Рішення № 9573806, 28.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 31/18028.04.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна виробничо-

                    комерційна компанія “Федорченко”, м. Суми

До                    Товариства з обмеженою відповідальністю “Лотуре-Агро”, м. Київ

Про                    стягнення 488651,59 грн.

Суддя Качан Н.І.

Представники:

Від позивача          Плевако Н.А., Доценко І.О. - пред. по довір.

Від відповідача          не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 488651,59 грн. заборгованості, пені, інфляційних збитків та трьох відсотків річних за Договором будівельного підряду № 223/с від 21.12.2007р., посилаючись на невиконання відповідачем, як замовником, договірних зобов’язань та умов щодо оплати.          

Ухвалою Господарського суду Сумської області № 18/14-10 від 08.02.2010р. було порушено провадження справі та призначено судове засідання на 11.03.2010р.

Ухвалою Господарського суду Сумської області № 18/14-10 від 11.03.2010р. було відкладено розгляд справи на 29.03.2010р.

Ухвалою Господарського суду Сумської області № 18/14-10 від 29.03.2010р. матеріали справи № 18/14-10 надіслані за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2010р. справі № 18/14-10 присвоєно номер № 31/180 та призначено розгляд справи на 28.04.2010р.

Заявлені вимоги позивач мотивував тим, що у 2007 р. між ним та відповідачем було укладено договір будівельного підряду, за яким позивач зобов’язався побудувати та здати у встановлений термін об’єкт на території м. Лебедин Сумської області, а відповідач –прийняти об’єкт та оплатити виконані роботи.

Протягом грудня 2007 р. –квітня 2008 р. позивачем було виконано робіт з будівництва об’єкту на загальну суму 1 534 756, 20 грн. Крім того, за зазначений період позивачем також було надано відповідачу послуги з охорони будівельного майданчика на загальну суму 101 816, 37 грн.

Відповідачем було оплачено виконані позивачем роботи за договором частково, у розмірі 1 283 520, 00 грн.

У зв’язку з цим, позивач просив суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 353 052, 57 грн., з урахуванням індексу інфляції –76 836, 18 грн., 3% річних у розмірі 16 718, 93 грн., а також пеню у розмірі 42 043, 91 грн.

У подальшому позивачем було подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, якою позивач просив суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 251 236, 20 грн., з урахуванням індексу інфляції 64 311, 77 грн. та 3% річних –13 614, 23 грн., а також 30 216, 47 грн. пені, усього 359 378, 67 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, враховуючи уточнення, та просив суд позов задовольнити.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце судового процесу, представників у судове засідання не направив, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав, позовну вимогу по суті і розміру у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Представник позивача заявив письмове клопотання, відповідно до ст. 75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду та ухилення від існуючого порядку врегулювання спору.

Особи, які беруть участь у справі визнаються повідомленими про судовий розгляд господарського спору оскільки ухвала про призначення розгляду справи надсилалась за юридичною адресою сторін і зокрема відповідача.

Відповідач клопотань про відкладення розгляду спору та наявність у нього поважних причини щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визнати причини його неявки до суду неповажними.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання представника позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем 21.12.2007 р. було укладено Договір будівельного підряду №223/с (надалі –«Договір», копія якого є у матеріалах справи), відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 2.1. якого позивач зобов’язався збудувати та здати у встановлений термін відповідачу Об’єкт –підприємство з приймання та зберігання зерна у м. Лебедин Лебединського район Сумської області –відповідно до проектно-кошторисної документації, а відповідач зобов’язався прийняти Об’єкт та оплатити виконані роботи.

П. 2.3. Договору термін виконання будівництва було встановлено з грудня 2007 р. по грудень 2008 р.

П. 3.1. Договору загальну суму договору узгоджено сторонами і визначено як динамічну та встановлено у розмірі 8 000 000, 00 грн.

Порядок оплати виконаних робіт обумовлено сторонами у розділі 4 Договору, відповідно до якого оплата підлягала здійсненню відповідачем шляхом внесення коштів згідно виставлених рахунків (п. 4.1.). Оплата підлягала здійсненню поетапно, а саме: І етап: передплата у розмірі 170 000, 00 грн. підлягала сплаті протягом 3 банківських днів до початку будівництва після підписання Договору ; ІІ етап: шляхом щомісячних платежів за обсяги виконаних робіт (п. 4.2.). Оплата робіт підлягала проведенню після отримання відповідачем актів виконаних робіт за ф. №КБ-2в та довідок за ф. №КБ-3 (п. 4.3.).

Згідно платіжної вимоги-доручення №4679 від 05.12.2007 р. відповідачем було сплачено позивачу грошові кошти у сумі 50 000, 00 грн. (копія є у матеріалах справи).

Згідно платіжної вимоги-доручення №4798 від 11.12.2007 р. відповідачем було сплачено позивачу грошові кошти у сумі 213 520, 00 грн. (копія є у матеріалах справи).

