Рішення № 9573377, 21.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/8721.04.10

За позовом Дунайського транспортного прокурора в інтересах держави в особі

Міністерства транспорту та зв’язку України та відкритого

акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство»

до дочірнього підприємства «Добробут» товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-консалтинговий центр «Трансстрой»

про стягнення 3 578 648,68 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від прокуратури Морозов В.Ю.(прокурор відділу прок. м. Києва)

Від позивача-1 Резник Н.Л. (дов. від 21.01.2010), Манусов О.Г. (дов. від. 21.01.2010)

Від позивача-2 Машник К. В. (дов. від 10.02.2010)

Від відповідача не прибув

В судовому засіданні 21.04.2010 на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників прокуратури та позивачів оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Дунайського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв’язку України та відкритого акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» до дочірнього підприємства «Добробут» товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-консалтинговий центр «Трансстрой»про стягнення 3578648,68 грн. заборгованості за договором № 1107 СЕЗС від 27.12.2004 про передачу права на завершення призупиненого будівництва шести секцій житлового будинку в на пр. Леніна в м. Ізмаїл Одеської області.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.02.2010 порушено провадження у справі № 50/87 та призначено її до розгляду на 24.02.2010.

Представник відповідача в судове засідання 24.02.2010 не з’явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Представник прокуратури у судове засідання 24.02.2010 не з’явився, проте через відділ Діловодства господарського суду м. Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

В судове засідання прибули представники позивачів, дали пояснення по справі та подали спільне клопотання про продовження строку розгляду справи на більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Суд задовольнив дане клопотання.

В зв’язку з неявкою представників прокуратури та відповідача в засідання суду, розгляд справи було відкладено на 17.03.2010.

Представник відповідача в судове засідання 17.03.2010 повторно не з’явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В судове засідання прибули представники прокуратури, позивача-1, позивача-2 та дали пояснення по справі, а також в повному обсязі підтримали заявлене через відділ діловодства суду клопотання Дунайського транспортного прокурора про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача. Однак, прокурором та позивачами не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів. Судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, держави. Окрім того, прокурором не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Прокурором не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач має намір приховати кошти, наявні на банківських рахунках. У зв'язку з наведеним суд відмовив в задоволенні клопотання прокурора про забезпечення позову.

В зв’язку з неявкою представника відповідача розгляд справи було відкладено на 21.04.2010.

В судове засідання 21.04.2010 прибули представники прокуратури та позивачів, подали додаткові докази та надали пояснення по справі, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, також представник позивача-2 надав письмові пояснення стосовно перейменування відповідача.

Відповідач в судове засідання втретє не прибув та не повідомив суд про поважні причини неявки , письмових доказів, відзив на позовну заяву не надав, позовну вимогу по суті у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Представник прокуратури заявив клопотання, відповідно до ст.75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду з метою ухилення від проведення розрахунків.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивачів, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладені функції захисту інтересів держави, які реалізуються шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Згідно п.6 ст.20 Закону України «Про прокуратуру»прокурор має право звернутись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

У відповідності зі ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»підставою для представництва інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно із ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 09.04.99 р. № З-рп/99, прокурори вправі звертатися в господарський суд з позовними заявами в інтересах держави в особі органів державної влади, органів місцевого самоврядування, яким законом надані повноваження органів виконавчої влади. Під поняттям органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах, необхідно розуміти орган, на який державою покладено обов'язок здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст.ст. 6, 7, 13, 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органа виконавчої влади.

Державне управління в області транспорту у відповідності зі ст. 4 Закону України "Про транспорт" здійснює Міністерство транспорту та зв'язку України, яке являється центральним органом виконавчої влади у галузі транспорту. Згідно ст. 5.1 Статуту ВАТ «Українське Дунайське пароплавство»засновником та акціонером ВАТ «Українське Дунайське пароплавство»є держава у особі Міністерства транспорту та зв'язку України, що діє відповідно до Положення, затвердженого Постановою КМУ від 06.06.06. р. № 789 «Про затвердження Положення про Міністерств транспорту та зв'язку України.

Судом встановлено, що 27.12.2004 між відкритим акціонерним товариством "Українське Дунайське пароплавство" (далі - позивач, попередній замовник за договором) та дочірнім підприємством «Добробут»товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтинговий центр «Трансстрой» (далі - відповідач, замовник-інвестор за договором) було укладено договір № 1107СЕЗС про передачу права на завершення призупиненого будівництва шести секцій житлового будинку в м. Ізмаїл на пр. Леніна (далі-договір).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов’язань за укладеним договором, чим порушив норми чинного законодавства України та укладеного договору.

