Рішення № 9573036, 29.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 26/13729.04.10 р.

За позовом Малого приватного підприємства “ АСВА ”

До          Товариства з обмеженою відповідальністю “ Автотранспортне підприємство “ Максімус ”

Про          стягнення 44494, 64 грн.

Суддя Пінчук В.І

Представники:

Від позивача                     Мохнєв С.С. –предст.

Від відповідача          не з’явився

Рішення прийняте 29.04.2010 р., оскільки у судовому засіданні 25.03.2010 р. розгляд справи відкладався відповідно до п. 1 ст. 77 ГПК України.

                               ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 43239, 93 грн. основного боргу, 1254, 71 грн. 3% річних, а всього 44494, 64 грн.

          Представник відповідача у судове засідання двічі не з’явився і відзив на позовну заяву суду не надав.

          Згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

          Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

                                                   В С Т А Н О В И В:                    

          Між малим приватним підприємством “ АСВА ” ( позивачем ) та товариством з обмеженою відповідальністю “ Автотранспортне підприємство “ Максімус ” ( відповідачем ) був укладений усний договір поставки автомобільних шин.

          Згідно копії накладної, яка знаходиться в матеріалах справи ( оригінал оглянутий судом у судовому засіданні ), а саме: № А1 – 0000740 від 23.06.2008 р., позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 41909,93 грн.

          Крім того, згідно підписаних сторонами актів виконаних робіт, а саме: АС –0610 від 28.10.2008 р. на суму 1180, 00 грн. та № АС –0714 від 27.11.2008 р. на суму 150, 00 грн., позивач надав відповідачу монтажні послуги на загальну суму 1330, 00 грн.

          Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ). Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 ).

          Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона ( виконавець ) зобов’язується за завданням другої сторони ( замовника ) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Разом з тим, відповідач в порушення вимог ст.ст. 655, 692, 901 ЦК України з позивачем за поставлений товар та за надані послуги не розрахувався.

          30.01.2009 р. з метою досудового врегулювання спору, позивач направив відповідачу вимогу щодо погашення заборгованості за поставлений товар та за надані монтажні послуги, але відповідач відповідь на зазначену вимогу позивачу не направив і борг не погасив. ( зазначену вимогу відповідач отримав 04.02.2009 р., що підтверджується поштовим повідомленням від 02.02.2009 р., копія якого знаходиться в матеріалах справи. ).

          На день подання позивачем позовної заяви до суду борг відповідача перед позивачем складає 43239, 93 грн.

          Крім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 1254, 71 грн., а всього 44494, 64 грн.

          Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Згідно ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

          Разом з тим, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню лише частково в сумі 43239, 93 грн. основного боргу, а в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 1254, 71 грн., суд відмовляє, оскільки позивач не надав обґрунтованого розрахунку 3% річних.

          Відповідно ст. 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -                                         

                                         В И Р І Ш И В:

          Позов задовольнити частково.

          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “ Автотранспортне підприємство “ Максімус ” ( 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 10, код 33791401 ) на користь малого приватного підприємства “ АСВА ” ( 02002, м. Київ, вул. Флоренції, 12-Б, кв. 103, код 16399501 ) 43239 ( сорок три тисячі двісті тридцять дев’ять ) грн. 93 коп. боргу, 432 ( чотириста тридцять дві ) грн. 40 коп. державного мита та 229 ( двісті двадцять дев’ять ) грн. 34 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

          Видати наказ.

          В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяВ.І.Пінчук