Згідно платіжної вимоги-доручення №1 від 01.02.2008 р. відповідачем було сплачено позивачу грошові кошти у сумі 50 000, 00 грн. (копія є у матеріалах справи).

Згідно платіжної вимоги-доручення №309 від 20.02.2008 р. відповідачем було сплачено позивачу грошові кошти у сумі 15 880, 00 грн. (копія є у матеріалах справи).

Згідно платіжної вимоги-доручення №310 від 20.02.2008 р. відповідачем було сплачено позивачу грошові кошти у сумі 34 120, 00 грн. (копія є у матеріалах справи).

Згідно платіжної вимоги-доручення №334 від 25.02.2008 р. відповідачем було сплачено позивачу грошові кошти у сумі 50 000, 00 грн. (копія є у матеріалах справи).

Згідно платіжної вимоги-доручення №56 від 28.02.2008 р. відповідачем було сплачено позивачу грошові кошти у сумі 50 000, 00 грн. (копія є у матеріалах справи).

Згідно платіжної вимоги-доручення №32 від 29.02.2008 р. відповідачем було сплачено позивачу грошові кошти у сумі 50 000, 00 грн. (копія є у матеріалах справи).

Згідно платіжної вимоги-доручення №99 від 07.03.2008 р. відповідачем було сплачено позивачу грошові кошти у сумі 60 000, 00 грн. (копія є у матеріалах справи).

Згідно платіжної вимоги-доручення №5 від 12.03.2008 р. відповідачем було сплачено позивачу грошові кошти у сумі 50 000, 00 грн. (копія є у матеріалах справи).

Згідно платіжної вимоги-доручення №32 від 12.03.2008 р. відповідачем було сплачено позивачу грошові кошти у сумі 50 000, 00 грн. (копія є у матеріалах справи).

Згідно платіжної вимоги-доручення №440 від 17.03.2008 р. відповідачем було сплачено позивачу грошові кошти у сумі 50 000, 00 грн. (копія є у матеріалах справи).

Згідно платіжної вимоги-доручення №668 від 26.03.2008 р. відповідачем було сплачено позивачу грошові кошти у сумі 100 000, 00 грн. (копія є у матеріалах справи).

Згідно платіжної вимоги-доручення №733 від 27.03.2008 р. відповідачем було сплачено позивачу грошові кошти у сумі 50 000, 00 грн. (копія є у матеріалах справи).

01.04.2008 р. позивачем та відповідачем було підписано Акт №б/н приймання виконаних підрядних робіт за березень 2008 р. за ф. №КБ-2в на суму 675 264, 00 грн., Акт №б/н приймання виконаних підрядних робіт за березень 2008 р. за ф. №КБ-2в на суму 14 554, 80 грн., Акт №б/н приймання виконаних підрядних робіт за березень 2008 р. за ф. №КБ-2в на суму 19 537, 20 грн., Акт №б/н приймання виконаних підрядних робіт за березень 2008 р. за ф. №КБ-2в на суму 754 428, 00 грн. (копії є у матеріалах справи).

Надалі позивачем та відповідачем було складено та підписано Акт приймання виконаних робіт за березень 2008 р. з здійснення монтажу та демонтажу і перебазування двох установок на будівництві Об’єкту на суму 15 235, 20 грн., Акт приймання виконаних робіт за березень 2008 р. з здійснення ліквідації паль на будівництві Об’єкту на суму 33 264, 00 грн., Акт приймання виконаних робіт за березень 2008 р. з здійснення ліквідації паль на будівництві Об’єкту на суму 22 473, 00 грн. (копії є у матеріалах справи).

У подальшому позивачем було складено та підписано у односторонньому порядку Акт виконання робіт з надання послуг охорони на Об’єкті на загальну суму 101 816, 37 грн. та виставлено відповідний рахунок №4 від 20.01.2009 р. на суму 101 816, 37 грн. Копії цих доказів залучено до матеріалів справи. Проте умовами договору ,зокрема у розділі 11 передбачено що сам замовник несе відповідальність за схоронність об’єкту і будь-яких доказів про правомірність виставлення цих витрат позивач суду не представив ,що зумовлює залишення вимог в цій частині позову без розгляду .

Згідно платіжної вимоги-доручення №11 від 10.04.2008 р. відповідачем було сплачено позивачу грошові кошти у сумі 300 000, 00 грн. (копія є у матеріалах справи).

Згідно платіжної вимоги-доручення №1031 від 14.04.2008 р. відповідачем було сплачено позивачу грошові кошти у сумі 100 000, 00 грн. (копія є у матеріалах справи).

16.04.2008 р. позивачем було складено та виставлено відповідачу рахунок №71 за будівельно-монтажні роботи на суму 261 236, 20 грн. з ПДВ (копія є у матеріалах справи).