Згідно п.1.1 предметом даного договору є передача права на завершення будівництва шести секцій житлового будинку на 213 квартир, загальною площею 12 690 кв.м. (із зовнішніми інженерними мережами), за адресою: м. Ізмаїл, пр. Леніна, 2, залишковою балансовою вартістю З 463 362 грн. (три мільйона чотириста шістдесят три тисячі триста шістдесят дві) від попереднього замовника до замовника-інвестора з метою завершення будівництва на підставі «Положення про порядок передачі права на завершення призупиненого будівництва об'єктів житла», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2000 № 168.

Пунктом 2.1 договору позивач зобов'язався у 20-денний термін після укладання договору передати об'єкт відповідачеві на підставі акта робочої комісії та акта прийому - передачі.

Умовами п. 4.2. договору встановлено, що вартість незавершеного будівництва об'єкта визначається на підставі експертної оцінки незалежного оцінювача, визнається, сторонами як пайова участь у будівництві об'єкта попереднього замовника.

Як встановлено судом, на виконання умов договору, позивач, відповідно до акту прийому-передачі від 29.12.2004 передав, а відповідач прийняв незавершене будівництво шести секцій житлового будинку, розташованого за адресою м. Ізмаїл, пр. Леніна, залишковою балансовою вартістю 3 463 362,0 гривні.

Відповідно до листа № 10-36-18958 від 29.11.2005, Фонд державного майна України здійснив рецензування Звіту про незалежну оцінку ринкової вартості незавершеного будівництва шести секцій (№ 3, 4,5, 5А, 6, 7) 285 квартирного житлового будинку, що обліковується на балансі ВАТ «УДП», виконаного суб'єктом оціночної діяльності ПП «Фірма Інтерправосервіс»м. Одеса, станом на 01.05.2005 вартість незавершеного будівництва об'єкту (без врахування ПДВ) становить 3 685 800,0 гривень або 729 861,0 дол. США.

Додатковою угодою № 2 від 04.03.2008 відкрите акціонерне товариство «Українське Дунайське пароплавство» та дочірнє підприємство «Добробут»товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-консалтинговий центр «Трансстрой»домовили ся про те, що пайова участь позивача буде повернена в грошовій формі. Балансова вартість з ураху ванням ПДВ склала 4 884 912, 00 грн., з них 4 422 960,00 грн. - вартість незавершеного буді вництва та 461 952,00 грн. зовнішні інженерні мережі.

Згідно акту передачі приміщень від 10.01.2007 відповідач передав у власність позивача, без вартісної оцінки, трикімнатну квартиру по пр. Леніна,2, яка знаходиться в 3-й секції будинку, загальною площею 83,70 квадратних метрів. На зазначену квартиру було отримано свідоцтво від 02.10.2007 № 935 на право власності із зазначенням, що власником є ВАТ «УДП»та форма власності державна корпоративна. Право власності підтверджує витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно видане комунальним підприємством Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації за № 16130994 від 02.10.2007, а також видано технічний паспорт за № 20488366, виготовлений 15.08.07 без зазначення інвентарної вартості квартири.

Відповідно до умов п. 3.4. додаткової угоди від 04.03.2008, сторони погодили вартість вищевказаної квартири в розмірі 235280,00 грн., з розрахунком вартості 1 кв.м. –2811,00 грн.

Також, 04.03.2008 представниками ВАТ «УДП» та ДП «Добробуд»був підписаний Протокол, в якому сторони за взаємною згодою визнали, що сума, яку відповідач повинен перерахувати на розрахунковий рахунок позивача на виконання умов основного договору, складає 4 649 632,00 (чотири мільйони шістсот сорок дев'ять тисяч шістсот тридцять дві) грн.

Відповідно до умов п. 3.1. договору, договір набуває чинності з моменту його підписання, та діє до досягнення сторонами визначеної договором мети - будівництва шести секцій житлового будинку на 213 квартир (із зовнішніми інженерними мережами) та отримання сторонами квартир у власність. Термін завершення будівництва об'єкта за даним договором буде визначений додатковою угодою (яка буде невід'ємною частиною договору) за актом робочої комісії після отримання всієї проектно-кошторисної документації та висновку експертів щодо технічного стану об'єкта (п. 3.2. договору).

