Рішення № 95735581, 23.02.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/14931/19

Провадження № 2/521/327/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Коблової О.Д.,

за участю секретаря судового засідання – Римарчук Я.П.,

розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_2 , третя особа СНПД приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Журид Сергій Миколайович про визнання висновку (звіту) про оцінку майна недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

До суду 10.09.2019 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 про визнання висновку (звіту) про оцінку майна недійсним.

В обґрунтування позовної заяви про визнання висновку (звіту) про оцінку майна від 10.09.2019 р., складений суб`єктом оціночної діяльності – суб`єктом господарювання ФОП ОСОБА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , сертифікат № 961/18 від 10.12.2018, виданий Фондом державного майна України (строк дії: 10.12.2021), недійсним позивач зазначив, що 03.09.2019 р. від Державного підприємства «СЕТАМ», код ЄДРПОУ: 39958500, адреса: 01001, м. Київ, вул. Стрілецька, буд 4-6, отримавши лист з відомостями щодо реалізації за лотом № 368395 предмета іпотеки, а саме садових будинків 76,79,77,78 та земельних ділянок АДРЕСА_2 , які належать позивачу, через представника 04.09.2019 р. звернувся до СНПД – Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Журида Сергія Миколайовича, РНОКПП – НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 щодо отримання копій виконавчого провадження та висновку (звіту) про оцінку майна, на підставі якого було виставлено його майно на продаж, але документів отримано не було. Також, позивач зазначив, що не згодний з наявними вихідними даними та висновками про вартість майна у вказаному висновку.

Сторона позивача у судове засідання не з`явився, надав заяв про слухання справи у відсутність, вимоги підтримав. Не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач та третя особа у судове засідання не з`явилися, відзивів, заперечень, пояснень та/або інших заяв та клопотань від відповідача та третьої особи не надходило.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги доводи сторін за суттю спору і підставами звернення до суду, дослідивши представлені суду докази, надавши належну правову оцінку правовідносинам, що виниклим між сторонами по справі, суд приходить до наступного висновку.

Як зобов`язує процесуальний закон, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ст. 13 ЦПК України).

Дійсно, згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Однак як чітко зобов`язує ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено у судовому засіданні на виконанні у приватного виконавця Журида С.М. знаходилися виконавчі провадження ВП-59579406 від 17.07.2019 та ВП-60911270 від 18.12.2019 щодо ОСОБА_1 , відповідно до яких майно позивача – садові будинки 76,79,77,78 та земельні ділянки 74,76,79,77,78, розташовані Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, СТ «Южанка» (р-н «Сонячний») було виставлено на продаж на електроні торги до Державного підприємства «СЕТАМ» на підставі:

ВП-59579406: перші торги 11.09.2019 р. за номером лоту 368395, але відповідно до Протоколу проведення електронних торгів №430884 від 11.09.2019 р., торги не відбулися; другі торги 17.10.2019 р. за номер лоту 375104, але відповідно до Протоколу проведення електронних торгів №437662 від 17.10.2019 торги не відбулися; треті торги 21.11.2019 р. за номером лоту 383291, але відповідно до Протоколу проведення електронних торгів №446563 від 21.11.2019 торги не відбулися,

ВП-60911270 були призначені торги 28.02.2020 р. за номером лоту 405309, але, відповідно до Постанови про повернення виконавчого документа стягувачу приватного виконавця Журида С.М. від 12.02.2020 торги припинені.

Продаж вищевказаного майна позивача на чотирьох вищевказаних електронних торгах відбувався на підставі висновку (звіту) про оцінку майна від 10.09.2019 р., складеного відповідачем суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання ФОП ОСОБА_2 .

Станом на 22.02.2021 р., відповідно до інформації з офіційного веб-сайту Мінюсту «Автоматизована система виконавчого провадження» вищевказані виконавчі провадження ВП-59579406 та ВП-60911270 вже закриті.

01.08.2019 р. приватним виконавцем Журидом С.М. винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ВП-59579406, якої призначив суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_2 , яка має сертифікат, виданий 10.12.2018 за № 961/18, Фондом Державного майна України (строк дії: 10.12.2021) та постановив надати нею звіт про оцінку майна, а саме: земельних ділянок АДРЕСА_4 , власником якого є ОСОБА_1 .

