Рішення № 95740528, 24.03.2021, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/7165/20

Провадження № 2/639/444/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2021 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – Труханович В.В.,

за участю секретаря – Безбородько І.О.,

представника позивача – Калиниченко О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду м. Харкова цивільну справу №639/7165/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

12 листопада 2020 року до Жовтневого районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, відповідно до якої він просив суд:

Визнати припиненим правовідношення за кредитним договором №б/н від 06.08.2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» з 24 травня 2016 року.

Зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» видати довідку про закриття карткового рахунку № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ), який відкритий за кредитним договором №б/н від 06.08.2008 року на ім`я ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 06.08.2008 року позивач ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг у зв`язку з чим підписав Заяву №б/н від 06.08.2008 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 7000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (картковий рахунок № НОМЕР_3 ) зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

24.05.2016 року відповідач Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовом до позивача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року у цивільній справі №639/4207/16-ц позов банку задоволено стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 06.08.2008 року у розмірі 30843 (тридцять тисяч вісімсот сорок три) гривень 14 копійок, судові витрати понесені при зверненні до суду, судовий збір в розмірі 1 378,00 грн.

Проте, Банк отримавши виконавчий лист №639/4207/16-ц виданий Жовтневим районним судом м. Харкова 10.03.2017 року на виконання по названому заочному рішенню звернувся до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобоварському районах міста Харків ГТУЮ у Харківській області з заявою про примусове стягнення з позивача суми боргу в розмірі 30843,14 грн. На підставі заяви стягувана відкрито виконавче провадження №54138267.

Через те, що зазначений виконавчий лист перебував на примусовому виконанні у Міжрайонному відділі державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобоварському районах міста Харків ГУЮ у Харківській області з ОСОБА_1 було стягнуто суму у розмірі 32221,14 грн. на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», , виконавчий збір 3222,11 грн., витрати виконавчого провадження 200 грн. разом 35643,25 грн., виконавче провадження закрито постановою державного виконавця від 26.02.2020 р. у зв`язку з повним виконанням зазначеного виконавчого листа та стягнення заборгованості у повному обсязі по виконавчому провадженню №54138267.

Позивач, в особі свого представника адвоката Калиниченко О.В. звернувся зі скаргою до Харківського апеляційного суду на зазначене заочне рішення.

Постановою Харківського апеляційного суду від 26 травня 2020 року у справі № 639/4207/16-ц, провадження №22-ц/818/2233/20 у цивільній справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скаргу ОСОБА_1 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково та змінено заочне рішення Жовтневого районного суду Харківської області від 15 серпня 2016 року, а саме:

Зменшено суму стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 06.08.2008 року з ОСОБА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» з 30843,14 грн. до 7747,48 грн., з яких 4343,95 грн. заборгованість за кредитом; 3403,55 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом.;

Змінено розподіл судових витрат, а саме: стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Банку судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 346,23 гривень та з Банку стягнуто на користь ОСОБА_1 , судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 173,11 гривень (сто сімдесят три гривні одинадцять копійок).

Враховуючи, що борг у розмірі 32221,14 грн. за рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року з ОСОБА_1 на користь Банку було стягнуто у повному обсязі, а постановою апеляційної інстанції заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року змінено в частині стягнення сум (заборгованість та понесені судові витрати) з 32221,14 грн. до 8093,71 грн. ОСОБА_1 звернувся з заявою до суду про поворот виконання рішення.

Ухвалою Жовтневого районного суду від 29 липня 2020 року у вказаній цивільній справі №639/4207/16-ц заяву ОСОБА_1 задоволено та допущено поворот виконання зазначеного заочного рішення від 15 серпня 2016 року і стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 24127,43 гривень, раніше стягнутої на підставі заочного рішення Жовтневого районного суду м. Харкова, ухваленого 15 серпня 2016 року. Дане рішення суду набрало законної сили.

03 листопада 2020 р. постановою Харківського апеляційного суду у вказаній цивільній справі №639/4207/16-ц апеляційна скарга АТ КБ «ПРИВАТБАНК» залишена без задоволення, а ухвала Жовтневого районного суду від 29 липня 2020 року залишено в силі.

