цьому, суд, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, беручи до уваги повне визнання вини та щире каяття винного, поведінку обвинуваченого після вчинення кримінальних правопорушень, який усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, в судовому засіданні вибачався за вчинене, як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні надав правдиві свідчення про обставини вчинених ним кримінальних правопорушень, дав критичну оцінку своїм протиправним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, враховуючи думки потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 які, у зв`язку з поверненням викраденого майна, майнових претензій до обвинуваченого не мають, тому щодо призначення покарання посилалися на розсуд суду, а також приймаючи до уваги відомості про особу обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України не судимий, має місце постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, на консультативному та диспансерному обліку у лікаря нарколога не перебуває, амбулаторну психіатричну допомогу у лікаря - психіатра м. Лисичанська не одержує , на момент вчинення кримінального провадження працював, проживає з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу на протязі 14 років, що свідчить про наявність у нього міцних соціальних зв`язків, має на утриманні малолітню дитину: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та непрацездатну мати - ОСОБА_5 , 1949 року народження, яка за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду та нездатна до самообслуговування, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою зі звільненням від відбування покарання із застосуванням вимог ст.75 КК України, з покладенням ряду обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, що, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності протиправних діянь. Таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 .

У зв`язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив більш одного кримінального правопорушення, при призначенні останньому покарання, суд вважає за необхідне застосувати вимоги ч. 1 ст. 70 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, за сукупністю кримінальних правопорушень, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та являлись передумовою для застосування вимог ст. 69 КК України судом не встановлено.

Суд також не вбачає підстав для застосування приписів, передбачених ст. 69-1 КК України, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 суд не вбачає, клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілими не пред`явлений, у зв`язку з поверненням викраденого майна.

Відповідно до ст. 122, ч. 2 ст. 124 КПК України витрати, пов`язані із залученням експертів у зв`язку з проведенням в рамках досудового розслідування кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 судових товарознавчих експертиз № СЕ-19/113-21/1932-ТВ від 18.02.2021 (т.1 а.с.31-34) та № СЕ-19/113-21/2594-ТВ від 04.03.2021 (т.2 а.с.34-39), що згідно довідок Луганського НДЕКЦ складає 817 (вісімсот сімнадцять) грн. 25 коп. (т.1 а.с.30) та 817 (вісімсот сімнадцять) грн. 25 коп. (т.2 а.с.33), а всього на загальну суму - 1634 (одна тисяча шістсот тридцять чотири) гривні 50 коп. - підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави (одержувач - УК у м. Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ 37800278, банк - Казначейство України (ЕАП), р/р UA928999980313070115000012051, код класифікації доходів бюджету 24060300).

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази:

- мобільний телефон марки «Huawey» моделі Y5р, який відповідно до розписки потерпілого ОСОБА_2 знаходиться на зберіганні у останнього (т.1 а.с.39) - підлягає поверненню власнику - потерпілому ОСОБА_2 ;

- електричну швейну машинку марки «Мальва КЛ 120», яка відповідно до розписки потерпілої ОСОБА_3 знаходиться на зберіганні у останньої (т.2 а.с.40) - підлягає поверненню власниці - потерпілій ОСОБА_3 .

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185 КК України, ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання:

за ч. 1 ст. 185 КК України - у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;

за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_1 остаточне покарання, за сукупністю кримінальних правопорушень, у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати, пов`язані із залученням експертів, у зв`язку з проведенням судових товарознавчих експертиз № СЕ-19/113-21/1932-ТВ від 18.02.2021 у сумі 817 (вісімсот сімнадцять) грн. 25 коп. та № СЕ-19/113-21/2594-ТВ від 04.03.2021 у сумі 817 (вісімсот сімнадцять) грн. 25 коп., а всього на загальну суму - 1634 (одна тисяча шістсот тридцять чотири) гривні 50 коп. (одержувач - УК у м. Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ 37800278, банк - Казначейство України (ЕАП), р/р UA928999980313070115000012051, код класифікації доходів бюджету 24060300).

Речові докази:

- мобільний телефон марки «Huawey» моделі Y5р, який відповідно до розписки потерпілого ОСОБА_2 знаходиться на зберіганні у останнього - повернути власнику -потерпілому ОСОБА_2 ;

- електричну швейну машинку марки «Мальва КЛ 120», яка відповідно до розписки потерпілої ОСОБА_3 знаходиться на зберіганні у останньої - повернути власниці -потерпілій ОСОБА_3 .

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та направити потерпілим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя М.М. Старікова