Рішення № 95737217, 15.03.2021, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/2720/20

Провадження №2/523/2231/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2021 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Аліна С.С.

при секретарі - Вовкович І.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товарства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , 2013р.н., ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , 2007р.н. третя особа: Служба у справах дітей Одеської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-

В С Т А Н О В И В :

До Суворовського районного суду м. Одеси надійшла уточнена позовна заява Акціонерного товарства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , 2013р.н., ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , 2007р.н. третя особа: Служба у справах дітей Одеської міської ради в якій просить визнати ОСОБА_2 , 2013р.н., та ОСОБА_4 , 2007р.н. такими, що втратили право користування житловим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Свою позовну заяву представник позивача обґрунтував тим, що Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 196354771 від 15.01.2020 на підставі передавального акту виданого 11.10.2019 AT “Альфа Банк" та AT "Укрсоцбанк". приватним нотаріусом Папським А.Е. здійснено реєстрацію права власності за AT "Альфа Банк" на квартиру загальною площею 79.1кв.м., що находиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером 230158644 від 29.10.2020 року Позивач являється власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до запису про право власності № 50656274.

Тобто, з 15.01.2020 року AT “Альфа Банк" набув права власності на Квартиру.

Позивачу стало відомо що у спірній квартирі, зареєстровані відповідачі, які мали право проживати в ній,коли власником був ОСОБА_1 . Дані обставини стали підставою звернення до суду.

В судове засіданні представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, надав до суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутність.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причин неявки суду не повідомили.

Представник третьої особа Служба у справах дітей Одеської міської ради не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

У зв`язку з викладеним, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача, який був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, так як у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280-282 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи. суд вважає про те, що позов є обґрунтованим, є доказаним, тому підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено про те, що власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 145465723 від 15.11.2018р. (а.с.11).

Внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк» правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків є АТ «Альфа-Банк». Правонаступництво щодо усього майна, майнових прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» виникло у АТ «Альфа-Банк» з дати затвердження передавального атку загальнити зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та рішенням єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк», а саме з 15.10.2019р.

20.06.2008р. між Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, який було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округ Трофімець В.В., зареєстровано в реєстрі за № 1046 (а.с.7-9).

Предметом іпотеки стала квартира АДРЕСА_2 .

З матеріалів справи вбачається про те, що відповідно до відомостей №А1-223479-ф/л про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні/будинку, яка видана Департаментом адміністративних послуг Одеської міської ради встановлено про те, що в квартирі АДРЕСА_2 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та їх діти: ОСОБА_2 , 2013р.н. та ОСОБА_4 , 2007р.н. (а.с.10).

30.01.2020р. позивачем АТ AT “Альфа Банк" направлено на адресу відповідачів вимогу про добровільне виселення з квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12,13,14,15).

Судом встановлено про те, що заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 28.12.2020р. позов Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про позбавлення права користування житловим приміщенням - задоволено.

Позбавлено ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) права користування квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 15.03.2021р. в частині позовні вимоги Акціонерного товарства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - залишено без розгляду.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

В силу частин 1-3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, предбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За положеннями статті 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно ч.1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч.1 ст. 319 ЦК України), усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (ч.3 ст. 319 ЦК України).

Частиною 1 статті 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і немає права використовувати його для промислового виробництва.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 405 ЦК України, члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Крім того, статтею 150 ЖК України, передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

З перелічених норм закону вбачається, що саме власнику квартири належить право користування та розпорядження своєю квартирою, а також поряд з ним мають право користування цією квартирою і члени його сім`ї. Право члена сім`ї власника квартири на користування квартирою існує лише до тих пір поки право власності на квартиру не припинене, а при втраті права власності членом сім`ї на квартиру, при відсутності відповідного договору з новим власником припиняється й право членів колишнього власника на користування цією квартирою.

При цьому, в п. 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних у кримінальних справі від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» вказано, що оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (стаття 41 Конституції України, статті 316 - 319 ЦК), то власник на підставі статті 391 ЦК не може бути визнаний таким, що втратив право користування своїм майном, зокрема жилим приміщенням або виселений із нього, оскільки це не відповідає характеру спірних правовідносин, й такі вимоги регулюються, зокрема, статтями 71, 72, 109, 110, 116 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР). У зв`язку із цим під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім`ї, попередніми членами його сім`ї, а також членами сім`ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.

Вказана правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі №6-709цс16.

Крім цього, у вказаній постанові Верховного Суду України зазначено, що стаття 391 ЦК України визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому, не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Відповідно до ст.7 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом 7 днів на підставі остаточного рішення суду про позбавлення особи права користування житловим приміщенням.

Частиною 1,2 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до чч. 1,2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1)письмовими,речовими іелектронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У відповідності до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Частиною 2 цієї статті встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Таким чином, позовні вимоги АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , 2013р.н., ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , 2007р.н. третя особа: Служба у справах дітей Одеської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачів підлягає стягненню на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 2102 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 144, 265, 280-282 ЦПК України, ст. ст.319, 321, 383, 386, 391 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товарства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , 2013р.н., ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , 2007р.н. третя особа: Служба у справах дітей Одеської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням – задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , 2013р.н. та ОСОБА_4 , 2007р.н. права користування квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (ІКЮО 23494714, 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100) судовий збір у розмірі 2102 грн.

Копію заочного рішення направити сторонам по справі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 15.03.2021р.

Суддя:

Аліна С.С.