Відповідно до висновку № 05-13/756 від 25.09.2009 Контрольно-ревізійного управління в Одеській області по результатам технічного обстеження незавершеного будів ництва шести секцій 9-ти поверхового, восьмисекційного 285-ти квартирного жилого буди нку № 2 по проспекту Леніна в м. Ізмаїл (далі - Висновок) за 2004 рік, дві секції (81 квартира) здано в експлуатацію у 2003 році, недобудованими залишилися секції № 3, 4, 5, 5а, 6, 7. Під усіма недобудованими секціями виконані фундаменти: грунтонабивні сваї, монолітні залізобетонні фундаментні плити із стрічковими фундаментами і арматурними випусками для при строю, збірно-монолітних підвалів. На третій секції виконано 50% об'ємів робіт по будові збірно-монолітного підвалу з пе рекриттям, а також встановлено до 30% колон каркасу першого поверху, незакінчена зворот на засипка з боку двору. На сьомій секції виконано два поверхи каркасу із збірно-монолітного залізобетону, з будовою збірно-монолітних перекриттів. Виконана зворотна засипка та вертикальне плану вання. До майданчика будівництва підведені інженерні комунікації: водопровід, каналізація, побудована трансформаторна підстанція (ТП) - 400 КВт, прокладений газопровід високого тиску і встановлено понижуючу газорозподільну установку (ГРУ) шафового типу. У зданих секціях житлового будинку для обігріву квартир і гарячого водопостачання застосовані індивідуальні двоконтурні газові опалювальні прилади.

Згідно до умов п.3.5 додаткової угоди сторонами були встановлені чіткі строки розра хунків за основним договором, а саме: відповідач повинен був в строк до 25.03.2008 перерахувати позивачеві 3 000 000,00 грн. та до 29.04.2009 перерахувати остаточну суму в розмірі 1 649 632,00 грн.

Отже судом встановлено, що на виконання умов договору від 27.12.2004 № 1107СЕЗС про передачу права на завершення призупиненого будівництва шести секцій житлового будинку в м. Ізмаїл на пр. Леніна позивач передав відповідачеві незавершене будівництво шести секцій житлового будинку, що підтверджується наявними в матеріалах справи актом від 29.12.2004. Проте відповідач в порушення умов договору, додаткової угоди № 2 та чинного законодавства, не виконав в повному обсязі взяті на себе грошові зобов’язання, а саме відповідачем було здійснено лише часткову оплату в розмірі 2049632,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 138 від 18.03.2008 на суму 49632,00 грн. та № 191 від 14.04.2008 на суму 2000000,00 грн.

Таким чином, на дату звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за вищевказаним договором та додатковою угодою № 2 становить 2 600 000,00 грн., що підтверджується висновком Контрольно-ревізійного управління в Одеській області від 25.09.2009 № 05-13/756 та наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. В той же час в ч. 2 цієї статті зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 2600000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 2600000,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 331599,93 грн., витрати пов’язані з інфляційними процесами в сумі 588461,41 грн. та 3 % річних в розмірі 58587,34 грн. за період прострочення, вказаний в розрахунку.

Відповідно до ст. 216 ГК України за правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно з умовами п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як зазначено в ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється в письмовій формі.

Прокурором та позивачами не надано доказів того, що між сторонами існувала письмова угода щодо пені, яка застосовується у випадку прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання .

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача-2 пені в сумі 331599,93 грн. за неналежне виконання грошового зобов’язання задоволенню не підлягають, як такі, що не обґрунтовуються вимогами закону.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов’язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 588461,41 грн. та 3% річних в розмірі 58587,34 грн. є законними та обґрунтованими, у зв’язку з тим, що має місце прострочення виконання грошового зобов’язання та підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком прокурора.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості та штрафних санкцій за договором № 1107 СЕЗС від 27.12.2004 про передачу права на завершення призупиненого будівництва шести секцій житлового будинку в м. Ізмаїл на пр. Леніна та додатковою угодою № 2 від 04.03.2008 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, від сплати яких позивач звільнений у встановленому законом порядку, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги прокурора задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства «Добробуд»(03115, м. Київ, бул. Вернадського, 5/19; код ЄДРПОУ 31481768) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь відкритого акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство»(68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Краснофлотська, 28; код ЄДРПОУ 0112581) основний борг в сумі 2600 000 (два мільйони шістсот тисяч)грн. 00 коп., 3% річних в сумі 58 587 (п’ятдесят вісім тисяч п’ятсот вісімдесят сім) грн. 34 коп., індекс інфляції в сумі 588 461 (п’ятсот вісімдесят вісім тисяч чотириста шістдесят одна) грн. 41 коп.

3. Стягнути з дочірнього підприємства «Добробуд»(03115, м. Київ, бул. Вернадського, 5/19; код ЄДРПОУ 31481768) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) в дохід Державного бюджету України витрати по сплаті державного мита в сумі 23 137 (двадцять три тисячі сто тридцять сім) грн. 15 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 13 коп.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

7. Копію рішення розіслати прокурору та сторонам.

Суддя                                                                       Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 12.05.2010