Ухвала суду № 95736659, 23.03.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/3971/21

Провадження № 2-з/521/65/21

У Х В А Л А

23 березня 2021 року

Суддя Малиновського районного суду м.Одеси Мурзенко М.В., розглянувши заяву представника позивача - ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Довіра та гарантія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Позика», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, –

В С Т А Н О В И В:

Представник ОСОБА_2 , яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 звернувся до Малиновського районного суду м.Одеси з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Довіра та гарантія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Позика», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка є власником спірної квартири, передала зазначену квартиру в іпотеку АКБ «Імексбанк» в забезпечення зобов`язань за договором про надання кредиту № 366/08 від 08.07.2008 року, укладеним між банком та позивачем, 18.03.2021 року позивачу стало відомо, що на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29.01.2021 року, укладено між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та ТОВ «ФК «Позика» право власності на квартиру перейшло до ТОВ «ФК «Позика», вважає що договір було укладено з порушенням законодавства, а тому його належить визнати недійсним.

Разом з позовною заявою представником позивача було подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд:

1) заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;

3) заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Позика» виселяти ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та вселяти до неї інших осіб, а також перешкоджати їм користуватися цією квартирою до розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Суд дослідивши заяву про забезпечення позову вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову – це сукупність процесуальних заходів, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог та застосовуються з метою недопущення вчинення відповідачем дій, направлених на фактичну неможливість виконання судового рішення.

Відповідно до роз`яснень, зазначених в п.2 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про судову практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Проаналізувавши зміст позовних вимог, дослідивши матеріали заяви, інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виходячи із пов`язаності заходів забезпечення позову з його предметом, суд доходить висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам позивача, що полягають в можливому подальшому відчуженні спірної квартири, необхідності докладання позивачем значних зусиль та витрат для захисту стверджуваних ними прав на квартиру АДРЕСА_2 , у майбутньому, в разі не вжиття заходів забезпечення позову, у зв`язку із чим вважає за необхідне вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірного нерухомого майна, оскільки вжиття зазначених заходів забезпечення позову не порушить прав відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Позика» на час розгляду справи.

Водночас суд доходить висновку про відмову в задоволенні заяви в частині заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Позика» виселяти ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та вселяти до неї інших осіб, а також перешкоджати їм користуватися цією квартирою до розгляду справи по суті, оскільки забезпечення позову в зазначений спосіб не є співмірним із заявленими позовними вимогами, представником позивача не надано доказів існування очевидної небезпеки утруднення або неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову у разі невжиття таких заходів.

Суд звертає увагу, що забезпечення позову направлено на охорону матеріально - правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, і не є обмеженням права власності особи в повній мірі та носить тимчасовий характер.

Враховуючи, що з наданих суду відомостей не вбачається, що вжиття заходів забезпечення позову в обраний судом спосіб може спричинити збитки відповідачів по справі, суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення.

Керуючись ст. ст. 149, 150, 153, 157 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову – задовольнити частково.

Заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

В задоволенні заяви в іншій частині – відмовити.

Зустрічне забезпечення – не застосовувати.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення учаснику справи копії ухвали.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя М.В.Мурзенко