Згідно висновку (звіту) про оцінку майна від 10.09.2019 р., ринкова загальна вартість земельних ділянок 74,76,79,77,78 та садових будинків 76,79,77,78, розташованих Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, СТ «Южанка» (р-н «Сонячний») становить 2 306 268 грн., що відображено у стартовій ціні призначених електронних торгів на 11.09.2019 р., з вартістю якої позивач не згоден, вважаючи її заниженою.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно ч.ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено обороноздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України. Початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому ст. 57 цього Закону.

Згідно з ст. 57 Закону визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору.

Частиною 1 статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Положення (національні стандарти) оцінки майна повинні містити визначення понять, у тому числі поняття ринкової вартості, принципів оцінки, методичних підходів та особливостей проведення оцінки відповідного майна залежно від мети оцінки, вимоги до змісту звіту про оцінку майна та порядок його рецензування (ч.ч. 1, 4 ст. 9 вказаного вище закону).

Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою КМУ від 10 вересня 2003 року № 1440, є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

Стандартом № 1 (п. п. 50-55), зокрема, визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна.

Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою КМУ від 28 жовтня 2004 року № 1442, є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Таким чином, оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна» з урахуванням вимог Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», яким визначено загальні засади.

Відповідно до приписів п. 50 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об`єктом оцінки.

При цьому, пунктом 51 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» встановлено, що незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки, ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Так, п. 67 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» встановлено, що рецензія повинна містити висновок про відповідність звіту вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна та про можливість його використання з відповідною метою, у тому числі про достовірність оцінки майна. Звіт класифікується за такими ознаками: звіт повністю відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна; звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки; звіт не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків; звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний.

Крім того, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.

Варто зазначити, що відповідно до ст. 30 Конституції України не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку, інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Згідно зі ст. 311 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець, інші учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій не мають право за відсутності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень фізичної особи, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх.

Вказане випливає зі ст. 12 Загальної декларації прав людини, ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно з названими актами і закріпленою нормами, ніхто не вправі проникати до житла чи іншого володіння особи.

Згідно з вимогами ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до практики Європейського суду з прав людини поняття «житло» у п. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод охоплює не лише житло фізичних осіб. Воно може поширюватися на офісні приміщення, які належать фізичним особам, а також офіси юридичних осіб, їх філій та інші приміщення.

Під «іншим володінням» особи, як роз`яснив Пленум Верховного Суду у постанові «Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства» від 28 березня 2008 p., слід розуміти такі об`єкти (природного походження та штучно створені), які за своїми властивостями дають змогу туди проникнути. Ними можуть бути, зокрема, земельна ділянка, сарай, гараж, інші господарські будівлі та будівлі побутового, виробничого та іншого призначення, тощо.

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.61 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що реалізація арештованого майна здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України. Початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому ст. 57 цього Закону.

Відповідно до п.1 розд.ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 р. № 2831/5 (далі – Порядок № 2831/5), реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження». Вартість майна, визначена у звіті про оцінку майна, є дійсною на період реалізації арештованого майна.

Відповідно до п.2 розд.ІІ Порядок № 2831/5, організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Заявка на реалізацію арештованого майна повинна містити такі дані: вартість майна, що передається на реалізацію, визначена рішенням суду або відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»;

Відповідно до п.2 розд.ІІ Порядок № 2831/5, виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім – шістнадцятим пункту 2 цього розділу. Заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовий формі): копії документів, що підтверджують вартість (оцінку) майна (звіт суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання про оцінку майна, строк чинності якого відповідає вимогам частини шостої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до п.3 розд. І Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 17.05.2018 № 658 (далі – Порядок № 658), цей Порядок поширюється на суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання, які відповідають вимогам, установленим Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», та суб`єктів оціночної діяльності у сфері оцінки земель, які відповідають вимогам, установленим Законом України «Про оцінку земель» (у разі визначення оціночної вартості земельної ділянки) (далі - суб`єкти оціночної діяльності).

Відповідно до п.4 розд. ІІ Порядку № 658, суб`єкти оціночної діяльності зобов`язані за результатом визначення оціночної вартості об`єкта оцінки складати звіт про оцінку майна та вносити до Єдиної бази інформацію з нього за формою, встановленою цим Порядком.

