Рішення № 9574939, 11.05.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.10                                                                                 Справа № 9/104

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Державного підприємства "Луганськвантажтранс", м. Луганськ, смт. Ювілейне

до Державного підприємства "Групова збагачувальна фабрика "Слов'яносербська", с. Лозівське Слов'яносербського р-ну Луганської області

про стягнення 323 428 грн. 86 коп.

в присутності представників:

від позивача –Федорук О.Р., дов. б/н від 11.01.10,

від відповідача – не прибув

в с т а н о в и в:

позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості за надання послуг за договором № 91 від 01.04.09 у розмірі 240777,36 грн., інфляційних втрат –18591,39 грн., 3% річних –4549,68 грн., пені у розмірі 42656,04 грн. та штрафу у розмірі 16854,39 грн., крім того, судові витрати.

Відповідач, ДП "ГЗФ "Слов'яносербська", відзив на позовну заяву не надав, участь представника у судовому засіданні не забезпечив.

За таких обставин суд на підставі ст. 75 ГПК України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

В обгрунтування позовних вимог позивач, ДП "Луганськвантажтранс", посилається на укладений між ним та відповідачем договір № 91 від 01.04.09, за яким він зобов'язався надавати послуги по електричній централізації, а відповідач зобов'язався оплатити надані послуги протягом 5-ти діб у відповідності з підписаними актами про надання послуг.

Позивач надав відповідачу обумовлені договором послуги у період квітень –вересень 2009 року, що підтверджується відповідними актами здачі-прийомки робіт (надання послуг) та виставленими рахунками на загальну суму 240777,36 грн., та через їх несплату 15.12.09 звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості. у т.ч. й за спірним договором, однак відповіді не отримав.

Через невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за даними позивача обліковується загальна заборгованість у розмірі 323 428,86 грн., у т.ч.:

·           за зобов'язаннями за договором у розмірі 240777,36 грн.,

·           3% річних –4549,68 грн.,

·           інфляційні втрати –18591,39 грн.,

·           пеня - 42656,04 грн.,

·           штраф - 16854,39 грн.

Оцінивши матеріали справи, доводи позивача, надані ним докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Ця норма кореспондується з нормою ч. 3 ст. 174 ГК України, за якою господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № 91 від 01.04.09, за яким він зобов'язався надавати послуги по електричній централізації, а відповідач зобов'язався оплатити надані послуги протягом 5-ти діб у відповідності з підписаними актами про надання послуг (пп. 2.1.3).

Позивач надав відповідачу обумовлені договором послуги у період квітень –вересень 2009 року, що підтверджується відповідними актами здачі-прийомки робіт (надання послуг) та виставленими рахунками на загальну суму 240777,36 грн. (а.с. 25 –36), та через їх несплату 15.12.09 звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості. у т.ч. й за спірним договором, однак відповіді не отримав.

Як вбачається з матеріалів справи, борг відповідача за спірним договором складає 240777,36 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

За правилами ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки… штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором у таких розмірах:

·          за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

У спірних правовідносинах сторони є суб'єктами господарювання, що належать до державного сектору економіки, тому вказана вище норма повинна застосовуватись в силу положення ч. 1 ст. 216 ГК України.

На підставі наведених норм позивач нарахував відповідачу пеню у загальному розмірі 42656,04 грн. за період з 06.05.09 по 01.03.10, враховуючи кожний підписаний акт, та штраф у розмірі 16854,39 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

За цією нормою позивач нарахував інфляційні втрати у розмірі 18591,39 грн. та 3% річних –4549,68 грн. відповідно до розрахунку, доданому до позовної заяви (а.с. 9), з чим суд погоджується.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а за правилами ст. 34 цього кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд вважає, що позивачем, з урахуванням вимог закону щодо належності і допустимості доказів, доведено наявність боргу відповідача у розмірі 240777,36 грн. та обґрунтованість і правомірність нарахування 3% річних - 4549,68 грн., інфляційних втрат - 18591,39 грн., пені у розмірі 42656,04 грн. та штрафу - 16854,39 грн., натомість відповідачем це не спростовано та не підтверджено належними доказами іншого, тому позов підлягає задоволенню з покладенням судових витрат на позивача.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з позивача, ДП "Луганськвантажтранс", 91493, м. Луганськ, смт. Ювілейне, вул. Алчевське шосе, 3, код 34792034, на користь державного бюджету державне мито у розмирі 0,01 грн.

3. Стягнути з відповідача, ДП "Групова збагачувальна фабрика "Слов'яносербська", 91745, Луганська обл., Слов'яносербський р-н, п. Лозовський, код 36090220, на користь позивача, ДП "Луганськвантажтранс", 91493, м. Луганськ, смт. Ювілейне, вул. Алчевське шосе, 3, код 34792034, суму заборгованості за надання послуг за договором № 91 від 01.04.09 у розмірі 240777,36 грн., інфляційні втрати –18591,39 грн., 3% річних –4549,68 грн., пеню у розмірі 42656,04 грн. та штраф у розмірі 16854,39 грн., крім того, витрати зі сплати держмита –3234,29 грн., інформаційно-технічні витрати –236 грн.

Наказ видати після набрання законної сили даним рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                               А.Г.Ворожцов