Згідно платіжної вимоги-доручення №2999 від 07.08.2008 р. відповідачем було сплачено позивачу грошові кошти у сумі 10 000, 00 грн. (копія є у матеріалах справи).

Проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами докази, пояснення представників, які брали участь у судовому засіданні, суд дійшов висновку про наступне.

Договір між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором підряду. Правовідносини сторін щодо підряду регулюються нормами Цивільного кодексу України, зокрема, главою 61 ЦК України.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Статтею 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Статтею 879 ЦК України передбачено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства України за договором підряду оплата здійснюється за виконання підрядником певних робіт на користь замовника і саме за виконання таких робіт підрядником.

У правовідносинах сторін, що виникли на підставі Договору, відповідач виступав замовником, а позивач виступав підрядником виконання робіт з будівництва Об’єкту.

Факт виконання позивачем відповідних робіт з будівництва Об’єкту підтверджується Актами за ф. №КБ-2в, які складені у встановленому порядку, підписані представниками позивача та відповідача. До матеріалів справи приєднані копії згаданих Актів ,оригінали яких були предметом судового дослідження . Будь-яких претензії стосовно якості виконаних робіт, їх відповідності умовам Договору, проектно-кошторисній документації сторонами одна одній не пред‘являлися, у матеріалах справи такі претензії відсутні й сторони про наявність таких претензій суду не повідомляли.

З огляду на це, суд приходить до висновку про те, що позивачем належним чином відповідно до умов Договору було виконано обумовлені домовленістю сторін роботи з будівництва Об’єкту.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити на користь кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 15 ЦК України передбачено право будь-якої особи на захист свого цивільного права у разі його порушення. Способами захисту цивільних прав судом згідно ст. 16 ЦК України може бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами чинного законодавства, а також положеннями Договору не передбачено іншого розміру процентів річних, що підлягають стягненню з боржника у разі невиконання ним грошових зобов’язань за Договором, ніж той, що встановлений ст. 625 ЦК України.

З огляду на це, проаналізувавши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи з урахуванням інфляційних та 3% річних є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню згідно уточненого розрахунку позивача.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання зобов’язань, то суд, проаналізувавши наявні у справі докази, приходить до висновку про те, що зазначені вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Пунктом 11.2. Договору передбачено, що у разі несвоєчасного або неповного внесення відповідачем коштів відповідно до розділу 4 Договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від несплаченої у встановлений термін суми.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Ч. 1 ст. 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з наданого позивачем розрахунку ціни позову, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за прострочення оплати виконаних робіт за період з 21.04.2008 р. по 18.10.2009 р. на загальну суму 30 216, 47 грн.

У матеріалах справи знаходиться лист відповідача №44 від 21.01.2010р., яким відповідач повідомив позивача про намагання врегулювати ситуацію з оплатою заборгованості, яка виникла у зв’язку з затримкою виконання зобов’язань з оплатою Аграрним фондом України поставленого відповідачем зерна.

Тому, виходячи з положень ч. 6 ст. 232 ГК України та приймаючи до уваги ступінь виконання зобов’язання, майновий стан, а також інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України, суд приходить до висновку, що сума пені за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов’язання підлягає зменшенню, і з відповідача за зазначений період підлягає стягненню пеня у розмірі 15 108, 24 грн.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували будь-які заперечення проти задоволення позову.

З огляду на це, суд задовольняє позовні вимоги позивача у частині стягнення основного боргу у розмірі 251 236, 20 грн. з урахуванням індексу інфляції –64 311, 77 грн., 3% річних –13 614, 23 грн. та пені у розмірі 15 108, 24 грн. та відмовляє у задоволенні решти позовних вимог. Одночасно залишаються без розгляду вимоги про охорону та обслуговування об’єкту .

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. 837 ЦК України, ст. 173 ГК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро»(03127, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 100/2; ідентифікаційний код 34287465) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна виробничо-комерційна компанія «Федорченко»(40022, м. Суми, вул. Тополянська, 26/1; ідентифікаційний код 14005202), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 251236, 20 (двісті п’ятдесят одну тисячу двісті тридцять шість грн. 20 коп.) гривень основного боргу, 64311, 77 (шістдесят чотири тисячі триста одинадцять грн. 77 коп.) гривень інфляційних, 13614, 23 (тринадцять тисяч шістсот чотирнадцять грн. 23 коп.) гривень процентів річних, 15108, 24 (п’ятнадцять тисяч сто вісім грн. 24 коп.) гривень пені, 3442, 70 (три тисячі чотириста сорок дві грн. 77 коп.) гривень державного мита та 236 (двісті тридцять шість грн.) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Вимоги позову про стягнення 101816 .37 грн залишити без розгляду .

3.          У решті позову відмовити.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                              Н. І. Качан

Дата підписання рішення 14 травня 2010 року.