Ухвала суду № 95739534, 23.03.2021, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2-з/759/82/21

ун. № 759/1751/15-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2021 рокусуддя Святошинського районного суду м. Києва Шум Л.М., розглянувши матеріали заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 по ПАТ «ОТП Банк» про визнання кредитного договору та договору поруки недійсним,

ВСТАНОВИВ:

В провадження Святошинського районного суду м. Києва надійшов цивільний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 по ПАТ «ОТП Банк» про визнання кредитного договору та договору поруки недійсним.

Ухвалою суду від 23.02.2015 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 18.04.2018 року розпочато підготовче засідання.

Ухвалою суду від 11.03.2021 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду.

18.03.2021 року позивач ОСОБА_1 через канцелярію суду подала заяву про забезпечення позову, у якій просила суд забезпечити позов шляхом накладення арешту та заборону відчуження на її майно, а саме на квартиру за адресою АДРЕСА_1 ; зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №30905084 та №30906248; заборони Головному державному виконавцю Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального межрегіонального управління Міністерства юстиції та державним виконавцям у т.ч. начальнику вказаного відділу , складення та затвердження Акта про проведення опису електронних торгів щодо квартири ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; заборони будь-яким особам вчиняти будь-які правочини відносно квартири за адресою АДРЕСА_1 ; зупинення вчинення виконавчих дій за виконавчими провадженнями №30905084 та №30906248; зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа, який не підлягає виконанню у зв`язку з тим, ЗАТ «ОТП Банк» втратив право вимоги а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не набув прав стягувача.

Вивчивши заяву про забезпечення позову та надані документи, суд приходить до висновку про відмову в її задоволені з наступних підстав.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Крім того, заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

Судом встановлено, що заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11.06.2010 року позов ПАТ «ОТП Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором №ML-009/321/2008 від 30.05.2008 року в розмірі 412 623,03 доларів США, що за курсом НБУ на час постановлення рішення становить 3 266 695 грн. 20 коп., 80 904 грн. 88 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1700 грн., витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., а всього на загальну суму 3 349 420 грн. (три мільйона триста сорок дев`ять тисяч чотириста двадцять грн.)

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 30.05.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11.06.2010 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 30.06.2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11.06.2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 30.05.2017 року у частині позову ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без змін. Поновлено виконання заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11.06.2010 року.

Отже, судом встановлено, що рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11.06.2010 року набрало законної сили та на підставі Постанови Верховного Суду від 30.06.2020 року поновлено його виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 ЦПК України обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участь у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Як вбачається із ухвали апеляційного суду м. Києва від 30.05.2017 року та постанови Верховного Суду від 30.06.2020 року сторони скористались своїм правом звернення до суду.

Крім того, як встановлено судом, позивачкою ОСОБА_1 до своєї заяви надано постанову про відкладення провадження виконавчих дій, з якої не можливо встановити номер виконавчого провадження та постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, але не надано до суду доказів, які б надавали можливість встановити на підставі якого саме рішення Святошинського районного суду м. Києва відкрито виконавчі провадження.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у даному випадку відсутні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки якщо рішення суду набрало законної сили, його виконання є обов`язковим на підставі ч. 1 ст. 18 ЦПК України та позивачем не надано доказів, які б спростовували, що виконавчі провадження відкриті за рішенням суду, яке не набрало законної сили.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України одним із видів забезпечення позову є заборона вчиняти певні дії. При цьому, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

В своїй заяві про забезпечення позову позивач посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду ті здійснити ефективний захист її порушених прав.

У відповідності з п. п. 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову №9 від 22.12.2006 року позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Ознайомившись з наданими суду матеріалами справи, виходячи із заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що обраний заявником спосіб забезпечення не є співмірним з позовними вимогами, що є обов`язковою ознакою для вирішення даного питання та позивачем не надано доказів на підтвердження своєї заяви.

Таким чином, враховуючи відсутність обґрунтованих ризиків невиконання рішення суду, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 149-153, 260 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 по ПАТ «ОТП Банк» про визнання кредитного договору та договору поруки недійсним - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: Л.М. Шум