Відповідно до п.1 розд.ІІІ Порядку № 658, звіт про оцінку підлягає реєстрації в Єдиній базі протягом п`яти робочих днів від дати складання такого звіту про оцінку суб`єктом оціночної діяльності. Для реєстрації звіту про оцінку суб`єкт оціночної діяльності вносить інформацію зі звіту про оцінку до Єдиної бази через сервіс внесення інформації.

Відповідно до п.9 розд. ІІІ Порядку № 658, у разі повноти, правильності та відповідності інформації зі звіту про оцінку, внесеної суб`єктом оціночної діяльності, Єдина база реєструє звіт про оцінку з присвоєнням йому унікального номера.

Відповідно до п.1 розд. V Порядку № 658, звіт про оцінку, не зареєстрований в Єдиній базі, без присвоєного унікального номера є недійсним.

Відповідно до п.55 Національного стандарту №1, оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності несуть відповідальність за недостовірну чи необ`єктивну оцінку майна згідно із законодавством. Особи, що надають недостовірні вихідні дані, використання яких під час оцінки призвело до надання необ`єктивного висновку про вартість майна, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Як встановлено у судовому засіданні, огляд об`єкта проводився 22.07.2019 р.; власник будинків і земельних ділянок не був належним чином повідомлений про проведення оцінки оцінювачем; дозвіл на проникнення до майна ОСОБА_1 виконавцю та оцінювачу, позивачем не надавалося; позивач був відсутній на момент проведення огляду, обстеження та фотофіксації.

Приватний виконавець Журид С.М., як замовник оцінки не забезпечив доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.

Виконавець не повідомив позивача про результати оцінки майна після отримання звіту про оцінку.

Таким чином, на думку суду, оцінювач надав недостовірні вихідні дані, використання яких під час оцінки призвело до надання необ`єктивного висновку про вартість майна, а також проведення оцінки з порушенням послідовності дій; без забезпечення доступу суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки; без безпосереднього огляду будинку та земельної ділянки; без вмотивованого рішення суду про дозвіл на примусове проникнення до майна; без реєстрації звіту в Єдиній базі даних звітів про оцінку та отримання унікального номера; - не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має недоліки, що можуть суттєво вплинути на достовірність оцінки, що в свою чергу може привести до реалізації майна за ціною нижчою ніж реальна ринкова чим будуть порушені права як боржників так і кредитора.

Така аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.03.2020 р., (справа № 520/1745/18-ц, провадження № 61-41585св18, рішення № 88460808), в якій зазначено, шо оцінка спірного майна проведена на основі необґрунтованих припущень та є неякісною; проведення оцінки без безпосереднього огляду будинку та земельної ділянки не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має недоліки, які суттєво впливають на достовірність оцінки, що в свою чергу може привести до реалізації майна за ціною нижчою ніж реальна ринкова вартість.

А тому наявні підстави для визнання висновку (звіту) про оцінку майна від 10.09.2019 р., недійсним.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За встановлених у судовому засіданні обставин та досліджених доказів, суд вважає вимоги позивача законними й обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст.133, 141 ЦПК України та згідно Закону України "Про судовий збір", з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 768,40 грн. понесених ним та документально підтверджених судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.258-261,263,268,352,354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_2 , третя особа СНПД приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Журид Сергій Миколайович про визнання висновку (звіту) про оцінку майна недійсним – задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати висновок (звіт) про оцінку майна від 10.09.2019 р., складений суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання ФОП ОСОБА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , сертифікат № 961/18 від 10.12.2018, виданий Фондом державного майна України (строк дії: 10.12.2021) щодо садових будинків 76,79,77,78 та земельних ділянок 74,76,79,77,78, розташованих Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, СТ «Южанка» (р-н «Сонячний»).

Стягнути з відповідача суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , сертифікат № 961/18 від 10.12.2018, виданий Фондом державного майна України (строк дії: 10.12.2021) судові витрати у розмірі 768,40 грн. на користь позивача ОСОБА_1 , РНОКПП – НОМЕР_3 , адреса – АДРЕСА_5 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ст. 354 ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.Д. Коблова