Постанова № 95741544, 24.03.2021, Рівненський міський суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2021 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі судді - Галінської В.В.

секретар судового засідання - Калетинець Т.В.

справа № 569/21708/20,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Рівненське районне відділення поліції Рівненського відділу поліції ГУНП в Рівненській області ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному порядку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рівненське районне відділення поліції Рівненського відділу поліції ГУНП в Рівненській області про скасування постанови ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області із позовом до Рівненського районного відділення поліції Рівненського відділу поліції ГУНП в Рівненській області, в якому просить скасувати постанову інспектора сержанта поліції Рівненського районного відділення поліції Рівненського відділу поліції Головного управління національної поліції в Рівненській області Стоєва Назарія Миколайовича серія ЕАН № 3543250 від 11.12.2020, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за ч. 1, ст.122 КУпАП; стягнути з відповідача сплачений позивачем судовий збір.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що постановою інспектора сержанта поліції Рівненського районного відділення поліції Рівненського відділу поліції Головного управління національної поліції в Рівненській області Стоєва Назарія Миколайовича серії ЕАН № 3543250 від 11.12.2020, ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1, ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.. В постанові вказано, що 11.12.2020 року о 13 годині 39 хвилин в с.Нова Українка, по вул. Центральній, 132, водій керував транспортним засобом Dacia Logan номерний знак НОМЕР_1 , який переобладнаний з порушенням відповідних вимог, правил та стандартів чим порушив вимоги п.31.3.а ПДР України - Експлуатація ТЗ у разі їх виготовлення, переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і норм, що стосуються безпеки дорожнього руху.

Вказує, що з даною постановою не згоден, вважає, що вона винесена з порушенням вимог КУпАП, оскільки викладені в ній обставини не відповідають дійсності. При винесенні постанови, інспектор Стоєв Назарій Миколайович не повідомив йому, на яких фактичних доказах грунтується винесене ним рішення. У самій же постанові також не вказано, якими пристроями та засобами було встановлено його вину у нібито скоєному адміністративному правопорушенні.

Ухвалою суду від 23 грудня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами розгляду позовного провадження окремих категорій термінових адміністративних справ відповідно до ст.ст. 268, 269 КАС України у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 06 січня 2021 року, визначено відповідачу строк для подання відзиву.

В судове засідання позивач подав клопотання, в якому просив справу розглянути у його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, відзиву на позовну заяву до суду не подано.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з"ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об"єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, 11 грудня 2020 року інспектором сержантом поліції Рівненського районного відділення поліції Рівненського відділу поліції Головного управління національної поліції в Рівненській області Стоєвим Назарієм Миколайовичем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 3543250 від 11.12.2020, відповідно до якої постановлено застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн., у зв"язку зі скоєнням адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Також в постанові вказано, що 11.12.2020 року о 13 годині 39 хвилин в с.Нова Українка, по вул. Центральній, 132, водій керував транспортним засобом Dacia Logan номерний знак НОМЕР_1 , який переобладнаний з порушенням відповідних вимог, правил та стандартів чим порушив вимоги п.31.3.а ПДР України - Експлуатація ТЗ у разі їх виготовлення, переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і норм, що стосуються безпеки дорожнього руху.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів , що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей та документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

В силу ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об"єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Для спростування доводів позову і підтвердження вини позивача відповідач жодних належних доказів визначених законом суду не надав, а сама постанова у справі не може бути достатнім доказом вини особи.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб"єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Дії суб"єкта владних повноважень щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності при відсутності належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували наявність чи відсутність події адміністративного правопорушення і винність особи у його вчиненні, не можуть вважатися правомірними та не кореспондуються із принципом презумпції невинуватості, який закріплений у ст.62 Конституції України.

При цьому, відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Разом із тим, доказування вини особи, яка притягується до юридичної відповідальності є забезпеченням принципу змагальної процедури.

Основним і первинним предметом доказування справ про адміністративні правопорушення є встановлення уповноваженим органом (посадовою особою) наявності сукупності ознак складу адміністративного правопорушення, у тому числі вини особи в учиненому нею діянні, фактів, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди України, при розгляді справ, застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, а також практику Європейського суду - як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі Allenet de Ribemont v. France (скарга №15175/89, постанова від 10.02.1995 року) підкреслює, що принцип презумпції невинуватості порушується, "якщо суд оголосить обвинуваченого винним, коли його вина не була попередньо доведена".

У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга №10590/83 від 06 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов"язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга №42095/98).

Європейський суд з прав людини у справі Salabiaku v. France (скарга №10519/83) встановив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування, необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі Надточій проти України (скарга №7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (п.21 рішення).

В рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п.4.1).

В рекомендації №R (91)1 Комітету Міністрів Ради Європи Державам-Членам стосовно адміністративних санкцій, одним із принципів застосування адміністративних стягнень є покладення обов"язку забезпечення доказів на адміністративний орган влади (принцип 7).

Зазначені принципи і положення Закону при вчиненні дій і прийнятті рішення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності забезпечені дотриманням не були.

Доказів, які б спростовували твердження позивача про неправомірність дій поліцейського, як суб"єкта владних повноважень, який відповідно до вимог КАС України зобов"язаний доводити правомірність власних дій, суду надано не було.

Позивач свою вину у вчиненні даного правопорушення не визнає, а докази в підтвердження обставин, викладених в постанові в справі про адміністративне правопорушення відсутні, можливий факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП взагалі не зафіксовано, а будь-які інші докази про таке у справі відсутні.

Відповідач до суду не з"явився та не надав належних та допустимих доказів того, що ним при складання постанови було з"ясовано всі обставини вчинення адміністративного правопорушення. Сама постанова серії ЕАН №3543250 від 11 грудня 2020 pоку не є безумовним доказом скоєння позивачем 11 грудня 2020 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.

Враховуючи, що відповідачем не було надано доказів на підставі яких інспектор поліції 11 грудня 2020 року встановив наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП (за обставин викладених у винесеній ним постанові), винність ОСОБА_1 у його вчиненні, суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що відповідач не виконав свого обов"язку, передбаченого ст.77 КАС України щодо доказування правомірності свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а отже за таких обставин постанова в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН №3543250 від 11 грудня 2020 pоку є такою, що підлягає скасуванню.

Згідно із ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб"єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб"єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат з відповідача, суд враховує наступне.

Стаття 132 КАС України визначає види судових витрат, згідно з якою судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов"язаних з розглядом справи.

Позивачем при подачі позову було сплачено судовий збір у розмірі 420,40 грн..

Виходячи з вимог ст. 139 КАС України, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду України по справі № 543/775/17 від 18.03.2020, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в Рівненській області сплачений судовий збір у розмірі 420,40 грн..

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 72-77, 90, 241-243, 245, 246, 250, 295-297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Рівненського районного відділення поліції Рівненського відділу поліції ГУНП в Рівненській області про скасування постанови - задовольнити повністю.

Скасувати постанову інспектора сержанта поліції Рівненського районного відділення поліції Рівненського відділу поліції Головного управління національної поліції в Рівненській області Стоєва Назарія Миколайовича серії ЕАН № 3543250 від 11 грудня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Рівненській області судові витрати по справі в розмірі 420,40 грн..

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

відповідач: Рівненське районне відділення поліції Рівненського відділу поліції ГУНП в Рівненській області , м.Рівне, вул.П.Могили, 41, ЄДРПОУ 40108761.

Повне судове рішення складене 24 березня 2021 року.

Суддя -