Як правильно встановлено судом, що борг за заочним рішенням суду, яке було змінено у вказаній частині постановою Харківського апеляційного суду від 26 травня 2020 року сплачено ОСОБА_1 в повному обсязі.

Незважаючи на те що, що строк дії картки позивача закінчився у грудні 2016 року і Харківським апеляційним судом в постанові від 26 травня 2020 року у цивільній справі №639/4207/16-ц було встановлено дану обставину та зменшено заборгованість стягнуту за рішенням суду першої інстанції, відповідач продовжує нараховувати заборгованість начебто за прострочення кредиту за кредитним договором №б/н від 06.08.2008 у вигляді пені, штрафних санкцій та відсотків.

На думку Банку сума такої заборгованості станом на 10.09.2020 року складає 351 080,08 грн. за карткою Універсальна Голд Карантин 2020 та 6675, 37 грн. (є по суті штрафні санкції які Банк зазначає у довідці як за окремим договором)

До цього ж, відповідач у вказаній довідці посилається на наявність заборгованості за угодами № SAMDN340000229001183 від 06.08.2008 року в розмірі 351 080,08 грн. за карткою Універсальна Голд Карантин 2020 ( НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ) та НОМЕР_6 від 21.01.2014 р. BAD CARD (880056****4751) у розмірі 6675, 37

При цьому випискою по рахунку клієнта, основна картка НОМЕР_7 за період з 22.05.2018 по 05.12.2019 доводиться той факт, що на ім`я ОСОБА_1 було відкрито АТ КБ "ПриватБанк" лише один рахунок № НОМЕР_3 на підставі договору оформленого заявкою Позивача від 06.08.2008 року, за яким заборгованість було повністю стягнуто за заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року по справі №639/4207/16-ц , зміненим постановою Харківського апеляційного суду від 26 травня 2020 року.

Позивач не укладав більш не яких інших договорів з АТ КБ "ПриватБанк” окрім зазначеного договору оформленого заявкою Позивача №б/н від 06.08.2008 року та не отримував інших платіжних карток окрім платіжної картки № НОМЕР_8 строком дії до 12/2016 як то встановлено постановою Харківського апеляційного суду від 26 травня 2020 року.

На думку позивача, зазначені дії відповідача свідчать про нечесну підприємницьку практику і порушують права позивача, як споживача банківських послуг, згідно до ст.ст.1, ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» та умови вказаного договору.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 листопада 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів. Призначено судове засідання.

14 січня 2021 року від представника відповідача надійшли до суду письмові пояснення, у яких вона просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на наступне.

Так, заборгованість ОСОБА_1 , яка була стягнута Постановою Харківського апеляційного суду від 26.05.2020 року, визначена станом на 30.04.2016 року. В свою чергу зобов`язання припиняється його належним виконанням. Належним виконанням є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Закон не передбачає підстав для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, навіть якщо закінчився строк дії договору. Тому посилання в позовній заяві на той факт, що банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості 24.05.2016 року і як наслідок цього, правовідносини між сторонами є припиненими саме з цієї дати – є помилковими.

Суми на погашення заборгованості за рішенням суду були внесені лише у 2019 році, а тому у позивача перед відповідачем існує заборгованість, що підтверджується випискою по рахунку, тому правових підстав для того щоб вважати кредитні правовідносини припиненими не має.

Представник позивача - адвокат Калиниченко О.В., який діє на підставі Ордеру Серії ХВ № 000036 від 09.12.2019 року, в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, просив суд його задовольнити.

Представник відповідача – ОСОБА_2 , яка діє на підставі Довіреності від 10.02.2020 року, в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, проти задоволення позову заперечувала.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані сторонами та долучені до матеріалів справи докази, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

В судовому засіданні було встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 06.12.2008 року ОСОБА_1 отримав у АТ КБ «Приватбанк» кредит у розмірі 7000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору, 24 травня 2016 року представник позивача звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості. (а.с. 11-14)

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова 15 серпня 2016 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 06.08.2008 року у розмірі 30843 (тридцять тисяч вісімсот сорок три) гривень 14 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 копійок. (а.с. 15-16)

Зазначеним рішенням, зокрема, було встановлено, що відповідач станом на 30.04.2016 року має заборгованість 30843,14 грн., яка складається з наступного:

- 4343,93 грн. – заборгованість за кредитом;

- 21554,30 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 3000,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією;

а також штрафи відповідно до п. 8.6 «Умов та правил надання банківських послуг»:

- 500,00 грн. – штраф (фіксована частина).

