Рішення № 95737687, 16.03.2021, Новокаховський міський суд Херсонської області

Справа № 661/2687/20

Провадження № 2/661/37/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

16 березня 2021 року

Новокаховський міський суд Херсонської області у складі:

головуючої судді: Бойко М.Є.,

за участю секретаря: Антоненко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Нова Каховка, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У липні 2020 року позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором від 09.02.2010 року в сумі 89383,86 грн., посилаючись на порушення боржником своїх зобов`язань за даним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 09.02.2010 року, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем був укладений договір № б/н шляхом підписання останнім анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок в розмірі 500 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі, вказаному в Тарифах. Своїм підписом відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають договір про надання банківських послуг.

Проте, ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконував, на вимоги про погашення заборгованості не реагував, унаслідок чого, станом на 08.06.2020 року, за ним утворилась заборгованість в розмірі 89383,86 грн., яка складається з: 25938,07 грн. – заборгованості за простроченим тілом кредиту ; 9322,60 грн. – заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України; 49390,63 грн. – заборгованості за пенею; а також штрафів відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штрафу (фіксована частина); 4232,56 грн. - штрафу (процентна складова). Також позивач просить стягнути з ОСОБА_1 судовий збір, сплачений при подачі позову до суду , у сумі 2102,00 грн..

Ухвалою від 30.07.2020 року позовну заяву АТ КБ «Приватбанк» справу було прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав письмову заяву, в якій просив суд позовні вимоги задовольнити, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, у поданій ним письмовій заяві зазначив, що позовні вимоги він не визнає та заперечує проти їх задоволення, проте жодних аргументів в обгрунтування такої позиції не висловив. Крім того, у зазначеній заяві ОСОБА_1 просив розгляд справи проводити у його відсутність.

За таких обставин суд вважає за можливе розгляд справи проводити без участі сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою сторін, судове засідання проводилось без фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" є правонаступником прав та обов`язків публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", у зв`язку з чим, на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 14.06.2018 року було змінено найменування з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", про що зазначено у п.1.7. Статуту АТ КБ "ПриватБанк".

09.02.2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк» - позивач у справі) та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредитну картку з лімітом 500,00 грн., розмір якого у подальшому збільшився до 19000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі, вказаному в Тарифах. 18.07.2018 року кредитний ліміт відповідача знову було зменшено до 0,00 грн.

Після укладення договору, між позивачем та відповідачем, відповідно до вимог ст. 509 ЦК України, виникли певні зобов`язання, що є правовідношеннями, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Згідно вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилами ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Зі змісту ч.1 ст. 207 ЦК України вбачається, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, а також якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та Правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою", та "Тарифами Банку", складає між ним та банком Договір, що підтверджується його власним підписом у заяві. На виконання договору позивачем на ім`я відповідача був відкритий картковий рахунок.

Відповідно до п. 6.5 Умов та Правил надання банківських послуг, позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 6.6 Умов та Правил надання банківських послуг, у разі невиконання зобов`язань за договором на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту, у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту, оплати винагороди банку.

Крім того, власник карти зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту згідно п. 6.7 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідно до кредитного договору при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. та 5 % від суми позову (п. 8.6 Умовами та Правилами надання банківських послуг).

Відповідно до п. 5.5.1 Правил користування платіжною карткою, за несвоєчасне виконання боргових обов`язків (використання простроченого кредиту та овердрафту), власник картки сплачує проценти за підвищеною процентною ставкою або додаткову комісію, розміри яких встановлюються "Тарифами Банку".

Як вбачається з матеріалів справи, свої зобов`язання за кредитним договором позивач виконав в повному обсязі.

Проте, з розрахунку, наданого позивачем, вбачається, що заборгованість по просроченому тілу кредиту у позичальника станом на 08.06.2020 року становить 25938,07 грн., проте з нього ж вбачається, що з наданих йому фактично коштів ОСОБА_1 було витрачено 40833,09 грн., з яких погашено 30335,47 грн., тобто фактична його заборгованість дорівнює 10497,62 грн., а тому стягненню підлягає саме така сума.

Що стосується вимог про стягнення процентів, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, суд приходить до такого висновку.

Обґрунтовуючи підстави стягнення відсотків у розмірі 9322,60 грн позивач послався на ст. 625 ЦК України, тобто відсотки, які встановлені законодавчим актом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, з наведених норм права вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Звертаючись до суду з вимогою про стягнення відсотків на підставі ст. 625 ЦК України, позивач обґрунтованого розрахунку нарахованих відсотків не надав та не указав період, за який ним нараховано відсотки та з якого розміру він виходив при їх нарахуванні.

Крім того, укладений між сторонами кредитний договір від 09.02.2010 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним).

Тому, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якою передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд дійшов висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

При цьому, оскільки строк повернення відповідачем грошових коштів не було встановлено у анкеті-заяві, саме з часу звернення банку з вимогою про повернення коштів у відповідача виникає обов`язок щодо виконання грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19).

Доказів направлення відповідачеві вимог із встановленим строком виконання зобов`язань матеріали справи не містять. Тому у цій справі вимогою про виконання боржником обов`язку є позовна заява, а відтак, підстав для нарахування відсотків, які передбачені ст. 625 ЦК України немає, оскільки на час звернення з позовом прострочення виконання грошового зобов`язання відсутнє.

При вирішенні позовних вимог щодо стягнення пені, комісії та штрафів (фіксованої частини та процентної складової) суд керується наступним.

Умовами договору б/н від 09.02.2010 року передбачено застосування пені та комісії, як виду цивільно-правової відповідальності та передбачена сплата штрафів, як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Умовами спірного договору передбачено застосування пені та комісії як видів цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

У той самий час, згідно з пунктами 8.6 Умов та правил надання банківських послуг передбачена сплата відповідачем штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання грошових зобов`язань по кредитному договору, процентів за користування кредитом, комісії за обслуговування.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

В даному випадку пеня, комісія і два різних види штрафів нараховані в один і той же період, на переконання суду, є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому неправомірно їх одночасне застосування, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача пені на суму 49390,63 грн. не підлягають задоволенню, оскільки за цей же період суд вважає необхідним і обґрунтованим стягнути з нього штрафи (фіксовану частину та процентну складову) .

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за користування кредитом відповідно договору від 09.02.2010 року б/н , яка виникла станом на 08.06.2020 року у розмірі 15230,18 грн. та складається з: 10497,62 грн. – заборгованості за простроченим тілом кредиту, а також штрафів відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн – штраф (фіксована частина), 4232,56 грн. – штраф (процентна складова).

Позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача також судові витрати по оплаті судового збору пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись , ст.ст. ст.ст. 10, 12, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 268 ч. 4, 273, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1-д, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором від 09.02.2010 року в сумі 15230,18 грн. , яка складається з: 10497,62 грн. – заборгованості за простроченим тілом кредиту, а також штрафів відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн – штраф (фіксована частина), 4232,56 грн. – штраф (процентна складова) та судові витрати у сумі 358,16 грн., а всього – 15588,34 грн. (п`ятнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят вісім гривень 34 копійки).

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення відповідно до вимог, встановлених ст.353-356 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 22.03.2021 року.

Ознайомитись з текстом судового рішення в електронній формі сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://court.gov.ua/fair/sud2117.

Суддя М. Є. Бойко