Рішення № 95744697, 24.03.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2021 року Справа № 160/16237/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича за участі секретаря судового засіданняПіскун Я.В. за участі: представника позивача предаставника відповідача представника третьої особи Олесик Л.А. Похило І.І. не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області як відокремленого підрозділу, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому з урахуванням уточненої позовної заяви від 11.02.2021 року просить суд:

визнати протиправними та скасувати податкові вимоги, в яких ГУ ДПС у Дніпропетровській області вимагає від ФОП ОСОБА_1 сплатити борг (недоїмку):

№ Ф-25957-17/51 від 07.02.2020 року у сумі 7705,52 грн.;

№ Ф-25957-17/51 від 06.04.2020 року у сумі 8863,20 грн.;

№ Ф-25957-17/62 від 03.03.2018 року на суму 8105,52 грн.;

№ Ф-25957-17/51-61 від 06.08.2020 року на суму 10 940,38 грн.;

№ Ф-25957-13-05/62 від 09.10.2020 року на суму 11 979,44 грн.;

№ Ф-25957-17-51 від 03.07.2020 року на суму 9901,32 грн.

зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області відкоригувати в інформаційній системі органів ДПС дані інтегрованої картки платника ФОП ОСОБА_1 шляхом виключення недоїмок – заборгованості з єдиного соціального внеску: на суму 7705,52 грн., на суму 8105,52 грн., на суму 10 940,38 грн., на суму 11 979,32 грн., на суму 9901,32 грн. за період з січня 2018 року по лютий 2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/4988/20 від 05.08.2020 року вже було визнано протиправним та скасовано одну податкову вимогу № Ф-25957-27/62 від 04.10.2018 року на суму 7905,52 грн.;

оскільки підстави для винесення оскаржуваних вимог є тотожними підставам винесення скасованої вимоги, то позивач вважає оскаржувані вимоги протиправними;

оскаржувані вимоги позивачем не отримував від відповідача.

Ухвалою суду від 08.12.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

29.12.2020 року позивачем подано уточнену позовну заяву, яку суд у відповідності до вимог ч.7 ст.49 КАС України не прийняв до розгляду та повернув позивачу.

Відповідач подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти позову з наступних підстав:

позивачем самостійно визначено базу нарахування ЄСВ за 2017 рік за себе та 06.02.2018 року подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік; усього у звіті до сплати позивачем визначено суму 8448 грн.; сума заборгованості з урахуванням часткової сплати становить 7705,52 грн.;

також позивачем використано працю найманих працівників, за яких позивачем самостійно нараховано ЄСВ у розмірі 4273,92 грн.

Ухвалою суду від 25.01.2021 року вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 02.03.2021 року замінено первісного відповідача на його правонаступника ГУ ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ (код ЄДРПОУ 44118658).

Позивач через відділ діловодства суду надав платіжні документи про сплату суми ЄСВ у розмірі 4273,92 грн. за найманих працівників.

Відповідач повідомив суд про те, що розмір заборгованості з ЄСВ за найманих працівників у розмірі 4273,92 грн. позивачем погашено в повному обсязі.

Ухвалою суду від 16.03.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позову.

Третя особа у судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

Позивач є фізичною особою – підприємцем та є платником єдиного податку, що підтверджується копією свідоцтва платника єдиного податку, яке міститься у матеріалах справи.

Позивач є також пенсіонером за віком з 16.01.2004 року, що підтверджується копією посвідчення № НОМЕР_1 , яке міститься у матеріалах справи.

Позивачем подано до відповідача звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого внеску за 2017 рік, у якому позивач самостійно визначив до сплати суму ЄСВ у розмірі 8448 грн. за себе.

Також позивачем подано до відповідача звіт про нарахування ЄСВ за найманих працівників, копії яких містяться у матеріалах справи, у яких позивач самостійно визначив до сплати суму ЄСВ у розмірі 1039,06 грн. у кожному звіті.

Розмір заборгованості згідно даних відповідача зі сплати ЄСВ позивача за себе станом на день розгляду справи становить 7705,52 грн., а розмір заборгованості зі сплати ЄСВ позивача за найманих працівників становить 4273,92 грн.

Відповідачем прийнято на направлено позивачу оскаржувані вимоги, які позивач не отримав, а тому строк звернення до суду, передбачений статтею 122 КАС України, не є пропущеним.