- 1444,91 грн. - штраф (процентна складова).

ПостановоюХарківського апеляційного суду від 26 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задоволено частково.

Заочне рішення Жовтневого районного суду Харківської області від 15 серпня 2016 року –змінено.

Зменшено суму стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 06.12.2008 року з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_9 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (місце знаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ: 14360570) з 30843,14 грн. до 7747,48 грн., з яких 4343,95 грн. – заборгованість за кредитом; 3403,55 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом.

Змінено розподіл судових витрат:

Стягнуто з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_9 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (місце знаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ: 14360570) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 346,23 гривень (триста сорок шість гривень двадцять три копійки).

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (місце знаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ: 14360570) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_9 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 173,11 гривень (сто сімдесят три гривні одинадцять копійок). (а.с. 17-21)

УхвалоюЖовтневого районного суду м. Харкова від 29 липня 2020 року Заяву ОСОБА_1 – ОСОБА_3 про поворот виконання судового рішення по цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено.

Допущено поворот виконання заочного рішення Жовтневого районного суду м. Харкова, ухваленого 15 серпня 2016 року по справі № 639/4207/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом повернення стягнутих грошових коштів.

Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження; 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_10 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) грошову суму у розмірі 24127 (двадцять чотири тисячі сто двадцять сім) гривень 43 копійки, раніше стягнутої на підставі заочного рішення Жовтневого районного суду м. Харкова, ухваленого 15 серпня 2016 року в справі № 6394207/16-ц. (а.с. 23-25)

Зазначена ухвала була залишена без змін постановою Харківського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року. (а.с. 26)

Вказаною ухвалою, зокрема було встановлено, що загальна зменшена (змінена) сума за постановою суду апеляційної інстанції до стягнення (заборгованість та понесені судові витрати) дорівнює: 8093,71 грн., із розрахунку: 7747,48 грн. (зменшена сума заборгованості за рішенням суду апеляційної інстанції ) + 346,23 грн. (змінена сума судових витрат по оплаті судового збору за постановою апеляційної інстанції) = 8093,71 грн.

Загальна сума за заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року до стягнення (заборгованість та понесені судові витрати) та згідно вказаного виконавчого листа дорівнювала 32 221,14 грн., із розрахунку: 30843,14 грн. (сума стягнутої заборгованості) +1 378,00 грн. (судові витрати по оплаті судового збору) = 32221,14 грн.

Таким чином, вказаною постановою апеляційної інстанції заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року було змінено в частині стягнення сум (заборгованість та понесені судові витрати) з 32221,14 грн. до 8093,71 грн., тобто різниця складає: 24127,43 грн.

Згідно постанови державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобоварському районах міста Харків ГУЮ у Х/О Чорного Артема Володимировича від 26.02.2020 р. про закінчення виконавчого провадження за виконавчим провадженням №54138267 з виконання виконавчого листа №639/4207/16-ц виданим Жовтневим районним судом м. Харкова 10.03.2017 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 32221,14 грн. заборгованість, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження стягнуто у повному обсязі.

Згідно наданої Міжрайонним ВДВС по Холодногірському та Новобоварському районах міста Харків довідки №13 від 16.06.2020 за вказаним виконавчим провадженням з Боржника - ОСОБА_1 була стягнута заборгованість відповідно до зазначеного виконавчого документа у розмірі 3222,14 грн., виконавчий збір 3222,11 грн., витрати виконавчого провадження 200 грн., разом 35643,25 грн., виконавче провадження закрито постановою державного виконавця від 26.02.2020 р. у зв`язку з повним виконанням зазначеного виконавчого листа та стягнення заборгованості у повному обсязі.

