Рішення № 95737434, 12.03.2021, Барський районний суд Вінницької області

125/2096/20

2/125/653/2020

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2021 м. Бар Вінницької області

Барський районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Салдан Ю. О.,

за участю: секретаря судового засідання Гаврищук К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Звертаючись до суду позивач зазначав, що 28.06.2016 ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку (далі – Умови та Правила) з метою укладання кредитного договору та отримання кредитної картки шляхом підписання анкети-заяви. Відповідачу було надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 46,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Умови та Правила передбачають можливість зміни кредитного ліміту за рішенням та ініціативою банку. Підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердила свою згоду на те, що ця заява разом з Умовами та Правилами, які розміщені на банківському сайті складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Укладаючи договорів,сторони керувалися нормами статті 634 ЦК України щодо договору приєднання.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами. Однак відповідач не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, а також іншими витратами за договором. Відтак, станом на 17.11.2020 утворилась заборгованість у сумі 35226,01 грн, з яких: 25848,97 грн – заборгованість за кредитом, 9327,04 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Покликаючись на вищенаведене, позивач просив стягнути на його користь вказані суми з відповідача.

Відповідач до суду жодного разу не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином.

2. Заяви (клопотання) учасників справи

У позовній заяві позивач зазначив, що в разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника Банку та ухвалення заочного рішення судом.

Разом із позовної заявою позивач подав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача.

3. Процесуальні дії у справі

29.12.2020 відкрито провадження у справі і постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

12.03.2021 постановлено ухвалу про здійснення заочного розгляду справи.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу під час розгляду справи по суті не здійснювалося.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

28.06.2016 ОСОБА_1 звернулася до публічного акціонерного товариства комерційний банк «АКЦЕНТ-БАНК» (яке в подальшому перейменовано на акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК») за наданням банківських послуг, підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Анкета-заява не містить дати її підписання та інформації про те, що відповідач звернулася за отриманням саме кредитних послуг. У цьому документі зазначено, що відповідач згодна із тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг. В анкеті-заяві також зазначено про те, що примірник договору відповідач згодна отримати шляхом самостійної роздруківки з сайту банку. Ці обставини підтверджуються наданими позивачем копіями анкети-заяви і паспорта на ім`я ОСОБА_1 , на копії якого зазачена дата посвідчення - 28.06.2016.

Надані позивачем витяги з Умов та Правил надання банківських послуг, з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна» не містять підпису відповідача.

Факт користування відповідачем кредитною карткою і здійснення витрат кредитних коштів підтверджується наданим банком детальним розрахунком заборгованості за період з 28.06.2016 по 17.11.2020.

Статус позивача як юридичної особи та отримання банківської ліцензії підтверджується наданими позивачем копіями довідки про включення до ЄДРПОУ, банківської ліцензії №16 від 30.10.1992, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, витягу із статуту акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК».

Отже, між сторонами виникли кредитні правовідносини, які врегульовано нормами §§1-2 Глави 16, Глави 52, §1,2 Глави 71 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також нормами Закону України «Про захист прав споживачів» (які діяли на момент підписання анкети-заяви ОСОБА_1 ).

5. Оцінка суду та застосовані судом норми права

Позивач стверджував, що підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, ОСОБА_1 уклала з позивачем кредитний договір. Також стверджував, що таким чином відповідач приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг, в яких викладені умови кредитування.

Однак аргументи позивача про ознайомлення відповідача з умовами кредитного договору до його підписання і узгодження сторонами умов кредитування спростовуються таким.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі, а недодержання письмової форми має наслідком його нікчемність (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною 2 статті 1056-1 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою (частина 1 статті 546 ЦК України). Відповідно до частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Отже, сума наданого кредиту, розмір процентної ставки, порядок її нарахування, розмір і порядок нарахування штрафу та пені повинні бути передбачені у письмовому договорі.

За змістом частини 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (яка діяла станом на 28.06.2016) перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний детально поінформувати споживача у письмовій формі про усі умови кредитування, а саме: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача, тип відсоткової ставки, суму, на яку кредит може бути виданий, орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний, варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги, можливість дострокового повернення кредиту та його умови, необхідність здійснення оцінки майна, податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Частиною 1 статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У цьому випадку умови кредитного договору, який за своєю суттю є договором приєднання, розробив позивач – АТ «АКЦЕНТ-БАНК». Такі умови повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 (справа №342/180/17-ц), яка набула характеру усталеної судової практики. Такі ж висновки Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду повторив і в постанові від 09.11.2020 у справі № 369/7143/15-ц. Про актуальність і незмінність такої судової практики зазначено Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в ухвалі про відмову у відкритті касаційного провадження від 26.10.2020 у справі №325/422/20, спір у якій стосувався стягнення заборгованості за кредитом за аналогічних обставин і у якій суд першої інстанції, ухваливши заочне рішення, залишене без змін апеляційним судом, врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у справі №342/180/17-ц.