Станом на день розгляду справи розмір заборгованості зі сплати ЄСВ позивача за найманих працівників у розмірі 4273,92 грн. погашено повністю, що підтверджується поясненнями відповідача та платіжними документами позивача, які містяться у матеріалах справи.

Станом на день розгляду справи не погашеною є заборгованість зі сплати ЄСВ позивача за себе станом на день розгляду справи становить 7705,52 грн.

У відповідності до п.2 ч.1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом (п.6 ч.1 ст. 1 Закону № 2464).

У відповідності до вимог п.1 та п.4 ч.1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є:

роботодавці: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту);

фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування

Отже, позивач, як фізична особа – підприємець, є платником ЄСВ за себе та за найманих працівників, як роботодавець.

У відповідності до вимог п.1, 2 та 3 ч.1 ст. 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб; для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Як вже було встановлено судом вище, позивач самостійно нарахував ЄСВ за своїх найманих працівників, а тому оскаржувані вимоги в цій частині є правомірними та не підлягають скасуванню, оскільки позивач як роботодавець повинен сплачувати ЄСВ за найманих працівників у відповідності до Закону № 2464.

Що стосується сплати ЄСВ позивачем за себе, то суд зазначає наступне.

У частині 4 статті 4 Закону № 2464 вказано, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, позивач як пенсіонер за віком, в силу прямої вказівки закону, звільнений від сплати ЄСВ за себе, незалежно від подання ним звіту про нарахуванням ЄСВ.

Доказів добровільної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідачем не надано.

За вказаних обставин оскаржувані вимоги у сумі ЄСВ, який нарахований позивачу як фізичній особі – підприємцю, є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: вимоги про сплату боргу (недоїмки):

№ Ф-25957-17/51 від 07.02.2020 року в сумі 7705,52 грн.;

№ Ф-25957-17/51 від 06.04.2020 року в частині суми 7705,52 грн.;

№ Ф-25957-17/62 від 03.03.2018 року в сумі 8105,52 грн.;

№ Ф-25957-17/51-62 від 06.08.2020 року в частині суми 7705,52 грн.;

№ Ф-25957-13-05/62 від 09.10.2020 року в частині суми 7705,52грн.;

№ Ф-25957-17-51 від 03.07.2020 року в частині суми 7705,52 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

В іншій частині вказані вимоги про сплату боргу (недоїмки) винесені правовірно. Однак позивач станом на день розгляду справи погасив суму недоїмки з ЄСВ стосовно найманих працівників у розмірі 4273,92 грн.

У відповідності до вимог ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 241-246 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, ЄДРПОУ 44118658), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Шевченківський відділ ДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (49101, м. Дніпро, вул. Старокозацька, 56, код ЄДРПОУ 34984509) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу – задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки):

№ Ф-25957-17/51 від 07.02.2020 року в сумі 7705,52 грн.;

№ Ф-25957-17/51 від 06.04.2020 року в частині суми 7705,52 грн.;

№ Ф-25957-17/62 від 03.03.2018 року в сумі 8105,52 грн.;

№ Ф-25957-17/51-62 від 06.08.2020 року в частині суми 7705,52 грн.;

№ Ф-25957-13-05/62 від 09.10.2020 року в частині суми 7705,52грн.;

№ Ф-25957-17-51 від 03.07.2020 року в частині суми 7705,52 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ, відкоригувати в інформаційній системі органів ДПС дані інтегрованої картки платника ФОП ОСОБА_1 шляхом виключення недоїмок – заборгованості з єдиного соціального внеску, які вказані у вимогах про сплату боргу (недоїмки):

№ Ф-25957-17/51 від 07.02.2020 року в сумі 7705,52 грн.;

№ Ф-25957-17/51 від 06.04.2020 року в частині суми 7705,52 грн.;

№ Ф-25957-17/62 від 03.03.2018 року в сумі 8105,52 грн.;

№ Ф-25957-17/51-62 від 06.08.2020 року в частині суми 7705,52 грн.;

№ Ф-25957-13-05/62 від 09.10.2020 року в частині суми 7705,52грн.;

№ Ф-25957-17-51 від 03.07.2020 року в частині суми 7705,52 грн

В іншій частині заявлених позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області як відокремлений підрозділ за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 420,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 24 березня 2021 року.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Помічник судді Лісна А.М.

Рішення не набрало законної сили станом на 24.03.2021 року

Помічник судді Лісна А.М,