Згідно з ч.5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що незважаючи на повне погашення заборгованості, відповідач продовжує нараховувати позивачу відсотки, пеню та штрафи, що підтверджується Довідкою та випискою по картковому рахунку. (а.с. 27, 28-31, 32-33)

У зв`язку з тим, що сума заборгованості за рішенням суду була погашена позивачем у повному обсязі він звернувся до АТ КБ «Приватбанк» із заявою про припинення банківських послуг та закриття рахунку, однак відповіді так і не отримав. (а.с. 34, 35, 36, 37)

Вказані дії відповідача, на думку позивача, є нечесною підприємницькою діяльністю, оскільки позивач заборгованість за рішенням суду погасив, а банк не закриває картковий рахунок та продовжує нараховувати якусь заборгованість.

Відповідно до п. 14 ст. 1 Закону України«Про захист прав споживачів» встановлено, нечесна підприємницька практика - будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції.

Пунктом другим частини другої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», визначено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями, що передбачено в пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За нормами ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У частині другій статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

При вирішенні спору суд враховує положення частини першої статті 626, частини першої статті 627, частини першої статті 628, частини першої статті 629 ЦК України, відповідно до яких договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У справі, що вирішується, між сторонами виникли договірні правовідносини за договором від 06 серпня 2008 року № б/н, за яким останні на власний розсуд визначили його зміст та умови, які є обов`язковими до виконання.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 598 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Виконання зобов`язання виступає підставою припинення лише тоді, коли проведене належним чином, тобто не тільки відповідає встановленим вимогам (статті 526-545 ЦК України), а й прийняте кредитором. Неналежне виконання договору не призводить до припинення зобов`язання.

Належне виконання зобов`язання має підтверджуватися належними і достовірними доказами.

Зі змісту заочного рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року та постанови Харківського апеляційного суду від 26 травня 2020 року у цивільній справі № 639/4207/16-ц вбачається, що судом стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 06 грудня 2008 року в загальній сумі 7 747, 48 грн., яка склалася станом на 30 квітня 2016 року.

Стягнуту рішенням суду суму заборгованості позивач повністю сплатив відповідачу лише у 2019 році.

Згідно роз`яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи у пункті 17 постанови «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5, зобов`язання припиняється з підстав, передбаченим договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599-601, 604-609 ЦК України. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов`язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Для учасників зобов`язальних правовідносин важливим є реалізація основної мети зобов`язання. Досягнення цієї мети пов`язується не тільки з виконанням певних дій, а й з необхідністю відповідати іншим якісним показникам, якими загалом можна об`єднати поняттям належного виконання.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Суд не може змусити сторону договору дотримуватися його умов чи зобов`язати під час його виконання діяти у певний спосіб, якщо така поведінка вже врегульована самим договором.

Наслідки порушення зобов`язання встановлені договором та законом.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту положень статей 11, 15 ЦК України цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів встановлений статтею 16 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, що викладена у постанові № 6-951-цс16 від 24.05.2017 року, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні правовідносини.

Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріпленні законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі його порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На переконання суду, в даній конкретній спірній ситуації позовні вимоги про визнання припиненими кредитних правовідносин між позивачем та АТ КБ «Приватбанк» є передчасними та не відповідають належному способу захисту цивільних прав та інтересів (частина друга статті 16 ЦК України).

Таким чином, аналізуючи наявні у матеріалах справи докази, керуючись положеннями діючого цивільного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вказаного позову, зважаючи на те, що позивач рішення суду від 15 серпня 2016 року, яким з нього стягнуто на користь банку заборгованість за кредитним договором № б/н від 06 грудня 2016 року, виконав у 2019 році, тобто майже через три роки після ухвалення такого рішення, що вказує на неналежне виконання боржником своїх зобов`язань, у зв`язку з чим АТ КБ «Приватбанк» має право на отримання від позивача сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, за весь час невиконання ним судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів задоволенню не підлягає.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України та враховуючи положення Закону України «Про судовий збір», на підставі яких позивача звільнено від сплати судового збору, судові витрати компенсуються за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 223, 265, 280-282 ЦПК України, ст. 42 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 207, 509, 525, 526, 530, 546-552, 610-612, 625, 627, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України,

ВИРІШИВ:

У задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_10 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач – Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, р/р НОМЕР_11 , МФО №305299.

Повний текст рішення складено 24.03.2021 року.

Суддя В. В. Труханович