Згідно з частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач просив стягнути з відповідача, крім фактично використаного тіла кредиту (суми, отриманої в борг), заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 9327,04 грн.

Для визначення конкретних умов договору щодо нарахування цих процентів позивач посилався на долучені до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, як невід`ємні частини кредитного договору. Указані документи засвідчені лише підписом позивача. Підпис відповідача про ознайомлення саме з цими умовами кредитування відсутній.

В анкеті-заяві не зазначено, що відповідач звернулася за отриманням саме кредитних послуг, відтак розмір наданого кредитного ліміту і процентна ставка не вказані, відсутні умови договору про строки повернення коштів і встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання. Водночас, здійснення витрат з кредитного рахунка підтверджується наданим банком детальним розрахунком заборгованості.

Ознайомлення відповідача з повним текстом Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифами банку до моменту підписання анкети-заяви не підтверджено належними доказами, оскільки позивач не надав підписаного відповідачем примірника цих документів. Не зміг позивач довести і той факт, що саме додані до позовної заяви Умови та Правила були опубліковані на сайті позивача станом на момент підписання анкети-заяви.

Вирішуючи питання про те, чи узгодили сторони умови кредитування, суд враховує правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у згаданій постанові від 03.07.2019 (справа №342/180/17-ц).

Суд вважає, що й у справі, яка розглядається, роздруківки із сайту позивача Умов та Правил, Тарифів належним доказом бути не можуть, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. У цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим банком в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом. Тобто, кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З огляду на основні засади цивільного законодавства та необхідність особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг – це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Відтак, у цій справі відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із споживачем АТ «АКЦЕНТ-БАНК» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (які діяли на 28.06.2016) щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданого тягаря з`ясування змісту кредитного договору.

Як встановлено судом, ті Умови та Правила, на редакцію яких посилався позивач, мають значний обсяг. Позивач не надав жодних доказів того, що саме наявні в матеріалах справи Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил мала на увазі відповідач, ознайомилася і погодилася саме з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Тому суд вважає за можливе у цій справі також застосувати підхід щодо необхідності особливого захисту споживача, як слабшої сторони.

Отже, ОСОБА_1 не узгодила із АТ «АКЦЕНТ-БАНК» умови щодо нарахування процентів та строку повернення кредиту. Відтак, суд позбавлений можливості визначити, чи вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили наведені позивачем у позовній заяві умови, зокрема і щодо строку дії договору, можливості одностороннього збільшення кредитного ліміту, розміру та порядку нарахування процентів за користування кредитними коштами.

Як встановлено судом, відповідач здійснювала витрати грошових коштів в межах кредитного ліміту, тому зобов`язана повернути фактично витрачені кошти, виходячи з такого.

За змістом частини 1 статті 1049 ЦК України (норми про договір позики застосовуються до кредитних правовідносин в силу частини 2 статті 1054 ЦК України) позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Витрачені позичальником кошти в межах кредитного ліміту становлять тіло кредиту.

Згідно із наданим банком розрахунком кредитної заборгованості станом на 17.11.2020 заборгованість за тілом кредиту становить 25848,97 грн.

Оскільки підписана відповідачем анкета-заява не містить строків повернення кредиту, то до правовідносин сторін слід застосувати норми абзацу 2 частини 1 статті 1049 ЦК України. Згідно із такими, якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

З урахуванням наведеного, щодо суті позову суд дійшов висновку про підставність стягнення з відповідача лише заборгованості за тілом кредиту в сумі 25848 (двадцять п`ять тисяч вісімсот сорок вісім) гривень 97 копійок. Підстави для стягнення з відповідача нарахованої заборгованості за процентами в сумі 9327,04 гривень, як плати за користування кредитним коштами, відсутні, оскільки банк просив стягнути з відповідача саме договірні проценти, а такі умови договору суд визнав неузгодженими.

Отже, позов АТ «АКЦЕНТ-БАНК» слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача 25848 (двадцять п`ять тисяч вісімсот сорок вісім) гривень 97 копійок заборгованості за тілом кредиту, а в задоволенні інших вимог – відмовити.

VI. Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволенню частково, то з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 1542 (тисяча п`ятсот сорок дві) гривні 45 копійок (позов задоволено на 73,38%, сплачена сума судового збору – 2102 грн; 2102 х 73,38% = 1542,45 грн).

Керуючись ст. ст. 263-265, 273, 293, 294 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» 25848 (двадцять п`ять тисяч вісімсот сорок вісім) гривень 97 копійок заборгованості за тілом кредиту.

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 9327,04 гривень – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» судовий збір в сумі 1542 (тисяча п`ятсот сорок дві) гривні 45 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду через Барський районний суд Вінницької області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК», ідентифікаційний код 14360080, місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, будинок 11;

ОСОБА_1 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Ю. О. Салдан